Рішення № 139239960, 24.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2026 Справа № 914/2960/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, у справі

за позовом Фізичної особи підприємця Мільмана Петра Михайловича,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Глобал»,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон Діва»,

про зобов`язання здійснити пересилання вантажу, стягнення упущеної вигоди в розмірі 41 200,00 грн та стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.03.2026 у даній справі закрито провадження в частині зобов`язання здійснити пересилання вантажу, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2026 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи підприємця Мільмана Петра Михайловича в частині стягнення 20 000 грн моральної шкоди задоволено. В решті рішення суду залишено без змін.

За вх. №2987/26 від 25.06.2026 надійшла заява представника позивача про поновлення строку на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу та стягнення таких витрат.

За вх. №2967/26 від 24.06.2026 надійшла заява третьої особи аналогічного змісту.

Ухвалою суду від 13.08.2026 прийнято до розгляду заяви позивача та третьої особи про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, вказаною ухвалою вирішення розглядати питання відшкодування судових витрат без виклику позивача, відповідача та третьої особи.

Представниця позивача просить стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн (15 000,00 грн за участь в судових засіданнях та 25 000,00 базового гонорару на виконання доручення зазначеного в Заяві №1 від 29.08.2025). На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу долучено:

- заява клієнта №1 від 29.08.2025;

- договір про надання правничої допомоги;

- додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги від 29.08.2025;

- акт приймання - передачі наданої професійної правничої допомоги від 20.06.2026.

Представник відповідача просить стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн (24 000,00 грн усна консультація з вивчення наданих документів та 36 000,00 грн за участь в судових засіданнях). На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу долучено:

- договір про надання правової допомоги від 22.11.2018;

- акт надання послуг від 17.03.2026 згідно з Договором про надання правової допомоги від 22.11.2018.

Представниця третьої особи просить стягнути 39 364,00 грн витрат на правничу допомогу (10 598,00 грн укладення договору, консультування та узгодження правової позиції, 23 467,00 складання заяви про вступ у справу, про ознайомлення з матеріалами справи, про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, опитування, витребування доказів, додаткові пояснення, про проведення експертизи, пояснення щодо заперечень відповідача, заперечення щодо стягнення судових витрат та 5 299,00 за участь в судових засіданнях). На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу долучено:

- договір про надання правничої допомоги від 02.11.2025;

- детальний опис робіт;

- додаток №2 від 19.06.2026;

- акт виконаних робіт від 19.06.2025.

Суд, розглянувши заяви сторін та третьої особи про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення позивача та третьої особи, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України частиною 5 вказаної статті суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд звертає увагу на те, що в частині зобов`язання здійснити перевезення провадження закрито, в частині відшкодування упущеної вигоди відмовлено, а в частині стягнення моральної шкоди задоволено в ході апеляційного оскарження.

Суд вважає, що розмір судових витрат, які заявлені позивачем є очевидно завищеним та необґрунтованим. Подані позивачем клопотання у своїй більшості були залишені без розгляду або в задоволенні таких було відмовлено. Супровід вказаної справи не потребував вивчення великої кількості матеріалів та аналізу актуальної судової практики. Подані позивачем клопотання та заяви є стандартними документами, які не містять надмірного обсягу інформації та складних фактичних та правових конструкцій. Крім того, базовий гонорар в розмірі 25 000,00 грн передбачає надання ряду послуг, які по своїй суті є підготовкою та поданням позовної заяви, за виключенням участі в судових засіданнях.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, враховуючи обсяг наданих послуг, складність справи та виконаних адвокатом робіт, приблизний час, необхідний адвокату на виконання відповідних робіт (надання послуг), виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що в даному випадку обґрунтованими та пропорційними до предмета спору є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн. Водночас суд враховує, що одна з позовних вимог виконана відповідачем після подання позовної заяви, а моральна шкода підлягає стягненню з відповідача, тому пропорційною сумою правничої допомоги, яка підлягає стягнення з відповідача на користь позивача є 8 000,00 грн.

З перелічених вище підстав, непропорційними та необґрунтованими є витрати на правничу допомогу відповідача.

Суд звертає увагу на те, що Поряд з цим Суд звертає увагу, що Верховним Судом, зокрема у постановах від 08.06.2021 у справі № 910/3419/20, від 20.07.2021 у справі № 914/2531/19, від 16.04.2025 у справі № 904/142/22, від 14.05.2025 у справі № 903/753/22, від 11.02.2026 у справі № 910/7294/22, неодноразово зазначалося, що застосування частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту цієї процесуальної норми очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Отже, посилаючись на те, що Позивач у першій заяві по суті спору не зазначив попереднього (орієнтовного) розрахунку додаткових судових витрат, які він поніс або планує понести у зв`язку з розглядом справи, як на процесуальне порушення, Скаржник має не лише констатувати сам факт неподання такого розрахунку, а й навести конкретні обставини та аргументи, які свідчили б про те, що вказане вплинуло на своєчасність та повноту реалізації ним процесуальних прав, зокрема права своєчасно подати заперечення щодо розміру та співмірності заявлених до розподілу витрат. За відсутності такого обґрунтування наведене посилання дійсно зводиться до формального зауваження і саме по собі не підтверджує підстав для відмови у відшкодуванні судових витрат (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд у справі № 910/6986/21 від 18.03.2026).

Не подання позивачем попереднього розрахунку судових витрат у даній справі жодним чином не порушило право позивача та третьої особи на подання відповідних заперечень та їх врахування судом.

Долучений до матеріалів справи договір від 22.11.2018 є загальним договором на підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів довірителя. Відповідно до п. 3.1 вказаного договору за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. Договору, Замовник сплачує АО винагороду в розмірі, визначеному в актах про надання послуг, які складаються за результатами виконання цього Договору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обгрунтованого висновку про те, що співмірною та розумною сумою витрат на правничу допомогу відповідача, з урахування відмови в одній позовній вимозі, буде 4 000,00 грн.

Дослідивши докази, які подані третьою особою на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи обсяг наданих послуг, складність справи та виконаних адвокатом робіт, приблизний час, необхідний адвокату на виконання відповідних робіт (надання послуг), виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що в даному випадку обґрунтованими та пропорційними до предмета спору є витрати на професійну правничу допомогу третьої особи в розмірі 4 000,00 грн.

Нереальною на думку суду є витрата семи годин на укладення договору, консультування та узгодження правової позиції. Фактично ці дії зводяться до підготовки та подання пояснень по суті позовних вимог. Крім того, сам факт укладення договору про надання правничої допомоги не є по своїй суті правничою допомогою та не підлягає включенню до переліку наданих послуг.

Перелік послуг зазначених в п. 2 детального опису робіт не потребує значного часу для написання, опрацювання додаткового надмірного обсягу інформації, крім того відсутня необхідність у вивченні та аналізі судової практики.

Враховуючи вищевикладене, зави позивача, відповідача та третьої особи підлягають частковому задоволенню.

Керуючись, ст. ст. 126, 129, 244, Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву позивача вх. №2987/26 від 25.06.2026 про відшкодування витрат на професійну правову допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Глобал" (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена 147, ЄДРПОУ 33951294) на користь Фізичної особи - підприємця Мільмана Петра Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 8 000 грн витрат на правничу допомогу.

3. Заяву відповідача вх. №1257/26 від 19.03.2026 про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мільмана Петра Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Глобал" (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена 147, ЄДРПОУ 33951294) 4 000 грн витрат на правничу допомогу.

5. Заяву третьої особи вх. №2967/26 від 24.06.2026 задовольнити частково.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Глобал" (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена 147, ЄДРПОУ 33951294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон Діва» (зона 38, вул. 893, буд. 19, офіс 11, м. Доха, Катар, ЄДРПОУ 5000699819) 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Накази видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257ГПК України.

Суддя Горецька З.В.