Ухвала суду № 139256077, 26.08.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

1-кс/381/941/26

381/5334/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Фастів

Слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого дізнавача сектору дізнання Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 , погоджне прокурором Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 про надання дозволу на знищення речового доказу у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2026 за № 12026116310000153 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,

установила:

На розгляд до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшло вказане клопотання.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026 клопотання надійшло в провадження слідчому судді ОСОБА_1

Фастівський міськрайонний суд Київської області призначив клопотання до судового розгляду у судовому засіданні на 26.08.2026.

За наслідками розгляду цього клопотання слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ухвалою від 26 серпня 2026 року відмовила у задоволенні цього клопотання.

Під час розгляду вказаного клопотання слідчий суддя встановила факти процесуальних порушень, які полягають у наступному.

Дослідивши матеріали клопотання, суд встанови, що Фастівське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2026 за № 12026116310000153 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

20.08.2026 у ході огляду місця події вилучено раки в кількості 53 (п`ятдесят три) штуки.

21.08.2026 вказані речі визнані речовим доказом.

Дізнавач зазначає, що предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 249 КК України, є водні живі ресурси, тобто організми, життя яких постійно або на окремих стадіях розвитку неможливе без перебування (знаходження) у воді.

Оскільки виловлені раки піддаються швидкому псуванню, дізнавач вважає, що вони підлягають знищенню за письмовою згодою власника, а у разі її відсутності за рішенням слідчого судді.

Це клопотання погоджене прокурором.

Вказане стало підставою для звернення до суду з цим клопотанням.

Відмову у задоволенні цього клопотання суд мотивував наступним.

Статтею 91 КПК України визначено перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).

Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Згідно із частинами 1, 2 статті 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Перевіряючи наявність правових підстав для надання дозволу на знищення речового доказу, суд врахував таке.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суд звернув увагу, що матеріали клопотання не містять відомостей та доказів того, що орган досудового розслідування здійснив фотографування та докладний опис речових доказів у цьому кримінальному провадженні (річкових раків), відсутні відомості, які б свідчили, що орган досудового розслідування своєчасно та у передбачений законом спосіб зафіксував вид/види вилучених речових доказів та їхні індивідуальні ознаки.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

Згідно із ч. 2 цієї статті, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно із ст. 93 КПК України, з бирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Крім іншого, у кримінальному провадженні за ст. 249 КПК України підлягає доказуванню вид і розмір шкоди.

Вказані обставини у кримінальному провадженні встановлюються на підставі висновку експерта.

Водночас суд встановив, що матеріали клопотання не містять інформацію про те, що орган досудового розслідування призначив та отримав, зокрема та не виключно, висновки товарознавчої експертизи, інженерно-екологічної експертизи тощо.

Також матеріали клопотання не містять розрахунок збитків, що здійснений відповідним суб`єктом, який має повноваження та компетенцію/кваліфікацію на вчинення цих дій.

Отже, суд констатував невчинення органом досудового розслідування усіх необхідних слідчих дій задля збирання та фіксування всіх обставин кримінального правопорушення.

Такі дії органу досудового розслідування не відповідають завданням кримінального провадження та не забезпечують повне та неупереджене розслідування.

Крім цього, суд наголосив на такому.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

Крім цього, процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок виконувати необхідні слідчі дії своєчасно та у встановлений законом строк.

У випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173цього Кодексу.

Отже, чинний кримінальний процесуальний закон передбачає повноваження суду щодо розгляду клопотання про надання дозволу на знищення. Такі повноваження суд має за певних умов та підстав, що визначені КПК України.

Проте, суд встановив, що подане клопотання не містить інформації та доказів того, що речові докази, стосовно яких воно подане та які є водними біоресурсами, які перебувають під охороною закону, не можуть бути повернуті власнику (законному володільцю) та які причини цьому перешкоджають.

Суд врахував, що у водоймах України живуть кілька видів річкових раків, деякі з них занесені до Червоної книги України та є зникаючими видами, перебувають під суворою державною охороною.

Водночас подане до суду клопотання не містить відомостей та доказів того, якого саме виду раки є предметом цього кримінального правопорушення та які дії з метою відвернення настання більших негативних наслідків та шкоди довкіллю від вчиненого кримінального правопорушення вчинив орган досудового розслідування після вчинення усіх необхідних слідчий дій для повернення вилучених річкових раків у їхнє природне середовище з метою забезпечення їх збереження.

Також клопотання не містить докази того, що власник відмовився надати згоду на передачу цих речових доказів для реалізації чи знищення.

Крім цього, слідчий орган не надав докази здійснення фотографування чи відеозйомки та здійснення докладного опису речового доказу, збереження зразка речового доказу, достатнього для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

Крім вказаного, слідчий орган не довів, що ці речові докази не можуть бути реалізовані.

З огляду на це суд дійшов висновку про те, що такі дії органу досудового розслідування не відповідають завданням та засадам кримінального провадження.

Отже, за наслідками розгляду цього клопотання суд встановив, що орган досудового розслідування не вчинив у розумні строки усі необхідні процесуальні дії з метою виконання завдань кримінального провадження.

Це клопотання погоджене прокурором.

Суд вважає погодження цього клопотання прокурором за вказаних обставин свідченням неналежного здійснення ним нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування.

Згідно із ст. 38 КПК України, орган досудового розслідування зобов`язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Такі дії, які виразились у бездіяльності щодо належного збирання та фіксування доказів, невчинення інших необхідних слідчих дій у розумні строки у кримінальному провадженні, становлять загрозу втрати речових доказів та суперечать засадам та завданням кримінального провадження, не відповідають повноваженням та обов`язкам органу досудового розслідування та прокуратури.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне довести до відома керівників Фастівської окружної прокуратури, Київської обласної прокуратури, Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області про встановлені факти процесуальних порушень для вжиття відповідних заходів реагування.

Керуючись ст. 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ухвалила:

Довести до відома керівників Фастівської окружної прокуратури, Київської обласної прокуратури, Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області про встановлені порушення службовими особами органу досудового розслідування та прокуратури при виконанні посадових обов`язків у кримінальному провадженні № 12026116310000153 з метою вжиття ними відповідних заходів реагування.

Про вжиті заходи повідомити Фастівський міськрайонний суд Київської області у місячний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Рішення суду є обов`язковим для виконання.

Невиконання судового рішення тягне за відповідальність, передбачену законом.

Слідчий суддя ОСОБА_5