Рішення № 139246123, 26.08.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2026 р. справа № 300/4194/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про уточнення змісту позовних вимог, до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №092550008055 від 16 червня 2026 року про відмову у перерахунку пенсії;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 05 серпня 1986 року по 31 грудня 1990 року у пільговому обчисленні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 05 серпня 1986 року по 31 грудня 1990 року у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, у пільговому обчисленні: один рік роботи за один рік шість місяців;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням зарахування до страхового стажу періоду роботи з 05 серпня 1986 року по 31 грудня 1990 року у пільговому обчисленні один рік роботи за один рік шість місяців та виплатити різницю між фактично виплаченою пенсією та пенсією, яка підлягала виплаті після проведення такого перерахунку, починаючи з 01 червня 2026 року, з урахуванням раніше проведених виплат, усіх індексацій, підвищень, доплат, перерахунків та інших складових пенсійної виплати;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01 січня 1991 року по 30 червня 1994 року у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, у пільговому обчисленні - один рік роботи за один рік шість місяців;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01 січня 1991 року по 30 червня 1994 року у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, у пільговому обчисленні - один рік роботи за один рік шість місяців.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР. Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №092550008055 від 16.06.2026 про відмову у проведенні перерахунку пенсії, оскільки пільгове обчислення страхового стажу здійснюється на підставі трудової книжки, письмового трудового договору або довідки, в яких зазначено період роботи у відповідних місцевостях та користування пільгами, передбаченими законодавством СРСР. Позивач вважає такі рішення протиправним та зазначає, що період роботи в районах Крайньої Півночі підтверджений основним документом, а саме трудовою книжкою. При цьому зауважує, що спірний період роботи має бути зарахований в пільговому обчисленні, тобто один рік роботи в зазначених місцевостях повинен бути зарахований як один рік шість місяців роботи при обчисленні стажу для призначення пенсії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Ухвалою суду від 26.06.2026 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи та розрахунок стажу ОСОБА_1 .

Позивач також подав до суду додаткові пояснення, які надійшли на адресу суду 29.06.2026 та 02.07.2026 відповідно. У своїх поясненнях позивач звертає увагу на судову практику, в якій суди дійшли висновку про наявність підстав для зарахування періодів роботи у районах Крайньої Півночі із застосуванням пільгового обчислення -один рік роботи за один рік шість місяців. Позивач вважає, що пункт 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не встановлює заборони щодо оцінки правових наслідків роботи після 01 січня 1991 року, якщо право особи виникло відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення трудових правовідносин, та міжнародних договорів України.

09.07.2026 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. У відзиві вказано, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, для обчислення пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані трудова книжка, письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тому, у випадках, коли особа працювала в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.03.1960 по 01.01.1991, ці періоди роботи можливо зарахувати до загального стажу роботи в пільговому обчисленні при наявності строкового трудового договору. Необхідною умовою для застосування кратності є укладання трудового договору строком на 5, 3 чи 2 роки.

Звернено увагу, що за результатами розгляду заяви позивача від 07.06.2026 про проведення перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області винесено рішення від 07.07.2026 №092550008055 про відмову у перерахунку пенсії, яким скасовано попереднє рішення про відмову № 092550008055 від 16.06.2026. Так, для обчислення страхового стажу з 05.08.1986 по 30.06.1994 (період зазначив позивач у додатковому поясненні до заяви), не застосовано пільги за період роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, так як згідно Постанови КМУ від 18.04.2025 №461 дія тимчасової Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузях пенсійного забезпечення, вчиненої 15 січня 1993 р. у м. Москві, припинена з 24.04.2025.

Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 09.07.2026. Позивач зауважує, що право на пільгове обчислення стажу виникло не під час звернення до пенсійного органу, а безпосередньо у період виконання роботи у відповідній місцевості. При цьому подальша зміна законодавства не може бути підставою для скасування або звуження вже набутого права.

У період з 13.07.2026 по 07.08.2026, з 13.08.2026 по 21.08.2026 головуючий суддя у справі перебував у відпустці, та у період з 10.08.2026 по 12.08.2026 на лікарняному за листком непрацездатності.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

07.06.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 05.08.1986 по 31.12.1990 у пільговому обчисленні (а.с.62-63).

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглядало Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії №092550008055 від 16.06.2026. У рішенні вказано, що пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (а.с.60).

У подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №092550008055 від 07.07.2026, яким попереднє рішення про відмову №092550008055 від 16.06.2026 скасовано. Повторно розглянувши документи, долучені до заяви від 07.06.2026, ОСОБА_1 відмовлено в проведенні перерахунку пенсії у зв`язку із відсутністю підстав згідно чинного законодавства. В рішенні зазначено, що для обчислення страхового стажу з 05.08.1986 по 30.06.1994 (період зазначив позивач у додатковому поясненні до заяви) не застосовано пільги за період роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, так як згідно Постанови КМУ від 18.04.2025р №461 дія тимчасової Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузях пенсійного забезпечення, вчиненої 15 січня 1993 р. у м. Москві припинена дія даної угоди з 24.04.2025 (а.с.108).

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №1058-IV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

Записами трудової книжки ОСОБА_1 від 10.10.1979 підтверджено, що у період з 05.08.1986 по 08.04.2000 позивач працював на посадах в Івано-Франківському управлінні бурових робіт. Вказаній трудовій книжці наявний відтиск печатки "район Крайньої Півночі. Вахтово-експедиційний метод роботи" (а.с.17-19).

Дані періоди роботи також підтверджуються довідкою від 01.06.2026 №01/01/10/09/02/02-364, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт електромонтером по обслуговуванню бурових з 05.08.1986 по 08.04.2000 вахтово-експедиційним методом в Західному Сибіру, з них з 05.08.1986 по 30.06.1994 робота вахтово-експедиційним методом в місцевості, прирівненій до районів Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області) (а.с.14-15).

Відтак, судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено, що позивач у спірних періодах працював у районах Крайньої Півночі.

Відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР № 148 від 10 лютого 1960 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР", від 10 лютого 1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

За змістом вказаної норми пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

У пункті 7 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС № 530/П-28 від 16 грудня 1967 року, зазначено, що трудові договори на визначений термін, тобто письмові договори, укладаються тільки тими підприємствами і організаціями, які розміщені в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до таких районів.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР» від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі», Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області відноситься до районів Крайньої Півночі.

Підпунктом д пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР № 148 від 10 лютого 1960 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР» від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

При цьому, пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Таким чином, основним документом, що підтверджує факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка.

Водночас, з огляду на вищевказані положення, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року в справі № 302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року в справі № 263/13671/16-а, від 10 січня 2019 року у справі № 352/1612/15а, від 10 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а, від 14 листопада 2019 року у справі № 265/6105/16-а.

Отже, у спірному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для зарахування періодів роботи позивача - до трудового стажу із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців, оскільки працюючи у ці періоди в районах Крайньої Півночі, позивач користувався пільгами, передбаченими Указом від 10.02.1960.

Стосовно доводів відповідача про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 № 461 припинено дію Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, суд вказує таке.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Керуючись статтею 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року між Урядом України і Урядом російської федерації підписано 15.01.1993 Тимчасову Угоду про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м.москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 № 461 припинено дію Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 15 січня 1993 р. у м. Москві.

Вказана постанова набрала чинності 24.04.2025.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України слід дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Аналогічні наслідки має припинення Тимчасової Угоди про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення.

Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

Суд вважає, з огляду на викладені вище мотиви, відмова в зарахуванні періодів роботи в районах Крайньої Півночі з розрахунку кожний рік роботи за один рік і шість місяців роботи, є протиправною, оскільки ОСОБА_1 працював як до прийняття вищевказаних Угод, так і під час їхньої чинності, а тому позивач мав легітимні очікування щодо зарахування таких періодів до страхового стажу, які дають право на належне пенсійне забезпечення.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 за подібних обставин, викладеною в постанові від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на обставину припинення дії Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 15 січня 1993 р. у м. москві, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 №461, як на підставу для відмови у перерахунку пенсії позивача з урахуванням кратності стажу.

Отже, наявні достатні та необхідні правові підстави для зарахування позивачу періоду роботи з 05.08.1986 по 31.12.1990 до страхового стажу із застосуванням пільгового коефіцієнту один рік за один рік і шість місяців.

Разом з тим, щодо визначення трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991р., суд зазначає таке.

Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991р.

Крім того, не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., Тимчасовій угоді між Урядом України і урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 та затвердженому відповідно до Тимчасової угоди Порядку переведення і виплати пенсій (постанова правління Пенсійного фонду України від 07.08.1996р. № 10-3).

Отже, в даному випадку суд дійшов висновку, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991р. в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14.03.2023р. у справі №160/20914/21.

Відтак, в задоволенні позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу в пільговому обчисленні періоду з 01.01.1991 по 30.06.1994 належить відмовити.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 16.06.2026 відповідачем прийнято рішення №0925508055 про відмову у перерахунку пенсії. В подальшому ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято рішення №092550008055 від 07.07.2026, яким попереднє рішення про відмову №092550008055 від 16.06.2026 скасовано та відмовлено позивачу у перерахунку пенсії у звязку із відсутністю підстав згідно чинного законодавства (а.с.107-108).

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ч.2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №092550008055 від 16.06.2026 та №092550008055 від 07.07.2026.

Щодо дати, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії, то суд звертає увагу на таке.

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії 07.06.2026.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону № 1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача також буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести з 01.06.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період роботи з 05.08.1986 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, з розрахунку кожний рік роботи за один рік і шість місяців роботи.

Стосовно вимоги позивача визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 05 серпня 1986 року по 30 червня 1994 року у пільговому обчисленні, то така вимога задоволенню не підлягає, оскільки рішення, які безпосередньо впливають на права позивача, є рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №092550008055 від 16.06.2026 та №092550008055 від 07.07.2026, які і підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, даний позов підлягає частковому задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 638,98 грн (60%), понесення яких підтверджується квитанцією від 16.06.2026, яка міститься серед матеріалів справи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №092550008055 від 16.06.2026 та №092550008055 від 07.07.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005) провести з 01.06.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), зарахувавши до страхового стажу період роботи з 05.08.1986 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, з розрахунку кожний рік роботи за один рік і шість місяців роботи.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 638,98 грн (шістсот тридцять вісім гривень дев`яносто вісім копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Гомельчук С.В.