Ухвала суду № 139242433, 20.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/29263/26

Провадження № 1-кс/127/11090/26

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

20 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 22025020000000162 внесеного до ЄРДР 12.09.2025, про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в с. Серебрія, Могилів - Подільського району Вінницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114 - 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 ..

Клопотання мотивовано тим, що слідчим провадиться досудове розслідування кримінального провадження № 22025020000000162 від 12.09.2025, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, у зв`язку із чим в органу досудового розслідування виникла необхідність в продовженні застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що громадянин України

ОСОБА_4 , будучи жителем Могилів - Подільського району Вінницької області, достеменно знаючи про здійснювану ОСОБА_7 протиправну діяльність, спрямовану на сприяння військовозобов`язаним особам в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації шляхом їх фіктивного, тобто без реального виконання трудових функцій, прийняття на роботу до штату підприємства ТОВ «СТЕТМАН»

(код ЄДРПОУ 45408101, далі - ТОВ «СТЕТМАН»), за попередньою змовою з останнім, діючи з корисливих мотивів, вирішив вступити у злочинну змову, спрямовану на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом вчинення продовжуваних тотожних дій, узявши на себе функцію пособника у вигляді пошуку та залучення військовозобов`язаних осіб, які виявляли бажання отримати незаконне бронювання від мобілізації за грошову винагороду за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , реалізуючи спільний з ОСОБА_7 злочинний умисел, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, не пізніше лютого

2026 року почав здійснювати пошук серед своїх знайомих та інших військовозобов`язаних осіб на території Вінницької області, які виявляли намір ухилитися від мобілізації, після чого отримував від таких осіб копії документів, необхідних для оформлення фіктивного працевлаштування, а саме: паспортів громадян України, відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, дипломів про освіту, банківських платіжних документів, а також інші персональні дані, які в подальшому за допомогою засобів мобільного зв`язку, зокрема програмного забезпечення для обміну миттєвими повідомленнями «WhatsApp» передавав ОСОБА_7 , а саме відомості стосовно військовозобов`язаних громадян України ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_2 ).

У свою чергу, ОСОБА_7 , отримавши від ОСОБА_4 документи та відомості зазначених вище громадян, будучи не спроможним самостійно забезпечити оформлення їх фіктивного прийняття на роботу до штату підприємства, скористався вже налагодженими ним раніше та незалежно від домовленості з ОСОБА_4 злочинними зв`язками з ОСОБА_10 , який виконував роль посередника між ОСОБА_7 та

ТОВ «СТЕТМАН», передавши останньому у березні 2026 року за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку, зокрема програмного забезпечення для обміну миттєвими повідомленнями «WhatsApp», зібрані від ОСОБА_4 документи (фотокопії паспортів, реєстраційних номерів облікових карток платників податків, дипломів про освіту, банківські платіжні документи).

ОСОБА_10 , реалізуючи відведену йому роль у злочинній схемі, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у свою чергу передав отримані від ОСОБА_7 документи та відомості невстановленій досудовим розслідуванням особі, яка забезпечувала організацію фіктивного прийняття на роботу зазначених осіб до штату ТОВ «СТЕТМАН».

Внаслідок описаних вище послідовних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та невстановленої досудовим розслідуванням особи, кожен з яких діяв у межах відведеної йому ролі у злочинній схемі, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 фіктивно, тобто без реального виконання трудових функцій, 06.03.2026 та 17.03.2026 відповідно були працевлаштовані до ТОВ «СТЕТМАН», відомості про яких в подальшому внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та 12.03.2026 та 30.03.2026 відповідно вказані особи отримали незаконне бронювання від призову на військову службу під час мобілізації до 26.02.2027 на підставі п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яке було анульовано 13.05.2026 за заявою керівника ТОВ «СТЕТМАН».

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, за попередньою змовою групою осіб.

12 серпня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

При цьому, 23.04.2026 у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області 18.06.2026 (справа № 127/21268/26) строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025020000000162 від 12.09.2025 продовжено до чотирьох місяців, до 23.08.2026.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.08.2026 (справа № 127/28582/26) відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування до 12 год. 15 хв. 23.08.2026.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2026 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025020000000162 від 12.09.2025 продовжено до шести місяців, тобто до 23.10.2026.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду від 16.07.2026-17.07.2026, протоколом обшуку від 12.08.2026, відомостями ГУ ПФУ у Вінницькій області та ІНФОРМАЦІЯ_2 , іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Підставою для продовження застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, який згідно із ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Обставини по кримінальному провадженню з часу застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховувались судом при обранні запобіжного заходу, не зменшились.

Так, у вказаному кримінальному провадженні існують наступні ризики, зокрема:

- переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 має високу суспільну небезпечність як злочин проти основ національної безпеки України, й останній усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому злочині, а саме: позбавлення волі на тривалий строк.

Серйозність висунутої підозри і суворість передбаченого покарання, безперечно, є суттєвим елементом для оцінки ризику того, що обвинувачений може переховуватися, знову вчинити злочин або перешкодити здійсненню правосуддя (справа «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, Ilijkov v. Bulgaria, № 33977/96).

У контексті цього варто врахувати, що у період здійснення збройної агресії проти України ОСОБА_4 вчинив діяння, яке кваліфіковано за ч. 1 ст. 114-1 КК України, що відноситься до злочинів проти національної безпеки України, що мають велику суспільну небезпеку.

Європейський суд з прав людини також зазначав, що особлива тяжкість і реакція суспільства на певні правопорушення можуть спричинити суспільне занепокоєння, яке здатне виправдати попереднє тримання під вартою, принаймні протягом певного часу (справа «Летелье проти Франції» від 26 червня 1991 року, Letellier v. France, №12369/86).

Крім того, слід врахувати те, що підозрюваний фактично проживає протягом тривалого часу у прикордонній зоні, має налагоджені контакти серед місцевого населення, яке володіє відомостями щодо особливостей проходження державного кордону України на території Могилів-Подільського району Вінницької області, законні джерела доходів у нього відсутні, у зв`язку з чим ОСОБА_4 має можливість створити умови, за яких може виїхати за кордон, у тому числі незаконним шляхом, що створює ризик переховування від суду останнього за межами України.

- незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_4 на свідків, оскільки згідно з ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 матиме можливість незаконного впливу на свідків з метою створення сприятливих для себе умов або ж їх залякування для зміни показань, анкетні дані, місце проживання яких наявні в матеріалах кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України);

- ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), зокрема шляхом створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім цього, ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення подібного характеру, враховуючи обставини інкримінованого злочину, в якому він підозрюється, що вказує на схильність до вчинення дій, які полягають в зриві мобілізації, незабезпечення Збройних Сил України мобілізаційними ресурсами, наслідком чого є підрив обороноздатності України (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

З огляду на викладене, наявні реальні підстави вважати, що ОСОБА_4 можуть бути вчинені дії, визначені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що у свою чергу дає підстави для продовження застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначені ризики є суттєвими і їхньому настанню неможливо запобігти у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_4 будь-яких інших запобіжних заходів.

Тобто, враховуючи вищезазначені ризики у їх сукупності, положення кримінального процесуального законодавства, є обґрунтовані підстави вважати, що з метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваному доцільно продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

Таке обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують реальні ознаки суспільного інтересу в умовах воєнного стану, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, для запобігання ризикам, які зазначені в клопотанні, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченої.

З процесуальної точки зору «ризик» розглядається як оціночне кримінальне процесуальне поняття. Виходячи з аналізу ст. 177 КПК «ризик» -це перш за все ймовірність небажаної поведінки.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає підтвердження того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до вимог пункту 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім цього, ч.6 ст.176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-3, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Беручи до уваги тяжкість злочину, значну суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, та дію воєнного стану на всій території України, визначення застави будь-якого розміру не забезпечить належного виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема щодо переховування останнього від органів правопорядку.

За наведених підстав, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 строк тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, оскільки вчинено особливо тяжкий злочин, по справі необхідно провести слідчі дії, заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, зокрема підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Підозрюваний, його захисник в судовому засіданні заперечили проти продовження строку тримання під вартою, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, а також визначити розмір застави.

Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування продовження застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам ухилитися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

З аналізу зібраних по кримінальному провадженню доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114 - 1 КК України.

Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, працює фізичною особою підприємцем, військовослужбовець.

Не дивлячись на вищенаведене органом досудового розслідування в ході розгляду клопотання наведено низку ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

В ході розгляду клопотання встановлено, що строк тримання підозрюваногоОСОБА_4 під вартою закінчується 23.08.2026. Разом з тим, по кримінальному провадженню залишилося виконати ряд слідчих дій. Строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено 23.10.2026.

Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, тому слідчий суддя вважає, що ризики в обґрунтування тримання під вартою підозрюваного не зменшилися, тривають та ОСОБА_4 може ухилятися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики не зменшилися та є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.

Слідчий суддя вважає термін продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування є обґрунтованим.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

У Резолюції Комітету міністрів Ради Європи № 11 від 09.04.1965 року «Взяття під варту» і Рекомендації R 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зазначено, що взяття під варту не повинно бути запобіжним заходом, що застосовується в обов`язковому порядку, судовий орган повинен приймати рішення з урахуванням фактів та усіх обставин справи та гарантувати можливість підозрюваного на альтернативний вид запобіжного заходу.

Відповідно до Кодексу «завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура» (ст.2 КПК); «під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом» (ч.1 ст.12 КПК).

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 19 червня 2024 року № 7-р(II)/2024, у справі № 3-111/2023(207/23, 315/23), виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України Конституційний Суд України вважає, що відповідно до вказаних приписів Кодексу під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

За ч. 2 ст. 29 Конституції України в сув`язі з приписами статей 3, 8, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України унормування законом підстав та порядку застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має відповідати передусім принципам правовладдя, домірності, презумпції невинуватості, забезпечувати особі належний судовий захист від свавілля, а застосування цього запобіжного заходу має бути засноване не лише на тяжкості злочину, в якому підозрюють або обвинувачують особу, а й на наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину особою, ризиків у зв`язку з неналежною процесуальною поведінкою такої особи для здійснення кримінального провадження та захисту відповідних публічних інтересів, що гарантуватиме тримання під вартою лише на підставі вмотивованого рішення суду. Засадничий судовий захист особи від свавілля під час позбавлення її свободи не може бути обмежений за жодних обставин, навіть в умовах воєнного стану. Відповідно до приписів ч.2 ст.64 Конституції України в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені конституційні права на свободу та особисту недоторканність (стаття 29), на судовий захист (стаття 55), а також презумпція невинуватості (стаття 62). Конституційний Суд України, перевіривши ч.6 ст.176 КПК на відповідність вимозі домірності, звернув увагу, що під час обмеження права на свободу та особисту недоторканність потрібними є не будь-які менш обтяжливі для прав і свобод осіб заходи, а лише ті, які здатні досягти правомірної мети на якісному рівні.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до яких слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання підозрюваному права на альтернативний вид запобіжного заходу, а також з урахуванням того, що з моменту затримання підозрюваного минув значний проміжок часу, досудове розслідування продовжено до шести місяців, по справі проведено значну кількість першочергових слідчих дій, підозрюваний ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, а тому з урахуванням наведеного, а також ролі ОСОБА_4 у даному кримінальному правопорушенні, останньому необхідно визначити заставу, яка буде гарантувати виконання ним покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 183, 193, 197, 199 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12 години 15 хвилини 18 жовтня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Строк дії ухвали визначити до 18 жовтня 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 будуть покладені наступні обов`язки:

прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорта) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Якщо ОСОБА_4 не виконає покладені на нього обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, в такому разі контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрюваного обов`язків покласти на слідчого, який провадить досудове розслідування кримінального провадження.

Строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, але в межах строку досудового розслідування.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Вінницького міського суду

Вінницької області ОСОБА_11