Ухвала суду № 139244374, 25.08.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18309/25

Провадження № 1-кс/638/1907/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м.Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

дізнавача ОСОБА_4 ,

представника цивільного позивача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання представника цивільного позивача адвоката ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025226240000343 від 11.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

17.07.2026 представник цивільного позивача ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про забезпечення цивільного позову ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 в кримінальному провадженні № 12025226240000434 від 11.07.2025 шляхом накладення заборони, користування та відчуження рухомого майна транспортного засобу: MAN 18.480, ДНЗ НОМЕР_1 , 2007 року випуску, об`єм двигуна 12816 см3, номер шасі НОМЕР_2 , 05.12.2007 в ТСЦ №8041 зареєстрованого на ім`я ПП «ІНТЕРХІМ КС»; накладення арешту на транспортний засіб MAN 18.480, ДНЗ НОМЕР_1 , 2007 року випуску, об`єм двигуна 12816 см3, номер шасі НОМЕР_2 , 05.12.2007 в ТСЦ №8041 зареєстрованого на ім`я ПП «ІНТЕРХІМ КС». Клопотання обґрунтовує тим, що в проваджені СД ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості внесені до ЄРДР за № 12025226240000434 від 11.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.358 КК України. 19 травня 2025 року ОСОБА_7 виявив блокування всіх своїх банківських карт, відкритих рахунків, в тому числі рахунків та коштів на рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 .. Згідно з даними Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань заявник вказаний керівником ПП «ІНТЕРХІМ КС» (код ЄДРПОУ: 33986966). Однак ОСОБА_7 немає жодного відношення до ПП «ІНТЕРХІМ КС» (код ЄДРПОУ 33986966), заяв про призначення директором ніколи не писав, з наказом та протоколом про призначення директором не ознайомлювався. Із засновниками та керівним складом ПП «ІНТЕРХІМ КС» не знайомий, заробітну плату не отримував. Згідно з даними Єдиного Держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ОСОБА_7 вказаний керівником ПП «ІНТЕРХІМ КС» (код ЄДРПОУ: 33986966) з 20.02.2013 року, однак про вказані обставини щодо займання ним керівної посади вказаного підприємства і взагалі про існування такого підприємства йому стало відомо тільки 15.04.2025 року, на підставі чого він звернувся до Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, а саме щодо того, що його особу було незаконно використано та визначено керівником підприємства ПП «ІНТЕРХІМ КС» (код ЄДРПОУ 33986966). 24 листопада 2025 року на адресу сектору дізнання ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області направлено позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення разом із клопотанням про накладення арешту на транспортний засіб. 08.01.2026 ОСОБА_7 визнано потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні.

Необхідність застосування зазначених заходів обумовлена тим, що внаслідок незаконного використання персональних даних ОСОБА_7 та його формального зазначення керівником підприємства на його адресу систематично надходять постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, накладаються штрафи, а також арешт його рахунків, відповідно потерпілий позбавлений права отримувати пенсію, розпоряджатися коштами, здійснювати підприємницьку діяльність. При цьому негативні наслідки не припиняються, а продовжують виникати, оскільки транспортний засіб MAN 18.480, зареєстрований за ПП «ІНТЕРХІМ КС», і надалі використовується невстановленими особами, у зв`язку з чим на ім`я потерпілого продовжують надходити нові постанови про накладення адміністративних стягнень та штрафів.

За весь час здійснення досудового розслідування дізнавачем не вжито жодних ефективних заходів, спрямованих на припинення триваючого порушення прав потерпілого, не встановлено осіб, які фактично використовують транспортний засіб, не встановлено водія, який вчиняє адміністративні правопорушення, не усунуто наслідки використання підроблених документів, не вжито заходів щодо забезпечення цивільного позову та не вирішено питання про накладення арешту на майно. Досудове розслідування фактично не призвело до усунення жодного із негативних наслідків кримінального правопорушення, тоді як права потерпілого продовжують порушуватися щоденно.

Метою накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб є те, що таке майно відповідає критеріям, наведеним у ст.98 КПК України.

Важливим є саме запобігання повторного притягнення потерпілої особи ОСОБА_7 до адміністративної та кримінальної відповідальності за дії, яких він не вчиняв. Керування не відомими особами транспортним засобом та на якому порушуються ПДР спричиняє для потерпілого матеріальну та моральну шкоду, за які здійснюється списання коштів з особистих рахунків ОСОБА_7 , що є прямим наслідком кримінального правопорушення та підтверджує необхідність арешту для збереження доказів і запобігання подальшій шкоді. Ризик відчуження або приховування майна існує, оскільки підприємство може використовувати транспортний засіб для уникнення відповідальності, а також може призвести в подальшому як до загибелі людей так як невідомі особи не одноразово порушують правила дорожнього руху, а саме швидкісний режим, також даний транспортний засіб може бути причетним до інших більш тяжких особливо тяжких передбачених КК України, в результаті чого можуть бути наслідком незаконного притягнення до відповідальності потерпілого ОСОБА_7 ..

ОСОБА_7 подано цивільний позов, у якому відповідачем визначено Приватне підприємство «ІНТЕРХІМ КС», яке відповідно до вимог чинного законодавства є юридичною особою, а предметом позову є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. При цьому транспортний засіб MAN 18.480, ДНЗ НОМЕР_1 , зареєстрований саме за ПП «ІНТЕРХІМ КС», тобто належить юридичній особі, яка є відповідачем за заявленим цивільним позовом. Саме тому накладення арешту на зазначений транспортний засіб повністю відповідає вимогам статей 170, 171 КПК України, оскільки спрямоване на забезпечення цивільного позову, недопущення відчуження або подальшого використання майна.

На момент звернення представника потерпілого до дізнавача із цивільним позовом та клопотанням про накладення арешту на транспортний засіб 24.11.2025 загальний розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілому ОСОБА_7 , становив 38 754 грн, що підтверджувалося наявними постановами про притягнення до адміністративної відповідальності, документами органів державної виконавчої служби, арештом банківських рахунків та іншими матеріалами кримінального провадження, проте зазначений розмір шкоди не є остаточним, оскільки кримінальне правопорушення та його негативні наслідки мають триваючий характер. Через незаконне використання персональних даних ОСОБА_7 та його фіктивне призначення керівником ПП «ІНТЕРХІМ КС» невстановлені особи продовжують використовувати неналежний йому транспортний засіб MAN 18.480, унаслідок чого потерпілому систематично надходять нові постанови про адміністративні правопорушення, накладаються нові штрафи, відкриваються нові виконавчі провадження, арештовуються банківські рахунки, а відтак розмір завданої матеріальної шкоди постійно тільки збільшується. Шкода, яка була заявлена при поданні цивільного позову, на теперішній час вже є значно більшою, ніж 38 754 грн, а її остаточний розмір неможливо визначити саме через те, що незаконна діяльність триває, а дізнавачем не вжито ефективних заходів для її припинення.

Окрім значних матеріальних збитків, цивільному позивачу завдано істотної моральної шкоди, фактично ОСОБА_7 щоденно змушений жити в умовах постійного психологічного напруження, оскільки на його ім`я продовжують надходити нові постанови про накладення адміністративних стягнень,

При цьому моральні страждання позивача не є одноразовими, а продовжують поглиблюватися з кожним новим випадком притягнення його до адміністративної відповідальності за дії, яких він не вчиняв, та з кожним новим обмеженням його майнових прав. Таким чином, моральна шкода у даному випадку також має триваючий характер і перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із кримінальним правопорушенням, що є предметом досудового розслідування.

Саме тому застосування арешту майна є необхідним заходом забезпечення цивільного позову та припинення подальшого збільшення розміру збитків потерпілого.

У судовому засіданні представники цивільного позивача підтримали доводи клопотання та просили його задовольнити, прокурор та дізнавач просили відмовити у задоволення клопотання, оскільки автомобіль не є предметом злочину та відсутні підстави для накладення арешту на нього.

Суд, вислухавши пояснення представника цивільного позивача, прокурора, дізнавача, дослідивши матеріали справи та клопотання, дійшов до наступного.

В провадженні СД Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12025226240000434 від 11.07.2025.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань невідома особа за підробленими документами призначила на посаду керівника підприємства ПП «Інтерхім кс» ОСОБА_7 .

08.01.2025 ОСОБА_7 допитано у якості потерпілого у кримінальному провадженню №12025226240000434 від 11.07.2025.

За повідомленням дізнавача СД Харківського РУП №3 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_8 позовна заява про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 38754,00 грн та моральної шкоди у розмірі 500000 грн про стягнення з ПП «Інтерхім кс» на користь ОСОБА_7 долучена до матеріалів кримінального провадження №12025226240000434 від 11.07.2025.

За положенням ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Згідно п.1,2 ч.3 ст.171 КПК України у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

За положенням п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Також, ч.6,8 ст.170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

За положенням ч.8 ст.214 КПК України відомості про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, вносяться слідчим або прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань негайно після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 209, 260, 262, 306, частинами першою і другою статті 368-3, частинами першою і другою статті 368-4, статтями 369, 369-2, 436, 437-439, 442, 442-1, 444, 447 Кримінального кодексу України, або будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 151-2-156-1, 301-1-303 Кримінального кодексу України (у разі їх вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи), або від імені такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 258-258-6 Кримінального кодексу України. Про внесення відомостей слідчий або прокурор не пізніше наступного робочого дня письмово повідомляє юридичну особу. Провадження щодо юридичної особи здійснюється одночасно з відповідним кримінальним провадженням, у якому особі повідомлено про підозру.

В силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» висловлено правову позицію, згідно з якою при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру транспортних засобів власником транспортного засобу днз НОМЕР_1 з 05.12.2007, марка та модель ТЗ MAN 18.480, ідентифікатор ТЗ WМАН05ZZ98М503387 є юридична особа ПП «ІНТЕРХІМ КС», код ЄДРПОУ 33986966.

В провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває на розгляді справа за позовом ОСОБА_7 до Приватного підприємства «Інтерхім кс», третя особа: Житомирська районна державна адміністрація Житомирської області про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства "ІНТЕРХІМ КС" (код ЄДРПОУ: 33986966, місцезнаходження: 12200, Житомирська обл., Радомишльський р-н, м. Радомишль, вул. 9-го січня, буд. 12), яким вирішено призначити на посаду директора ОСОБА_7 ; припинення повноваження ОСОБА_7 як директора Приватного підприємства "ІНТЕРХІМ КС" (код ЄДРПОУ: 33986966);з обов`язаня Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_7 як керівника і підписанта Приватного підприємства "ІНТЕРХІМ КС" (код ЄДРПОУ: 33986966). В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що персональні дані ОСОБА_7 були незаконно використані в незаконному призначенні його на посаду директора ПП «Інтерхім Кс», внаслідок чого його було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, хоча позивач не має жодного відношення до ПП «Інтерхім Кс».

Постановою від 28.03.2025 серії АВ №00005532, ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Згідно вказаної постанови 27.03.2025 о 23-44 год. автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN 18.480 днз НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п.22.5 ПДР України. Згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів вищевказаний транспортний засіб зареєстровано на ім`я ПП «Інтерхім Кс» (код ЄДРПОУ 33986966).

За відомостям з єдиного реєстру юридичних осіб керівником ПП «Інтерхім кс» з 20.02.2013 є ОСОБА_7 .

За положенням ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Доводами клопотання та матеріалами кримінального провадження обґрунтовується, що внаслідок ймовірного підроблення установчих документів потерпілий, всупереч його волі, значиться керівником юридичної особи ПП «ІНТЕРХІМ КС». У власності вказаного підприємства перебуває транспортний засіб днз НОМЕР_1 з 05.12.2007, марка та модель ТЗ MAN 18.480, ідентифікатор ТЗ WМАН05ZZ98М503387.

Слідчим суддею встановлено, що внаслідок експлуатації вказаного автомобіля невстановленими особами, вчинялися порушення Правил дорожнього руху, штрафи за які в автоматичному режимі (як на керівника юридичної особи) накладалися саме на цивільного позивача.

Досліджуючи доводи цивільного позивача щодо завданої йому моральної шкоди, слідчий суддя зазначає, що згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Як роз`яснив Верховний Суд України у Постанові Пленуму №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Велика Палат Верховного Суду у постанові по справі №752/17832/14-ц від 15.12.2020 року зазначила, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Ціна цивільного позову поданого у межах кримінального провадження становить 500 000 грн моральної шкоди. Розмір даної моральної шкоди заявлений цивільним позивачем у кримінальному провадженні носить виключно оціночний характер та підлягає визначенню судом у ході ухвалення рішення у даній справі, що свідчить про те, що у клопотанні про накладення арешту та заборону вчинення дій не визначено дійсного розміру шкоди завданої кримінальним правопорушенням та не вказано на наявність дійсних ризиків у майбутньому невиконання цивільним відповідачем - рішення суду.

Слідчий суддя критично оцінює доводи клопотання щодо співмірності заявлених вимог та вартості майна, на яке пропонується накласти арешт. Розмір реальної майнової шкоди, завданої цивільному позивачу (штрафи), становить незначну суму, яка є вочевидь неспівмірною із ринковою вартістю вказаного транспортного засобу.

Слід зауважити, що накладення арешту на указане у клопотанні майно не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи зазначених осіб потребам забезпечення позову і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, що, у свою чергу, нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення цивільного позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин в судовому засіданні та обсягу інформації, наданої суду, обставин справи, судом на даний час не встановлено підстав для накладення арешту на зазначене вище майно, оскільки, цивільним позивачем, не була доведена необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, про який йдеться у клопотанні, що він виправдовує такий ступінь втручання в права і свободи особи, якій належить майно, що є правові підстави для такого арешту, а також можливі наслідки здійснення арешту, є розумними і співмірними із завданнями кримінального провадження.

Доводи клопотання про накладення арешту на автомобіль у якості речового доказу, а також з метою унеможливлення подальшого порушення прав ОСОБА_7 , у зв`язку з можливим настанням для нього негативних наслідків через використання транспортного засобу є необгрунтованими.

Так, ч. 1 ст. 171 КПК України встановлено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

З наведеної норми вбачається, що цивільний позивач має право звернутися з колпотанням про накладення арешту на майно виключно з метою забезпечення цивільного позову, що виключає можливість накладення арешту на майно за клопотанням вказаної особи, як на речовий доказ.

Щодо унеможливлення настання для ОСОБА_7 негативних наслідків шляхом накладення арешту на майно, то ч. 2 ст. 170 КПК України не передбачає такої підстави для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника цивільного позивача адвоката ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025226240000343 від 11.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1