Ухвала суду № 139246126, 26.08.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"26" серпня 2026 р. справа № 300/6006/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шумея М.В. розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Експедиція, транспортування, логістика" про забезпечення позову до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експедиція, транспортування, логістика" звернулося до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявник вказує, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято рішення від 16.07.2026 № 1910-л про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та від 16.07.2026 № 1903-л про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, виданих ТОВ «Експедиція, транспортування, логістика». Заявник наголошує, що роздрібна торгівля зазначеною категорією підакцизних товарів є одним із основних видів його господарської діяльності, що забезпечує надходження операційного доходу, формування робочих місць та сплату податків і зборів до бюджету. Припинення дії вказаних ліцензій фактично призводить до повного зупинення профільного напряму господарської діяльності підприємства, розриву договірних зв`язків, вимушеного простою торгових об`єктів, виникнення боргових зобов`язань перед постачальниками та працівниками (загрози скорочення/звільнення персоналу), а також до незворотної втрати сформованої ділової репутації та ринкових позицій. Завдана таким чином шкода матиме незворотний характер, оскільки навіть у разі задоволення позову та скасування спірних рішень відповідача відновлення попереднього стану суб`єкта господарювання, поновлення втрачених зв`язків із контрагентами та компенсація реальних збитків і упущеної вигоди у судовому порядку буде ускладненим або взагалі неможливим.

25 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшли заперечення проти заяви про забезпечення позову, у яких відповідач просить відмовити у її задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає про відсутність належних підстав для застосування заходів забезпечення позову, стверджуючи, що оскаржувані рішення прийняті у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, а наведені заявником доводи про можливі збитки мають імовірнісний характер та не підтверджені беззаперечними доказами. Крім того, відповідача заперечено повноваження представника заявника адвоката Малетина А.Я., оскільки, на думку суб`єкта владних повноважень, додані документи не підтверджують належним чином права останнього підписувати та подавати заяву від імені ТОВ «Експедиція, транспортування, логістика».

Надаючи оцінку запереченням відповідача щодо повноважень представника заявника, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною першою статті 57 КАС України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з частиною четвертою статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI).

Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 5076-VI ордер це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Згідно з пунктами 4, 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (зі змінами та доповненнями), ордер видається на підставі договору про надання правової допомоги/бухгалтерського обслуговування та має містити обов`язкові реквізити, зокрема: назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) особи, якій надається правнича допомога.

Судом встановлено, що на підтвердження повноважень представника до заяви про забезпечення позову додано копію ордера Серії АТ № 1125177 від 26.01.2026, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги. Дослідженням тексту вказаного ордера з`ясовано, що у відповідних графах зазначено органом, у якому надається правова допомога, Івано-Франківський окружний адміністративний суд, а також чітко вказано найменування юридичної особи, якій надається правнича допомога Товариство з обмеженою відповідальністю «Експедиція, транспортування, логістика». Ордер підписано адвокатом Малетеним А.Я. та скріплено його підписом і печаткою.

За наведених обставин суд констатує, що ордер Серії АТ № 1125177 від 26.01.2026 оформлений у повній відповідності до вимог Закону № 5076-VI та Положення № 41, містить усі передбачені законодавством обов`язкові реквізити та належним чином посвідчує повноваження адвоката Малетина А.Я. на підписання та подання до суду цієї заяви в інтересах ТОВ «Експедиція, транспортування, логістика». Відтак, доводи відповідача про відсутність у представника належних процесуальних повноважень є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову по суті, досліджені додані до неї письмові докази та матеріали, оцінивши аргументи заявника та заперечення відповідача, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Загальні засади та порядок вжиття заходів забезпечення позову врегульовані Главою 10 Розділу II КАС України.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити передбачені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1. невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2. очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною другою статті 151 КАС України заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересів) позивача, про захист яких він просить, та наслідків вжиття заходів забезпечення позову для зацікавлених осіб.

Пунктом 1 частини першої статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або генерального штабу/органу владних повноважень.

Аналіз наведених норм свідчить, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є процесуальним механізмом, спрямованим на гарантування реального та ефективного судового захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Тимчасовий захист за допомогою заходів забезпечення позову надається з метою відвернути негативні наслідки порушення прав позивача, які можуть настати до вирішення справи по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має дана оцінку обґрунтованості вимог заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності настання важких та незворотних наслідків у разі невжиття таких заходів.

Такий підхід повністю узгоджується із приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland, заява № 30210/96) та від 13.06.1979 у справі «Маркс проти Бельгії» (Marckx v. Belgium, заява № 6833/74) зазначив, що засіб захисту, який вимагається статтею 13 Конвенції, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або бездіяльністю органів влади.

Крім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У практиці ЄСПЛ під поняттям «майно» розуміються не лише існуючі речі чи права, а й законні сподівання (очікування) на можливість здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку на підставі відповідних ліцензій та дозвільних документів.

З матеріалів заяви вбачається, що основним видом господарської діяльності ТОВ «Експедиція, транспортування, логістика» є роздрібна торгівля, у тому числі підакцизними товарами (алкогольними напоями та тютюновими виробами). Оскаржуваними рішеннями Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 16.07.2026 № 1910-л та № 1903-л припинено дію відповідних ліцензій заявника.

Суд враховує сталу та послідовну правову позицію Верховного Суду щодо застосування інституту забезпечення позову у спорах, що виникають із правовідносин у сфері обігу підакцизних товарів та анулювання/припинення дій ліцензій.

Зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2026 у справі № 440/9992/25, від 29.01.2026 у справі № 600/765/25-а, від 02.04.2025 у справі № 160/32054/24 та від 27.02.2025 у справі № 300/6142/24 Суд зазначив, що анулювання або припинення дії ліцензії на право здійснення відповідного виду господарської діяльності призводить до миттєвого та повного зупинення цієї діяльності суб`єкта господарювання. Наслідки виконання такого індивідуального акта контролюючого органу мають незворотний характер, оскільки зупинення торгівлі тягне за собою втрату операційного доходу, виникнення боргових зобов`язань перед постачальниками за невиконання господарських договорів, штрафні санкції, неможливість виплати заробітної плати працівникам та сплати податків до бюджету, а також вимушене розривання трудових відносин.

Верховний Суд наголосив, що у разі якщо за наслідками розгляду справи по суті рішення про припинення/анулювання ліцензії буде визнано протиправним та скасовано, поновити господарський стан суб`єкта господарювання у тому вигляді, який існував до прийняття оскаржуваного рішення, повернувши втрачені прибутки, відновлені контракти та втрачену репутацію на ринку, буде фактично неможливо. За таких обставин невжиття заходів забезпечення позову створює очевидну загрозу того, що захист порушених прав заявника у разі задоволення позову буде неефективним.

Застосовуючи наведену правову позицію до обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що зупинення дії рішень ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 16.07.2026 № 1910-л та № 1903-л є належним, обґрунтованим та співмірним заходом забезпечення позову.

При цьому суд звертає увагу, що вказані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами та не спричиняють негативних наслідків для інших осіб.

Відтак, заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиція, транспортування, логістика» про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.

2. Зупинити дію рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 16 липня 2026 року № 1910-л про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Експедиція, транспортування, логістика», до набрання законної сили судовим рішенням за наслідками розгляду позовної заяви.

3. Зупинити дію рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 16 липня 2026 року № 1903-л про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Експедиція, транспортування, логістика», до набрання законної сили судовим рішенням за наслідками розгляду позовної заяви.

4. Роз`яснити заявнику, що відповідно до частини другої статті 153 КАС України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали.

5. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шумей М.В.