Ухвала суду № 139253983, 17.08.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/5319/26

Провадження №1-кс/523/7598/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора групи прокурорів - прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 42026160000000037 від 11.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До провадження Пересипського районного суду міста Одеси надійшло клопотання прокурора про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42026160000000037 від 11.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В обґрунтування поданого клопотання прокурором зазначено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026160000000037 від 11.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, здійснюється Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, за процесуального керівництва Одеської обласної прокуратури.

Відомості до ЄРДР внесено на підставі матеріалів перевірки Одеського управління ДВБ НПУ.

У ході досудового розслідування встановлено, що упродовж 2022-2025 років МРЦ «Одеський» ДСНС України систематично здійснював закупівлю лікувальної грязі у ФОП ОСОБА_4 без проведення відкритих торгів.

Так, 21.11.2025 між МРЦ «Одеський» та ФОП ОСОБА_4 укладено договір відповідального зберігання № 49, на підставі якого останньому передано на безоплатне відповідальне зберігання 9000 кг лікувальної грязі загальною вартістю 239 400 грн.

Того ж дня, 21.11.2025, між МРЦ «Одеський» та ПП «Аквілон-Курорт-Сервіс» укладено договір № 49/1 про безоплатне відповідальне зберігання ще 8 000 кг лікувальної грязі загальною вартістю 212 800 грн.

При цьому у договорах відповідального зберігання та актах приймання-передачі відсутні конкретні відомості щодо фактичного місця зберігання лікувальної грязі, характеристик складських приміщень, температурного режиму, санітарних умов та інших обставин, необхідних для забезпечення належного зберігання природного лікувального ресурсу. Наявність у ФОП ОСОБА_4 відповідних складських приміщень та матеріально-технічної бази документально не підтверджена.

Таким чином, із 24000 кг нібито придбаної та поставленої лікувальної грязі щонайменше 17000 кг після документального оформлення поставки були передані на безоплатне відповідальне зберігання самому постачальнику та іншому суб`єкту господарювання.

Вказана послідовність господарських операцій потребує критичної оцінки, оскільки фактично службові особи МРЦ «Одеський» спочатку документально оформили придбання та приймання за бюджетні кошти значного обсягу продукції, після чого більшу її частину передали на безоплатне зберігання суб`єктам приватного права без належного визначення місця та умов такого зберігання.

Під час допиту директора ПП «Аквілон-Курорт-Сервіс» ОСОБА_5 встановлено, що фактичне постачання лікувальної грязі до МРЦ «Одеський» здійснював саме він, а не ФОП ОСОБА_4 , який відповідно до договору № 10 формально виступав постачальником товару.

Зазначена обставина свідчить про можливу невідповідність фактичного механізму поставки документально оформленим господарським операціям та потребує встановлення того, чи були службові особи МРЦ «Одеський», які здійснювали приймання продукції та підписували відповідні документи, обізнані про те, що фактичним джерелом походження та постачальником грязі є інша особа.

Одночасно в ході досудового розслідування отримано відомості про те, що фактично поставлена продукція могла не відповідати технічним та якісним характеристикам, установленим самим МРЦ «Одеський».

Зокрема, отримано дані про можливе зберігання лікувальної грязі у звичайних господарських мішках без належного маркування, у тому числі без зазначення дати видобутку, дати фасування, номера партії та виробника, а також без належних документів, що підтверджують її походження, якість та безпечність.

Вказані обставини безпосередньо суперечать умовам договору № 10 та його технічним вимогам, відповідно до яких товар мав бути новим, раніше не використовуваним, належним чином розфасованим та маркованим, а його якість мала підтверджуватися відповідними документами.

Отже, службові особи МРЦ «Одеський», які здійснювали фактичне приймання продукції, перевірку її кількості та якості, підписували видаткові накладні, акти та інші первинні документи, об`єктивно мали можливість встановити невідповідність зовнішнього вигляду, пакування, маркування та супровідної документації поставленого товару вимогам договору.

Незважаючи на це, наявні документи свідчать про оформлення поставки товару як такої, що відбулася належним чином та у повному обсязі, що стало підставою для оплати за рахунок бюджетних коштів.

Під час допиту директора ПП «Аквілон-Курорт-Сервіс» ОСОБА_5 встановлено, що фактичне постачання лікувальної грязі до МРЦ «Одеський» здійснював саме він, а не ФОП ОСОБА_4 , який відповідно до договору № 10 формально виступав постачальником товару.

Зазначена обставина свідчить про можливу невідповідність фактичного механізму поставки документально оформленим господарським операціям та потребує встановлення того, чи були службові особи МРЦ «Одеський», які здійснювали приймання продукції та підписували відповідні документи, обізнані про те, що фактичним джерелом походження та постачальником грязі є інша особа.

Одночасно в ході досудового розслідування отримано відомості про те, що фактично поставлена продукція могла не відповідати технічним та якісним характеристикам, установленим самим МРЦ «Одеський».

Зокрема, отримано дані про можливе зберігання лікувальної грязі у звичайних господарських мішках без належного маркування, у тому числі без зазначення дати видобутку, дати фасування, номера партії та виробника, а також без належних документів, що підтверджують її походження, якість та безпечність.

Вказані обставини безпосередньо суперечать умовам договору № 10 та його технічним вимогам, відповідно до яких товар мав бути новим, раніше не використовуваним, належним чином розфасованим та маркованим, а його якість мала підтверджуватися відповідними документами.

Отже, службові особи МРЦ «Одеський», які здійснювали фактичне приймання продукції, перевірку її кількості та якості, підписували видаткові накладні, акти та інші первинні документи, об`єктивно мали можливість встановити невідповідність зовнішнього вигляду, пакування, маркування та супровідної документації поставленого товару вимогам договору.

Незважаючи на це, наявні документи свідчать про оформлення поставки товару як такої, що відбулася належним чином та у повному обсязі, що стало підставою для оплати за рахунок бюджетних коштів.

У ході проведення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні оперативному підрозділу надано доручення, в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України, з метою проведення слідчих (розшукових) дій, в тому числі направлених на встановлення осіб причетних до його вчинення.

Під час виконання доручення оперативним підрозділом встановлено причетність до вищевказаної злочинної схеми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який здійснює свою фінансово-господарську діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того встановлено, що ФОП ОСОБА_4 код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 є «фіктивною особою», так як фактично фінансово-господарську діяльність ФОП ОСОБА_4 код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 - здійснюють службові особи ТОВ «Провентусмед» код ЄДРПОУ:37224455, а саме директор ТОВ «Провентусмед» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , та менеджер ТОВ «Провентусмед» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Таким чином, під час виконання доручення оперативним підрозділом встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , зберігаються всі документи щодо господарської діяльності цього ж підприємства, а також ФОП ОСОБА_4 .

Під час проведення обшуку за вказаною адресою виявлено та вилучено:

1) аркуші паперу формату А4 «акт сверки по счету:361» між ТОВ «Провентусмед» та закладами охорони здоров`я Одеської області, на яких міститься мокрий відтиск печатки ТОВ «Провентусмед», усього 17 арк.

2) аркуші паперу формату А4 на яких містяться роздруковані документи ТОВ «Провентусмед», ФОП « ОСОБА_8 », ФОП « ОСОБА_4 » усього на 28 арк.;

3) банківська картка АК КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 1 шт.;

4) банківська картка АК КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 1 шт.;

5) банківська картка АК КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 1 шт.;

6) банківська картка АК КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 1 шт.;

7) банківська картка АК КБ «Приватбанк» № НОМЕР_8 1 шт.;

8) банківська картка АК КБ «Приватбанк» № НОМЕР_9 1 шт.;

9) банківська картка АК КБ «Приватбанк» № НОМЕР_10 1 шт.;

10) банківська картка АК КБ «Приватбанк» № НОМЕР_11 1 шт.;

11) флеш-накопичувач «Verbatim» синього кольору 1 шт.;

12) флеш-накопичувач «Transcend» 4Gb, с.н. № 6725836021 1 шт.;

13) мобільний телефон Iphone, модель 14Plus, с.н. НОМЕР_12 , IMEI НОМЕР_13 .

Прокурор зазначає, що вищезазначені матеріальні об`єкти постановою прокурора від 11.08.2026 визнані речовими доказами, оскільки вони зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також містять інші відомості, які підлягають доказуванню у ході слідства.

З метою збереження речових доказів та виконання експертиз виникла необхідність у накладенні арешти на вказані речі.

Також прокурор в своєму клопотанні відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України просив розглянути його без участі власника майна та користувачів, оскільки таке повідомлення може негативно вплинути на виконання завдання арешту майна та призвести до негативних наслідків.

Разом із тим слідчий суддя зазначає, що майно на яке прокурор просить накласти арешт було тимчасово вилучене, а відтак розгляд клопотання відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України неможливо здійснити без повідомлення власника майна.

Прокурором подано заяву, згідно якої просив врахувати допущену технічну описку у першому абзаці прохальної частини клопотання щодо майна вилученого за місцем проживання ОСОБА_6 замість правильної адреси: АДРЕСА_2 , помилково зазначено адресу: АДРЕСА_4 .

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив задовольнити у повному обсязі.

Власник майна ОСОБА_6 належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, однак остання до суду не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.

Слідчий суддя розглянувши клопотання, заслухавши прокурора, дослідивши додані до клопотання документи, дійшов до наступного висновку.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 131 ч. 2 п. 7 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

За вимогами ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання

про арешт майна або його повернення.

Згідно п.1 ч.2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані, як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди. Зазначені предмети та речі мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Згідно з ч. 2 ст. 64-2 КПК України, права та обов`язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Разом із тим, статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Крім цього, відповідність арештованого майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України підтверджується постановою слідчого про визнання речовими доказами від 11.08.2026 року приєднана до кримінального провадження.

Оцінивши наведені прокурором у клопотанні докази слідчий суддя доходить до переконання у необхідності накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки є достатні підстави вважати, що вилучене майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення чи інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з цим, для спростування або підтвердження доводів сторони обвинувачення, необхідним є проведення з таким майном слідчих дій.

Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Отже, підставою для накладання арешту на майно є обґрунтована підозра вважати, що воно є доказом даного кримінального правопорушення, незастосування цього заходу зумовить труднощі при проведенні криміналістичних експертиз, необхідність в яких може виникнути в ході проведення досудового розслідування, що перешкоджатиме встановленню усіх обставин, що підлягають доказуванню у вказаному кримінальному провадженні.

Метою накладання арешту на майно у даному випадку є збереження речових доказів.

Враховуючи вищезазначені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про арешт майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 98, 110, 131, 132, 167, 170-175, 369-372 КПК України, слідчий суддя-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора групи прокурорів - прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 42026160000000037 від 11.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене за адресою: АДРЕСА_2 :

1) аркуші паперу формату А4 «акт сверки по счету:361» між ТОВ «Провентусмед» та закладами охорони здоров`я Одеської області, на яких міститься мокрий відтиск печатки ТОВ «Провентусмед», усього 17 арк.

2) аркуші паперу формату А4 на яких містяться роздруковані документи ТОВ «Провентусмед», ФОП « ОСОБА_8 », ФОП « ОСОБА_4 » усього на 28 арк.;

3) банківська картка АК КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 1 шт.;

4) банківська картка АК КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 1 шт.;

5) банківська картка АК КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 1 шт.;

6) банківська картка АК КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 1 шт.;

7) банківська картка АК КБ «Приватбанк» № НОМЕР_8 1 шт.;

8) банківська картка АК КБ «Приватбанк» № НОМЕР_9 1 шт.;

9) банківська картка АК КБ «Приватбанк» № НОМЕР_10 1 шт.;

10) банківська картка АК КБ «Приватбанк» № НОМЕР_11 1 шт.;

11) флеш-накопичувач «Verbatim» синього кольору 1 шт.;

12) флеш-накопичувач «Transcend» 4Gb, с.н. № 6725836021 1 шт.;

13) мобільний телефон Iphone, модель 14Plus, с.н. НОМЕР_12 , IMEI НОМЕР_13 .

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1