Рішення № 139245536, 25.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокуСправа №160/13270/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, ВУЛИЦЯ СМІЛЯНСЬКА, будинок 23 ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

18.05.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 29.04.2026р. № 046350022687 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 22.04.2026р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника з підстав відсутності у неї необхідного страхового стажу, оскільки стаття 36 Закону України №1058-IV не передбачає наявність певного страхового стажу у непрацездатного члена сім`ї померлого як умову призначення такої пенсії.

Позивачка зазначила, що на момент смерті чоловіка перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, досягла пенсійного віку, проживала з ним спільно, а померлий мав необхідний страховий стаж, у зв`язку з чим вважає, що має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. З урахуванням обставин викладених у позові просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 25 травня 2026 року суд відкрив провадження в адміністративній справі №160/13270/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 11.06.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що За розглядом матеріалів, які бцли надані позивачем: до страхового стажу годувальника зараховано всі періоди роботи; до страхового стажу позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.08.1987 не зараховано: періоди навчання з 01.09.1982 по 18.06.1987, оскільки відсутня дата видачі диплому; періоди роботи з 01.07.2000 по 16.10.2001, оскільки відсутні відомості про роботу в період з 2000 по січень 2004 року. Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України винесено рішення № 046350022687 від 29.04.2026 про відмову у призначенні пенсії. Отже, за наданими документами право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV, відсутнє.

З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області діяло відповідно до чинного законодавства України, в межах покладених повноважень, тому ознаки неправомірності в його діях відсутні, а твердження Позивача є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, а тому не підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.04.2026 року звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого від 04.11.1989 року, Павлоградським міським відділом ЗАГС між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.

Чоловік позивачки ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 09.12.2025 року виконавчим комітетом Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 29.04.2026 № 046350022687 відмовлено позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника у зв`язку з відсутністю страхового стажу заявниці - 32 роки.

Позивач вважає рішення відповідача неправомірним, у зв`язку з чим звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у солідарній системі призначаються, зокрема, пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами частини першої статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. При цьому батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати померлого годувальника, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі №741/1603/16 дійшов висновку, що особа, яка досягла пенсійного віку, є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника у розумінні пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV, а за наявності у годувальника необхідного страхового стажу має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 09.10.2020 у справі №592/4761/17.

При цьому положення статті 36 Закону № 1058-IV не встановлюють вимоги щодо наявності у непрацездатного члена сім`ї померлого годувальника певної тривалості страхового стажу. Такий стаж є умовою, що стосується саме померлого годувальника, а не особи, яка звертається за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, посилання відповідача на недостатність страхового стажу позивачки як на підставу для відмови у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника є безпідставним, оскільки відповідач фактично ототожнив умови призначення пенсії за віком позивачці з умовами набуття нею права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.05.2026 у справі №560/3591/25, відповідно до якої частина перша статті 36 Закону №1058-IV визначає необхідність наявності страхового стажу саме у годувальника, тоді як частина друга цієї статті визначає коло непрацездатних членів його сім`ї. До таких осіб належить, зокрема, дружина, яка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

Суд встановив, що ОСОБА_1 на момент звернення із заявою про призначення пенсії 22.04.2026 року досягла 61 року, тобто віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV. Відтак позивачка є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника у розумінні пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV.

Факт перебування позивачки у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 04.11.1989 року, та факт смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 09.12.2025 року.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач при розгляді заяви позивачки було встановлено наявність у померлого годувальника необхідного страхового стажу. Водночас підставою для відмови у призначенні пенсії визначено саме недостатність страхового стажу позивачки.

За таких обставин суд вважає що відповідач неправильно застосував положення статті 36 Закону №1058-IV, оскільки відсутність у позивачки необхідного страхового стажу не може бути підставою для відмови у призначенні їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

З огляду на викладене рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 29.04.2026 №046350022687 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 22.04.2026 року, суд зазначає про таке.

Суд зазначає, що призначення пенсії належить до повноважень органів Пенсійного фонду України, які при вирішенні відповідного питання здійснюють перевірку поданих документів, встановлюють наявність усіх передбачених законом умов для призначення пенсії, визначають дату її призначення та розмір.

Суд, здійснюючи правосуддя, не може перебирати на себе повноваження суб`єкта владних повноважень та підміняти його у здійсненні передбаченої законом процедури, якщо для прийняття остаточного рішення необхідне встановлення обставин, які не були належним чином досліджені відповідачем.

У даному випадку судом встановлено неправомірність саме підходу відповідача до визначення умов набуття позивачкою права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Водночас питання призначення пенсії потребує здійснення відповідачем передбачених законодавством процедурних дій та перевірки всіх документів, поданих позивачкою, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.04.2026 про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058-IV, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

При повторному розгляді заяви відповідач не вправі виходити з відсутності у позивачки необхідного страхового стажу як самостійної умови для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки така умова законом не встановлена.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1064,96 грн, що документально підтверджується квитанцією.

Оскільки задоволено основну позовну вимогу позивача, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 1331,20 грн потрібно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. СМІЛЯНСЬКА, будинок 23 ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 29 квітня 2026 року №046350022687 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 квітня 2026 року про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук