Ухвала суду № 139251733, 26.08.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1549/26

Провадження 2/677/1431/26

УХВАЛА

26.08.2026 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі судді Шовкуна В.О., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (через свого представника) звернулася до суду з заявою про забезпечення позову в порядку ч. 2 ст. 149 ЦПК України. Заява обґрунтована тим, що предметом спору є земельна ділянка номер 6822785500:03:002:0086 площа 2,1711 га, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування Хмельницька область, територія колишньої Кузьминської сільської ради Красилівського району. З метою забезпечення реального та ефективного виконання майбутнього рішення суду, а також недопущення відчуження, поділу, об`єднання, передачі в користування чи іншої зміни правового статусу спірної земельної ділянки існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглянута судом без повідомлення учасників справи у відповідності до положень ст. 153 ч. 1 ЦПК України.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

В порядку ст. 150 ЦПК України, видами забезпечення позову, зокрема, може бути накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії.

Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на захист матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення.

У відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006"Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Такий правовий висновок щодо розуміння сутності інституту забезпечення позову наведений у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 924/150/17.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд вважає, що Заявником в достатній мірі обґрунтовано необхідність забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, враховуючи, що спір виник з приводу витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації можуть бути відчужені або видозмінені в ході розгляду справи, що ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, вид забезпечення позову накладення арешту на земельну ділянку є співмірним та не виходить за межі позовних вимог, невжиття такого заходу може ускладнити ефективний захист заявником своїх прав.

В задоволенні іншої частини вимог слід відмовити, оскільки арешт майна за своєю правовою природою - це і є накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, що відповідає процесуальним нормам, які регулюють дані правовідносини, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, та є достатнім та співмірним засобом забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 152, 153, 353 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 2,1711 га, кадастровий номер 6822785500:03:002:0086, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території колишньої Кузьминської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, право власності на яку станом на 19.08.2026 року зареєстроване за ОСОБА_2 .

У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Копію ухвали, одночасно з направленням заявнику, направити для негайного виконання до Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Копію ухвали про забезпечення позову надіслати для відома ОСОБА_2 , Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокрай» після отримання Красилівським районним судом Хмельницької області інформації про її виконання Хмельницьким відділом державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а в разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційну скаргу може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду складена та підписана без проголошення 26.08.2026 року.

Суддя: