Рішення № 139243320, 26.08.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/5126/26

Провадження № 2/210/1979/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 серпня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого Сільченко В.Є., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовує тим, що 14.10.2022 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №R01.00600.009765941.

Згідно Кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 86 893,12 грн, зі сплатою 35,08% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Сума заборгованості відповідача станом на 09.02.2026 року становить: 77 311,30 грн, що складається з:

- простроченого боргу 62 929,92 грн,

- прострочених процентів 14 381,38 грн.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу надано строк для надання відзиву.

17.06.2026 року на адресу суду від представниці відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідач з вимогами зазначеними у позовні заяві не згоден з огляду на те, що у зв`язку з наявними сімейними та медичними обставинами матеріальне становище відповідача на сьогодні є вкрай ускладненим, що об`єктивно впливає на можливість своєчасного виконання фінансових зобов`язань. Так дружина ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджується відповідними документами, вона постійно потребує медичного нагляду, систематичного лікування, регулярного придбання лікарських засобів, проходження обстежень та реабілітаційних заходів. ОСОБА_1 є особою, від доходів якої залежить належне лікування дружини її медичне забезпечення та можливість отримання необхідної допомоги.

Крім того, у відповідача є новонароджена дитина, що потребує значних матеріальних ресурсів. Крім того, відповідач матеріально підтримує матір, яка має низку хронічних захворювань та потребує постійного лікування. Таким чином, сукупність обставин, пов`язаних із доглядом за близькими, лікування членів сім`ї та утримання новонародженої дитини, формує значне фінансове навантаження та об`єктивно ускладнює виконання кредитних зобов`язань у повному обсязі.

Окрім цього, АТ «Ідея Банк» також було заявлено про стягнення з відповідача суми прострочених відсотків в розмірі 14 381,28 грн. Однак, нараховані прострочені відсотки підлягають відмові у задоволені оскілки Законом України «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період дії воєнного стану» передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у трицятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання та договором відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредиитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності визначеною статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені)за таке прострочення.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Указом Президента України №64/2022 воєнний стан в Україні введено з 24 лютого 2022 року і станом та дату подання позову (13.05.2025 року) його дію не припинено. Таким чином, нарахування інфляційних витрат і 3% річних після 24.02.2022 прямо заборонено законом.

Отже, нарахування вказаних сум є безпідставним, а заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають відхиленню.

Тому, відповідач просить суд, відмовити у задоволені частини позовних вимог, а саме у стягненні з нього прострочених процентів, у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту відповідач визнає позовні вимоги.

18.06.2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Де вказано, що позивач звертає увагу на те, що Відповідачем не оспорюється факт укладення Кредитного договору та отримання ним кредитних коштів, а позиція представника Відповідача в поданій заяві по суті (відзиві на позовну заяву) свідчить про те, що ОСОБА_1 визнає факт надання йому кредиту на поточні потреби в сумі 86839,12 грн шляхом переказу коштів з позичкового рахунку Позичальника на рахунки: № НОМЕР_1 в АТ «Ідея Банк», МФО 336310. Призначення платежу: «Погашення кредитної заборгованості договір №С-600-010685-20-980 від 13.07.2020р.»; № НОМЕР_2 в АТ «Ідея Банк», МФО 336310.

Призначення платежу: «Погашення кредитної заборгованості договір №А03.00600.008368685 від 20.07.221р.» відповідно до умов цього Кредитного договору, а також не заперечується факт їх подальшого використання на поточні потреби Відповідача, а відповідно вказані обставини в силу приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, так як визнаються останнім.

Оскільки зазначене має місце у цій справі, Позивач вважає встановленими обставини укладення Відповідачем Кредитного договору, які викладені АТ «Ідея Банк» у позовній заяві на обґрунтування заявлених ним вимог, а також визнання Відповідачем простроченого боргу у розмірі 62929,92 грн.

У відзиві на позовну заяву представник Відповідача просить суд відмовити у задоволенні заявлених Банком до стягнення з Боржника 14381,38 грн прострочених процентів, покликаючись на приписи пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а відтак, вважає, що нараховані прострочені проценти за Кредитним договором у розмірі 14381,38 грн є незаконними, адже, на думку представника Відповідача, нараховані АТ «Ідея Банк» на підставі ст. 625 ЦК України.

Неустойка (штрафи, пеня) взагалі не нараховувалась Відповідачу та не заявлялися до стягнення у цій справі, адже починаючи з 01.03.2020, у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), її нарахування було припинено на виконання вимог пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», а в подальшому на виконання вимог Закону України №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Додатково варто зауважити, що заборгованість - це сума фінансових зобов`язань (у даному випадку борг та проценти), що підлягає погашенню, поверненню відповідно до умов Кредитного договору. Якщо така заборгованість не погашена, то вона, відповідно, стає простроченою (прострочений борг/прострочені проценти).

Окрім цього, Позивач надає свої заперечення в рахунок доводів представника Відповідача, адже останній помилково вказав сума у розмірі 91985,00 грн, як таку, що сплачена ОСОБА_1 в рахунок часткового погашення заборгованості по Кредитному договору, а відтак, зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору Позичальник повертає кредит разом з процентами в 65 щомісячних внесках включно до 14 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів. Платежі здійснюватимуться на транзитний рахунок № НОМЕР_3 в Банку, МФО 336310, з якого проводиться погашення заборгованості за Договором у такій черговості: 1) для оплати прострочених процентів за Договором кредиту; 2) для оплати простроченої заборгованості за основним боргом по кредиту; 3) для погашення строкових процентів за Договором, строк сплати яких минув; 4) для погашення строкової заборгованості за основним боргом по кредиту; 5) для сплати неустойки (штрафу, пені) згідно п. 3.3.1. цього Договору; 6) для погашення іншої заборгованості (в т.ч. дострокове погашення заборгованості за кредитом).

Термін внесення платежу за Договором для погашення заборгованості, повинен відповідати терміну щомісячного платежу, передбаченого Графіком щомісячних платежів. За умови відсутності протермінованих зобов`язань за Договором, сума здійсненого платежу, що перевищує суму щомісячного платежу, передбаченого Графіком щомісячних платежів, зараховується Банком як дострокове погашення. При цьому Банк здійснює відповідне коригування кредитних зобов`язань у бік їх зменшення та за письмовою заявою Позичальника надає йому новий Графік щомісячних платежів (п. 2.4. Кредитного договору).

Пунктом 6.1. Кредитного договору визначено, що щомісячні внески наведені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та сплачуються на транзитний рахунок № НОМЕР_4 відповідно до Графіку щомісячних платежів за кредитним договором Додаток 1 до даного Договору.

Відповідно до Графіку щомісячних платежів (Додаток №1 до Кредитного договору), Відповідач був зобов`язаний кожного місяця чотирнадцятого числа у період з 14.11.2022 по 14.03.2028 включно сплачувати Банку 3000,00 грн (останній платіж згідно Графіку 14.03.2028 у розмірі 2951,37 грн) в рахунок повернення заборгованості за кредитом. Згаданим Графіком серед іншого також погоджено сплату Відповідачем суми кредиту за Договором та суму процентів за користування кредитом.

Однак, як вбачаєтеся з виписки по рахунку Відповідача за цим Кредитним договором ОСОБА_1 частково здійснював погашення заборгованості за кредитом та з порушенням строків і розмірів оплати платежів, які було визначено та узгоджено сторонами правочину на загальну суму 95005,00 грн (з яких 71095,80 грн зараховано банком в рахунок часткового погашення заборгованості по процентах та 23909,20 грн в рахунок часткового погашення заборгованості по тілу кредиту), а саме: 14.11.2022 3000,00 грн; 14.12.2022 3000,00 грн; 16.01.2023 3000,00 грн; 16.02.2023 3000,00 грн; 17.03.2023 3010,00 грн; 18.04.2023 3000,00 грн; 26.05.2023 2000,00 грн; 01.06.2023 1000,00 грн; 14.07.2023 3005,00 грн; 03.09.2023 3010,00 грн; 03.10.2023 3000,00 грн; 01.11.2023 3000,00 грн; 07.12.2023 5000,00 грн; 26.12.2023 1150,00 грн; 02.01.2024 3000,00 грн; 02.02.2024 3000,00 грн; 03.03.2024 3010,00 грн; 04.04.2024 10,00 грн; 04.04.2024 3000,00 грн; 09.05.2024 3010,00 грн; 10.05.2024 5,14 грн; 16.05.2024 29,86 грн; 18.06.2024 6010,00 грн; 20.06.2024 5,00 грн; 03.08.2024 3020,00 грн; 23.09.2024 6020,00 грн; 24.09.2024 5,00 грн; 04.12.2024 6040,00 грн; 29.01.2025 6065,00 грн; 27.03.2025 3030,00 грн; 14.04.2025 3030,00 грн; 05.05.2025 3040,00 грн; 03.11.2025 1500,00 грн; 03.12.2025 1500,00 грн; 24.01.2026 1500,00 грн (останній платіж Відповідача, після якого ОСОБА_1 не здійснював жодних погашень в рахунок сплати заборгованості по кредиту).

Зважаючи на згадане вище, Позивач вважає, що долучена АТ «Ідея Банк» до позовної заяви виписка по рахунку Відповідача за цим Кредитним договором є первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно відображає рух коштів, насамперед, підтверджує факт здійснення ОСОБА_1 платежів в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором на загальну суму 95005,00 грн, що фактично свідчить про визнання Відповідачем кредитної заборгованості. Відтак, Позивач наголошує на тому, що АТ «Ідея Банк» не здійснювало жодних нарахувань Відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення ОСОБА_1 грошового зобов`язання за Кредитним договором, а відтак, доводи представника Відповідача в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, а вимоги Позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором у розмірі 77311,3 грн, з яких: 62929,92 грн прострочений борг, 14381,38 грн прострочені проценти, не суперечать умовам Кредитного договору, вимогам законодавства, у тому числі Закону України «Про споживче кредитування».

Жодних доказів, які підтверджують факт понесення Відповідачем витрат, пов`язаних із лікуванням ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не надано, як і не було долучено представником Відповідача належних та допустимих доказів, які підтверджують потребу у постійному матеріальному забезпеченні матері Відповідача із доходів Відповідача.

Відтак, підписанням Кредитного договору ОСОБА_1 підтвердив свою обізнаність з умовами цього договору та був належним чином ознайомлений з істотними умовами такого, зокрема, щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів згідно Графіку щомісячних платежів.

Однак, Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо взятих на себе зобов`язань по Кредитному договору на умовах та в строки, передбачені цим Кредитним договором, що призвело до наявності цієї судової справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

14.10.2022 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №R01.00600.009765941 (а.с.15-18).

Згідно умов кредитного договору відповідачу було надано грошові кошти в сумі 86 839,12 грн, строк кредитування та дії договору становит 65 місяців.

Відповідно до п.5.5 Кредитного договору орієнтовна річна процентна ставка складає 35.08%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк кредитування (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) на момент укладання договору складає 194 951.37 гривень (а.с.17).

Заборгованість відповідача за кредитним договором №R01.00600.009765941 станом на 09.02.2026 року складає 77 311,30 грн, що складається з наступного:

- прострочений борг 62 929,92 грн,

- прострочені проценти 14 381,38 грн (а.с.29).

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

У ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 536 ЦПК України за користування грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісії, пов`язані з наданням кредиту і ці умови договору не визнані недійсними.

Як випливає з Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»

Посилання відповідача на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України як на підставу для звільнення від сплати заявлених до стягнення сум є необґрунтованим та таким, що ґрунтується на неправильному розмежуванні правової природи процентів за користування кредитом і відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, передбачені кредитним договором проценти за користування кредитними коштами та проценти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, мають різну правову природу.

Проценти за користування кредитом є платою за користування наданими позичальнику грошовими коштами та виникають безпосередньо з умов укладеного сторонами кредитного договору. Їх сплата є складовою належного виконання основного договірного зобов`язання позичальника.

Натомість три проценти річних та інфляційні втрати, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальною мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності розмежування цих платежів. Зокрема, Верховний Суд зазначає, що інфляційні втрати та три проценти річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. (Верховний Суд)

Таким чином, саме по собі посилання відповідача на звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, не може бути підставою для звільнення його від виконання інших договірних обов`язків, зокрема від сплати процентів за користування кредитними коштами, якщо такі проценти передбачені укладеним сторонами кредитним договором.

Як вбачається з умов кредитного договору, відповідач погодився з розміром та порядком нарахування процентів за користування кредитними коштами. Договір підписаний відповідачем, а отже, його умови є обов`язковими для сторін відповідно до загальних засад виконання договірних зобов`язань.

При цьому заявлені до стягнення проценти не є штрафом, пенею, інфляційними втратами чи трьома процентами річних за статтею 625 ЦК України. Вони нараховані саме на підставі умов кредитного договору як плата за користування кредитними коштами.

Закон України № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України було доповнено спеціальним правилом на період воєнного стану, передбачає звільнення позичальника саме від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Верховний Суд підтверджує, що зазначена спеціальна норма стосується саме відповідальності за прострочення та не ототожнює її з договірними платежами, які є платою за користування кредитом. (Верховний Суд)

Отже, положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не можуть тлумачитися як таке, що автоматично припиняє або анулює саме грошове зобов`язання позичальника зі сплати процентів, передбачених кредитним договором.

Більше того, відповідач фактично визнає, що проценти були передбачені умовами кредитного договору, укладеного між сторонами. Отже, наявність у договорі відповідного обов`язку та факт користування відповідачем кредитними коштами є самостійною правовою підставою для нарахування та стягнення договірних процентів відповідно до погоджених сторонами умов.

Водночас кредитором не нараховувалися відповідачу штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання, а саме штраф чи пеня. Так само заявлені до стягнення суми не є інфляційними втратами або трьома процентами річних у розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Тому доводи відповідача про те, що у зв`язку з дією пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України він звільняється від сплати всіх нарахованих за кредитним договором сум, є помилковими, оскільки фактично ототожнюють договірні проценти за користування кредитом із цивільно-правовою відповідальністю за прострочення.

Відповідно, застосування спеціального правила щодо звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 ЦК України не припиняє та не змінює встановленого кредитним договором обов`язку позичальника сплатити проценти за фактичне користування кредитними коштами, якщо такі проценти нараховані відповідно до умов договору та за період, у який відповідне зобов`язання існувало.

Слід також врахувати, що Верховний Суд розглядає інфляційні втрати та три проценти річних саме як спеціальну міру відповідальності за прострочення, тоді як договірні проценти за кредитом мають іншу правову природу. (Верховний Суд) Отже, правовий режим, встановлений пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо відповідальності за статтею 625 ЦК України, не може бути поширений на платежі іншої правової природи без прямої законодавчої підстави.

З огляду на викладене, доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення процентів лише з огляду на дію воєнного стану є безпідставними, оскільки заявлені до стягнення суми ґрунтуються на умовах укладеного сторонами кредитного договору, а не на положеннях статті 625 ЦК України чи на застосуванні штрафних санкцій за прострочення.

Таким чином, наявні правові підстави для задоволення вимог кредитора в частині стягнення передбачених кредитним договором процентів у розмірі, визначеному умовами договору та підтвердженому відповідним розрахунком заборгованості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Ідея Банк» не повернуті, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості в розмірі 77 311,30 гривень.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 328,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором в розмірі 77 311,30 грн (сімдесят сім тисяч триста одинадцять гривень тридцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819) сплачений судовий збір у сумі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено та підписано 26 серпня 2026 року.

Суддя: В. Є. Сільченко