Ухвала суду № 139249845, 21.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/7109/26 1-кс/335/3143/2026

21 серпня 2026 року м.Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , законного представника потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 , погодженого з прокурором про примусове відібрання біологічних зразків у кримінальному провадженні №12026082210000408 від 20.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

20.08.2026 до слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 , погоджене процесуальним керівником, про надання дозволу на примусове відібрання біологічних зразків у потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах досудового розслідування кримінального провадження № 12026082210000408 від 20.05.2026 за підозрою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що в середині листопада 2025 року, більш точні дата та час у ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_9 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , спільно з малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умисно вчинив щодо останньої дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням у її тіло з використанням власних геніталій, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 152 КК України.

Зазначені обставини, як вказує слідчий, підтверджуються, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які повідомили про тривалі близькі стосунки між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , систематичне перебування останнього за місцем проживання потерпілої, у тому числі в нічний час, а також про те, що після встановлення факту вагітності ОСОБА_5 . ОСОБА_9 повідомляв своїм батькам про її вагітність саме від нього, продовжував перебувати разом із потерпілою та брав участь у вирішенні питань, пов`язаних із її вагітністю та зверненням до закладів охорони здоров`я.

Допитаний як підозрюваний ОСОБА_9 підтвердив факт спільного проживання із ОСОБА_5 , наявність між ними систематичних статевих відносин та повідомлення останньою у січні 2026 року про її вагітність від нього.

Разом із тим, 06.07.2026 під час допиту в порядку ст. 225 КПК України малолітня потерпіла ОСОБА_5 надала показання, які, як зазначає сторона обвинувачення, суперечать раніше встановленим обставинам, а саме повідомила, що завагітніла від іншої, малознайомої їй особи, з якою одноразово вступила у статевий зв`язок.

З метою перевірки зазначених відомостей органом досудового розслідування вживалися заходи, спрямовані на проведення допитів ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , однак останні виклики слідчого проігнорували та, як зазначено у клопотанні, на теперішній час ухиляються від явки до органу досудового розслідування.

Крім того, 28.07.2026 слідчим винесено постанову про відібрання біологічних зразків крові у малолітньої потерпілої ОСОБА_5 для їх подальшого використання під час проведення дослідження з метою встановлення батьківства ненародженої дитини.

Після ознайомлення із зазначеною постановою та пропозиції добровільно надати біологічні зразки ОСОБА_5 відмовилася від їх надання. На виклики слідчого, як зазначено у клопотанні, не реагує та до органу досудового розслідування не з`являється.

Необхідність примусового відібрання біологічних зразків слідчий обґрунтовує необхідністю перевірки відомостей, повідомлених потерпілою, встановлення факту батьківства її ненародженої дитини, перевірки причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення, а також підтвердження або спростування показань потерпілої та усунення наявних суперечностей.

При цьому у клопотанні зазначено, що для досягнення вказаної мети необхідним є проведення неінвазивного пренатального тесту на батьківство із використанням зразків крові потерпілої ОСОБА_5 .

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив його задовольнити.

Слідча ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання підтримала з підстав, викладених у ньому, та також просила його задовольнити. На запитання слідчого судді повідомила, що постанова про призначення експертизи у межах даного кримінального провадження не виносилася.

Законний представник потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання не заперечували.

Дослідивши доводи, викладені у клопотанні, та додані до нього матеріали, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026082210000408 від 20.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Запорізької обласної прокуратури.

21.05.2026 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.

Як вбачається зі змісту клопотання, необхідність примусового відібрання біологічних зразків у потерпілої ОСОБА_5 слідчий обґрунтовує необхідністю проведення дослідження з метою встановлення батьківства ненародженої дитини та перевірки причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення.

При цьому у клопотанні зазначено, що 28.07.2026 слідчим винесено постанову про відібрання біологічних зразків крові у потерпілої ОСОБА_5 , від надання яких остання відмовилася.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, зокрема, охорона прав, свобод та законних інтересів його учасників, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу та щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КПК України у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом.

Частиною 3 ст. 245 КПК України передбачено, що відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

Таким чином, системний аналіз положень ст. 242, 245 КПК України свідчить про те, що примусове відібрання біологічних зразків не є самостійною процесуальною дією, яка може здійснюватися без визначеної процесуальної мети, а обумовлене необхідністю отримання відповідних зразків саме для проведення експертизи.

Отже, для вирішення питання про можливість надання дозволу на примусове відібрання біологічних зразків слідчий суддя має встановити не лише факт відмови особи від їх добровільного надання, а й наявність обґрунтованої необхідності отримання таких зразків для проведення конкретного експертного дослідження, його зв`язок із обставинами, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також необхідність саме такого втручання у права особи.

Разом з тим, у даному випадку зазначених обставин слідчим суддею не встановлено.

Як вбачається з матеріалів, доданих до клопотання, на момент його розгляду у кримінальному провадженні відсутні відомості про призначення експертизи, для проведення якої необхідне отримання біологічних зразків потерпілої ОСОБА_5 . Матеріали клопотання не містять постанови, доручення, звернення чи іншого процесуального документа, з якого можливо було б встановити факт призначення або ініціювання проведення відповідного експертного дослідження, його вид, предмет та обсяг.

При цьому під час судового розгляду слідча ОСОБА_4 на запитання слідчого судді прямо повідомила, що постанова про призначення експертизи у межах даного кримінального провадження не виносилася.

Таким чином, на час розгляду клопотання відсутня визначена та належним чином обґрунтована процесуальна мета отримання біологічних зразків потерпілої, оскільки не встановлено, для проведення якої саме експертизи вони необхідні.

Саме лише посилання у клопотанні на необхідність проведення «неінвазивного пренатального тесту на батьківство» не може бути визнано достатнім обґрунтуванням необхідності примусового відібрання біологічних зразків, оскільки слідчим не зазначено, якою саме експертною установою, експертом чи спеціалістом має бути проведено відповідне дослідження, які питання підлягають вирішенню, які саме об`єкти дослідження необхідні для його проведення та які порівняльні зразки мають бути використані.

Крім того, матеріали клопотання не містять відомостей про отримання біологічних зразків ОСОБА_9 , які могли б бути використані як порівняльний матеріал при встановленні біологічного батьківства.

Вказана обставина має істотне значення для вирішення питання про необхідність відібрання біологічних зразків саме у потерпілої, оскільки саме по собі отримання зразка крові ОСОБА_5 не дає можливості встановити батьківство без наявності належного порівняльного матеріалу та визначеного порядку проведення відповідного експертного дослідження.

Водночас слідчим не наведено обґрунтування того, яким чином отримання саме зразків крові потерпілої, за відсутності біологічного зразка підозрюваного, забезпечить можливість проведення дослідження, на необхідність якого посилається сторона обвинувачення.

Таким чином, надані слідчому судді матеріали не дають можливості встановити ані фактичну необхідність отримання зразків потерпілої для проведення конкретної експертизи, ані можливість використання таких зразків для досягнення мети, зазначеної у клопотанні.

Слідчий суддя також враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.

За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що може бути виконане завдання, для виконання якого вони звертаються із відповідним клопотанням.

Статтею 28 Конституції України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності, а жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що фізична недоторканність особи охоплюється поняттям «приватне життя» у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а медичне втручання, навіть незначне, становить втручання у це право.

Разом з тим, суд звертає увагу на необхідність дотримання належного балансу між інтересами кримінального переслідування та правом особи на повагу до її приватного життя, а втручання у відповідне право має бути обґрунтованим, необхідним та пропорційним поставленій легітимній меті.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Яллох проти Німеччини», «Функе проти Франції», «Джей.Бі. проти Швейцарії», Суд розглядав питання допустимості примусового отримання від особи матеріалів, що можуть мати доказове значення, з урахуванням характеру такого втручання, його необхідності та пропорційності.

Водночас сама по собі допустимість отримання біологічних зразків у межах кримінального провадження не означає автоматичної можливості їх примусового відбирання. Таке втручання має здійснюватися на підставі закону, переслідувати конкретну процесуальну мету та бути необхідним для досягнення цієї мети.

У даному випадку слідчий суддя не ставить під сумнів можливість отримання біологічних зразків у порядку, передбаченому ст. 245 КПК України, за наявності передбачених законом підстав. Однак сторона обвинувачення повинна довести наявність саме таких підстав на момент звернення до слідчого судді.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено наявності необхідної сукупності підстав для застосування примусового заходу, передбаченого ч. 3 ст. 245 КПК України.

Зокрема, слідчим не доведено: для проведення якої саме експертизи необхідне отримання біологічних зразків потерпілої ОСОБА_5 ; що відповідну експертизу призначено або належним чином ініційовано в межах кримінального провадження; які конкретно питання мають бути вирішені експертом; яким саме експертом або експертною установою має проводитися відповідне дослідження; які об`єкти та порівняльні зразки необхідні для проведення такого дослідження; яким чином отримання лише біологічних зразків потерпілої за відсутності біологічного матеріалу підозрюваного дозволить досягти заявленої у клопотанні мети; чому саме примусове відібрання зразків є необхідним на даному етапі досудового розслідування.

Таким чином, посилання сторони обвинувачення на необхідність встановлення батьківства та перевірки причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення саме по собі не є достатнім для надання дозволу на примусове відібрання біологічних зразків.

Слідчий суддя враховує, що відповідно до ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, підлягають подія кримінального правопорушення, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для кримінального провадження. Водночас необхідність встановлення таких обставин не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку довести передбачені КПК України підстави для застосування конкретного заходу забезпечення кримінального провадження.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що на час розгляду клопотання сторона обвинувачення не довела, що отримання біологічних зразків ОСОБА_5 необхідне для проведення конкретного експертного дослідження, а також не довела можливості досягнення за допомогою такого заходу мети, зазначеної у клопотанні.

Враховуючи відсутність належного обґрунтування необхідності примусового відібрання біологічних зразків, відсутність відомостей про призначення відповідної експертизи, невизначеність предмета та способу проведення заявленого дослідження, а також відсутність біологічних зразків підозрюваного як можливого порівняльного матеріалу, слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування на даному етапі не виправдовують втручання у права потерпілої, про яке йдеться у клопотанні.

За таких обставин клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 , погоджене прокурором, про надання дозволу на примусове відібрання біологічних зразків у потерпілої ОСОБА_5 є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

При цьому слідчий суддя зазначає, що відмова у задоволенні цього клопотання не перешкоджає стороні обвинувачення повторно звернутися з відповідним клопотанням у разі виникнення належних процесуальних підстав для цього та за умови доведення необхідності отримання біологічних зразків для проведення конкретного експертного дослідження у порядку, передбаченому КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 91, 110, 131, 132, 241, 242, 245, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 , погодженого з прокурором про примусове відібрання біологічних зразків у кримінальному провадженні №12026082210000408 від 20.05.2026, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Дата складання повного тексту ухвали 25.08.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1