Рішення № 139256565, 18.08.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 18.08.2026Справа № 638/21303/25 Провадження № 2/554/754/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Савченко Л.І.

при секретарі Ревеці К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач АТ «Правекс Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому прохав стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Правекс Банк» заборгованість за Кредитним договором № 198RPUA2100420001 від 11.02.2021 р. станом на 09.09.2025 р. в розмірі 389 860,16 гривень, з яких: заборгованості за кредитом 382 933,03грн.; заборгованості за відсотками 6 927,13 грн. та 4678, 32 грн. судового збору.

Позов мотивовано тим, що 11.02.2021 року між АТ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 198RPUA210420001. Відповідно до умов Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит на загальну суму 860 000 грн. 00 коп., з яких 804 686,00 грн. на купівлю товарів або послуг в ТОВ «СМНК-37», а 55 314,00 грн. 00 коп. на споживчі цiлi, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором. Кредит надається Позичальнику строком з 11.02.2021 р. до 10.02.2026 р. зі сплатою фіксованої процентної ставки 10,99 % річних та 21,99% у разі настання відкладальної обставини, передбаченої у п. 1.9. Загальної частини договору. Відповідно до п. 5 особливої частини Кредитного Договору, Кредит видається Позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок, а саме: № НОМЕР_1 . Відповідно до додатку № 1 до договору кредиту № 198RPUA210420001 від 11.02.2021 р. Таблиці обчислення загальної вартості споживчого кредиту

для позичальника (споживача) та реальної процентної ставки за кредитом, в тому числі Графік платежів за кредитом, згідно якого зазначено детально строк кредиту 60 місяців, загальна вартість кредиту 1 175 063, 57 грн. На виконання умов Кредитного договору № 198RPUA210420001 від 11.02.2021 р. Банк свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує. Згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору № 198RPUA210420001 від 11.02.2021 р. заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ПРАВЕКС-БАНК» станом на 09.09.2025 р. становить 389 860,16 грн.., що складається із: заборгованості за кредитом 382 933,03грн.; заборгованості за відсотками 6 927,13 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 03 листопада 2025 року вказану справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Полтави.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 17 грудня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

14 січня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача зазначив, що з позовною заявою ОСОБА_1 не згоден, так як він завжди належним чином виконував всі свої зобов`язання по договору та вважає суму боргу зазначену банком в позовній заяві безпідставною, невмотивованою. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Умови укладеного кредитного договору не враховували обставин, що виникли у сторін з початком повномасштабної війни в Україні. Звернення Позивача з даним позовом є порушенням постанови НБУ №23 від 25.02.2022 року, якою затверджено « Правила роботи банків у зв`язку з введенням в Україні військового стану». Представник відповідача вказує, що Умови укладеного кредитного договору не враховували обставин, що виникли у сторін з початком повномасштабної війни в Україні. Звернення Позивача з даним позовом є порушенням постанови НБУ №23 від 25.02.2022 року, якою затверджено « Правила роботи банків у зв`язку з введенням в

Україні військового стану». Сторона відповідача категорично не згідна з наданим до позову розрахунком заборгованості та вважає, що вказаний розрахунок складений з порушеннями, адже

якщо керуватися розрахунком Позивача, то сума заборгованості відповідача становить: за відсотками 3583,44 грн. за тілом кредиту - 267069,87 грн. (несплачене тіло кредиту за період з 11.06.2024 року по 11.07.2025 року). Представник відповідача зазначає, що незрозуміло чим керувався Позивач, вказуючи в розрахунку заборгованості суму : 389860,16 грн., адже окрім вищевказаних сум реальної простроченої заборгованості, всі інші кошти відповідач погасив, про що сам позивач вказав у своєму розрахунку заборгованості до позовної заяви. Представник відповідача стверджує, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, долучений до позовної заяви, не відповідає вимогам чинного законодавства для подібних документів. Представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними в частині стягнення 119206,85 грн. заборгованості по тілу кредиту та процентам, так як позивач не довів законності нарахування цієї суми. Сторона відповідача стверджує, що діями позивача, вчиненими з порушенням вимог чинного законодавства, було порушено принцип рівності учасників цивільно-правових відносин та права ОСОБА_1 як громадянина України в умовах віськового стану (а.с.391-395).

15 січня 2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якому останній вважає твердженням відповідача необґрунтованими та бездоказовими. Представник позивача вказує, що відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, представником відповідача не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору. Також представник позивача звертає увагу суду, що відповідач не заперечував факт підписання кредитного договору та факту видачі кредитних коштів, що суперечать із теперішніми твердженнями про завуальованість умов кредитного договору. Щодо нарахованих відсотків представник позивача зазначає В матеріалах судової справи міститься розрахунок заборгованості по відсотках на загальну суму 6927,13 грн. Дана сума нарахована за період не здійсненних платежів, а саме: 11.07.2025 на суму 3583.44 грн.; 11.08.2025 на суму 3343,69 грн. А отже 3583,44 + 3343,69 = 6927,13 грн. В матеріалах судової справи міститься розрахунок заборгованості по кредиту (тіло) на загальну суму 382933,03 грн. Дана сума нарахована наступним чином: Сума кредиту після реструктуризації 733798,42 грн. Сума яка надійшла на погашення тіла кредиту 350865,39 грн. А отже 733798,42 350865,39 = 382933,03 грн.

Отже твердження відповідача про недоведеність позовних вимог в частині стягнення 119206,85 грн. не находять свого підтвердження (а.с.399-401).

28 травня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до надійшло клопотання про розстрочку виконання судового рішення, у якому просив у разі задоволення позовних вимог АТ «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_1 у справі № 638/21303/25 розстрочити виконання рішення суду на строк 12 (дванадцять) місяців з дня набрання ним законної сили, встановивши рівномірне щомісячне погашення суми, стягненої рішенням суду, в розмірі 1/12 від загального розміру задоволених позовних вимог. Клопотання мотивував тим, що ОСОБА_1 утримує свою матір, яка є інвалідом ІІ групи, що покладає на нього значне фінансове та фізичне навантаження, знижує його трудовий потенціал та унеможливлює одноразове виконання судового рішення у повному обсязі. Відповідач не має доходів, що дозволяли б одноразово погасити суму боргу у розмірі близько 390 000 грн. Основна частина його коштів витрачається на забезпечення поточних потреб та догляд за непрацездатною матір`ю. Відповідачем здійснювалися планові платежі, а прострочення розпочалося лише у червні 2024 року, тобто понад три роки після укладення договору. Це свідчить про добросовісну поведінку Відповідача та його об`єктивну неспроможність виконувати зобов`язання через обставини, що від нього не залежали (продовження воєнних дій, погіршення стану здоров`я матері тощо) (а.с.435-438).

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року продовжено відповідачу ОСОБА_1 строк для подачі відзиву на позов Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до 13 січня 2026 року. Прийнято відзив ОСОБА_1 на позовну заяву та відповідь на відзив Акціонерного товариства «Правекс Банк» до розгляду. Закрито підготовче провадження по справі. Призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с.447).

01 червня 2026 року від представника позивача до суду надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду, у яких останній зазначив, що АТ «ПРАВЕКС БАНК» вважає за необхідне наголосити на те, що ОСОБА_1 жодним чином не повідомляв кредитора про відповідне скрутне матеріальне становище та не надавав жодних доказів пов`язаних з цим як це передбачено п.6.1.3. Кредитного договору № 198RPUA210420001 від 11.02.2021. Водночас Позичальник був зобов`язаний повідомити Банк про певні труднощі, які виникли під час дії кредитного договору. Відповідач був належним чином повідомлений про умови та обов`язки за кредитним договором, а тому повинен був передбачити наслідки невиконання умов договору. АТ «ПРАВЕКС БАНК» вважає, що долучені відповідачем Довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (МСЕК), серія 12 ААГ № 102719, та Довідка ЛКК № 73 від 04.08.2023 не є належним доказом, адже сканкопії зроблені не з оригіналів та неналежно завірених копій. АТ «ПРАВЕКС БАНК» вважає, що відповідачем не доведено того, що він являється єдиним, хто доглядає свою матір. ОСОБА_1 не надав довідку про склад сім`ї, місце проживання особи, яка потребує догляду та кола осіб, які проживають разом з нею. Представник позивача зазначає, що матеріали справи не містять достатніх доказів щодо відсутності членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення матері відповідача, які можуть здійснювати постійний догляд. Також з долучених документів неможливо встановити на кого саме покладається обов`язок доглядати особу з інвалідністю. Відповідач у заяві зазначає, що через скрутне матеріальне становище та у зв`язку з військовою агресією РФ не має можливості одноразово сплатити всю заборгованість, а тому наявність воєнного стану в Україні та відповідне матеріальне становище є виключною обставиною, які ускладнюють виконання рішення за кредитним договором. Доказів свого, зокрема дійсного матеріального стану, відсутності додаткових джерел для погашення заборгованості відповідач не надав. При цьому звертає увагу, що за загальним правилом, визначеним ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Крім того, за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідач не позбавлений можливості звернутись до суду з відповідною обґрунтованою заявою про розстрочення виконання рішення суду на стадії його виконання (а.с.454-457).

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника позивача (с.8).

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надіслав до суду заяву, у якій просив провести судове засідання без участі сторони відповідача. У заяві зазначив, що підтримує поданий відзив на позовну заяву та клопотання про розстрочення судового рішення (а.с.461) .

У відповідності до ч.1 ст. 223 ЦПК України, із врахуванням наявності у матеріалах справи відзиву на позов від представника відповідачів, зібраних по справі доказів, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 11 лютого 2021 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 198RPUA210420001 . Відповідно до умов кредитного договору банк надає ОСОБА_1 кредит в сумі 860 000 грн. на купівлю товарів або послуг в ТОВ «СМНК -37», 55314 грн. на споживчі цілі . Кредит надається в строк з 11.02.2021 р. до 10.02.2026 р. Строк повернення кредиту 10.02.2026 р. Процентна ставка фіксована 10,99 %, 21.99% у разі настання відкладальної обставини, передбаченої у п. 1.9 Загальної частини договору (а.с.357-365).

З копії платіжного доручення № 2 від 11.02.2021 р. вбачається, що АТ «Правекс Банк» перераховано ТОВ «СМНК-37» кошти в сумі 804 686 грн. Призначення платежу: Оплата за договором № МП/Орл26 купівлі-продажу майнових прав від 11.02.2021 р. (а.с.370).

З меморіального ордеру № 309781746 від 12.02.2021 р. вбачається, що АТ «Правекс Банк» ОСОБА_1 надано кредит згідно договору № 198RPUA210420001 в сумі 860 000 грн. (а.с.373).

Згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору № 198RPUA210420001 від 11.02.2021 р. заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ПРАВЕКС-БАНК» станом на 09.09.2025 р. становить 389 860,16 грн..,що складається із: заборгованості за кредитом 382 933,03грн.; заборгованості за відсотками 6 927,13 грн. (а.с.374-375).

АТ «Правекс Банк» ОСОБА_1 було направлено досудові вимоги щодо дострокового погашення заборгованості (а.с.353,371), однак останні позичальником не було виконано.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Зі змісту ч.1 ст. 530 ЦК України слідує, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Задля належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У частині першій статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 6 ЦПК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідач підписав кредитний договір № 198RPUA210420001, а отже ознайомивсь та погодився з його умовами, а тому твердження представника відповідача про несправедливі умови кредитного договору судом не беруться до уваги.

Щодо твердження представника відповідача про те, що звернення з даним позовом є порушенням постанови НБУ № 23 від 25.02.2022 року «Правила роботи банків у зв`язку з введенням в Україні військового стану» суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.1.3 кредитного договору № 198RPUA210420001 позичальник, протягом 5 робочих днів , повинен направити письмове повідомлення на адресу банку у випадку настання обставин, що тягнуть істотні (негативні) у платоспроможності і кредитоспроможності позичальника в т.ч. непрацездатність позичальника, втрату або зміну постійного місця працевлаштування позичальника (а.с.360).

У постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21, від 22 червня 2022 року у справі № 904/5328/21 визначено, що ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 вказано, що «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 913/20/21».

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

На підтвердження дії форс-мажорних обставин та неможливості виконання своїх зобов`язань відповідачем будть-яких доказів надано не було.

Військова агресія Російської Федерації проти України, сама собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Крім того, стороною відповідача до суду не надано доказів звернення ОСОБА_1 до банку з повідомленням про погіршення матеріального становища, що є порушенням 6.1.3 кредитного договору № 198RPUA210420001, який підписаний відповідачем.

Крім того, відповідач певний період часу здійснював платежі на погашення кредитної заборгованості, що підтверджується даними відповідно до розрахунку заборгованості, з якого вбачається, що останньою датою погашення кредитної заборгованості є 31.01.2025 р., тобто після введення в країні військового стану (а.с.374-375), який було долучено представником позивача до матеріалів справи. Згідно з практикою Верховного Суду часткова сплата боржником заборгованості свідчить про визнання боргу і його складових. Зокрема, у постанові Верховного Суду по справі №916/2403/18 від 10.09.2019 року встановлено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17.

Щодо незгоди представника відповідача з розрахунком заборгованості.

На підтвердження розрахунку заборгованості позивачем до позовної заяви додано Виписки за особовим рахунком відповідно до договору № 198RPUA210420001.

Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Згідно із бухгалтерським обліком якість кредиторської заборгованості характеризується показниками, що відбивають своєчасність здійснення розрахунків по зобов`язанням. Приклад цього дає показник частки простроченої кредиторської заборгованості в загальному обсязі. Дані для розрахунку таких показників (саме розрахунку заборгованості) приводяться в розділі «Дебіторська і кредиторська заборгованість» Додатка до бухгалтерського балансу (форма № 5), який складається на підставі первинної бухгалтерської документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Водночас у вказаному розділі наводяться дані про рух відповідних показників кредиторської заборгованості.

Аналіз кредиторської заборгованості проводиться на підставі використання фінансової звітності, бухгалтерського балансу і форми № 5. Для того, щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами масштабів діяльності установи, при складанні розрахунку заборгованості, використовуються ряд коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості, як показники фінансових результатів.

Таким чином, розрахунок заборгованості відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є похідним від первинної бухгалтерської документації та містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Верховний Суд у складі колегії судців Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16ц прийшов до висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Додані АТ «Правекс Банк» до позовної заяви розрахунок заборгованості та виписки по особовому рахунку є такими, що відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону та п. 62 Положення, та такими, що підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 43-002-867-2-21-Г від 02.11.2021 р.

Таким чином, на час розгляду справи судом, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що неправильності проведення розрахунку заборгованості за кредитним договором, а наведений строною відповідача , у відзиві на позовну заяву , розмір заборгованості не підтверджений належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 389 860, 16 коп..

Щодо клопотання сторни відповідача про розстрочення суми заборгованості, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст.267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч.3 ст.435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року №8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконується частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст.435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

За правилом ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.10,81 ЦПК України, саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Як на підставу розстрочити виконання рішення суду відповідач посилається на те, що у зв`язку воєнним станом, що ведений з 24 лютого 2022 року погіршилось його матеріальне становище, однак на підтвердження вказаної обставини не надав доказів, які підтверджують його майновий стан, зокрема довідки про доходи. Посилання відповідача те , що він здійснює утримання матері-інвалідки II групи, не доводиться належними доказами, зокрема відсутністю інших членів сім`ї, які можуть утримувати матір інваліда.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про розстрочку виконання судового рішення.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути із відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 4678 грн. 32 коп.

Керуючись ст.ст.12, 81,130,131, 141, 229, 247, 263, 354,435 ЦПК України, суд ,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Правекс Банк» заборгованість за Кредитним договором № 198RPUA2100420001 від 11.02.2021 р. станом на 09.09.2025 р. в розмірі 389 860,16 грн., з яких: заборгованості за кредитом 382 933,03грн., заборгованості за відсотками 6 927,13 грн.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Правекс Банк» судовий збір у сумі 4678 грн. 32 коп.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач Акціонерне товариство «Правекс Банк» місце знаходження: 02094 м.Київ, пр.. Леоніда Каденюка, 23, код ЄДРПОУ 14360920.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Л.І.Савченко