Рішення № 139255150, 24.08.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 295/17643/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Буткевича М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 3540758 від 19.03.2023 року в розмірі 46 943,99 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань та не погашає заборгованість за вказаним договором, що є підставою для позивача звернутися до суду із даним позовом.

Позивач зауважує, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором з боку позичальника виникла заборгованість за договором № 3540758 від 19.03.2023 року в розмірі 46 943,99 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 9 779,99 грн, заборгованість за відсотками 37 164,00 грн.

Ухвалою суду від 13.01.2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 55,56). Також даною ухвалою суду було визначено строки для подання відзиву. Копія ухвали про відкриття провадження направлялась відповідачу через систему «Електронний суд», про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного документу (а. с. 59).

Жодних клопотань по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного

19.03.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 3540758, підписаний електронним підписом відповідача (С982) (а. с. 10-19), відповідно до умов якого кредитор надає кошти шляхом перерахування на карту позичальника в розмірі 9 800,00 грн на 360 днів під 2,0 % щоденно.

ТОВ «Лінеруа Україна» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов договору, шляхом перерахування грошових коштів в розмірі зазначеному в договорі на банківський картковий рахунок відповідача за допомогою платіжної системи ТОВ «Пейтек Україна» (а. с. 25).

26.10.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ПРОФІТ» було укладено договір відступлення прав вимоги № 26102023, за яким Первісний кредитор відступив товариству «ФК ПРОФІТ» право вимоги за Кредитним договором (а. с. 28 заворот 30).

Надалі 09.09.2025 року між ТОВ «ФК ПРОФІТ» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» було укладено договір факторингу № ДО-20250909/001, відповідно до якого останній набуває право вимоги до боржника (а. с. 30 заворот 22). Відповідно до реєстру боржників таке право ТОВ ФК «СІТІ КОЛЕКТ» набуло, зокрема, і до ОСОБА_1 (а. с. 33 заворот 34).

З розрахунку суми заборгованості вбачається, що відповідач за договором № 3540758 від 19.03.2023 року має заборгованість в розмірі 46 943,99 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 9 779,99 грн, заборгованість за відсотками 37 164,00 грн (а.с. 21 заворот 24).

Усвідомлюючи наявність фінансових зобов`язань перед первісним кредитором, відповідач здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним договором № 3540758 від 19.03.2023 року шляхом внесення коштів у розмірі 2 153,80 грн 30.03.2023 року. Здійснюючи платіж, відповідач своїми конклюдентними діями підтвердив прийняття умов укладеного кредитного договору, який створив для нього цивільні права та обов`язки (частину з яких позичальник виконав). Це відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.12.2020 р. у справі № 127/23910/14-ц: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою боргу та/або сум санкцій є дією, що свідчить про визнання ним боргу».

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. ст. 627-629, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, оскільки відповідач порушив свої зобов`язання, передбачені договором № 3540758 від 19.03.2023 року, не повернув запозичених коштів, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Представник позивача при зверненні до суду із даним позовом також просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу та суму сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК).

Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною четвертою, п`ятою статті 137 ЦПК визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Заявляючи вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав договір про надання правової допомоги № 25, з витягом акту № 388 та заявкою про надання правової допомоги № 388 від 10.11.2025 р., з відтворенням даних про вартість робіт (а.с. 41-заворот 45).

Надаючи оцінку наведеним доказам, суд звертає увагу, що зазначена на виконання правничих послуг вартість робіт є завищеною з огляду на складність справи, виявляє непропорційність з врахуванням необхідного часу для захисту прав особи.

З огляду на викладене, суд, керуючись принципом доцільності та справедливості, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2422,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК, суд,

у х в а л и в

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за кредитним договором № 3540758 від 19.03.2023 року в розмірі 46 943,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», адреса: вул. просп. Соборності, буд. 30-А, приміщення (офіс) 321, м. Київ, 02154; ЄДРПОУ: 43950742.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя М.І.Буткевич