Ухвала суду № 139255533, 19.08.2026, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07541, вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська обл.

№ провадження 2/356/374/26

Справа № 356/352/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 Березанський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Капшученко І. О.

за участю секретаря Мелещенко В. В.

представника позивача Славіна В. С.

представника відповідачів Хоменко О. М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в режимі відеоконференції клопотання представника відповідачів Хоменко О. М. про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення електронного аукціону в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Березанського міського суду Київської області перебуває вказана вище цивільна справа.

03.06.2026 представником ОСОБА_5 у поданих до суду відзивах заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі, обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_2 з 17.01.2024 перебуває на військовій службі у Державній службі спеціального транспорту у військовій частині НОМЕР_1 на посаді солдата та має посвідчення учасника бойових дій. Вказана обставина об`єктивно ускладнює його особисту участь у судових засіданнях та належну підготовку процесуальних документів, водночас, розгляд справи за відсутності відповідача може порушити право останнього на справедливий та неупереджений розгляд справи. За таких обставин, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, просить суд зупинити розгляд справи № 356/352/26 у зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 у Збройних Силах України (Т.2,а.с.19,36-37).

Представник ОСОБА_5 у підготовчому засіданні раніше подані клопотання підтримала та просила зупинити провадження у справі.

Представник позивача при вирішенні клопотань покладався на розсуд суду.

Решта учасників справи в підготовче засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, 19.06.2026 та 08.07.2026 представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Зінов`єв Д. С. та 07.07.2026 відповідач ОСОБА_4 подали до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. (Т.2,а.с.113,118).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути клопотання подані клопотання за відсутності вказаних учасників процесу відповідно до ч. 3 ст. 211, ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, розглянувши подані клопотання про зупинення провадження у справі, проаналізувавши наведені в них доводи та додані документи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зупиняє провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду, та передбачити усунення яких неможливо. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 645/331/17, від 19 грудня 2024 року у справі № 484/40/21).

Норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу.

Отже, під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства. Принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12, 13 ЦПК України) надають учасникам справи право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами. Обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 754/947/22).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Загальновідомим є факт, що Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався, триває понад чотири роки та на даний час його дію не припинено.

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації, строк проведення якої неодноразово продовжувався Указами Президента у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України та яка діє на даний час.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. За змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № N 8-рп/2002, п. 3).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України» від 30.11.2006, заява № 23786/02, п. 51).

Частиною третьою статті 2 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність та рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що не відповідає як завданню цивільного судочинства, так і змісту та меті п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, а також суперечить частині другій статті 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Згідно вимог статтей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, як вбачається з наданої суду копії військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 15.01.2008, у графі 9 зазначено, що відповідач ОСОБА_2 призваний на підставі Указу Президента України № 65/2026 від 22.02.2002 «Про загальну мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомостей про дату призову не зазначено (Т.2, а.с.27,48).

У графі 17 «Проходження військової служби» внесено відомості про проходження ОСОБА_2 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , дата зарахування до списків особового складу - 30.10.2024 (Т.2, а.с.27-на звороті,47).

Водночас, у поданих клопотаннях представником відповідача вказано, що відповідач перебуває на військовій службі з 17.01.2024.

Копій сторінок військового квитка №№ 2-3,12,14-21,23-25,27-31 представником відповідача також не надано.

При цьому суд зауважує, що Указ «Про загальну мобілізацію» № 65/2026 Президентом України прийнято 24.02.2022, що суперечить зазначеним у військовому квитку відомостям та викликає сумніви у достовірності зазначеної в ньому інформації.

Наказів про зарахування відповідача на посаду та до списків особового складу суду надано не було.

Виписка з медичної карти ОСОБА_2 підтверджує факт перебування відповідача на стаціонарному лікуванні в ревматологічному відділенні, однак не є належним доказом перебування на військовій службі, тому до уваги судом не береться.

З огляду на викладене, представником відповідача не доведено достатніми та належними доказами обставину перебування відповідача на військовій службі, а зазначена у клопотаннях та доданих до них доказах інформація є суперечливою та носить фрагментарний характер, відтак, не є достатньою для зупинення провадження з наведених представником підстав.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у даній справі представлений адвокатом Хоменко О. М.., що діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АА № 1715964 від 26.05.2026, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги № 18/05/2026/2 від 18.05.2026, та яка приймає активну участь під розгляду справи шляхом подачі до суду процесуальних заяв/клопотань та участю в судових засіданнях в режимі відеоконференції (Т.2, а.с.20,38).

З огляду на встановлені вище обставини, представником відповідача у поданому клопотанні жодним чином не обґрунтовано, у чому полягає об`єктивна неможливість участі відповідача під час розгляду даної справи через представника та яким саме чином це може порушити права відповідача.

При цьому суд зазначає, рішення про визнання явки відповідача ОСОБА_2 обов`язковою судом не приймалось, обґрунтованої необхідності особистої присутності відповідача під час розгляду справи клопотання також не містять.

Представником відповідача у поданому клопотанні також не обґрунтована неможливість участі відповідача у судових засіданнях під час розгляду справи в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Отже, з огляду на викладене вище, відповідач не позбавлений можливості реалізувати надані йому цивільним процесуальним законодавством права та залучив до участі у справі представника, який здійснює представництво його інтересів у суді.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) неодноразово зазначав, що метою Конвенції є захист прав, які є не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними. Це зауваження стосується, зокрема, права на доступ до суду з огляду на те, яке важливе місце посідає право на справедливий судовий розгляд у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), заява № 6289/73, пункт 24, від 09 жовтня 1979 року; рішення у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, пункт 231, від 17 січня 2012 року; рішення у справі «Вітковскі проти Польщі» (Witkowski v. Poland), заява № 21497/14, пункт 43, від 13 грудня 2018 року).

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року; рішення у справі «Алванос та інші проти Греції» (Alvanos v. Greece), заява № 38731/05, пункт 25, від 20 березня 2008 року; рішення у справі «ТОВ «Фріда» проти України» (Frida, LLC v. Ukraine), заява № 24003/07, пункт 33, від 08 грудня 2016 року; рішення у справі «Хасан Тунч та інші проти Туреччини» (Hasan Tunc and Others v. Turkey), заява № 19074/05, пункт 33, від 31 січня 2017 року; рішення у справі «Вітковскі проти Польщі» (Witkowski v. Poland), заява № 21497/14, набуло статусу остаточного 13 березня 2019 року, пункт 44, від 13 грудня 2018 року).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частини перша та п`ята статті 4 ЦПК України).

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України).

Враховуючи встановлені судом обставини, об`єктивні підстави, які перешкоджають подальшому розгляду справи, відсутні, тому в даному випадку зупинення провадження суперечитиме принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи та порушує права учасників судового процесу.

З огляду на викладене, подані представником відповідача клопотання є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11-13, 76-77, 89, 211, 223, 251, 253 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідачів Хоменко О. М. про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення електронного аукціону в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: І. О. Капшученко