Рішення № 139245507, 26.08.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7456/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, позивач) звернулось із позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 16 866,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Посилаючись на положення підпунктів 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пункту 36.1 статті 36, пункту 54.5 статті 54, пунктів 56.18 статті 56, 59.1, 59.5 статті 59, 95.1 95.3 статті 95 Податкового кодексу України (далі ПК України), вказав, що платник податків зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати узгоджені грошові зобов`язання, а несплачені у встановлений строк суми такого зобов`язання разом із непогашеною пенею утворюють податковий борг.

Позивач зазначив, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 4 157,05 грн, з яких 3 690,96 грн становить пеня, нарахована відповідно до статті 129 ПК України, та 466,09 грн штрафні санкції, донараховані на підставі податкового повідомлення-рішення форми Ш №00126448103-20-24-06-10 від 08.09.2025, врученого платнику 19.09.2025.

Крім того, за відповідачем обліковується податковий борг зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 2 283,78 грн, з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 0,15 грн та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 10 425,90 грн. Загальна сума податкового боргу становить 16 866,88 грн.

Також позивач вказав, що 18.02.2025 на адресу відповідача надіслано податкову вимогу форми Ф №0003707-1304-0320, яка вручена 19.04.2025. Оскільки податковий борг у добровільному порядку не погашений, позивач, посилаючись на положення статті 95 ПК України, просив стягнути з відповідача податковий борг у сумі 16 866,88 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечила, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначила, що значну частину заявленої до стягнення суми становить пеня, зокрема 3 690,96 грн з податку на доходи фізичних осіб та 10 425,90 грн з податку на додану вартість. При цьому з розрахунку податкового боргу вбачається, що пеня з податку на доходи фізичних осіб нараховувалася починаючи з 2015 року до 2025 року, а податковий борг з податку на додану вартість виник у 2014 році та пеня на нього нараховувалася до 10.06.2025.

Посилаючись на пункт 102.1 статті 102 ПК України, відповідач вказала на встановлені цією нормою строки давності для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків та вважала неправомірним нарахування і стягнення пені за такий тривалий період. На її думку, після закінчення встановленого ПК України строку платник податків вважається вільним від відповідного грошового зобов`язання, у тому числі від нарахованої пені.

Окремо відповідач послалася на пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, яким на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачалися особливості застосування штрафних санкцій та нарахування пені. Зазначила, що протягом відповідного періоду пеня платникам податків не нараховувалася, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягала списанню.

Також відповідач послалася на постанову Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, якою з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відмінено карантин, встановлений на території України.

З огляду на наведене відповідач вважає, що позивачем не доведено правомірності формування всієї заявленої до стягнення суми податкового боргу, зокрема пені, нарахованої за межами встановлених ПК України строків та за період дії законодавчих обмежень щодо її нарахування, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач із доводами відповідача не погодився. Зазначив, що порядок та момент початку нарахування пені визначені пунктом 129.1 статті 129 ПК України, зокрема залежно від того, чи визначене грошове зобов`язання контролюючим органом, чи самостійно платником податків, а також від підстав його виникнення.

Позивач також послався на статтю 67 Конституції України, підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункт 36.1 статті 36, пункт 38.1 статті 38 та пункт 57.3 статті 57 ПК України, зазначивши, що несплачена у встановлений строк сума узгодженого грошового зобов`язання разом із нарахованою на неї пенею є податковим боргом, а платник податків зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі виконати податковий обов`язок.

На переконання позивача, нарахування пені здійснено відповідно до вимог ПК України, а ГУ ДПС у Волинській області діяло в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та ПК України, у зв`язку із чим доводи відповідача щодо незаконності нарахованої пені є безпідставними.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України, судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області як платник податків.

Згідно з довідкою про наявність податкового боргу по платежах до бюджету та розрахунком сум податкового боргу станом на 28.05.2026 за відповідачем обліковується податковий борг у загальному розмірі 16 866,88 грн, а саме: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 4 157,05 грн; зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів 2 283,78 грн; з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 0,15 грн; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 10 425,90 грн.

Податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4 157,05 грн складається зі штрафних санкцій у сумі 466,09 грн, визначених податковим повідомленням-рішенням форми Ш від 08.09.2025 №00126448103-20-24-06-10, та пені в сумі 3 690,96 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 08.09.2025 №00126448103-20-24-06-10 направлено відповідачу та вручено 19.09.2025. Доказів його оскарження та скасування матеріали справи не містять.

Інша частина заявленої до стягнення заборгованості сформована за рахунок пені, нарахованої контролюючим органом на суми несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань з відповідних податків та платежів.

Зокрема, згідно з розрахунком податкового боргу пеня з податку на доходи фізичних осіб у сумі 3 690,96 грн нарахована на грошові зобов`язання, визначені податковими деклараціями відповідача за відповідні податкові періоди.

Податковий борг з податку на додану вартість у сумі 10 425,90 грн також сформований за рахунок пені, нарахованої на несвоєчасно погашені грошові зобов`язання з податку на додану вартість.

Крім того, за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 2 283,78 грн за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів, а також 0,15 грн з військового збору.

Розмір та рух зазначеної заборгованості підтверджуються наданими контролюючим органом розрахунками податкового боргу та відомостями інтегрованих карток платника податків за відповідними платежами.

У зв`язку з наявністю у відповідача податкового боргу ГУ ДПС у Волинській області сформовано податкову вимогу форми Ф від 18.02.2025 №0003707-1304-0320.

Після направлення податкової вимоги податковий борг відповідачем у повному обсязі не погашений. Доказів сплати заявленої до стягнення суми податкового боргу станом на час розгляду справи відповідач суду не надала.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Порядок нарахування пені врегульований статтею 129 ПК України.

Пунктом 129.1 статті 129 ПК України визначені випадки та момент початку нарахування пені, а пунктом 129.3 цієї статті обставини, з настанням яких її нарахування закінчується.

При цьому законодавче регулювання порядку нарахування пені у спірні періоди зазнавало змін. Зокрема, з 01.01.2021 статтю 129 ПК України доповнено пунктом 129.9, яким визначено випадки, коли пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню.

Водночас при вирішенні питання щодо пені, право на нарахування якої виникло до набрання чинності відповідними змінами, необхідно виходити із законодавства, чинного на час виникнення відповідних правовідносин, з огляду на встановлений статтею 58 Конституції України принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі.

Положеннями пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України було встановлено особливості нарахування пені у період дії карантину, запровадженого у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до пункту 59.5. статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.2. статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд виходить з такого.

Матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача станом на 28.05.2026 податкового боргу в загальному розмірі 16 866,88 грн. Вказана заборгованість обліковується контролюючим органом за відповідними видами платежів та підтверджена розрахунком податкового боргу й відомостями інтегрованих карток платника податків.

При цьому відповідач не надала доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості, а також доказів скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2025 №00126448103-20-24-06-10, на підставі якого визначено частину грошового зобов`язання.

Суд також враховує, що податкова вимога форми Ф від 18.02.2025 №0003707-1304-0320 була належним чином направлена відповідачу та вручена 19.04.2025. Після її направлення податковий борг у повному обсязі не погашений, тому з огляду на положення пункту 59.5 статті 59 ПК України зміна його розміру не зумовлювала необхідності направлення нової податкової вимоги.

Основні заперечення відповідача стосуються правомірності включення до податкового боргу нарахованої контролюючим органом пені з огляду на тривалість періоду, за який вона нарахована, та законодавчі обмеження щодо нарахування пені у період карантину.

Однак такі доводи суд не вважає достатніми для висновку про відсутність заявленого до стягнення податкового боргу.

Надані контролюючим органом розрахунки містять відомості про грошові зобов`язання, на які нарахована пеня, періоди її нарахування та розмір за відповідними платежами. При цьому при визначенні пені контролюючим органом враховано законодавчі особливості її нарахування у період поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Саме по собі зазначення у розрахунках тривалого календарного періоду, протягом якого існувала заборгованість, не свідчить про нарахування пені за всі календарні дні такого періоду всупереч установленим законодавством обмеженням. Натомість доказів, які б спростовували здійснений контролюючим органом розрахунок або підтверджували включення до заявленої суми пені, нарахування якої прямо заборонялося законом, відповідачем не надано.

Не є підставою для відмови у стягненні пені й саме по собі посилання відповідача на сплив 1095 днів.

Суд враховує, що пункт 129.9 статті 129 ПК України, яким визначено випадки, коли пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню, доповнено Законом України від 16 січня 2020 року №466-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві. Відповідні положення набрали чинності з 01.01.2021.

Відтак положення пункту 129.9 статті 129 ПК України не підлягають застосуванню до правовідносин щодо нарахування пені, право на нарахування якої виникло до 01.01.2021, оскільки це фактично надавало б зазначеній нормі зворотної дії в часі, що не узгоджується з приписами статті 58 Конституції України.

При цьому переважна частина пені, заявленої контролюючим органом до стягнення у цій справі, пов`язана з грошовими зобов`язаннями, право на нарахування пені за якими виникло до 01.01.2021.

Водночас при оцінці доводів щодо строків давності суд враховує, що перебіг установлених статтею 102 ПК України строків у відповідні періоди зупинявся на підставі спеціальних положень підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України. Тому доводи відповідача, побудовані виключно на календарному обчисленні 1095 днів від дати виникнення первинних грошових зобов`язань, без урахування законодавчо встановленого зупинення перебігу відповідних строків, не свідчать про втрату контролюючим органом права на стягнення заявленої суми.

Отже, встановлені у справі обставини у сукупності свідчать про те, що грошові зобов`язання, які сформували заявлений до стягнення податковий борг, набули статусу узгоджених, у встановлені законодавством строки відповідачем не сплачені, а нарахована на них пеня обліковується як непогашена.

Відповідачем, у свою чергу, не надано доказів сплати такого боргу, скасування рішень контролюючого органу, на підставі яких сформовано відповідні грошові зобов`язання, або доказів, які б спростовували відомості інтегрованих карток платника податків та наданий позивачем розрахунок податкового боргу.

Таким чином, оскільки станом на час звернення до суду та розгляду справи податковий борг відповідача у загальній сумі 16 866,88 грн залишається непогашеним, а ГУ ДПС у Волинській області вжило передбачених Податковим кодексом України заходів, що передують зверненню до суду за його стягненням, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України податковий борг у сумі 16 866,88 грн (шістнадцять тисяч гривень вісімсот шістдесят шість гривень 88 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4; код ЄДРПОУ 44106679).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Н. В. Стецик