Ухвала суду № 139242434, 20.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/29266/26

Провадження № 1-кс/127/11091/26

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

20 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника юстиції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 22025020000000162 внесеного до ЄРДР 12.09.2025, про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Оренбург Оренбурзької області Російської Федерації, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114 - 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника юстиції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 ..

Клопотання мотивовано тим, що слідчим провадиться досудове розслідування кримінального провадження № 22025020000000162 від 12.09.2025, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, у зв`язку із чим в органу досудового розслідування виникла необхідність в продовженні застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , маючи налагоджені за невідомих слідству обставин зв`язки і вплив на невстановлену досудовим розслідуванням особу, причетну до діяльності ТОВ «СТЕТМАН» (код ЄДРПОУ 45408101), достеменно знаючи про здійснювану ОСОБА_7 протиправну діяльність, спрямовану на сприяння військовозобов`язаним особам в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації шляхом їх фіктивного, тобто без реального виконання трудових функцій, прийняття на роботу до штату ТОВ «СТЕТМАН», вирішив вступити у злочинну змову з останнім, у вигляді забезпечення передачі невстановленій досудовим розслідуванням особі, причетній до діяльності ТОВ «СТЕТМАН» персональних даних та документів військовозобов`язаних осіб отриманих від ОСОБА_7 , необхідних для подальшого оформлення їх фіктивного прийняття на роботу з метою отримання незаконного бронювання від мобілізації за грошову винагороду.

При цьому, ОСОБА_4 , знаючи, що виникнення значного попиту на отримання незаконного бронювання від мобілізації дозволяє отримувати за це грошову винагороду, вирішив здійснити перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період шляхом фіктивного, тобто без реального виконання трудових функцій, працевлаштування військовозобов`язаних осіб до штату ТОВ «СТЕТМАН», яке в подальшому використовувалося як підстава для їх незаконного бронювання від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, з метою реалізації спільного з ОСОБА_4 злочинного умислу, ОСОБА_7 попередньо залучив до протиправної діяльності декілька осіб, кожна з яких здійснювала пошук та підбір військовозобов`язаних осіб, які виявляли бажання отримати незаконне бронювання від мобілізації за грошову винагороду, а саме:

- ОСОБА_8 , який не пізніше січня 2026 року почав здійснювати пошук серед своїх знайомих та інших військовозобов`язаних осіб, які виявляли намір ухилитися від мобілізації, після чого отримував від таких осіб копії документів, необхідних для оформлення фіктивного працевлаштування, а саме: паспортів громадян України, відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, дипломів про освіту, банківських платіжних документів, а також інші персональні дані, які в подальшому за допомогою засобів мобільного зв`язку, зокрема месенджера «WhatsApp» передавав ОСОБА_7 .

Внаслідок описаних вище послідовних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та невстановленої досудовим розслідуванням особи - ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_3 ), ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_4 ), ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_5 ), ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_6 ), ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_7 ), ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_8 ), ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_9 ), ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_10 ), ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_11 ), ОСОБА_20 (ІПН НОМЕР_12 ) та ОСОБА_21 (ІПН НОМЕР_13 ) фіктивно, тобто без реального виконання трудових функцій, у період з 02.02.2026 по 16.04.2026, були працевлаштовані до ТОВ «СТЕТМАН» (код ЄДРПОУ 45408101), відомості про яких у подальшому внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, унаслідок чого вказані особи отримали незаконне бронювання від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- ОСОБА_22 , який, не пізніше січня 2026 року почав здійснювати пошук серед своїх знайомих та інших військовозобов`язаних осіб, які виявляли намір ухилитися від мобілізації, після чого отримував від таких осіб копії документів, необхідних для оформлення фіктивного працевлаштування, а саме: паспортів громадян України, відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, дипломів про освіту, банківських платіжних документів, а також інші персональні дані, які в подальшому за допомогою засобів мобільного зв`язку, зокрема месенджера «WhatsApp» передавав ОСОБА_7 .

Внаслідок описаних вище послідовних дій ОСОБА_22 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та невстановленої досудовим розслідуванням особи - ОСОБА_23 (ІПН НОМЕР_14 ), ОСОБА_24 (ІПН НОМЕР_15 ), ОСОБА_25 (ІПН НОМЕР_16 ), ОСОБА_26 (ІПН НОМЕР_17 ), ОСОБА_27 (ІПН НОМЕР_18 ), ОСОБА_28 (ІПН НОМЕР_19 ), ОСОБА_29 (ІПН НОМЕР_20 ), ОСОБА_30 (ІПН НОМЕР_21 ), ОСОБА_31 (ІПН НОМЕР_22 ), ОСОБА_32 (ІПН НОМЕР_23 ), ОСОБА_33 (ІПН НОМЕР_24 ) та ОСОБА_34 (ІПН НОМЕР_25 ) фіктивно, тобто без реального виконання трудових функцій, у період з 14.01.2026 до 16.04.2026, були працевлаштовані до ТОВ «СТЕТМАН», відомості про яких у подальшому внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, унаслідок чого вказані особи отримали незаконне бронювання від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- ОСОБА_35 , який не пізніше лютого 2026 року почав здійснювати пошук серед своїх знайомих та інших військовозобов`язаних осіб, які виявляли намір ухилитися від мобілізації, після чого отримував від таких осіб копії документів, необхідних для оформлення фіктивного працевлаштування, а саме: паспортів громадян України, відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, дипломів про освіту, банківських платіжних документів, а також інші персональні дані, які в подальшому за допомогою засобів мобільного зв`язку, зокрема месенджера «WhatsApp» передавав ОСОБА_7 .

Внаслідок описаних вище послідовних дій ОСОБА_36 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та невстановленої досудовим розслідуванням особи - ОСОБА_37 (ІПН НОМЕР_26 ) та ОСОБА_38 (ІПН НОМЕР_27 ) фіктивно, тобто без реального виконання трудових функцій, відповідно 06.03.2026 та 17.03.2026, були працевлаштовані до ТОВ «СТЕТМАН», відомості про яких у подальшому внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, унаслідок чого вказані особи отримали незаконне бронювання від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Крім того, ОСОБА_7 , реалізуючи власний злочинний умисел, спрямований на розширення кола військовозобов`язаних осіб, яким за грошову винагороду забезпечувалося незаконне бронювання від мобілізації, за невстановлених досудовим слідством обставин, самостійно здійснював пошук серед військовозобов`язаних осіб, які виявляли намір ухилитися від мобілізації, знаходив таких осіб та надалі отримував від них персональні дані і документи, необхідні для оформлення фіктивного працевлаштування.

Внаслідок зазначених дій, ОСОБА_7 у період з лютого 2025 року по квітень 2026 року зібрано відомості ще стосовно 22 військовозобов`язаних громадян України, а саме: ОСОБА_39 (ІПН НОМЕР_28 ), ОСОБА_40 (ІПН НОМЕР_29 ), ОСОБА_41 (ІПН НОМЕР_30 ), ОСОБА_42 (ІПН НОМЕР_31 ), ОСОБА_43 (ІПН НОМЕР_32 ), ОСОБА_44 (ІПН НОМЕР_33 ), ОСОБА_45 (ІПН НОМЕР_34 ), ОСОБА_46 (ІПН НОМЕР_35 ), ОСОБА_47 (ІПН НОМЕР_36 ), ОСОБА_48 (ІПН НОМЕР_37 ), ОСОБА_49 (ІПН НОМЕР_38 ), ОСОБА_50 (ІПН НОМЕР_39 ), ОСОБА_51 (ІПН НОМЕР_40 ), ОСОБА_52 (ІПН НОМЕР_41 ), ОСОБА_53 (ІПН НОМЕР_42 ), ОСОБА_54 (ІПН НОМЕР_43 ), ОСОБА_55 (ІПН НОМЕР_44 ), ОСОБА_56 (ІПН НОМЕР_45 ), ОСОБА_57 (ІПН НОМЕР_46 ), ОСОБА_58 (ІПН НОМЕР_47 ), ОСОБА_59 (ІПН НОМЕР_48 ) та ОСОБА_60 (ІПН НОМЕР_49 ).

Внаслідок описаних вище послідовних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_36 , ОСОБА_8 , ОСОБА_22 та невстановленої досудовим розслідуванням особи - ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_3 ), ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_4 ), ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_5 ), ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_6 ), ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_7 ), ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_8 ), ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_9 ), ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_10 ), ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_11 ), ОСОБА_20 (ІПН НОМЕР_12 ), ОСОБА_21 (ІПН НОМЕР_13 ), ОСОБА_23 (ІПН НОМЕР_14 ), ОСОБА_24 (ІПН НОМЕР_15 ), ОСОБА_25 (ІПН НОМЕР_16 ), ОСОБА_26 (ІПН НОМЕР_17 ), ОСОБА_27 (ІПН НОМЕР_18 ), ОСОБА_28 (ІПН НОМЕР_19 ), ОСОБА_29 (ІПН НОМЕР_20 ), ОСОБА_30 (ІПН НОМЕР_21 ), ОСОБА_31 (ІПН НОМЕР_22 ), ОСОБА_32 (ІПН НОМЕР_23 ), ОСОБА_33 (ІПН НОМЕР_24 ), ОСОБА_34 (ІПН НОМЕР_25 ), ОСОБА_37 (ІПН НОМЕР_26 ), ОСОБА_38 (ІПН НОМЕР_27 ), ОСОБА_61 (ІПН НОМЕР_28 ), ОСОБА_62 (ІПН НОМЕР_29 ), ОСОБА_63 (ІПН НОМЕР_30 ), ОСОБА_64 (ІПН НОМЕР_31 ), ОСОБА_65 (ІПН НОМЕР_32 ), ОСОБА_66 (ІПН НОМЕР_33 ), ОСОБА_67 (ІПН НОМЕР_34 ), ОСОБА_68 (ІПН НОМЕР_35 ), ОСОБА_69 (ІПН НОМЕР_36 ), ОСОБА_70 (ІПН НОМЕР_37 ), ОСОБА_71 (ІПН НОМЕР_38 ), ОСОБА_72 (ІПН НОМЕР_39 ), ОСОБА_73 (ІПН НОМЕР_40 ), ОСОБА_74 (ІПН НОМЕР_41 ), ОСОБА_75 (ІПН НОМЕР_42 ), ОСОБА_76 (ІПН НОМЕР_43 ), ОСОБА_77 (ІПН НОМЕР_44 ), ОСОБА_78 (ІПН НОМЕР_45 ), ОСОБА_79 (ІПН НОМЕР_46 ), ОСОБА_80 (ІПН НОМЕР_47 ), ОСОБА_81 (ІПН НОМЕР_48 ) та ОСОБА_82 (ІПН НОМЕР_49 ) фіктивно, тобто без реального виконання трудових функцій, у період з 13.01.2025 до 16.04.2026 були працевлаштовані до ТОВ «СТЕТМАН», відомості про яких у подальшому внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внаслідок чого вказані особи отримали незаконне бронювання від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, за попередньою змовою групою осіб.

12 серпня 2026 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

При цьому, 23.04.2026 у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області 18.06.2026 (справа № 127/21268/26) строки досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025020000000162 від 12.09.2025 продовжено до чотирьох місяців, до 23.08.2026.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.08.2026 (справа № 127/28586/26) відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування до 09 год. 05 хв. 23.08.2026.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2026 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025020000000162 від 12.09.2025 продовжено до шести місяців, тобто до 23.10.2026.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду від 08.06.2026-17.07.2026, протоколом затримання від 12.08.2026, відомостями ГУ ПФУ у Вінницькій області та ІНФОРМАЦІЯ_2 , іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Підставою для продовження застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, який згідно із ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Обставини по кримінальному провадженню з часу застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховувались судом при обранні запобіжного заходу, не зменшились.

Так, у вказаному кримінальному провадженні існують наступні ризики, зокрема:

- переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , має високу суспільну небезпечність як злочин проти основ національної безпеки України, й останній усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому злочині, а саме: позбавлення волі на тривалий строк.

Серйозність висунутої підозри і суворість передбаченого покарання, безперечно, є суттєвим елементом для оцінки ризику того, що обвинувачений може переховуватися, знову вчинити злочин або перешкодити здійсненню правосуддя (справа «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, Ilijkov v. Bulgaria, № 33977/96).

У контексті цього варто врахувати, що у період здійснення збройної агресії проти України ОСОБА_4 вчинив діяння, яке кваліфіковано за ч. 1 ст. 114-1 КК України, що відноситься до злочинів проти національної безпеки України, що мають велику суспільну небезпеку.

Європейський суд з прав людини також зазначав, що особлива тяжкість і реакція суспільства на певні правопорушення можуть спричинити суспільне занепокоєння, яке здатне виправдати попереднє тримання під вартою, принаймні протягом певного часу (справа «Летелье проти Франції» від 26 червня 1991 року, Letellier v. France, №12369/86).

- незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_4 на свідків, оскільки згідно з ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 матиме можливість незаконного впливу на свідків з метою створення сприятливих для себе умов або ж їх залякування для зміни показань, анкетні дані, місце проживання яких наявні в матеріалах кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України);

- ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), зокрема шляхом створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності.

З матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 діяв за відпрацьованою схемою та з використанням налагоджених контактів, а його діяльність була припинена лише внаслідок викриття правоохоронними органами, а тому він може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Крім цього, ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення подібного характеру, враховуючи обставини інкримінованого злочину, в якому він підозрюється, що вказує на схильність до вчинення дій, які полягають в зриві мобілізації, незабезпечення Збройних Сил України мобілізаційними ресурсами, наслідком чого є підрив обороноздатності України (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Крім того, встановлено, що ОСОБА_4 на теперішній час є обвинуваченим в інших кримінальних провадженнях за тяжкі корисливі злочини, а саме у кримінальному провадженні № 4/2021/10206/0000022 від 06.04.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України та у кримінальному провадженні № 1/2021/11123/0001203 від 06.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, що характеризує схильність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене, наявні реальні підстави вважати, що ОСОБА_4 можуть бути вчинені дії, визначені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що у свою чергу дає підстави для продовження застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначені ризики є суттєвими і їхньому настанню неможливо запобігти у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_4 будь-яких інших запобіжних заходів.

Тобто, враховуючи вищезазначені ризики у їх сукупності, положення кримінального процесуального законодавства, є обґрунтовані підстави вважати, що з метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваному доцільно продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

Таке обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують реальні ознаки суспільного інтересу в умовах воєнного стану, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, для запобігання ризикам, які зазначені в клопотанні, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого.

З процесуальної точки зору «ризик» розглядається як оціночне кримінальне процесуальне поняття. Виходячи з аналізу ст. 177 КПК «ризик» -це перш за все ймовірність небажаної поведінки.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає підтвердження того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до вимог пункту 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім цього, ч.6 ст.176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-3, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Беручи до уваги тяжкість злочину, значну суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, та дію воєнного стану на всій території України, визначення застави будь-якого розміру не забезпечить належного виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема щодо переховування останнього від органів правопорядку.

За наведених підстав, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 строк тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, оскільки вчинено особливо тяжкий злочин, по справі необхідно провести слідчі дії, заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, зокрема підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Підозрюваний, його захисник в судовому засіданні заперечили проти продовження строку тримання під вартою, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, а також визначити розмір застави.

Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування продовження застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам ухилитися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

З аналізу зібраних по кримінальному провадженню доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114 - 1 КК України.

Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, розлучений, має на утриманні чотирьох дітей, військовослужбовець, є учасником бойових дій, має ряд хронічних захворювань, раніше не судимий.

Не дивлячись на вищенаведене органом досудового розслідування в ході розгляду клопотання наведено низку ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

В ході розгляду клопотання встановлено, що строк тримання підозрюваногоОСОБА_4 під вартою закінчується 23.08.2026. Разом з тим, по кримінальному провадженню залишилося виконати ряд слідчих дій. Строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено 23.10.2026.

Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, тому слідчий суддя вважає, що ризики в обґрунтування тримання під вартою підозрюваного не зменшилися, тривають та ОСОБА_4 може ухилятися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики не зменшилися та є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.

Слідчий суддя вважає термін продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування є обґрунтованим.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, тому слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення підозрюваному розміру застави.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 183, 193, 197, 199 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 09 години 05 хвилини 18 жовтня 2026 року, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали визначити до 18 жовтня 2026 року.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Вінницького міського суду

Вінницької області ОСОБА_83