Рішення № 139243961, 26.08.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1161/26

Номер провадження 2/350/946/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 серпня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-

установив:

Стислий виклад позиції позивача

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 91076816 від 24 квітня 2025 року у загальному розмірі 10 080,80 грн, яка складається з: 2 000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 6 780,80 грн простроченої заборгованості за процентами, 300,00 грн простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту та 1 000,00 грн простроченої заборгованості за штрафом, а також понесені судові витрати, а саме судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 91076816 в електронній формі. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 2 000,00 грн та зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та інші передбачені договором платежі у строки та на умовах, визначених договором. Договір було укладено шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця із застосуванням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Після укладення договору кредитні кошти були перераховані у безготівковій формі на рахунок платіжної картки відповідача.

Оскільки ОСОБА_1 належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернув та передбачені договором платежі не сплатив, у нього утворилася заборгованість у загальному розмірі 10 080,80 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку разом із понесеними судовими витратами.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд справи, неподання нею відзиву та відсутність заперечень позивача щодо ухвалення заочного рішення, суд відповідно до статті 280 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом установлено, що 24 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 91076816, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 2 000,00 грн. Відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та інші передбачені договором платежі у строки і на умовах, визначених договором.

Кредитний договір укладено шляхом приєднання відповідача до його умов через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином, сторони досягли згоди щодо істотних умов кредитування, зокрема суми кредиту, строку його надання, порядку повернення, розміру процентів, комісії та відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 91076816 від 24 квітня 2025 року становить 10 080,80 грн, з яких: 2 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6 780,80 грн - прострочена заборгованість за процентами; 300,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту; 1 000,00 грн - прострочена заборгованість за штрафом.

Аналізуючи подані позивачем докази, зокрема кредитний договір № 91076816 від 24 квітня 2025 року, документи щодо його укладення в електронній формі, докази перерахування кредитних коштів та розрахунок заборгованості, суд доходить висновку, що такі докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою щодо дати укладення договору, його сторін, суми кредиту, умов кредитування, факту надання кредитних коштів та розміру нарахованої заборгованості.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем умов договору та погашення заборгованості за ним, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Оцінка суду:

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст.6 ЦПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Поняття договору позики наведене у ст. 1046 ЦК України, відповідно до ч.1 якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України встановлений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За змістом ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачем, незважаючи на вимоги ст.81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування обставин укладення між сторонами договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредитування, погодження всіх істотних умов договору, отримання кредитних коштів, використання одноразового ідентифікатора при укладенні електронного договору, а також правильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості.

При цьому суд враховує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не скористався своїм процесуальним правом подати відзив на позовну заяву, надати пояснення щодо обставин справи чи подати будь-які заперечення проти позовних вимог.

Аналізуючи подані позивачем електронні докази, що містяться в матеріалах справи в електронному вигляді, подані через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» та безпосередньо досліджені судом, суд доходить висновку про їх належність, допустимість та доказове значення, оскільки вони подані у встановленому процесуальним законом порядку, містять електронні дані щодо укладення кредитного договору № 91076816 від 24 квітня 2025 року, використання ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підтвердження акцепту ним умов договору, перерахування кредитних коштів у розмірі 2 000,00 грн на зазначений відповідачем банківський рахунок, а також відомості щодо виникнення, структури та розміру заборгованості за кредитним договором.

Наведені електронні докази узгоджуються між собою щодо істотних обставин справи, зокрема дати та способу укладення кредитного договору, його сторін, суми наданого кредиту, погоджених умов кредитування та факту виконання кредитодавцем свого обов`язку з надання кредитних коштів, а тому в сукупності підтверджують виникнення між сторонами кредитних правовідносин та неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань.

Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, кредитні кошти у визначені договором строки не повернув, проценти, комісію та інші передбачені договором платежі не сплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, доказів повного або часткового погашення заборгованості, а також доказів, які б спростовували поданий позивачем розрахунок заборгованості чи свідчили про неправильність здійснених нарахувань, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами і підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини першої та частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До таких витрат, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Із матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір про надання правничої допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року, а на підтвердження понесених витрат позивачем подано договір про надання правничої допомоги, акт наданих послуг № 2685 від 28 травня 2026 року та детальний опис наданих послуг, відповідно до яких вартість наданої професійної правничої допомоги становить 8 000,00 грн.

Враховуючи категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг, їх необхідність, співмірність та документальне підтвердження понесених витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Керуючись ст.ст.247, 259, 263 - 265, 268, 273, 274, 280 - 282, 284 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк», МФО 300335) заборгованість за кредитним договором № 91076816 від 24 квітня 2025 року у розмірі 10 080 (десять тисяч вісімдесят) гривень 80 копійок, з яких: 2 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6 780,80 грн - прострочена заборгованість за процентами; 300,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту; 1 000,00 грн - прострочена заборгованість за штрафами.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк», МФО 300335) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: