Рішення № 139255941, 30.06.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/696/26

Провадження 2-1172/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

при секретарі Павлик А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») в особі представника Кудіної Анастасії Вячеславівни (далі представник позивача, Кудіна А.В.) звернулося до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що 20.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міліоан» (далі ТОВ «Міліоан») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 100086244.

28 липня 2025р. між ТОВ «Міліоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 28072025, відповідно до умов якого ТОВ «Міліоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а останнє приймає належні ТОВ «Міліоан» Права Вимоги до Боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 3 від 28 липня 2025р. до Договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025, позивач набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 33 692,88 грн., з яких: - 11 760,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 8 372,88 грн сума заборгованості за процентами за користування кредитом; - 0,00 грн сума заборгованості за комісією за надання кредиту; - 7 560,00 грн сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту; - 6 000,00 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов?язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 24.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

30.06.2026 року на адресу Обухівського районного суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення на позовну заяву, у яких остання просила відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

На обгрунтування пояснень зазначила, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин позову. Вказує, що матеріалами справи не підтверджено укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, погодження умов кредитування та надання останній кредиту. Також відповідач зазначає, що не була належним чином повідомлена про заміну кредитора.

Щодо нарахування процентів відповідач зазначає, що вона є дружиною військовослужбовця, який призваний на військову службу з 12.12.2024 року, а тому, відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проценти за користування кредитом не нараховуються. Щодо нарахування комісії відповідач вказує, що ТОВ «Міліоан» не надавало жодної послуги, за які просить стягнути 7 560 грн комісії. Щодо нарахування пені та штрафу у розмірі 6 000 грн ОСОБА_1 зазначає, що таке нарахування прямо заборонено п. 18 Прикінцевих положень ЦК України через дію воєнного стану.

Представник позивача у позовній заяві просила проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 20.02.2025 року між ТОВ «Міліоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100086244, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту.

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, відповідно до п. 6 Кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. відповідно до п.2.1. Кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Міліоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Міліоан» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. Кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. Кредитного договору. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтверджує, що умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Згідно договору № 100086244, сума позики складає 12 000 грн, що надається на строк 345 днів, з комісією за надання кредиту у сумі 720,00 грн, яка нараховується за ставкою 6,00 % від суми кредиту одноразово у момент видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.5.3 договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 66,00% річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Згідно з п. 1.5.4. договору, проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220,00% річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду.

Відповідно до п. 1.6. договору, тип процентної ставки за цим договором фіксована.

Відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту № 100086244 від 20.02.2025 року одноразовим ідентифікатором 804474, анкету-заяву на кредит № 100086244.

Відповідно до платіжного доручення № 100571195 від 20.02.2025 року, ТОВ «Міліоан» перерахувало ОСОБА_1 суму кредиту у розмірі 12 000 грн.

28 липня 2025р. між ТОВ «Міліоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 28072025, відповідно до умов якого ТОВ «Міліоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а останнє приймає належні ТОВ «Міліоан» Права Вимоги до Боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 3 від 28 липня 2025р. до Договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025, позивач набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 33 692,88 грн., з яких:- 11 760,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 8 372,88 грн сума заборгованості за процентами за користування кредитом; - 0,00 грн сума заборгованості за комісією за надання кредиту; - 7 560,00 грн сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту; - 6 000,00 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 р. у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 р. № 127/33824/19.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Всупереч умовам договору позики, відповідач не виконала свого зобов?язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 760,00 грн ґрунтується на положеннях чинного законодавства, а відтак є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач є дружиною військовослужбовця, який проходить військову службу у період дії особливого періоду, що підтверджується наданими суду доказами, а саме копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , копією довідки, виданої заступником начальника управління кадрового менеджменту полковником ОСОБА_2 старшому солдату ОСОБА_3 про те, що він проходить військову службу, копією витягу з наказу Голови державної прикордонної служби № 22150ОС від 12.12.2024 року.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, визначеним цією нормою, а також їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду, та/або автомобіля.

Таким чином, наведена законодавча норма прямо поширює передбачену нею пільгу не лише на самого військовослужбовця, а й на його дружину (чоловіка, яка є позичальником за кредитним договором. Вказана норма є спеціальною та підлягає застосуванню незалежно від умов кредитного договору щодо нарахування процентів.

Оскільки відповідачка є дружиною військовослужбовця, а кредитний договір не стосується придбання майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду, та/або автомобіля, нарахування процентів за користування кредитом у відповідний період суперечить імперативним вимогам пункту 15 статті 14 зазначеного Закону.

За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення процентів за користування кредитом задоволенню не підлягають, оскільки відповідні проценти не підлягають нарахуванню в силу прямої законодавчої заборони.

Що стосується стягнення комісії, то необхідно вказати, що позичальнику надано кошти для задоволення власних потреб, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. У зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога щодо стягнення комісії у сумі 7 560 грн не підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення неустойки, суд вважає, що у цій частині позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У змісті позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 6 000 грн за неустойкою за кредитним договором.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначені положення закону, стягнення неустойки у розмірі 6 000 грн за кредитним договором № 100086244 від 20.02.2025 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо доводів відповідача про неповідомлення її позивачем про відступлення права вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 5 п. 5.1. договору про споживчий кредит, для розпорядження правами вимоги за цим договором (відступлення, застава, продаж, тощо) Товариству не потрібно чекати на порушення умов цього договору позичальником та не потрібно будь-яке погодження позичальника.

Таким чином, відсутплення права вимоги є правомірним, а відсутність окремого погодження позичальника на таке відступлення не впливає на дійсність переходу права вимоги до нового кредитора.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 100086244 від 20.02.2025 року, заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 760 грн 00 коп.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 929,27 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, Місцезнаходження юридичної особи : Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за тілом кредиту за Кредитним договором № 100086244, у розмірі 11 760 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, Місцезнаходження юридичної особи : Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк»), сплачений судовий збір у розмірі 929 (дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 27 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Т.Г.Сташків