Рішення № 139244889, 26.08.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/13634/24

№ провадження 2/646/1534/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Сіренко Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Дзябченко Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «УКРЕНЕРГОМЕРЕЖПРОЕКТ» про стягнення середнього заробітку за час затримки заробітної плати,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інститут «Укренергомережпроект» на його користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з періоду 21.11.2021 по 01.12.2024 року у розмірі 130 216 грн. 10 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу №44-к від 05.06.2017 він був прийнятий на посаду у штат відповідача на посаду Інженера-геодезиста 1 категорії з окладом в розмірі 4500,00 грн. Згідно наказу №11-к від 21.11.2021 року був звільнений з посади у зв`язку зі скороченням штату. Позивач неодноразово звертався до відповідача в усній та письмовій формах щодо виплати заробітної плати, проте йому було відмовлено.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.12.2024 провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-IX з 25.04.2025 змінено назву Червонозаводського районного суду міста Харкова на Основ`янський районний суд міста Харкова. Цим законом пункт 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3, відповідно до якого зміна найменування місцевого загального суду не призводить до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.

27.01.2026 року позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою. В якій просив суд стягнути з ДП «Державного проектного-вишукувального та науково дослідного інституту «Укренергомережпроект» на його користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 180407 грн. 04 коп. за період з 21.11.2021 року по 27.01.2026 року та судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Позивач звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, в задоволенні позовних вимог відмовити.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Відповідно до наказу №44-к від 05.06.2017 ОСОБА_1 був прийнятий на посаду у штат ДВП та НДІ «Укренергомережпроект» на посаду Інженера-геодезиста 1 категорії з окладом в розмірі 4500,00 грн.

Як вбачається з копії довідки нарахування зарплати за 2019-2020 рік № 23/22 від 30.04.2020 виданої підприємством, позивачу з лютого 2019 року по квітень 2020 року було нараховано 18984,64 грн. заробітної плати, утримано 3702,02 грн., до видачі 15282,62 грн. Сума заборгованості склала 15282,62 грн. Кількість відпрацьованих днів 77 дні. Середньоденний заробіток за час затримки 219,65 грн.

Відповідно до цієї довідки за березень 2020 року було нараховано 1091,43 грн., з яких утримано 212,83 грн., до видачі 878,60 грн.; за квітень 2020 року було нараховано 818,57 грн., утримано 159,62 грн., до видачі 658,95 грн.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.11.2020 року у цивільній справі №646/2933/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «Укренергомережпроект» було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ДПВ НДІ «Укренергомережпроект» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2017 року по квітень 2020 року в сумі 50235,50 грн., а також 4723,00 грн. у рахунок моральної шкоди.

Згідно наказу №11-к від 21.11.2021 року був звільнений з посади у зв`язку зі скороченням штату. Позивач 23.11.2020 року звертався до відповідача в письмовій формі щодо виплати заробітної плати, проте йому було відмовлено.

Доказів на підтвердження виплати відповідачем заборгованості по заробітній платі перед позивачем суду не надано.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно статті 116 КЗпП (в редакції, яка діяла на момент звільнення позивача, тобто до внесення змін до цієї правової норми Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст.117, 237-1 цьогоКодексу роз`яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року (провадження № 6-116цс15) та від 06 квітня 2016 року (провадження №6-409цс16), невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням. Отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

До 18.07.2022 включно чинною була наступна редакція статті 117 КЗпП:

«В разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.».

19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, яким статтю 117 КЗпП викладено у новій редакції.

Отже, з 19.07.2022 діє наступна редакція статті 117 КЗпП:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.»

У постанові від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22 Верховний Суд дійшов висновку, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку після звільнення працівника і умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності нової редакції статті 117 КЗпП України і після цього. Період до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України яка не обмежувала строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, період з 19 липня 2022 року регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями.

Що стосується визначення середнього заробітку для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, то це врегульовано ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08лютого 1995року №100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

У справі, що розглядається, спірні відносини врегульовані нормою статті 117 КЗпП, яка зазнала змін у період порушення прав позивача на отримання середнього заробітку за час затримки при звільненні.

Таким чином, оскільки з 19.07.2022 період часу затримки розрахунку зі звільненим обмежений шістьма місяцями, час, за який суд може стягнути з відповідача середній заробіток на користь позивача після його звільнення, умовно поділяється на період з 21.11.2021 по 18.07.2022 включно (коли період не обмежувався у часі) та з 19.07.2022 (коли період обмежується шістьма місяцями).

Отже, з огляду на те, що період з 21.11.2021 по 18.07.2022 становить більше, ніж 6 місяців після звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні позивача з 19.07.2022 неможливе.

Тобто стягненню підлягає лише середній заробіток за час затримки при звільненні позивача лише за період з 21.11.2021 по 18.07.2022 включно.

Щодо розрахунку середнього заробітку за правилами Порядку №100, то з урахуванням даних, які містяться у вищевказаній довідці від 31.03.2020, середньоденна заробітна плата дорівнює 36 грн. 60 коп., виходячи з наступного розрахунку: (878,60 грн. (розмір заробітної плати за березень 2020 року після обов`язкових відрахувань) + 658,95 грн. (розмір заробітної плати за квітень 2020 року після обов`язкових відрахувань) = 1537,55грн. 00 коп : 42 робочих дні у березні та квітні 2020 року = 36 грн. 60 коп.

Період затримки з 21.11.2021 по 18.07.2021 включно становить 168 днів.

Розмір середнього заробітку за вказаний період розраховується як 36 грн. 60 коп. х 168 днів = 6150 грн. 19 коп.

Положеннями ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням змін, які відбулися у трудовому законодавстві з 19.07.2022, під час розгляду справи були підтверджені обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх позовних вимог, частково - лише за період з 21.11.2021 по 18.07.2022.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню у межах вищевказаного періоду.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України: суд стягує судові витрати (суму судового збору) з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76, 81, 82, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприєства «Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «УКРЕНЕРГОМЕРЕЖПРОЕКТ» про стягнення середнього заробітку за час затримки заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «Укренергомережпроект» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21 листопада 2021 року по 18 липня 2022 року включно у сумі 6150 (шість тисяч сто п`ятдесят) грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «Укренергомережпроект» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 08 грн. 08 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «Укренергомережпроект», код ЄДРПОУ 00114092, місцезнаходження: 61001, вул. Гімназійна набережна, 2.

Суддя - Ю.Ю. Сіренко