Рішення № 139256732, 25.08.2026, Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження 2/557/5/2026

Справа 557/451/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

судді Пацка Д.В.,

секретар судового засідання Довгалець Н.М.,

номер справи 557/451/23,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач 1 ТОВ «ГОЩА-БУД»,

відповідач 2 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гоща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЩА-БУД», ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю представників учасників справи:

представника позивача адвоката Мартинова О.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

У березні 2023 року адвокат Мартинов О.Ю. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЩА-БУД» (далі ТОВ «ГОЩА-БУД») про витребування майна із чужого незаконного володіння, у якому просить витребувати зазначені у позові квартири у будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що 23.05.2017 року між ОСОБА_1 (надалі позивач) і ОСОБА_4 було укладено Договір позики. В цей же день, 23.05.2017 року для забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, між позивачем та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір № 499.

Предметом іпотечного договору є гуртожиток (незавершене будівництво), розташований у АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 5621282000:05:001:0373.

Внаслідок невиконання ОСОБА_4 зобов`язання за договором позики, 31 серпня 2021 року, позивач набув права власності на іпотечне майно - (незавершене будівництво) приміщення гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 5621282000:05:001:0373.

З інформаційної довідки № 326230917 від 20.03.2023 року вбачається, що відповідачем набуто право власності на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , розташованих у будинку АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі від 30.01.2019 року спірні квартири було отримано ТОВ «ГОЩА-БУД» (надалі відповідач).

Рішення про реєстрацію права власності на спірні квартири було прийнято державним реєстратором Степанської селищної ради Сарненського району Новаком Р.В. 04.07.2022 року.

Тобто, відповідачем набуто право власності на майно, коли воно перебувало у власності позивача. До реєстрації права власності за позивачем, спірне майно перебувало в іпотеці на підставі іпотечного договору № 499 від 23.05.2017 року. Дозвіл про передачу іпотечного майна позивачем не надавався.

Сторона позивача вважає, що набуття права власності відповідачем на спірні квартири є незаконним, а право власності позивача порушеним і підлягає захисту. Вважає, що майно вибуло із власності позивача поза його волею, оскільки будь-яких правочинів щодо відчуження власного майна ним не укладалось, повноважень на відчуження свого майна нікому не надавалось.

Оскільки добросовісність набуття майна можлива лише тоді, коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, наслідком правочину, здійсненого з таким порушенням, є не двостороння реституція, а витребування майна (віндикація). Отже, право особи, яка вважає себе власником майна, підлягає захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, встановленого статтею 388 ЦК України.

Представник, вказуючи на те, що спірне майно вибуло із власності позивача поза його волею, оскільки будь-яких правочинів щодо відчуження власного майна ним не укладалось та повноважень на відчуження такого майна нікому не надавалось, вважає, що право позивача порушене і підлягає захисту шляхом задоволення позову про витребування майна з використанням правового механізму, встановленого ст. 388 ЦК України, що узгоджується з правовою позицією, висловленою 28 серпня 2019 року Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/17971/15-ц.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю з підстав, викладених у ньому, просив його задовольнити, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, відзив на позов, заяви про розгляд справи у їх відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подавали. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені, що підтверджується поштовими повідомленнями та оголошеннями про виклик до суду.

Суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи про права та взаємовідносини сторін, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Процесуальні дії у справі

Представник позивача у вступному слові зазначив, що починаючи з 23.05.2017 року земельна ділянка і розташоване на ній незавершене будівництво приміщення гуртожитку перебувало в іпотеці на підставі іпотечного договору № 499. Іпотекодержателем за іпотечним договором є ОСОБА_1 , позивач у справі.

Внаслідок невиконання позичальником зобов`язання за договором позики, 31 серпня 2021 року, позивач набув права власності на іпотечне майно - (незавершене будівництво) приміщення гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 5621282000:05:001:0373.

З інформаційної довідки № 326230917 від 20.03.2023 року вбачається, що відповідачем набуто право власності на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_25 на підставі акту приймання-передачі від 30.01.2019 року.

Рішення про реєстрацію права власності на спірні квартири було прийнято державним реєстратором Степанської сільської ради Сарненського району Новаком Р.В. 04.07.2022 року, тобто після набуття права власності позивачем на весь об`єкт нерухомого майна.

У постанові Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 570/1826/22 зазначено, що для правильного вирішення спору необхідно встановити: - обставини створення спірних квартир як окремих об`єктів нерухомого майна (виділення в натурі); - підстави внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо предмета іпотеки; - обставини способу набуття прав відповідачем на спірні квартири.

Так, спірні квартири як окремі об`єктів нерухомого майна в натурі не виділялись. Правочини про виділення квартир як окремих об`єктів нерухомого майна в натурі позивачем не укладалися. Доказів виділення квартир як окремих об`єктів нерухомого майна в натурі матеріали справи не містять.

Згідно Інформаційної довідки № 301449290, яка наявна в матеріалах справи, незавершене будівництво, літ. "А-4", житлового будинку АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 5621282000:05:001:0373 з 23 травня 2017 року перебуває в Реєстрі іпотек, номер запису про іпотеку: 20540472.

Правочини щодо відчуження спірних квартир власником не укладались. У власника не було волевиявлення на відчуження власного майна, позбавлення права власності відбулось без відома власника і поза його волею. Оскільки відчуження майна відбулось без волевиявлення власника, майно підлягає витребуванню за правовим механізмом, передбаченим частиною 1 статті 388 ЦК України.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 23.03.2023 року у справі відкрито провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

13.09.2023 року ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

08.07.2025 року ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

03.09.2025 року ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

23.11.2023 року ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 25.01.2024 року.

24.03.2025 року ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області постановлено повернутись до стадії підготовчого провадження, підготовче судове засідання призначено на 19.05.2025.

19.11.2025 року ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області за клопотанням представника позивача у справі залучено в якості співвідповідача ОСОБА_2 , підготовче засідання відкладено.

30.03.2026 року ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 21.05.2026 року.

23.03.2023 року ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області за заявою представника позивача вжито заходів забезпечення позову та накладено арешт на спірне майно.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, встановивши фактичні обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень на них, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом установлено, що 23 травня 2017 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_4 (позичальник) було укладено договір позики, за умовами якого останній отримав у позику кошти в сумі 3 160 800 грн, що станом на 23 травня 2017 року становило еквівалентну суму 120 000 доларів США, із строком повернення до 23 грудня 2017 року.

Сторонами не оспорюється обставини неповернення позичальником коштів за договором позики.

На забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за вказаним договором позики 23 травня 2017 року між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 , (іпотекодавець), було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 499, дію якого визначено з моменту нотаріального посвідчення до повного виконання зобов`язань, що забезпечені іпотекою за цим договором.

Відповідно до умов іпотечного договору іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 5621282000:05:001:0373.

Внаслідок невиконання ОСОБА_4 зобов`язання за договором позики, 31 серпня 2021 року, позивач набув права власності на іпотечне майно - (незавершене будівництво) приміщення гуртожитку загальною площею 2035,8 кв.м, житловою площею 1406,4 кв.м, на земельній ділянці площею 0,4612 га з кадастровим номером 5621282000:05:001:0373, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 1.4.3. предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Мечкало О.В., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 26 липня 2016 року за реєстром №1389.

Право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване Мечкало О.В., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 26 липня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта: 903008556212, номер запису про право власності: 15590035.

За умовами п. 1.6. іпотечного договору сторони передбачили, що іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід`ємні від майна поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть в майбутньому.

Предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця (п. 1.7. договору іпотеки).

23 травня 2017 року до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис про вищевказану іпотеку та відповідний реєстраційний запис внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, про що свідчать дані інформаційної довідки №301449290 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 23 травня 2022 року про об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 903008556212:

- номер запису про іпотеку: 20540472; дата, час державної реєстрації: 23 травня 2017 року 12:43:53; державний реєстратор: приватний нотаріус Бештинарський О.В., Рівненський міський нотаріальний округ, Рівненська обл.; підстави для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер: 499, виданий 23 травня 2017 року, видавник приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Бештинарський О.В.; відомості про основне зобов`язання: строк виконання основного зобов`язання: 23 грудня 2017 рік, розмір основного зобов`язання: 3 160 800,00 грн; відомості про суб`єктів: іпотекодавець: ОСОБА_4 , іпотекодержатель: ОСОБА_1 .

З інформаційної довідки № 326230917 від 20.03.2023 року вбачається, що відповідачем набуто право власності на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_25 за актом приймання-передачі від 30.01.2019 року спірні квартири було отримано ТОВ «ГОЩА-БУД» загальною площею 2035,8 кв.м, житловою площею 1406,4 кв.м, на земельній ділянці площею 0,4612 га з кадастровим номером 5621282000:05:001:0373.

Відповідно до висновку про ринкову вартість квартир, наданого ТОВ «ВАШ ЕКСПЕРТ» 16.03.2023 року, ринкова вартість об`єкта оцінки - квартир в кількості 24 загальною площею 1013,1 кв. м. № АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 9 077 376 грн.

Позивач, вказуючи на незаконність набуття відповідачем права власності на спірні квартири, що призвело до порушення його прав як іпотекодержателя та власника майна, звернувся до суду з даним позовом за захистом таких порушених прав.

Мотиви, з яких виходив суд, та застосовані норми права

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст.ст. 15 та 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорення.

Отже підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відповідно до визначення термінів, які містяться у ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як визначено положеннями ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Слід зазначити, що право іпотеки, на захист якого подано позов, є похідним речовим правом від права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання права належить до способів захисту цивільних прав та інтересів.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою. Такі позови можуть подаватися щодо визнання права власності чи інших речових прав на певне майно.

Як установлено судом, право іпотеки виникло у позивача на підставі, укладеного між ним, як іпотекодержателем, та ОСОБА_4 , як іпотекодавцем, іпотечного договору від 23 травня 2017 року.

Відповідно до умов іпотечного договору іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 5621282000:05:001:0373. Внаслідок невиконання ОСОБА_4 зобов`язання за договором позики, 31 серпня 2021 року, позивач набув права власності на іпотечне майно - (незавершене будівництво) приміщення гуртожитку загальною площею 2035,8 кв.м, житловою площею 1406,4 кв.м, на земельній ділянці площею 0,4612 га з кадастровим номером 5621282000:05:001:0373, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на час укладення іпотечного договору) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором, що визначено приписами ч. 2 ст. 10 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на час укладення іпотечного договору).

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на час укладення іпотечного договору) правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Водночас, як установлено судом, до реєстру щодо об`єкта нерухомого майна, який є предметом іпотеки, було внесено зміни (проведено державну реєстрацію змін щодо нерухомого майна).

На час розгляду справи, як вбачається з інформаційної довідки № 326230917 від 20.03.2023 року, за адресою місцезнаходження предмета іпотеки - АДРЕСА_1 , за відповідачем ТОВ «ГОЩА-БУД», ЄДРПОУ 42779382, зареєстровано об`єкти нерухомого майна - квартири в кількості 24 загальною площею 1013,1 кв. м. № АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , 35, 36, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно з реєстраційними номерами об`єкта нерухомого майна 2606528256060, 2606522356060, 2606513756060, 2606469156060, 2606464056060, 2606458356060, 2606449056060, 2606442956060, 2606405156060, 2606400456060, 2606360356060, 2606355156060, 2606349156060, 2606335956060, 2606314756060, 2606295156060, 2606287656060, 2606252956060, 2606234756060, 2606222356060, 2606217156060, 2606210356060, 2606180556060, 2606168456060, при цьому в описі кожного об`єкта нерухомого майна квартири (об`єкт житлової нерухомості) зазначено її загальну та житлову площу, розташування на поверсі у будинку та склад кімнат, відомості про перебування спірних квартир, як складової частини предмета іпотеки в реєстрі відсутні.

Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 903008556212, у розділі об`єкт нерухомого майна зазначено: незавершене будівництво, літ. «А-4», житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості: ні; адреса: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 5621282000:05:001:0373; додаткові відомості: відсоток готовності нерухомого майна складає 88%; 31 серпня 2021 року до реєстру внесено запис про державну реєстрацію права власності щодо вказаного об`єкта за ОСОБА_1 .

Реєстрація права власності проведена 31 серпня 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовською А.В., підстава для державної реєстрації: поштове відправлення (цінний лист), серія та номер: 3302809120527, виданий 15 червня 2021 року, видавник: АТ «УКРПОШТА»; Вимога, серія та номер: бн, виданий 15 червня 2021 року, виданик: ОСОБА_1 ; висновок про вартість майна, серія та номер: бн, виданий 26 червня 2021 року, видавник: ТОВ «Консалт-Експерт І».

Верховний Суд України у постанові від 06 липня 2016 року у справі №6-1213цс16 та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 19 квітня 2018 року у справі №161/3376/17 та від 04 липня 2018 року у справі №335/640/15-ц зазначив, що новоствореним об`єктом нерухомості вважається виключно об`єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто не є новоствореним об`єктом нерухомого майна вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що приміщення квартир в кількості 24 загальною площею 1013,1 кв. м. № АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 створено без прив`язок до іншого вже існуючого нерухомого майна, що стало предметом іпотеки з місцезнаходженням також у будинку, без використання його складових структурних елементів.

Окремо суд звертає увагу на те, що аналіз положень ст.ст. 5, 6 Закону України «Про іпотеку» та пункту 1.6. іпотечного договору, дає підстави для висновку про те, що сторони іпотечного договору іпотекодержатель та іпотекодавець, передбачили в іпотечному договорі від 23 травня 2017 року, що іпотека поширюватиметься на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід`ємні від майна поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть в майбутньому.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц (провадження №61-28728сво18) проаналізував положення статей 5 та 6 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та вказав, зокрема, що учасники цивільних відносин за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір могли встановити в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки. У випадку відсутності такої вказівки в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки, підстави для поширення іпотеки на такі об`єкти відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд вважає, що означені вище квартири в кількості 24 загальною площею 1013,1 кв. м. № № 13, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , 34, 35, 36, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки, не є новоствореними об`єктами нерухомого майна, оскільки створені з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, тому є іпотечним майном.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», в якій визначені наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.

Питання про конституційність цієї норми було предметом конституційного контролю і визнаючи її конституційною Конституційний Суд України в своєму рішенні №8-р/2020 від 14 липня 2020 року вказав, що положення частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину.

Крім того, як зазначає Конституційний Суд України, положення частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку», які визначають наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, безпосередньо не стосуються питання позбавлення іпотекодавця (набувача іпотечного майна) права власності на предмет іпотеки або ж його примусового відчуження у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Отже статусу іпотекодавця набуває особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки.

Згідно приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Судом установлено, що на час набуття та реєстрації права власності - 01.07.2022 року за ТОВ «ГОЩА-БУД» квартир в кількості 24 загальною площею 1013,1 кв. м. № АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на означені вище квартири, які є складовою предмета іпотеки за іпотечним договором від 23 травня 2017 року, було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Отже, оскільки в порушення умов іпотечного договору від 23 травня 2017 року, за відсутності згоди іпотекодержателя частина предмета іпотеки була відчужена та змінювався власник такої частини іпотечного майна, а також змінилися і характеристики предмету іпотеки, тому в даній справі також існує невизначеність у належному позивачу праві іпотеки за іпотечним договором від 23 травня 2017 року щодо предмета іпотеки та його власника, що свідчить про порушення його права іпотеки за вказаним іпотечним договором, яке підлягає захисту.

Окремо суд звертає увагу на те, що вказані встановлені обставини внесення змін до реєстру щодо об`єкта нерухомого майна (предмета іпотеки) без згоди на те іпотекодержателя, після яких замість «гуртожитку» (предмет іпотеки) значиться «незавершене будівництво, літ «А-4», відсоток готовності об`єкту нерухомого майна складає 88 %», а також реєстрації у подальшому за адресою місця розташування об`єкта іпотеки квартир, право власності на які перереєстровувалось, свідчать про свідомі дії, спрямовані на зміну предмета іпотеки та його відчуження без згоди іпотекодержателя, наслідком яких стала фактична неможливість звернення стягнення останнім на об`єкт нерухомості та призвела до необхідності захисту порушених прав іпотекодержателя у даному судовому спорі.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України (правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №6-2407цс15).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі№6-54цс17).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 (провадження№12-104гс19) власник, з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

У постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6- 327цс15, сформульовано висновок про те, що виходячи з положень закону право витребувати майно із чужого незаконного володіння має лише власник цього майна.

Звертаючись до суду з вимогою про витребування майна з використанням правового механізму, встановленого ст. 388 ЦК України, позивач вказав на те, що вибуття належного йому на праві власності майна сталося без його згоди, тобто таке вибуло з володіння власника поза його волею, а тому воно підлягає витребуванню від добросовісного набувача.

У постанові від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц Верховний Суд зазначив, що майно може бути витребувано від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Таке витребування застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпну сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

У постанові від 03.07.2019 у справі № 128/2526/16-ц Верховний Суд вказав, що, розглядаючи спори щодо витребування майна, суди повинні мати на увазі, що у позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають установити всі юридичні факти, визначені статями 387 та 388 ЦК, зокрема чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо. У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.

У постанові від 03.07.2019 у справі № 128/2526/16-ц Верховний Суд зауважив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06 2018 у справі № 338/180/17).

Верховний Суд зазначив, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, пункти 146-147).

Аналогічна правова позиція висловлена 28 серпня 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 127/17971/15-ц, провадження № 61-11692св18 (ЄДРСРУ № 83925662)

Аналогічна правова позиція висловлена 28 серпня 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 127/17971/15-ц, провадження № 61-11692св18 (ЄДРСРУ № 83925662).

Встановлено, що 23.05.2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 було укладено Договір позики. В цей же день, 23.05.2017 року для забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, між позивачем та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір № 499.

Предметом іпотечного договору є (незавершене будівництво) гуртожиток, розташований у АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 5621282000:05:001:0373.

Пунктом 1.6 Іпотечного договору встановлено, що іпотека розповсюджується на всі приналежності Предмету іпотеки та на всі невід?ємні від майна поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладання цього договору та виникнуть у майбутньому.

Таким чином, сторони іпотечного договору закріпили право іпотекодержателя на всі складові іпотечного майна, що можуть виникнути у майбутньому.

?

З інформаційної довідки № 301449290 від 23.05.2022 року вбачається, що 02 вересня 2021 року позивач набув право власності на земельну ділянку у АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5621282000:05:001:0373 і розташованим в ній незавершеним будівництвом гуртожитку, що перебувало в іпотеці.

3 Інформаційної довідки № 326230917 від 20.03.2023 року вбачається, що 04.07.2022 року відповідач набув право власності на спірні квартири, які є складовими іпотечного майна.?Доказів надання відповідачу згоди на виділ спірних квартир в натурі матеріали справи не містять.?

Доказів наявності договірних відносин, які б фіксували волевиявлення позивача щодо відчуження майна матеріали справи не містять.

Доказів набуття відповідачем права власності на спірне майно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, в матеріалах справи відсутні.?

Доказів оплатності спірного майна матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що: - спірне майно було набуто відповідачем без належних правових підстав, а відтак не може вважатись законним; - майно вибуло з володіння власника не з їхньої волі іншим шляхом; - майно набуто відповідачем не в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 932/1139/21 зроблено наступний висновок: «Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання конструкції юридичної особи (зокрема, внесення нерухомості до статутного капіталу юридичної особи, вихід учасника із юридичної особи та отримання при виході), інших правомірних приватно-правових засобів (зокрема, поділ об`єктів нерухомості) з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову. Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту».

Виходячи із встановлених у судовому засіданні обставин справи, які підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, з урахуванням правової позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних відносинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення із застосуванням правового механізму, встановленого ст.ст.387, 388 ЦК України.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 10736 грн судового збору, який був сплачений при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЩА-БУД», ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, - задовольнити повністю.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЩА-БУД (код ЄДРПОУ 42779382) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

- квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606168456060),

- квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606180556060),

- квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606210356060),

- квартиру АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606217156060),

- квартиру АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606222356060),

- квартиру АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606234756060),

- квартиру АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна2606252956060),

- квартиру АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606287656060),

- квартиру АДРЕСА_9 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606295156060),

- квартиру АДРЕСА_10 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606314756060),

- квартиру АДРЕСА_11 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606335956060),

- квартиру АДРЕСА_12 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606349156060),

- квартиру АДРЕСА_13 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606355156060),

- квартиру АДРЕСА_14 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606360356060),

- квартиру АДРЕСА_15 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606400456060),

- квартиру АДРЕСА_16 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606405156060),

- квартиру АДРЕСА_17 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606442956060),

- квартиру АДРЕСА_18 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606449056060),

- квартиру АДРЕСА_19 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606458356060),

- квартиру АДРЕСА_20 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606464056060),

- квартиру АДРЕСА_21 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606469156060),

- квартиру АДРЕСА_22 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606513756060),

- квартиру АДРЕСА_23 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606522356060),

- квартиру АДРЕСА_24 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2606528256060),

у будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЩА-БУД» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 10736 (десять тисяч сімсот тридцять шість) гривні 00 копійок.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 23.03.2023 року по справі №557/451/23, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Гощанським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1 : Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЩА-БУД», місцезнаходження: Рівненська область, Гощанський район, с. Горбаків, вул. Шкільна, буд. 13 кв. 1, ЄДРПОУ 42779382.

Відповідач 2 :ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_26 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 26.08.2026 року.

Суддя Д.В. Пацко