Рішення № 139249872, 26.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 333/3987/26 2/335/3141/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Соболєвої І. П.,

за участі секретаря судового засідання Караулова Б. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 107б, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» в особі представниці Анохіної Ольги Олексіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2026 за підсудністю, визначеною ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2026, до суду надійшла позовна заява АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» в особі представниці Анохіної О. О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного сторонами договору № 20115393798 від 31.01.2020, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 3000 грн. на картковий рахунок. Кредитний ліміт у подальшому було збільшено до 26000,00 грн. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим станом на 25.01.2026 має заборгованість у розмірі 40288,57 грн., з яких 25999,27 грн. заборгованість за кредитом; 14289,30 грн. заборгованість за процентами; 0 грн. заборгованість за комісією. Просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 40288,57 грн. та судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 25.05.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи (а.с. 54-55).

03.06.2026 представником відповідача адвокатом Сущенко М. С. через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, згідно якого, просить в задоволенні позовних вимог АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити, здійснювати розгляд справи за наявними у ній матеріалами без участі відповідача та його представника.

У відзиві зазначено, що позивач обґрунтовує нарахування заборгованості за відсотками у сумі 14 289,30 грн положеннями «Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб» (далі ДКБО) та Тарифами банку. Проте, як вбачається з матеріалів справи, єдиним документом, підписаним особисто відповідачем, є Заява № 20115393798 від 31.01.2020 року. Згідно з текстом цієї Заяви, єдиною чітко узгодженою сторонами умовою щодо розміру кредитування було прохання відповідача: «встановити на мій поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією Заявою, Кредитний ліміт у сумі 3 000 грн. (Три тисячі гривень 00 копійок)». Жодних інших цивільно-правових умов щодо порядку нарахування відсотків після закінчення строку дії картки, автоматичного збільшення кредитного ліміту чи умов плати за правомірне користування коштами понад встановлений ліміт підписана відповідачем Заява не містить.

Звертають увагу, що доданий позивачем Витяг з ДКБО (затверджений Протоколом Правління № 760 від 11.06.2019) не містить підпису відповідача. Це свідчить про те, що відповідач не ознайомлювався з цими Умовами в друкованому вигляді під час підписання заяви, а самі Умови є внутрішнім документом Банку, який може змінюватися позивачем в односторонньому порядку. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) висловлено чітку правову позицію:

«Витяг з Тарифів та Витяг з Умов надання кредиту, які не містять підпису позичальника, не можуть вважатися складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо в заяві-анкеті немає прямого посилання на конкретну редакцію таких документів, і не доведено, що саме ці Умови були надані позичальнику при підписанні заяви».

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, укладеним у вигляді заяви анкети та загальних Умов. ДКБО АТ «ПУМБ» це значний за обсягом документ, що стосується всіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для його розуміння.

Тому в даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні договору сторонами було дотримано вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині належного погодження зі споживачем умов щодо плати за користування кредитом.

Окремо звертають увагу суду на природу нарахованих позивачем відсотків, оскільки у доданих до позову документах (зокрема, у Заяві від 31.01.2020 року та Паспорті споживчого кредиту) міститься згадка про ставку у розмірі 62% річних. Як вбачається з розробленої банком форми Заяви, зазначена ставка розміщена виключно у розділі «Наслідки невиконання (несвоєчасного) виконання зобов`язань» і визначає, що вона застосовується «у випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом».

За своєю правовою природою ця підвищена ставка є прихованою неустойкою (штрафною санкцією за порушення строків), а не визначеною сторонами платою за правомірне користування кредитними коштами в розумінні ст. 1048 ЦК України. Оскільки умови ДКБО, які регулюють порядок застосування та нарахування таких штрафних санкцій, не містять підпису відповідача, вони не є складовою частиною договору. Отже, нарахування банком будь-яких підвищених або прострочених відсотків (у тому числі з використанням ставки 62% річних, яка фактично і призвела до штучного роздуття суми позову до 14 289,30 грн) є повністю неправомірним та не підтверджує належним чином укладення кредитного договору в цій частині.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у численних справах щодо споживчих кредитів. Зокрема, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19) зазначено: «Встановивши, що анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, судді дійшли правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, пені, комісії, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей, підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту».

Вказують, що додана позивачем до матеріалів позову копія Паспорта споживчого кредиту також не може вважатись складовою частиною кредитного договору. Зі змісту підписаної відповідачем Заяви від 31.01.2020 вбачається, що підписанням цього документа позичальник підтвердив лише прийняття Публічної пропозиції АТ «ПУМБ», яка розміщена на сайті банку. Форма ж самого Паспорта споживчого кредиту носить виключно інформаційний (ознайомчий) характер і не є невід`ємною частиною безпосередньо кредитного договору. Більше того, у пункті 7 наданого банком Паспорта прямо зазначено: «Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту». Паспорт споживчого кредиту є лише способом підтвердження того, що банк ознайомив клієнта з орієнтовними тарифами до моменту підписання договору. Ознайомлення з Паспортом або навіть його підписання споживачем не означає укладення договору на зазначених у ньому умовах та не свідчить про дотримання його письмової форми щодо відсоткових ставок чи комісій, оскільки в Паспорті кредиту не відбувається фіксація кінцевої волі сторін договору та його остаточного змісту. Такі висновки повністю відповідають обов`язковій правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, де суд чітко вказав на суто інформаційну природу паспорта кредиту, який не може замінити собою погодження істотних умов договору сторонами.

Оскільки АТ «ПУМБ» самостійно розраховував відсотки (14 289,30 грн) та інші супутні платежі на підставі внутрішніх Тарифів та ДКБО, які через відсутність підпису клієнта не є частиною договору, всі грошові кошти, які відповідач фактично вносив на рахунок протягом дії договору, підлягають зарахуванню виключно в рахунок погашення реального отриманого тіла кредиту.

Враховуючи те, що сума фактично повернутих відповідачем грошових коштів повністю покриває суму фактично отриманого ним тіла кредиту, а сума всіх знятих коштів повністю нівелюється обсягом повернення, у відповідача перед АТ «ПУМБ» повністю відсутня будь-яка заборгованість за даним кредитним договором. Тому, позовні вимоги вважають безпідставними та штучно створеними банком за рахунок неправомірного нарахування неузгоджених платежів та неправомірного перерозподілу внесених клієнтом сум на неузгоджені комісії й штрафні відсотки.

Сторони в судове засідання не з`явились. Представником позивача у позовній заяві зазначено про розгляд справи за відсутності представника банку.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Представником відповідача у відзиві на позов зазначено про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

18.08.2026 суд завершив розгляд справи та перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для складання повного тексту до 26.08.2026.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Встановлено, що АТ «ПУМБ» надано копію заяви ОСОБА_1 від 31.01.2020 № 20115393798 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої відповідач виявляє бажання оформити на своє імя банківську кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом 3 000,00 грн; розрахунковий день та платіжна дата 30 число місяця (а.с. 16).

Відповідно до укладеного між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 договору № 20115393798 від 31.01.2020, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 3000 грн. на картковий рахунок. В подальшому кредитний ліміт було збільшено до 26000,00 грн. (а.с. 24 зворот).

31.01.2020 відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 17).

З виписки про деталізований рух коштів карткового рахунку, відкритого позивачем на підставі заяви № 20115393798 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб вбачається, що відповідач систематично отримував та використовував кредитні кошти, в тому числі для здійснення купівлі товарів, розрахунку за послуги, також відповідач періодично поповнював цей рахунок, в тому числі інколи до повного погашення отриманої кредитної суми.

Відповідно до позовної заяви, станом на 25.01.2026 ОСОБА_1 має заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 25999,27 грн.; загальний залишок заборгованості за відсотками 14289,30 грн. (а.с. 2).

З наданої позивачем виписки з особового рахунку за період з 31.01.2020 по 25.01.2026 вбачається, що відповідачу нараховувались та списувались відсотки за користування лімітом по кредитному договору від 31.01.2020 (а.с. 28-33).

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку умови договору приєднання розроблені банком , тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як доказ укладення договору з відповідачем банк надав анкету-заяву № 20115393798 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 16), паспорт споживчого кредиту (а.с. 17), виписку про рух коштів (а.с. 28-33), а також Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 12 червня 2019 року), а також додатки, які містять різні умови надання кредитів, в залежності від типу картки , та відповідно різні розміри відсоткових ставок, строків повернення кредиту та процентів (а.с. 17 зворот-23).

При цьому додані позивачем додатки не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» розумів ОСОБА_1 , ознайомився із нею, підписуючи заяву № 20115393798 від 31.01.2020. Відсутність підпису ОСОБА_1 на умовах та правилах публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.

Як визначено у ч. 1 ст. 638 ЦК України, то істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Натомість Заява № 20115393798 від 31.01.2020 про приєднання ОСОБА_1 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, не містить умов щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, у тому числі і процентами за ст. 625 ЦК України, строку повернення кредиту (користування ним), тощо.

Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяв саме цей Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб і що з ними буз ознайомлений позичальник.

У доданих до позову Заяві від 31.01.2020 року та Паспорті споживчого кредиту) вказується про ставку у розмірі 62% річних. Як вбачається з розробленої банком форми Заяви, зазначена ставка розміщена виключно у розділі «Наслідки невиконання (несвоєчасного) виконання зобов`язань» і визначає, що вона застосовується «у випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».

Аналогічне посилання на вищевказаний правовий висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року по справі № 697/302/20.

Судова практика в спорах за позовами банківських установ про стягнення боргу, відносно зменшення заявленої суми боргу на суму безпідставно списаних процентів також відображена в багатьох актуальних судових рішеннях, в тому числі судів апеляційної інстанції, наприклад: в постанові Запорізького апеляційного суду від 13.03.2024 р. по справі № 333/7075/23, постанові Київського апеляційного суду від 08.03.2024 р. по справі №755/6711/23, постанові Дніпровського апеляційного суду по справі від 05 березня 2024 року по справі № 759/14456/22 та інші.

Тому суд погоджується з твердженням сторони відповідача, що за своєю правовою природою ця підвищена ставка є прихованою неустойкою (штрафною санкцією за порушення строків), а не визначеною сторонами платою за правомірне користування кредитними коштами в розумінні ст. 1048 ЦК України. Оскільки умови ДКБО, які регулюють порядок застосування та нарахування таких штрафних санкцій, не містять підпису відповідача, вони не є складовою частиною договору.

Разом з цим, відсутні підтвердження, що саме з доданим АТ «ПУМБ» до позовної заяви Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ознайомилась та погодилась відповідач, підписуючи Заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ», що саме зазначені документи містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, і саме у тих розмірах, які застосовані банком у наданому ним розрахунку заборгованості.

За відсутності підтвердження щодо конкретно запропонованих відповідачу умов та правил надання банківських послуг в АТ «ПУМБ», відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту, не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надана позивачем копія Паспорту споживчого кредиту від 31.01.2020 (а.с. 17) не може вважатись складовою кредитного договору, згідно змісту заяви позичальника, відповідно до якої, підписанням даної заяви позичальник беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах; форма такого документу носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору. У вказаному вище паспорті споживчого кредиту від 31.01.2020 вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 31.01.2020.

Більше того, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.

Крім того, в анкеті-заяві від 31.01.2020 не зазначено взагалі про те, що цей Паспорт споживчого кредиту є невід`ємною частиною будь-якого договору сторін та зокрема договору № 20115393798 від 31.01.2020.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Крім цього, підписана сторонами анкета-заява від 31.01.2020 не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з АТ «ПУМБ» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

З огляду на зазначене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини, від яких залежить правильність вирішення спору, дійшов висновку про те, що надана позивачем на підтвердження правомірності нарахування відсотків за користування кредитом, Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» разом з додатками не визнається відповідачем та не містять його підпису, а надана заява № 20115393798 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не містить умови щодо розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитом. Отже не можуть бути застосовані до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією стороною у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Публічна пропозиція АТ ПУМБ, яка викладена на банківському сайті неодноразово змінювалась самим позивачем і доказів, що саме ця Публічна пропозиція існувала на час укладення договору, суду не надано.

З огляду на вищенаведене, суд критично ставиться до посилання позивача, що відповідач ознайомлений з наданою до позову Публічною пропозицією АТ «ПУМБ» та тарифами.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за відсотками в сумі 14 289,30 грн, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у заяві позичальника від 31.01.2020 року, оскільки витяг з Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не може вважатися складовою частиною кредитного договору.

Матеріали справи не містять доказів визнання відповідачем, зокрема, факту погодження між сторонами розміру та порядку нарахування процентів у будь-якому розмірі. Навпаки відповідач такий факт заперечує, що підтверджується змістом відзиву на позовну заяву.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

При цьому згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до наданого позивачем загального «Розрахунку заборгованості станом на 03.02.2026», банк внутрішньо вираховує арифметичну суму в розмірі 74 637,49 грн, яка складається з: заборгованості за сумою кредиту (тілом) 38 120,01 грн, процентів 15,08 грн, та заборгованості за комісією 36 502,40 грн.

Зазначені вимоги про стягнення 40 288,57 грн суд вважає безпідставними та незаконними з огляду на таке.

У підписаній відповідачем Заяві від 31.01.2020 про приєднання до ДКБО АТ «ПУМБ» відсутні будь-які умови щодо обов`язку відповідача сплачувати щомісячну чи щоденну комісію у розмірі 36 502,40 грн чи будь-якому іншому розмірі. Нарахування цієї комісії, як і підвищених відсотків, ґрунтується виключно на внутрішніх Тарифах банку та тексті ДКБО, які не містять підпису відповідача, а отже, за правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору.

Згідно з наданим самим позивачем «Розрахунком заборгованості за сумою кредиту» (перша таблиця, рядок «Всього»), Відповідач ОСОБА_1 фактично повернув банку та здійснив «Фактичне погашення суми (тіла) кредиту» в розмірі 45 047,99 грн.

Оскільки підписаною відповідачем анкетою-заявою платежі по щомісячній комісії та відсотках у зазначеному позивачем розмірі не були узгоджені (не передбачені), будь які нараховані банком суми відсотків та комісій не можуть бути враховані судом як правомірна заборгованість. Інших документів, якими були б передбачені вищезазначені платежі, суду не надано.

За таких обставин, реальний розмір заборгованості за кредитним договором має вираховуватися виключно як різниця між фактично отриманими відповідачем коштами (реальним тілом кредиту) та фактично виплаченими ним коштами на погашення заборгованості.

Оскільки нараховані банком комісії та відсотки не були належним чином узгоджені сторонами у підписаному письмовому тексті заяви, усі фактично внесені відповідачем кошти підлягають зарахуванню виключно в рахунок погашення тіла кредиту.

Зважаючи на те, що сума фактично повернутих відповідачем грошових коштів (45 047,99 грн) повністю покриває та значно перевищує суму фактично отриманого ним тіла кредиту (первинно погоджений ліміт становив 3 000 грн, а сума всіх знятих коштів повністю нівелюється обсягом повернення), у відповідача перед АТ «ПУМБ» повністю відсутня будь-яка заборгованість за даним кредитним договором.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» відсутня заборгованість за кредитним договором, тому підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» в особі представниці Анохіної Ольги Олексіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складене в повному обсязі 26.08.2026.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», ЄДРПОУ 142828. місцезнаходження юридичної особи: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя І. П. Соболєва