Рішення № 139251486, 29.07.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 164/2024/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Марціцкої І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Пазірович Д.В.

розглянув у м. Теребовлі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства "Споживчий центр" звернувся до Теребовлянського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 14.11.2022-100000357 від 14.11.2022 у розмірі 13376,96 грн. та судовий збір - 2422,40 грн.

Позовна заява обґрунтовани тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір (оферти) № 14.11.2022 -100000357 від 14.11.2022, згідно з яким, Позичальнику надано кредит у розмірі 9000 грн, строком на 28 дні.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 13373,96 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн., процентів 3023,96 грн., комісії - 1350 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою судді від 10.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав письмову заяву,в якій просив розглядати справу в його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на позав, заперечень, клопотань не подав.

Тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

14.11.2022 ОСОБА_1 уклав в електронній формі кредитний договір № 14.11.2022 -100000357 з ТОВ «Споживчий центр» шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Q669, що підтверджується паперовою копією цього договору.

Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів 5355-28ХХ-ХХХХ-7205.

Згідно з умовами цього договору розмір кредиту 9000,00 грн, кредит було надано строком на 28 дні, розмір процентної ставки 1,2 % за один день користування кредитом протягом строку на який надається кредит.

Як слідує з квитанції № 2135092184 від 14.11.2022 із системи Liqpay на платіжну карту маска НОМЕР_1 перераховано 9000 грн., призначення платежу видача кредиту за договором № 14.11.2022 -100000357.

Як слідує з розрахунку заборгованості за договором № 14.11.2022 -100000357 загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 13373,96 грн. з яких 9000 грн. основний борг, 3023,96 проценти, комісія - 1350 грн.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на встановлені цивільним процесуальним кодексом загальні правила доказування, тобто відсутність заперечень до доказів відповідача, які б спростовували обставини та докази надані позивачем на підтвердження правомірності своїх вимог, а також відомості, що містяться в розрахунку заборгованості, суд приходить до переконная що вимоги про стягнення з відповідача в користь позивача 9000 грн кредиту та 3023,96 грн.грн процентів слід задоволити.

Вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 140, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання та обслуговування кредиту, тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, покликання позивача, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості, які зазначені у пункті 9 договору, суд не бере до уваги, оскільки такі послуги Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, та відсутні докази, що вони взагалі надавалися.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 1350 грн не підлягає задоволенню.

Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 9000 грн тіла кредиту та 3023,96грн процентів, що разом дорівнює 12023,96 грн.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

12023,96 грн х 100 / 13373,96 грн = 90 % (розмір задоволених позовних вимог);

2 422,40 грн х 90 % = 2180,16 грн (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).

Керуючись ст. ст. 141, 264, 265, 279, 280 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 12023,96 грн. за кредитним договором, з них: 9000 грн кредиту та 3023,96 грн. процентів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2180,16 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Теребовлянським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВ «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ: 37356833 адреса місцезнаходження: вулиця Саксаганського, 133 а м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Теребовлянського районного суду І.Б. Марціцка

Тернопільської області