Рішення № 139246268, 26.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року справа №320/18389/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у письмовому провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. № 10, Адреса для листування: 08001, Київська обл., смт. Макарів, вул. Варшавська, 3б ЄДРПОУ 22933548) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови здійснити з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 : з ?01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є особою з інвалідністю ІІ групи з числа ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, де отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до рішення № 932440815255 про перерахунок пенсії позивачу призначено пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування збитків (шифр та вид пенсії - 325). Розмір пенсії з надбавками з 01.01.2026 становив 74 112,68 грн, однак фактично до виплати було визначено 36 475,27 грн із застосуванням зменшення на 37 637,41 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану». Після проведеного з 01.03.2026 перерахунку розмір пенсії позивача з надбавками становив 76 707,68 грн, однак до виплати було визначено лише 36 734,77 грн, тобто із застосуванням зменшення на 39 972,91 грн на підставі тієї ж постанови Кабінету Міністрів України № 1778. Таким чином, із довідки про розмір призначеної та фактично виплаченої пенсії вбачається, що починаючи із січня 2026 року до пенсії позивача застосовується порядок виплати, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, внаслідок чого фактичний розмір пенсії, що виплачується позивачу, є істотно меншим за розмір пенсії, визначений органом Пенсійного фонду України. Вважаючи застосування такого зменшення протиправним, представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, зареєстрованою 31.03.2026 за вх. № 20634/Д-1000-26, у якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, з урахуванням раніше проведених виплат. У відповідь на зазначену заяву Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 14.04.2026 № 23149-20634/Д-02/8-1000/26 повідомило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України № 796-XII, як особа з інвалідністю ІІ групи з числа ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Також відповідач зазначив, що з 01.01.2026 позивачу проведено масовий перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, а з 01.03.2026 - відповідний перерахунок пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 236. При цьому Головне управління підтвердило, що розмір пенсії позивача з 01.03.2026 становить 76 707,68 грн, тоді як розмір пенсії, визначений до фактичної виплати з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 1778, становить 36 734,77 грн. Отже, ОСОБА_1 вважає, що відповідач, фактично визнаючи розмір належної йому пенсії у сумі 76 707,68 грн, безпідставно застосовує положення постанови Кабінету Міністрів України № 1778, що призводить до істотного зменшення фактичного розміру пенсійної виплати. У зв`язку з цим позивач наполягає на необхідності здійснення перерахунку та виплати пенсії починаючи з 01.01.2026 без застосування відповідного зменшення, з урахуванням раніше проведених виплат.

У встановлений судом строк відповідач не подав відзив на позовну заяву відповідно до вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та не повідомив про поважні причини його неподання.

Матеріали справи містять довідку про доставку електронного листа, яка підтверджує отримання відповідачем 07.05.2026 копії ухвали суду про відкриття провадження через електронний кабінет.

Станом на день ухвалення рішення строк, встановлений судом для подання відзиву, сплив. Будь-яких заяв, клопотань чи пояснень від відповідача до суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи з числа ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, де отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до рішення № 932440815255 про перерахунок пенсії позивачу призначено пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування збитків (шифр та вид пенсії - 325). Розмір пенсії з надбавками з 01.01.2026 становив 74 112,68 грн, фактично до виплати було визначено 36 475,27 грн із застосуванням зменшення на 37 637,41 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Після проведеного з 01.03.2026 перерахунку розмір пенсії позивача з надбавками становив 76 707,68 грн, до виплати було визначено лише 36 734,77 грн, тобто із застосуванням зменшення на 39 972,91 грн на підставі тієї ж постанови Кабінету Міністрів України № 1778.

Із довідки про розмір призначеної та фактично виплаченої пенсії вбачається, що починаючи із січня 2026 року до пенсії позивача застосовується порядок виплати, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, внаслідок чого фактичний розмір пенсії, що виплачується позивачу, є істотно меншим за розмір пенсії, визначений органом Пенсійного фонду України.

Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, зареєстрованою 31.03.2026 за вх. № 20634/Д-1000-26, у якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, з урахуванням раніше проведених виплат.

У відповідь на зазначену заяву Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 14.04.2026 № 23149-20634/Д-02/8-1000/26 повідомило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України № 796-XII, як особа з інвалідністю ІІ групи з числа ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Також відповідач зазначив, що з 01.01.2026 позивачу проведено масовий перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, а з 01.03.2026 - відповідний перерахунок пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 236. При цьому Головне управління підтвердило, що розмір пенсії позивача з 01.03.2026 становить 76 707,68 грн, тоді як розмір пенсії, визначений до фактичної виплати з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 1778, становить 36 734,77 грн.

ОСОБА_1 вважає, що відповідач, фактично визнаючи розмір належної йому пенсії у сумі 76 707,68 грн, безпідставно застосовує положення постанови Кабінету Міністрів України № 1778, що призводить до істотного зменшення фактичного розміру пенсійної виплати, тому позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 64 Основного Закону України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (далі Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі Закон №796-ХІІ).

За змістом статті 1 Закону №796-ХІІ цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, а також громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій, випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних із цим проблем.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI зі змінами в частині поширення його дії на Закон №796-ХІІ, а також припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-ХІІ. Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, індексації та інших доплат), розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» встановлено, що у 2026 році у період воєнного стану пенсії (пенсійні виплати), розмір яких перевищує 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, а саме:

до частини пенсії, що перевищує 10, але не перевищує 11 прожиткових мінімумів 0,5;

до частини пенсії, що перевищує 11, але не перевищує 13 прожиткових мінімумів 0,4;

до частини пенсії, що перевищує 13, але не перевищує 17 прожиткових мінімумів 0,3;

до частини пенсії, що перевищує 17, але не перевищує 21 прожитковий мінімум 0,2;

до частини пенсії, що перевищує 21 прожитковий мінімум 0,1.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» установлено додаткові підстави для обмеження пенсії шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій.

Вирішуючи спір по суті, суд вказує на принцип тлумачення закону на користь особи, що є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини».

Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Такий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року справа №240/4894/23 (п. 47-49 постанови Суду).

Також у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом «Про Державний бюджет України» не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом «Про Державний бюджет України» обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Відтак у разі суперечності між правовими нормами Закону України «Про Державний бюджет України» та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

За обставин справи, що розглядається, до спірних відносин слід застосовувати положення Закону №796-XIІ, оскільки вони є спеціальними та мають вищу юридичну силу відносно приписів Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №1778.

А оскільки Закон №796-XIІ не передбачає врахування будь-яких коефіцієнтів при обчисленні пенсій особам, що мають право на пенсійне забезпечення відповідно до норм згаданого закону, суд дійшов висновку, що зменшення розміру пенсії позивача з 01.01.2026 внаслідок застосування пенсійним органом положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1778 є протиправним.

Важливим при вирішенні цього спору є те, що 20.03.2024 Конституційний Суд України ухвалив Рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до частини першої статті 91 Закону України Про Конституційний Суд України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, стаття 67 Закону №796 не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.

Таким чином, оскільки стаття 67 Закону №796 не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційним, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З огляду на викладене, та враховуючи, що для осіб, які отримують пенсію за нормами Закону №796-ХІІ, не передбачено обмеження суми пенсії, призначеної до виплати, зі застосуванням будь-яких коефіцієнтів, у тому числі понижуючих розмір виплати пенсії, суд констатує, що застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №796-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та / чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», - є протиправним.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 : з ?01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач звільнений від сплати судового збору як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) .

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. № 10, Адреса для листування: 08001, Київська обл., смт. Макарів, вул. Варшавська, 3б ЄДРПОУ 22933548) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови здійснити з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 : з ?01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.

Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.