Рішення № 139241119, 24.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/10117/26

Провадження № 2/756/8363/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

24 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Пегети І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 01.10.2025 № 01.10.2025-100000252 у розмірі 32 747,71 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01.10.2025 між ним та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір, на виконання якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000 грн. 03.11.2025 сторони уклали додатковий договір, яким за ініціативою позичальника суму кредиту збільшено до 13 000 грн.

Позивач зазначив, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, натомість відповідач узятих на себе зобов`язань належним чином не виконувала. Внаслідок цього станом на 04.06.2026 утворилася заборгованість у розмірі 32 747,71 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 143,50 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 14 572,21 грн та процентів річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання, у розмірі 6 032 грн.

На думку позивача, наведене свідчить про порушення відповідачем договірних зобов`язань, що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, було надано строк для подання відзиву на позов. У встановлений строк відповідач відзив на позов не подала.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності його представника за наявними у справі доказами, позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 01.10.2025-100000252, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) (п. 2.2 оферти).

Договір укладено в електронній формі: кожен із зазначених документів підписаний з боку позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором E472, надісланим у смс-повідомленні на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , а з боку кредитодавця - кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника (п. 2.3, 10.1 оферти).

Ідентифікацію та верифікацію позичальника проведено через Систему BankID Національного банку України (п. 17 заявки). Як вбачається з відомостей, отриманих з центрального вузла зазначеної системи, ними встановлено ім`я позичальника, РНОКПП НОМЕР_2 , дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону та зареєстроване місце проживання, які збігаються з даними відповідача.

Кредит надано на таких умовах: дата надання кредиту - 01.10.2025 (п. 1 заявки); сума кредиту - 10 000 грн (п. 2 заявки); строк, на який надається кредит, - 181 день з дати його надання (п. 3 заявки); дата повернення кредиту - 30.03.2026 (п. 4 заявки); процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит (п. 6 заявки); комісія, пов`язана з наданням кредиту, - 20% від суми кредиту, що дорівнює 2 000 грн (п. 7 заявки); денна процентна ставка - 0,89% (п. 10 заявки).

Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (залишку суми кредиту) на кількість днів користування кредитом та на процентну ставку (п. 11 заявки). Заявка містить графік із шести чергових платежів з кінцевою датою 30.03.2026 (п. 12 заявки). Додаткових та супутніх послуг кредитодавець не надає, комісія за обслуговування кредитної заборгованості договором не встановлена (п. 9 заявки).

Способом надання позичальнику коштів у рахунок кредиту сторони визначили перерахування на рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_3 (п. 4.1 оферти); днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця (п. 4.3 оферти). Згідно з п. 3.1 оферти кредитодавець зобов`язався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти та комісію у терміни та строки, вказані у заявці (п. 6.1 оферти).

03.11.2025 між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором K784. Ним суму кредиту збільшено до 13 000 грн (п. 1.1); кредитодавець зобов`язався надати другий транш у розмірі 3 000 грн з датою надання 03.11.2025 та з використанням реквізитів того самого електронного платіжного засобу НОМЕР_3 (п. 1.2); комісію, пов`язану з наданням другого траншу, визначено у розмірі 20% від його суми, що дорівнює 600 грн (п. 1.3).

Строк, на який надається кредит, додатковим договором залишено незмінним - 181 день з дня надання першого траншу, дата повернення кредиту - 30.03.2026 (п. 1.6); денну процентну ставку визначено у розмірі 0,81% (п. 1.5). Процентна ставка, проценти та комісія за надання, встановлені договором, і порядок їх нарахування додатковим договором не змінювалися (п. 2 додаткового договору).

Пункт 15 заявки, викладений у новій редакції п. 1.7 додаткового договору, передбачає, що позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України, а якщо розмір таких процентів річних за один день прострочення перевищує 169 грн - у розмірі 169 грн за відповідний день.

Виконання позивачем обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується листами Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 08.06.2026 вих. № 840-0806 та вих. № 839-0806, згідно з якими на виконання укладеного з позивачем договору про переказ коштів від 01.04.2024 № ФК-П-2024/01-2 на платіжну картку № НОМЕР_3 перераховано 01.10.2025 о 06:41 суму 10 000 грн (номер транзакції в системі iPay.ua 878760651) та 03.11.2025 об 11:48 суму 3 000 грн (номер транзакції 910041044), з призначенням платежу в обох випадках - видача за договором кредиту № 01.10.2025-100000252.

Номер зазначеної платіжної картки збігається з реквізитами належного позичальнику електронного платіжного засобу, указаними у п. 4.1 кредитного договору та п. 1.2 додаткового договору (НОМЕР_3), а саме з першими шістьма та останніми чотирма знаками його номера.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 04.06.2026, на погашення заборгованості відповідачем сплачено 10 847,37 грн, а саме: 31.10.2025 - 4 479,11 грн, 28.11.2025 - 856,50 грн, 30.11.2025 - 1 143,50 грн та 02.12.2025 - 4 368,26 грн.

За тим самим розрахунком проценти за користування кредитом нараховані за 181 день - з 01.10.2025 по 30.03.2026 включно; комісію, пов`язану з наданням кредиту, у загальному розмірі 2 600 грн нараховано та погашено повністю, до стягнення її не заявлено. Заборгованість станом на 04.06.2026 становить 32 747,71 грн, з яких 12 143,50 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 572,21 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 6 032 грн - проценти річних, нараховані за період з 31.10.2025 по 05.02.2026 за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Доказів повернення кредиту та сплати процентів у повному обсязі відповідачем суду не надано.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог.

Як визначено ст. 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 205, ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій (електронній) формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних) і він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зазначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору; це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, відповідно до якої укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позичальника, а такий правочин згідно із Законом України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи зібрані у справі докази, суд виходить з того, що кредитний договір від 01.10.2025 № 01.10.2025-100000252 та додатковий договір до нього від 03.11.2025 підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому за правовими наслідками прирівнюються до правочинів, учинених у письмовій формі. При укладенні договору відповідач ідентифікована через Систему BankID Національного банку України, а отримані з центрального вузла цієї системи персональні дані відповідають даним відповідача у цій справі.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується не розрахунком заборгованості, а первинними документами платіжної системи - листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.06.2026, які містять дату, час і суму кожної операції, номер транзакції та номер платіжної картки отримувача. Оскільки номер картки, на яку перераховано кошти, збігається з реквізитами електронного платіжного засобу, погодженими сторонами у п. 4.1 кредитного договору та п. 1.2 додаткового договору, суд вважає доведеним, що кредитні кошти на загальну суму 13 000 грн одержала саме відповідач.

Суд враховує, що позивач є не банківською, а фінансовою установою, яка надає кошти у кредит без відкриття рахунків, а тому не може надати виписку по рахунку позичальника. За таких умов належним доказом перерахування коштів є документ платіжної системи, через яку здійснювався переказ.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає наступне.

Заборгованість за тілом кредиту становить 12 143,50 грн, оскільки з наданих у кредит 13 000 грн відповідачем повернуто 856,50 грн. Доказів погашення решти тіла кредиту матеріали справи не містять.

Проценти за користування кредитом нараховані за погодженою сторонами у п. 6 заявки ставкою 1% за один день користування за 181 день - з 01.10.2025 по 30.03.2026 включно, тобто в межах строку кредитування, визначеного п. 3, 4 заявки та п. 1.6 додаткового договору. За межами цього строку проценти не нараховувалися, а тому підстав для їх зменшення з мотивів, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, немає.

Кредитний договір укладено 01.10.2025, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, яким ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено правилом про те, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Денна процентна ставка за договором становить 0,89% (п. 10 заявки), а з дати укладення додаткового договору - 0,81% (п. 1.5 додаткового договору); не перевищує встановленого законом максимуму і погоджена сторонами фіксована процентна ставка - 1% за один день користування кредитом. Отже, підстав для перерахунку процентів за іншою ставкою немає.

Проценти за користування кредитом за своєю правовою природою є платою за користування наданими грошовими коштами (ч. 1 ст. 1048, ст. 1054 ЦК України), а не заходом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання; їх розмір, тип процентної ставки та порядок сплати визначаються договором (ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України). Умови договору в цій частині відповідачем не оспорювалися та недійсними не визнавалися, проценти нараховані в межах строку кредитування та за погодженою сторонами ставкою, а тому наведене перевищення саме по собі не свідчить про такий істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, який дозволяв би визнати відповідну умову договору несправедливою в розумінні ч. 2, п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Підстав для зменшення розміру процентів суд не вбачає.

Разом з тим, із визначеним позивачем розміром заборгованості за процентами суд не погоджується.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, із сплачених відповідачем коштів позивач зарахував 130 грн (31.10.2025) та 338 грн (02.12.2025), а всього 468 грн, у погашення процентів річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання. Проте, як зазначено далі, права нараховувати такі проценти позивач не мав, а вже нараховані суми підлягають списанню, тож не мав він і підстав зараховувати одержані від відповідача кошти в їх погашення.

Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. За таких обставин 468 грн підлягають зарахуванню в погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, унаслідок чого її розмір становить 14 104,21 грн (14 572,21 грн - 468 грн).

Щодо позовної вимоги про стягнення 6 032 грн процентів річних суд зазначає наступне.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Погоджені сторонами у п. 15 заявки та п. 1.7 додаткового договору проценти річних є саме таким іншим розміром процентів, тобто заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не платою за користування кредитом.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.

У постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 Верховний Суд вказав, що особливість регулювання, встановленого п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, проявляється, зокрема, у колі договорів, на які поширюються специфічні правові наслідки, - такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит, та у самих наслідках, які полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення.

Проценти річних за ст. 625 ЦК України у розмірі 6 032 грн нараховані позивачем за період з 31.10.2025 по 05.02.2026, тобто за прострочення, допущене під час дії воєнного стану. Отже, відповідач звільнена від їх сплати, а нараховані суми підлягають списанню кредитодавцем, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що виключення Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» надало кредитодавцям право нараховувати такі проценти за договорами, укладеними після набрання цим Законом чинності. Зазначеним Законом жодних змін до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не вносилося, ця норма є чинною і пов`язує звільнення позичальника від відповідальності не з датою укладення договору, а з періодом, у який допущено прострочення.

Доводи позивача про перевагу спеціальної норми над загальною цього висновку не спростовують, адже Закон України «Про споживче кредитування» не містить норми, яка дозволяла б нараховувати проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, у період дії воєнного стану, а тому колізії, яку належало б долати у наведений позивачем спосіб, у цій справі немає.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими частково - на суму 26 247,71 грн, з яких 12 143,50 грн становить заборгованість за тілом кредиту та 14 104,21 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

У позовній заяві позивач повідомив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. З огляду на ч. 8 ст. 141 ЦПК України питання про розподіл цих витрат при ухваленні рішення судом не вирішується.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Обов`язок надіслати відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів покладено на позивача ч. 8 ст. 177 ЦПК України, а тому понесені у зв`язку з цим витрати є судовими. Як вбачається з квитанції Товариства з обмеженою відповідальністю «Поштова служба «Е-Пост» від 09.06.2026 № 2101395, вартість такого поштового відправлення становила 130,98 грн.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2 133,95 грн (2 662,40 грн х 26 247,71 грн : 32 747,71 грн) та витрати на надсилання копії позовної заяви у розмірі 104,98 грн (130,98 грн х 26 247,71 грн : 32 747,71 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 01.10.2025 № 01.10.2025-100000252 у розмірі 26 247,71 грн, судовий збір у розмірі 2 133,95 грн та витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви, у розмірі 104,98 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Андрій ПУКАЛО