Рішення № 139247605, 25.08.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2180/26

2/583/1247/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.,

з участю секретаря судового засідання Доценко Т.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю,

в с т а н о в и в :

Позивач Охтирська міська рада Охтирського району Сумської області звернувся до суду із зазначеним позовом, згідно з яким просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910200000:12:018:0062, площею 7/100 від 0,4313 га, без правовстановлюючих документів (договору оренди) за період 9 місяців 2018 року - 17 днів 7 місяців 2025 року в розмірі 30047,24 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126,0 кв.м. Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності, кадастровий номер 5910200000:12:018:0062. Внаслідок невжиття з боку відповідача заходів щодо оформлення права землекористування та оформлення відповідного договору оренди землі міська об`єднана територіальна громада в особі Охтирської міської ради не отримала плату за використання земельної ділянки у вигляді збережених без достатньої правової підстави коштів орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності. За період 9 місяців 2018 року - 17 днів 7 місяців 2025 року розмір збитків у вигляді неотриманої орендної плати за землю склав 30047,24 грн, які просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення учасників справи, відповідачеві відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов.

17.06.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Собини П.М. надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 є співвласником лише частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:12:018:0062, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з нього орендної плати в повному обсязі. Крім того, позивач наводить недостовірну інформацію, а саме, що відповідач використовує земельну ділянку кадастровий номер 5910200000:12:018:0062 для розміщення нежитлового приміщення без правовстановлюючих документів на землю. Разом з тим, відповідач уклав Договір оренди землі з відповідачем 18 серпня 2025 року строком на три роки. Також позивач не зазначив у позові, що 20 серпня 2025 року в результаті обстрілу невстановленими представниками збройних сил рф з використанням БПЛА було пошкоджено нежитлове приміщення відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , у результаті обстрілу сталася пожежа в нежитловому приміщенні, що підтверджується Додатком до акта про пожежу від 20.08.2025. Крім того, позивач при розрахунку стягнення збережених безпідставно коштів у вигляді орендної плати на землю не застосував пільги, які передбачені Рішенням Охтирської міської ради №1080-МР від 28.08.2024 «Про внесення змін до рішення Охтирської міської ради від 25.06.2020 №2006-МР «Про затвердження Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок», у зв`язку з чим заявлена до стягнення з відповідача сума 30047,24 грн безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на землю є необґрунтованою, а розрахунок зроблено без врахування всіх обставин. Також вважає, що в даній справі сплив трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, виклали свої заперечення у відзиві на позовну заяву. 25.08.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення судового розгляду справи у зв`язку з участю його представника в іншому судовому засіданні.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідач та його представник уже втретє заявляють клопотання про відкладення розгляду справи: 29.06.2026 представник відповідача ОСОБА_2 звертався до суду з письмовим клопотанням про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву (судом задоволено зазначене клопотання та відкладено розгляд справи на 11.08.2026. Після цього 10.08.2026 відповідач ОСОБА_1 звертався до суду з письмовим клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що його представник Собина П.М. перебуває у відпустці, а відповідач потребує правової допомоги (судом задоволено зазначене клопотання та відкладено розгляд справи на 25.08.2026. У заявленому 25.08.2026 клопотанні відповідач просить відкласти судовий розгляд у зв`язку з неможливістю його представника взяти участь у судовому засіданні.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, оскільки дана справа з огляду на її незначну складність та ціну позову є малозначною, її розгляд постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд цивільної справи без виклику учасників справи передбачає неможливість учасників: 1) брати участь у судових засіданнях; 2) брати участь у дослідженні доказів; 3) ставити питання іншим учасникам справи; 4) виступити з вступним словом, надавати усні, в тому числі додаткові, пояснення суду; 5) наводити в судовому засіданні свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Зазначене не позбавляє відповідача та його представника викласти свої заперечення проти позову в письмових процесуальних заявах по суті справи. 17.06.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, після зазначеної дати жодних письмових заяв по справі (окрім заяв про відкладення судового розгляду) не надходило. У зв`язку з наведеним суд зазначає, що відповідачу надано достатній час для викладення своїх заперечень проти позову, підстави для відкладення судового засідання відсутні, оскільки таке відкладення призведе до порушення визначених статтею 275 Цивільного процесуального кодексу України строків розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та безпідставного затягування розгляду малозначної справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24.01.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 217, на праві приватної власності належить нерухоме майно загальною площею 126,0 кв.м, що складає 7/100 ідеальної частки від загальної площі нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910200000:12:018:0062, площею 7/100 від 0,4313 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 440346034 від 21.08.2025 та довідкою Кмунального підприємства Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» № 131 від 05.06.2025 (а.с. 5-7).

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.10.2025 № НВ-5901142492025 та кадастрового плану земельної ділянки земельна ділянка площею 0,4313 га, кадастровий номер 5910200000:12:018:0062, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення: 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, знаходиться в комунальній власності Охтирської міської ради (а.с. 8-12) .

Відповідно до переліку актів з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 02.12.2025 № 2025 та акту № 02-09/142 з визначення та відшкодування збитків, розмір збитків, завданих ОСОБА_1 використанням без достатньої правової підстави земельної ділянки площею 7/100 від 0,4313 га, кадастровий номер 5910200000:12:018:0062, за період з 9 місяців 2018 рік по 17 днів 7 місяців 2025 року становить 30047,24 грн (а.с. 43-55).

25.12.2025 за вих. № 01-05/3636 на адресу ОСОБА_1 надіслана копія акту з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 30.10.2025 № 02-09/142 з повідомленням, яке містить пропозицію у 30-денний термін з дня надходження цього повідомлення розглянути його разом з актом та про результати їх розгляду інформувати Охтирську міську раду. Також відповідача повідомлено, що у разі визнання заявлених вимог добровільне відшкодування збитків здійснюється в досудовому порядку шляхом укладення договору про відшкодування збитків (а.с. 52).

Як вбачається з акту комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 14.10.2025 та актом про пожежу від 20.08.2025, 20.08.2025 було пошкоджено нежитлове приміщення, автогараж, прим. 13, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 88-92).

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 ЗК України суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі ст. 80 ЗК України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Загальне правило щодо підстав та порядку набуття права на землю із земель комунальної власності визначено ст. 116 ЗК України, згідно з частинами 1, 2 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Особливості набуття права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначені ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Так відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Виходячи зі змісту ст. 120 ЗК України, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Однак, зважаючи на положення ст. 125 ЗК України, новий власник об`єкта нерухомості не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку, яка знаходиться під нежитловими приміщеннями, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень».

Частиною 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 14 ПК України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (п. 14.1.147).

Відповідач не є власником та постійними землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Підпунктом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Згідно зі ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п. 288.5).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому використовувала земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Собини П.М. щодо необгрунтованості розрахунку заборгованості, суд зазначає наступне.

Представник відповідача стверджує, що відсутні підстави для стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки ОСОБА_1 18 серпня 2025 року уклав договір оренди землі з відповідачем строком на три роки. Крім того, 20 серпня 2025 року в результаті обстрілу невстановленими представниками збройних сил рф з використанням БПЛА було пошкоджено нежитлове приміщення відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , у результаті обстрілу сталася пожежа в нежитловому приміщенні.

Суд відхиляє зазначені доводи, оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю за період 9 місяців 2018 року - 17 днів 7 місяців 2025 року (тобто, до липня 2025 року). Укладення договору оренди та пошкодження нежитлового приміщення відбулися в серпні 2025 року, що виходить за часові межі предмету позову.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивачем неправильно визначено характер спірних правовідносин як відносин з відшкодування збитків з огляду на наступне.

За приписами ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 152 ЗК України власникам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З наведеного вбачається, що відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Судом встановлено наявність таких умов: 1. Відповідач зберіг (заощадив) у себе майно кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою. 2. Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно зі ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачкою прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Також відсутні правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за землю. 3. Відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, оскільки власником відповідної земельної ділянки є позивач. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачкою коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідачки за рахунок їх неодержання позивачем.

Отже, в даному випадку наявні усі три названі умови кондикційного зобов`язання.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України .

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Відтак, кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати, а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області безпідставно збережених коштів.

Судом встановлено, що позивачем при обрахунку безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянки необґрунтовано застосовано ставку 6 % орендної плати замість 3%.

Відповідно до розділу 4 Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок, затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 25.06.2020 №2006-МР, обчислення розміру орендної плати за користування земельними ділянками здійснюється з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, коефіцієнту індексації та індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативно - грошову оцінку яких проведено: у розмірі не більше 3% їх нормативно - грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1% їх нормативно - грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативно - грошової оцінки; не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.

З матеріалів справи вбачається, що нерухомість відповідача знаходиться на земельній ділянці категорії земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, та цільовим призначення: 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Відповідно до ставок орендної плати за земельні ділянки адміністративно - територіальної одиниці, на яку поширюється дія рішення органу місцевого самоврядування, затверджених рішенням від 25.06.2020 року № 2006-МР, ставка орендної плати за землі промисловості з цільовим призначенням 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства становить 3%.

Суд відхиляє доводи позивача про наявність підстав для застосування пункту 4.3 Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок, затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 25.06.2020 №2006-МР, а отже, і подвоєного коефіцієнту для обрахунку орендної плати.

Так, відповідно до пункту 4.3 Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок, затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 25.06.2020 №2006-МР обчислення розміру орендної плати за користування сформованими земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства без документів, що посвідчують право оренди, здійснюється із застосуванням ставки орендної плати, відповідної категорії земель, з підвищеним коефіцієнтом К2, але не більше 12% від нормативної грошової оцінки земель.

Разом з тим, суд зазначає, що предметом спору у цій справі є стягнення не збитків чи орендної плати за користування земельною ділянкою, а суми, яка відповідає її еквіваленту, і яку відповідач має сплатити за фактичне користування земельною ділянкою. Тобто, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Розмір суми коштів, заявлений до стягнення повинен дорівнювати розміру недоотриманої місцевим бюджетом орендної плати, яку зобов`язаний був сплачувати відповідач за користування земельною ділянкою, з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташовані на ній. При цьому, положення законодавства України, що регулюють питання визначення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності, закріплюють право територіальної громади на отримання плати за користування земельною ділянкою комунальної власності незалежно від проведення нормативної грошової оцінки такої ділянки (Зазначена правова позиція та перерахунок орендної плати викладені в постанові Сумського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у справі № 583/1763/22 (провадження № 22-ц/816/495/23)).

Крім того, у постанові Сумського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року по справі № 583/3762/23 колегія суддів зазначила, що правильним у даній категорії справ є розрахунок, виходячи з процентної ставки орендної плати від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки без застосування подвоєного коефіцієнту, передбаченого пунктом 4.3 Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок, затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 25.06.2020 №2006-МР.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05 2018 у справі №629/4628/16-ц, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постанов Верховного Суду від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справі №922/7207/15, від 21.01.2019 у справі №902/794/17).

Суд звертає увагу на те, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, у даному випадку обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею. При цьому суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач (Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Східного апеляційного господарського суду від 15 січня 2026 року у справі № 922/2393/25).

Таким чином, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, який відповідає зазначеній категорії справ, суд дійшов висновку, що нарахування безпідставно збережених відповідачем повинне здійснюватися виходячи з 3% ставки орендної плати від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Пункт 4.3 Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок, затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 25.06.2020 №2006-МР, що передбачає застосування подвоєного коефіцієнту, суперечить правовій природі кондикційних зобов`язань та не може бути застосовано при стягненні безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки, на відміну від деліктних зобов`язань, предметом стягнення в кондиційних зобов`язаннях є сума, яка відповідає еквіваленту орендної плати, яку відповідач мав би сплатити за користування земельною ділянкою за звичайних умов.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Крім того, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком орендної за користування земельною ділянкою за 2022 рік з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 69.14 пункту 69 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року за № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» установлено що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22 грудня 2022 року № 309 Охтирську міську територіальну громаду віднесено до території активних бойових дій за період з 24 лютого 2022 року по 17 травня 2022 року.

З урахуванням системного аналізу змісту п. 10.1.1 ст. 10, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 40, 41, п. 265.1.3 ст. 265 ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" чітко передбачено, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Отже, зазначені положення Закону підлягають застосуванню у разі наявності правових підстав для володіння чи користування земельними ділянками, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, що підтверджується правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.02.2025 у справі № 908/929/24 (див. постанову Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 908/1301/24). На наявність та сформованість таких висновків вже звертав увагу Верховний Суд у постанові від 08.07.2025 у справі № 908/1196/24 у подібних правовідносинах.

Таким чином, у період з 24.02.2022 по 17.05.2022 населений пункт м. Охтирка, у якому розташована спірна земельна ділянка, було віднесено до територій активних бойових дій. Отже, у відповідача не виникає і обов`язку сплачувати позивачу кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки як такі, що збережені без достатніх правових підстав за період з березня 2022 року по травень 2022 року (три місяці).

Враховуючи необхідність застосування до спірних правовідносин положень законодавства про кондикційні зобов`язання (стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, які позивач міг би фактично отримати, якби договір був укладений), а не про деліктні зобов`язання (застосування до відповідача заходів відповідальності та стягнення з нього збитків із застосуванянм подвоєного коефіцієнту), а отже і відсутність підстав для застосування п. 4.3 Положення в частині застосування подвоєного коефіцієнту, а також у зв`язку з відсутністю підстав для стягнення орендної плати за березень-травень 2022 року (період, протягом якого діяли відповідні законодавчі положення та протягом якого м. Охтирка Сумської області перебувало в зоні активних бойових дій), суд дійшов висновку про необхідність перерахунку заявленої до стягнення заборгованості з урахуванням ставки орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки та відсутності підстав для стягнення орендної плати за три місяці 2022 року.

У зв`язку з наведеним з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь відповідача Охтирської міської ради Сумської області безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за землю в загальному розмірі 14514,63 грн (1526,99 грн (за 9 місяців 2018 року) + 2035,99 грн (за 2019 рік) + 2035,99 грн (за 2020 рік) + 2035,99 грн (за 2021 рік) + 1526,99 грн (за 9 місяців (січень-лютий, червень-грудень) 2022 року) + 2035,99 грн (за 2023 рік) + 2035,99 грн (за 2024 рік) + 1280,70 грн (за 17 днів 7 місяців 2025 року)).

Крім того, представником відповідача Топчія Т.І. - адвокатом заявлено клопотання про застосування судом строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, згідно з п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, яким було доповнено ЦК України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, на підставі Закону України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 08.11.2023 №3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» пункт 19 викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Вказаний закон набрав чинності 04.09.2025, тому саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що строк позовної давності на час подання даного позову до суду (29.04.2026) не сплинув, у зв`язку з чим застосування позовної давності в даній справі неможливе.

Крім того, враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (48,31% від 3328,00 грн) у розмірі 1607,76 грн.

Керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 80, 116, 120, 122-125, 152, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 377, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 14, 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910200000:12:018:0062, площею 7/100 від 0,4313 га, без правовстановлюючих документів (договору оренди) за період 9 місяців 2018 року - 17 днів 7 місяців 2025 року в загальному розмірі 14514,63 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять гривень 63 копійки).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області судовий збір у розмірі 1607,76 грн (одна тисяча шістост сім гривень 76 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Охтирська міська рада Охтирського району Сумської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 11, м. Охтирка, Сумська область, код ЄДРПОУ 36467402.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя А.І.Савєльєва