Рішення № 139245541, 25.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокуСправа №160/13854/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403, 21005, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22), відповідач 2: Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

22.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Відповідач 2: Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) № 047050036168 від 03.04.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 19.05.1992, з 01.06.1992 по 04.11.1995, з 08.11.1995 по 08.04.1996, з 08.04.1996 по 07.06.1996, з 10.06.1996 по 09.09.2003, з 24.11.2003 по 30.01.2004, з 02.02.2004 по 17.09.2004, з 27.09.2004 по 29.04.2005, з 03.05.2005 по 02.06.2006, з 05.06.2006 по 13.11.2006 на території російської федерації згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 07.07.1986 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період безробіття з 19.01.2011 по 13.06.2011;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за його заявою від 26.03.2026 року про призначення пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.03.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Позивач вважає, що його право порушено. З урахуванням обставин викладених у позові просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 27 травня 2026 року суд відкрив провадження в адміністративній справі №160/13854/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 10.06.2026 надіслав до суду письмовий відзив, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що відсутні підстави для врахування періодів роботи позивача в російській федерації після 01 січня 1991 року.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

26.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області прийнято рішення № 047050036168 від 03.04.2026 року, яким ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно до даного рішення, до страхового стажу позивача не було зараховано період роботи після 01 січня 1991 року в російській федерації.

Позивач вважає вказане рішення протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, доводам відповідача викладеним у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Трудова книжка серії НОМЕР_3 від 07.07.1986 року ОСОБА_1 містить наступні записи (вибірково, що стосується спірних періодів роботи):

01.07.1991 - ЗЕ ТОВ «Ямимет Ко Лтд» прийнятий в якості співробітника відділу організації виробництва;

19.05.1992 - звільнений за власним бажанням;

01.06.1992 - МП «Радуга» ХРУ № 1 прийнятий на посаду зам. начальника дільниці;

04.11.1995 - звільнений за переводом у АТ «Алтай газавтосервіс»;

08.11.1995 - АТ «Алтай газавтосервіс» прийнятий слюсарем СТО легкових автомобілів за переводом;

08.04.1996 - звільнений за переводом до ТОВ «Річард ІІІ»;

08.04.1996 - прийнятий на посаду менеджера відділу продажів продовольства у ТОВ «Річард ІІІ»;

07.06.1996 - звільнений за переводом до ТОВ «АлтайАгроПромСнаб Центр»;

10.06.1996 - прийнятий в порядку переводу до ТОВ «АлтайАгроПромСнаб Центр» ведучим інженером групи продовольства будівельними матеріалами;

01.10.1998 - переведено на посаду інженера 1 категорії групи продовольства будівельними матеріалами металопрокатом;

20.02.2001 - переведено на посаду інженера 2 категорії відділу реалізації ТМЦ;

06.05.2002 - переведено на посаду інженера 1 категорії групи обслуговування відділу реалізації;

23.08.2002 - переведено на посаду керівника групи попиту та збуту відділу реалізації.

Вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_4 від 03.03.2003 року ОСОБА_1 містить наступні записи (вибірково, що стосується спірних періодів роботи):

03.03.2003 - переведено на посаду керівника групи взаємодії з клієнтами відділу взаємодії з клієнтами;

09.09.2003 - звільнено у зв`язку із скороченням штату робітників;

24.11.2003 - прийнято на посаду директора філіалу ТОВ «Шавер-Глюс»;

30.01.2004 - звільнено в порядку переводу до ТОВ «Тальмаш»;

02.02.2004 - прийнятий в порядку переводу на посаду начальника відділу регіональних продажів;

17.09.2004 - звільнений в порядку переводу на роботу у ТФК «Європа»;

27.09.2004 - прийнятий на посаду виконуючого директора ТОВ «Торговий дім «Європа»;

29.04.2005 - звільнений за власним бажанням;

03.05.2005 - прийнятий зам. начальника управління продажів самохідної техніки в департамент продажів техніки та устаткування ТОВ «Алтайагроснаб»;

02.06.2006 - звільнений в порядку переводу в ТОВ «Алтай-Стандарт»;

05.06.2006 - прийнятий на посаду начальника складської зміни в ТОВ «Алтай-Стандарт» в порядку переводу;

26.06.2006 - переведений на посаду начальника складської та експедиційної служби;

13.11.2006 - звільнений за ініціативою робітника.

Довідкою від 05.06.2009 № 06-166 позивач підтвердив, що працював в ТОВ «Алтайагропромснаб-Центр» з 10.06.1996 по 09.09.2003.

До вищевказаної довідки додаються довідки про суми заробітків Позивача у ТОВ «Алтайагропромснаб-Центр» з 1996 по 2000, з 2002 по 2003 роки.

Наказом від 17.09.2004 позивач підтверджує припинення дії трудового договору (контракту) з робітником з 17.09.2004 з ТОВ «ТАЛЬМАШ».

Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Як передбачено частиною другою статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Верховний Суд у постанові від 03.11.2025 у справі №560/129/24 звернув увагу на те, що на час роботи особи в Російській Федерації Україна була учасником відповідної Угоди, а тому її положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин. При цьому припинення участі України в Угоді не є підставою для відмови у зарахуванні стажу, набутого до прийняття відповідних нормативних актів про припинення її дії.

Аналогічний підхід викладений Верховним Судом у постанові від 14.08.2025 у справі №300/2075/23, у якій суд зазначив про необхідність врахування міжнародних договорів при вирішенні питання щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи на території Російської Федерації та виходив з того, що обчислення стажу здійснюється відповідно до законодавства держави, на території якої здійснювалася трудова діяльність.

Посилання відповідача виключно на припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення та неможливість у зв`язку з цим зарахування періодів роботи позивача на території Російської Федерації не може визнаватися достатнім та належним обґрунтуванням правомірності спірного рішення.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до статті 24-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу у випадках та на умовах, визначених цим Законом або міжнародними договорами України. Крім того, частиною першою статті 26-1 цього Закону передбачено, що у разі відсутності необхідного страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди роботи особи в іншій державі за умови зарахування таких періодів до страхового стажу відповідно до законодавства відповідної держави.

Механізм підтвердження та зарахування таких періодів роботи визначений Порядком підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562.

Згідно з пунктом 1 зазначеного Порядку періоди роботи особи в іншій державі зараховуються до страхового стажу за умови їх зарахування до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. У разі відсутності у особи підтвердних документів або неможливості за змістом наданих документів підтвердити зарахування відповідних періодів до страхового стажу, територіальний орган Пенсійного фонду України має вжити передбачених Порядком заходів для отримання відповідної інформації. Після надходження підтвердних документів відповідні періоди роботи зараховуються до страхового стажу в календарному обчисленні.

Таким чином, чинне законодавство не передбачає можливості автоматичного неврахування періодів роботи позивача в Російській Федерації лише з тієї підстави, що на момент звернення за призначенням пенсії відповідні міжнародні договори вже припинили свою дію.

Пенсійний орган при розгляді заяви позивача повинен був оцінити надані ним документи з урахуванням правового режиму, який існував на час набуття відповідних періодів трудового стажу, а також положень статей 24-1, 26-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562.

Як убачається з матеріалів справи, трудова книжка серії НОМЕР_3 від 07.07.1986 року та вкладка до неї містять послідовні записи про прийняття позивача на роботу, переведення та звільнення з підприємств, розташованих на території Російської Федерації, за спірні періоди. Зокрема, записи охоплюють періоди з 01.01.1992 по 19.05.1992, з 01.06.1992 по 04.11.1995, з 08.11.1995 по 08.04.1996, з 08.04.1996 по 07.06.1996, з 10.06.1996 по 09.09.2003, з 24.11.2003 по 30.01.2004, з 02.02.2004 по 17.09.2004, з 27.09.2004 по 29.04.2005, з 03.05.2005 по 02.06.2006, з 05.06.2006 по 13.11.2006.

Довідкою від 05.06.2009 №06-166 підтверджено роботу позивача в ТОВ «Алтайагропромснаб-Центр» у період з 10.06.1996 по 09.09.2003, та до зазначеної довідки додані документи щодо сум заробітку позивача за 19962000 та 20022003 роки.

Надані позивачем документи свідчать про наявність у нього документально підтверджених відомостей щодо здійснення трудової діяльності на території Російської Федерації у спірні періоди.

Водночас відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не надав належної оцінки наведеним документам, не встановив, які саме з них не відповідають вимогам законодавства, не визначив, які конкретно періоди роботи не можуть бути зараховані та з яких саме правових підстав, а фактично обмежився посиланням на припинення участі у відповідній міжнародній Угоді.

За таких обставин суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача в частині неврахування періодів роботи позивача на території Російської Федерації не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеності та належного застосування норм матеріального права.

Разом з тим суд не вбачає достатніх правових підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу абсолютно всі заявлені позивачем періоди роботи на території Російської Федерації, оскільки питання зарахування періодів роботи в іншій державі відповідно до статті 26-1 Закону №1058-IV та постанови Кабінету Міністрів України №562 пов`язане, зокрема, з підтвердженням факту зарахування таких періодів до стажу відповідно до законодавства відповідної держави.

Таким чином, належним способом відновлення порушеного права позивача у цій частині є скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047050036168 від 03.04.2026 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 26.03.2026 року з урахуванням правової оцінки суду, положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», міжнародних договорів, чинних на час набуття позивачем спірних періодів роботи, а також вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562.

Щодо вимоги позивача про зарахування до страхового стажу періоду безробіття з 19.01.2011 по 13.06.2011 суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу зараховується, зокрема, період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю, за винятком одноразової виплати для організації безробітним підприємницької діяльності.

Отже, перебування особи у статусі безробітного не є безумовною підставою для зарахування відповідного періоду до страхового стажу. Необхідним є встановлення факту отримання допомоги по безробіттю або іншої виплати, яка відповідно до закону включається до страхового стажу.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач не зарахував позивачу період безробіття з 19.01.2011 по 13.06.2011, пославшись на відсутність відповідних відомостей у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Водночас сама лише відсутність відомостей у реєстрі не свідчить про відсутність у позивача права на зарахування такого періоду до страхового стажу, якщо відповідний період підтверджується іншими належними доказами.

За таких обставин відповідач повинен був перевірити наявність інших документів, які можуть підтверджувати перебування позивача на обліку як безробітного та отримання ним допомоги по безробіттю у спірний період, а не обмежуватися лише даними реєстру.

Таким чином, з огляду на неповне з`ясування відповідачем обставин, що мають значення для вирішення питання про страховий стаж позивача, оскаржуване рішення не може вважатися таким, що прийняте після належної оцінки всіх поданих позивачем документів та обставин.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047050036168 від 03.04.2026 року прийняте без належного дослідження всіх обставин, що мають значення для призначення позивачу пенсії за віком, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому вимога про безпосереднє зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком за його заявою від 26.03.2026 року є передчасною, оскільки саме пенсійний орган має здійснити обчислення страхового стажу позивача з урахуванням наведених судом висновків, перевірити відповідність наданих документів вимогам законодавства та встановити наявність усіх передбачених законом умов для призначення пенсії.

Відтак належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.03.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно; своєчасно.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1331,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403, 21005, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22), відповідач 2: Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047050036168 від 03.04.2026 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.03.2026 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та вирішити питання щодо призначення пенсії відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук