Рішення № 139248701, 26.08.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року Справа № 480/971/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/971/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не здійснення ОСОБА_1 виплати грошової допомоги при звільненні 21.05.1996;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України здійснити ОСОБА_1 виплату грошової допомоги при звільненні відповідно до вимог передбачених статтею 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексації, інфляційних втрат, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 21 травня 1996 року по день фактичної виплати, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.лютого 2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Свої вимоги мотивує тим, що 21.05.1996 був звільнений з органів внутрішніх справ, однак передбачена пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення йому не нарахована та не виплачена.

Ухвалою суду від 20.02.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

МВС подало відзив, у якому просило відмовити у задоволенні позову, посилаючись, зокрема, на те, що позивач не перебував у службових відносинах безпосередньо з Міністерством, а належним правонаступником УМВС України в Сумській області є ГУНП в Сумській області.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому з доводами представника відповідача не погодився та просив задовольнити його позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 04.06.2026 у задоволенні заяви МВС про залишення позову без розгляду відмовлено.

Ухвалою суду від 04.06.2026 до участі у справі як співвідповідача залучено ГУНП в Сумській області.

ГУНП подало відзив, у якому просило відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що не є правонаступником майнових зобов`язань УМВС України в Сумській області, а заявлені позивачем похідні виплати є необґрунтованими.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом УМВС України в Сумській області від 21.05.1996 № 68 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ з 21.05.1996.

З наданого розрахункового листа за 1996 рік вбачається, що одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 5-місячного грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Листом від 24.01.2024 № 11/15 УМВС України в Сумській області надало позивачу інформацію та копію розрахункового листа щодо проведених при звільненні виплат.

У подальшому позивач звернувся до МВС із заявою про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні.

Листом від 06.02.2026 № 6895/12-2026 МВС повідомило про відсутність підстав для виплати такої допомоги, пославшись на недостатню тривалість вислуги років.

Не погодившись із такою відмовою та невиплатою грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію", який був чинним на момент звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ, порядок та умови проходження служби в міліції регламентувалися Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 19 Закону № 565-XII передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються правами і свободами та виконують обов`язки громадян, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Відповідно до пункту 12 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Пунктом 64 Положення № 114 визначалися підстави звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу. Зокрема, підпунктом "ж" цього пункту передбачалося звільнення за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Відповідно до статті 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей".

Пунктом 10 Постанови № 393 передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з органів внутрішніх справ виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення.

Водночас грошова допомога не виплачувалася особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільненим зі служби за дискредитацію або у зв`язку із засудженням за вчинення злочину, у тому числі у зв`язку із засудженням умовно.

Цим же пунктом визначено порядок обчислення допомоги. Так, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ вона нараховувалася з окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, окладу за відповідним спеціальним званням та процентної надбавки за вислугу років.

При цьому пункт 10 Постанови № 393 не ставив право особи начальницького або рядового складу органів внутрішніх справ на отримання вказаної допомоги у залежність від наявності певної мінімальної вислуги років.

Згідно з пунктом 14 Постанови № 393 грошова допомога, передбачена цією постановою, підлягала виплаті, зокрема, за рахунок коштів Міністерства внутрішніх справ України.

Як встановлено судом, наказом УМВС України в Сумській області від 21.05.1996 № 68 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням.

Отже, підстава його звільнення не належала до визначених пунктом 10 Постанови № 393 випадків, за яких грошова допомога при звільненні не виплачувалася.

При цьому станом на 21.05.1996 положення пункту 10 Постанови № 393 не містили вимоги щодо наявності у особи 10 і більше років вислуги для набуття права на таку допомогу.

Таким чином, посилання МВС у листі від 06.02.2026 № 6895/12-2026 на відсутність у позивача необхідної вислуги років ґрунтується на положеннях Постанови № 393, які були запроваджені після звільнення позивача та не визначали обсяг його прав станом на 21.05.1996.

За встановлених обставин позивач при звільненні мав право на отримання грошової допомоги у розмірі 5-місячного грошового забезпечення, обчисленого з окладу за останньою штатною посадою, окладу за спеціальним званням та процентної надбавки за вислугу років.

Водночас з розрахункового листа за 1996 рік вбачається, що така допомога позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Отже, невиплата позивачу при звільненні передбаченої пунктом 10 Постанови № 393 грошової допомоги є протиправною.

Вирішуючи питання щодо суб`єкта, на якого має бути покладено обов`язок з нарахування та виплати позивачу спірної допомоги, суд враховує наступне.

Позивач проходив службу та був звільнений саме з УМВС України в Сумській області, яке на час виникнення спірних правовідносин здійснювало відповідні повноваження у сфері проходження служби та грошового забезпечення працівників органів внутрішніх справ.

У подальшому УМВС України в Сумській області припинено, а його функції у відповідній сфері перейшли до територіального органу Національної поліції.

Подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.06.2026 у справі № 420/8960/24, у якій зазначив, що правонаступником прав та обов`язків ліквідованого територіального органу УМВС, враховуючи його правовий статус, обсяг повноважень та принцип територіальності, є відповідний територіальний орган Національної поліції.

З огляду на викладене правонаступником прав та обов`язків УМВС України в Сумській області у спірних правовідносинах є ГУНП в Сумській області.

За таких обставин саме на ГУНП в Сумській області підлягає покладенню обов`язок нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні у розмірі 5-місячного грошового забезпечення.

Щодо вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати.

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-III компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам, які не мають разового характеру. Аналогічне положення міститься у пункті 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Спірна грошова допомога виплачується одноразово у зв`язку зі звільненням особи зі служби та не має характеру періодичного доходу.

Отже, положення Закону № 2050-III та Порядку № 159 на спірну виплату не поширюються, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про індексацію суми одноразової грошової допомоги суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру.

Оскільки грошова допомога при звільненні є одноразовою виплатою, правові підстави для її індексації за період з 21.05.1996 по день фактичної виплати відсутні.

Також не підлягає задоволенню вимога про стягнення інфляційних втрат, оскільки спірні правовідносини мають публічно-правовий характер та виникли у зв`язку з проходженням позивачем служби в органах внутрішніх справ, а спеціальним законодавством, яке регулює порядок виплати грошової допомоги при звільненні, нарахування інфляційних втрат на таку виплату не передбачено.

Щодо вимоги про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України, пов`язується з непроведенням належного розрахунку при звільненні та визначається з урахуванням розміру фактично несвоєчасно виплачених сум і періоду затримки їх виплати.

На час розгляду цієї справи належний позивачу розмір одноразової грошової допомоги не визначений та її виплата не проведена, а відповідний обов`язок покладається на ГУНП в Сумській області цим судовим рішенням.

Отже, вимога про стягнення середнього заробітку за період з 21.05.1996 по день фактичного розрахунку є передчасною, оскільки на цей час відсутня можливість визначити остаточний період затримки та суму, з якої має обчислюватися відповідне відшкодування, а тому, задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає, що Порядок № 44 визначає лише механізм реалізації передбаченого податковим законодавством права на відповідну компенсацію та не є самостійною підставою для виникнення такого права.

Водночас позивач був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ 21.05.1996, тоді як Порядок № 44 набрав чинності з 01.01.2004, а тому його положення не можуть бути застосовані до правовідносин щодо виплати грошової допомоги, право на яку виникло у позивача на момент звільнення у 1996 році.

Відповідно до викладеного вище, суд визнає про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задоволено частково.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні у розмірі п`ятимісячного грошового забезпечення, обчисленого з окладу за останньою штатною посадою, окладу за спеціальним званням та процентної надбавки за вислугу років станом на 21.05.1996.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал