Ухвала суду № 139247604, 25.08.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2335/26

2-др/583/44/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Плотникової Н.Б.

при секретарі - Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Охтирка справу за заявою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Абрамович Олексія Володимировича про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2026 р. від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Абрамович О.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених судових витрат, в якій просить ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 10000,00 (десять тисяч) гривень понесених судових витрат на оплату правничої допомоги. Заяву мотивує тим, що 19 серпня 2026 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області винесено ухвалу, якою залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України - без розгляду. В ході розгляду даної справи він надавав правничу допомогу ОСОБА_1 . Зокрема, 08 червня 2026 року ним подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Абрамовича О.В. заперечувала проти позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необгрунтовністю та просила відмовити у їх задоволенні. Просить суд взяти до уваги, що позовні вимоги позивача були безпідставними та необгрунтовними. Обставини, викладені у позові, не відповідали фактичним обставинам справи. Позивач взагалі не враховував графіки погашення основного боргу та поклав правильність проведення розрахунку на суд. Хоча, відповідно до вимог ЦПК України саме позивач повинен довести правильність та обгрунтовність своїх вимог. Це було зазначено ним у відзиві на позовну заяву, в якому з урахуванням матеріалів виконавчих проваджень № 14406341 та № 60150986 він детально розписав графіки погашень основного боргу під час виконання судового рішення. Позивач отримав відзив на позовну заяву, проте ніяким чином на нього не відреагував. Вважає, що це свідчить про необгрунтовність дій позивача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Таке відшкодування судових витрат повинно здійснюватися відповідно до умов, підстав та у порядку, передбаченому Главою 8 Розділу I ЦПК України.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною п`ятою статті 142 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду саме відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Згідно з частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, для компенсації на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи, саме відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивачем здійснені під час розгляду справи, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року (пункт 7.15) у справі № 911/3312/21, провадження № 12-43гс22.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Із системного аналізу частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 148/312/16-ц, від 14 січня 2021 року в справі № 521/3011/18.

Таким чином, для задоволення вимог відповідачки про стягнення з позивача компенсації здійснених судових витрат, вона повинна була довести, які саме необґрунтовані (неправильні, недобросовісні) дії позивачем здійснені при звернення до суду, під час розгляду справи та у чому вони виражені. Проте, належних доказів таких дій заява відповідачки не містить.

Саме собою пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача. Тобто для стягнення компенсації здійснених відповідачкою витрат, пов`язаних з розглядом справи, вона повинна довести, що позовна заява була подана внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку із закриттям провадження у справі, послався, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст.142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст.55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 757/54659/21-ц (провадження № 61-18231св23).

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, де, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. При цьому Верховний Суд вказав, що із системного тлумачення положень частин 5 та 6 ст.142, ч.9 ст.141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

З матеріалів справи вбачається, що 11.05.2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (04052, Україна, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 17, літера Б, код ЄДРПОУ 39493634) заборгованість нараховану на підставі ст.625 ЦК України за період з 23.02.2019 р. по 23.02.2022 р. в сумі 68 178, 35 гривень; стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (04052, Україна, місто Київ , вулиця Глибочицька, будинок 17, літера Б, код ЄДРПОУ 39493634) судові витрати у розмірі 2 422, 40 гривень.

Ухвалою суду від 13.05.2026 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України - залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.

25.05.2026 р. представником позивача подано заяву на усунення недоліків.

25.05.2026 р. ухвалою суду відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 09.06.2026 р. здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України - до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 06 липня 2026 року о 08.30 год. в приміщенні суду за адресою м. Охтирка вул. Ярославського, 2 (зал № 3).

Ухвалою суду від 19.08.2026 р. залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України без розгляду у зв`язку з тим, що належним чином повідомлений позивач та його представник повторно не з`явилися в підготовче засідання, заяви про розгляд справи за відсутності позивача та його представника не подали.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Однак, представником відповідачки не надано доказів і матеріали справи таких не містять, що дії позивача є необґрунтованими та такими, що призвели до безпідставного понесення витрат відповідачем, як і відсутні докази про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, залишення позову без розгляду на підставі ст.257 ЦПК України - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.

З огляду на вищевикладене, доводи заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, тому суд не вбачає підстав для стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу, та відмовляє представнику відповідача в задоволені вказаної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 137, 141, 142, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Абрамович Олексія Володимировича про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених судових витрат відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Охтирського міськрайсуду

Сумської області Н.Б. Плотникова