Рішення № 139247770, 26.08.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 736/584/26 2/729/1022/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

заочне

26 серпня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Булиги Н. О.

секретаря Романченко С .С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Бобровиця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 03.07.2024-100000884 від 03.07.2024 у розмірі 13 280 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 03.07.2024-100000884, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 000 грн строком на 124 дні, до 03.11.2024.

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору кредитні кошти були перераховані відповідачу 03.07.2024, чим ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором, належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 13 280 грн, яка складається з: 4 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 6 200 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 360 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 720 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 2000 грн. неустойки.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, позивач просить стягнути з нього зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати.

Ухвалою від 03.08.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та прийнято рішення про її розгляд з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленим своєчасно та належним чином, відповідно до положень п. 2 ч.7, п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України (за зареєстрованим у встановленому Законом порядку місцем проживання), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, у зв`язку з чим суд, враховуючи положення статей 223, 280 ЦПК України, дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до заявки на укладення кредитного договору № 03.07.2024-100000884 від 03 липня 2024 року, яка є невід`ємною частиною Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ОСОБА_1 ознайомився 03 липня 2024 року та цього ж дня прийняв (акцептував) пропозицію про укладення кредитного договору згідно з умовами, що містяться у вказаній заявці та оферті. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 4 000 грн строком на 124 дні з дати його надання, до 03.11.2024. Процентна ставка «Стандарт» є фіксованою та становить 1,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших двох чергових періодів користування кредитом. Процентна ставка «Економ» є фіксованою та становить 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів користування кредитом. Також відповідно до умов кредитного договору комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 360 грн. Крім того, договором передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 360 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (а.с. 14-20).

Зазначений кредитний договір № 03.07.2024-100000884 від 03 липня 2024 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був направлений на номер мобільного телефону, вказаний ним при реєстрації в інформаційній системі кредитодавця.

Таким чином, відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору, а сторони погодили усі його істотні умови та уклали кредитний договір у належній формі.

Згідно з укладеним договором, кредитодавець зобов`язався надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісії, передбачені договором (п. 3.1 договору). Дата надання кредиту, сума кредиту, строк кредитування, дата повернення кредиту, розмір процентів та графік платежів визначені у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, кредитодавець надав позичальнику кредит на умовах строковості, платності та поворотності шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу, зазначеного ним під час укладення договору.

Відповідно до п. 6.1 договору позичальник зобов`язався використати кредит на визначені договором цілі та забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів і комісій у строки та порядку, визначених заявкою, яка є невід`ємною частиною договору.

З довідки про перерахування коштів від 27.02.2026 вбачається, що 03.07.2024 на платіжну картку відповідача було зараховано кредитні кошти у розмірі 4000 грн за кредитним договором № 03.07.2024-100000884 (а.с.8).

Отже, позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 13 280 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 000 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 6200 грн., комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 360 грн. та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 720 грн., а також неустойки у розмірі 2000 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с. 10).

При цьому, судом встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 6200 грн. здійснено позивачем у межах погодженого сторонами строку кредитування, а саме з 03.07.2024 по 03.11.2024, що відповідає умовам кредитного договору та встановленій сторонами процентній ставці.

Отже, нараховані позивачем проценти не виходять за межі строку, на який відповідачу було надано кредит, а тому їх розмір обрахований у відповідності до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 6200 грн та комісії пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 360 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 720 грн. за кредитним договором № 03.07.2024-100000884 від 03.07.2024 року, то суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді щомісячної винагороди є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Тому банк не може стягнути з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови ВС у справі № 363/1834/17).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 720 грн. за кредитним договором № 03.07.2024-100000884 від 03.07.2024 є нікчемною та не може бути задоволена.

Разом з тим, щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 2000 грн., то суд зазначає таке.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності у вигляді неустойки (штрафу, пені), нарахованої за прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану.

Оскільки позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 2000 грн., нараховану за прострочення виконання кредитного договору в період дії воєнного стану, суд доходить висновку, що зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 10 560 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 2117 грн 38 коп. (2 662 грн 40 коп. ? 79,52 %).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 7681, 89, 95, 141, 258, 259, 263265, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 599, 610, 612, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 03.07.2024-100000884 від 03.07.2024 у сумі 10 560 (десять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у рахунок відшкодування судового збору 2 117 (дві тисячі сто сімнадцять) гривень 38 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження 01032, м. Київ вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Бобровицького районного суду Н.О. Булига