Рішення № 139257345, 26.08.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4593/26

2/303/2122/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк», Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту. Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає про те, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі постанови Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби серії АЕ №108438 від 19.02.2008 року державним реєстратором Мукачівської державної нотаріальної контори 05.03.2008 року було зареєстровано арешт нерухомого майна. Об`єктом обтяження визначено невизначене майно, а саме усе нерухоме майно та автотранспортні засоби, власником яких є ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 6727611. Після звернення до виконавчої служби йому стало відомо про те, що арешт накладено у зв`язку з виконанням ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.02.2008 року по справі № 2-757. Разом з тим, відповідно до змісту цієї ухвали арешт накладено на майно « ОСОБА_1 », в той час як постанові Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби серії АЕ №108438 від 19.02.2008 року вже зазначено « ОСОБА_1 ». Таким чином, під час виконання ухвали суду державним виконавцем було допущено помилкове зазначення його прізвища, що призвело до безпідставного накладення арешту на його майно. Відтак арешт його майна існує за відсутності будь-яких правових підстав, оскільки він не є боржником за виконавчим документом, судове рішення щодо нього не ухвалювалося, виконавче провадження відсутнє, а арешт виник унаслідок помилкового зазначення його прізвища та неналежної ідентифікації особи державним виконавцем. За таких обставин подальше існування арешту є незаконним та таким, що порушує його право власності, а тому арешт підлягає скасуванню у судовому порядку.

24.06.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого встановлено наступне. Так, відповідач зазначає, що відповідно до укладеного договору № MKA0SE00000172 від 06.07.2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15000,00 грн. В ході розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості за договором № MKA0SE00000172 від 06.07.2006 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.02.2008 року (справі № 2-757/08) заяву ЗАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на все майно, що належить відповідачу ОСОБА_1 . Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.04.2008 року позов було задоволено. При цьому, зі сторони відповідача відсутні будь-які дії, які б порушували якимось чином права позивача або завдавали шкоди інтересам позивача, будь-яких вимог до банку позивач не ставить, у зв`язку з чим представник вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у цій справі.

Ухвалою суду від 09.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 15.07.2026 року та відкладено на 05.08.2026 року.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті на 26.08.2026 року.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили його задовольнити з наведених в ньому підстав.

Відповідач ОСОБА_1 та представники відповідачів АТ КБ «ПриватБанк», Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явилися, про дату час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи в цьому судовому засіданні, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 469052759 від 19.03.2026 року щодо суб`єкта, а саме ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), встановлено, що наявний запис про арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 6727611), накладений на підставі постанови серії АЕ № 108438 від 19.02.2008 року. Об`єктом обтяження зазначено невизначене майно, все рухоме та нерухоме майно, автотранспортні засоби, власником яких є ОСОБА_1 .

Відповідно до листа Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 21663 від 14.04.2026 року позивача ОСОБА_1 повідомлено про те, що згідно з перевіркою бази АСВП відсутні виконавчі провадження де боржником є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Також у листі позивача повідомлено про те, що відповідно до постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження серії АЕ №108438 від 19.02.2008 року, арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 6727611, був накладений Мукачівським міським відділом державної виконавчої служби на ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 . При цьому, у вказаній постанові відсутні будь-які інші ідентифікуючі дані особи боржника, зокрема, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків. Для вирішення питання щодо зняття арешту з нерухомого майна рекомендовано звернутися до суду.

У зв`язку з цим судом також встановлено, що в провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на розгляді перебувала цивільна справа № 2-757/08 за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № MKA0SE00000172 від 06.07.2006 року. В межах розгляду цієї цивільної справи було задоволено заяву ЗАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову та відповідно до ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.02.2008 року накладено арешт на все майно, що належить відповідачу ОСОБА_1 . Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.04.2008 року позов було задоволено.

На виконання ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.02.2008 року, якою вжито заходи забезпечення позову, державним виконавцем було прийнято постанову серії АЕ № 108438 від 19.02.2008 року. У змісті цієї постанови зазначено, що для виконання виконавчого документу необхідно накласти арешт на майно боржника ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, постановою Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби серії АЕ № 108438 від 19.02.2008 року було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , та відповідні відомості про арешт були внесені та містяться на цей час в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 6727611.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт із такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У підсумку судом встановлено, що відповідачем у цивільній справі № 2-757/08 був ОСОБА_1 , ухвала суду від 14.02.2008 року, якою вжито заходи забезпечення позову у цивільній справі № 2-757/08 постановлена щодо майна ОСОБА_1 , позаяк постанова АЕ № 108438 від 19.02.2008 року, винесена на виконання ухвали суду від 14.02.2008 року, вже містить інформацію про боржника ОСОБА_1 , а не про ОСОБА_1 . Вказане свідчить про очевидну помилку державного виконавця при винесенні постанови та, як наслідок внесення відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача.

Вирішуючи цей спір суд також враховує те, що наявність протягом тривалого часу (близько 18 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Такі мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.11.2021 року у справі № 21/170-08, від 03.11.2021 року у справі № 161/14034/20, від 22.12.2021 року у справі № 645/6694/15-ц.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, із врахуванням відсутності будь-яких заперечень стягувача, а також того, що відомості про арешт нерухомого майна щодо позивача внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна без законних для того підстав, суд приходить до висновку, що накладений арешт порушує право позивача на можливість реалізації його прав як власника, а відтак свідчить про наявність підстав для зняття арешту. У зв`язку з таким висновком слід зняти арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 6727611, накладений на підставі постанови серії АЕ № 108438 від 19.02.2008 Мукачівського МВ ДВС. Разом з тим, позовні вимоги в частині зняття арешту з усього рухомого та нерухомого майна, а також автотранспортних засобів задоволенню не підлягають з тих підстав, що судом не встановлено інших накладених арештів в тому числі на рухоме майно та автотранспортні засоби позивача.

Одночасно суд враховує і таке. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначив, зокрема, відповідачем відділ державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який не є належним відповідачем у цьому спорі у зв`язку з чим у задоволенні позову до такого відповідача слід відмовити.

В той же час, доводи представника відповідача про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у цій справі суд відхиляє з тих підстав, що саме у зв`язку з розглядом цивільної справи № 2-757/08 був накладений спірний арешт, а відтак саме АТ КБ «ПриватБанк» і є тою особою, в інтересах якої накладено арешт.

Суд, ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 285, 289, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту відмовити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про звільнення майна з-під арешту задовольнити частково.

Зняти арешт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 6727611, накладений на підставі постанови серії АЕ № 108438 від 19.02.2008 Мукачівського МВ ДВС.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Представник позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_1 (остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ).

Відповідач: Відділ державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Валенберга, 31, м. Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 34850923).

Суддя А.М.Заболотний