Рішення № 139239955, 26.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 Справа № 914/1794/26

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом:Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області, м. Золочів, в інтересах держави в особі позивача Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області, с. Заболотці до відповідача:Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ, в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», м. Ужгород третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:Державна екологічна інспекція у Львівській області, м. Львівпро:стягнення 26 775,03 грн.

Представники сторін: не викликалися.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області, м. Золочів, в інтересах держави в особі позивача Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області, с. Заболотці до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ, в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», м. Ужгород про стягнення 26 775,03 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.06.2026 позовну заяву першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області залишено без руху у зв`язку із недотриманням останнім вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

18.06.2026 на адресу суду від першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та залучено до участі у справі Державну екологічну інспекцію у Львівській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

09.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» надійшов відзив на позовну заяву (вх.№19615/26 від 09.07.2026).

13.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області надійшла відповідь на відзив (вх.№19876/26 від 13.07.2026).

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що внаслідок незаконної рубки невстановленими особами одного дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 57 виділ 3 Заболотцівського лісництва заподіяно шкоду в розмірі 26 775,03 грн. Факт незаконної рубки підтверджено матеріалами кримінального провадження №12022141160000285 від 30.12.2022, актом огляду місця вчинення правопорушення, розрахунком Державної екологічної інспекції у Львівській області та висновком судової інженерно-екологічної експертизи.

Прокурор вказує, що на момент незаконної рубки зазначена лісова ділянка перебувала у постійному користуванні ДП «Бродівське лісове господарство», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України». Оскільки безпосередніх осіб, які здійснили рубку, не встановлено, відповідальність за заподіяну шкоду прокурор пов`язує з неналежним забезпеченням постійним лісокористувачем охорони та збереження лісу.

Враховуючи, що Заболотцівська сільська рада самостійно не звернулася до суду, прокурор вважає наявними підстави для представництва інтересів держави та стягнення з ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» 26 775,03 грн шкоди на користь відповідного місцевого бюджету.

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог у повному обсязі та вважає їх необґрунтованими.

По-перше, відповідач стверджує, що незаконну рубку вчинили невстановлені особи, а доказів причетності відповідача чи його працівників до цього правопорушення немає.

По-друге, відповідач зазначає, що сам факт виявлення незаконної порубки на території, що перебуває у користуванні відповідача, не свідчить про наявність його вини та причинного зв`язку між діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

По-третє, відповідач звертає увагу, що розрахунок заявленої до стягнення суми здійснено як шкоди, заподіяної незаконною рубкою, тоді як відповідачу фактично ставиться у вину неналежна охорона лісу.

Окрім цього, відповідач заперечує наявність належних підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, оскільки не доведено, що Заболотцівська сільська рада була бездіяльною або неналежним чином здійснювала захист відповідних інтересів.

Отже, відповідач вважає, що позовні вимоги є недоведеними як щодо підстав відповідальності, так і щодо належності звернення прокурора, а тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Золочівською окружною прокуратурою Львівської області за результатами опрацювання матеріалів кримінального провадження №12022141160000285 від 30.12.2022 встановлено факт незаконної рубки одного сироростучого дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 57, виділі 3 Заболотцівського лісництва, в урочищі «Вуглярки».

Незаконну рубку виявлено та зафіксовано 30.12.2022 під час огляду місця вчинення правопорушення. Відповідні обставини підтверджуються актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та іншими матеріалами кримінального провадження.

Унаслідок незаконної рубки одного дерева навколишньому природному середовищу та лісу заподіяно майнову шкоду. Первинно її розмір було визначено в сумі 26 774,92 грн.

У подальшому Державною екологічною інспекцією у Львівській області 18.12.2025 проведено новий розрахунок розміру шкоди, відповідно до якого її розмір становить 26 775,03 грн.

22.01.2026 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України складено висновок експерта №5758-Е.

Експертом підтверджено правильність розрахунку, виконаного Державною екологічною інспекцією у Львівській області.

Відповідно до висновку експерта розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки одного дерева породи «дуб звичайний» діаметром на пні 74 см, становить 26 775,03 грн.

Під час досудового розслідування осіб, які безпосередньо здійснили незаконну рубку дерева, встановити не вдалося. Таким чином, безпосередній заподіювач шкоди залишився невстановленим.

Разом з тим, судом встановлено, що на момент виявлення та вчинення незаконної рубки відповідна територія перебувала у постійному користуванні ДП «Бродівське лісове господарство».

Належність кварталу 57, виділу 3 Заболотцівського лісництва до території, яка перебувала у користуванні зазначеного підприємства, підтверджується матеріалами лісовпорядкування, зокрема планшетом №2 лісовпорядкування 2020 року Заболотцівського лісництва та витягом із таксаційного опису.

У подальшому ДП «Бродівське лісове господарство» було припинено шляхом реорганізації. Підприємство приєднано до ДСГП «Ліси України», яке відповідно до матеріалів справи є правонаступником його прав та обов`язків. На базі ДП «Бродівське лісове господарство» була створена відповідна філія ДСГП «Ліси України», яка в подальшому також була закрита. Наразі відповідні лісові території входять до сфери діяльності філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».

Судом також встановлено, що земельна ділянка, до складу якої входить квартал 57, виділ 3 Заболотцівського лісництва, зареєстрована у Державному земельному кадастрі в межах земельної ділянки площею 1226,47 га з кадастровим номером 4620386300:01:029:0001. На момент розгляду спору ця земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України».

Згідно із матеріалами кримінального провадження №12022141160000285 від 30.12.2022 встановлено, що квартал 57 виділ 3 Заболотцівського лісництва відноситься до Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області, що підтверджується інформацією філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» №12455/39.2.2.3-2026 від 27.05.2026.

Крім того, судом встановлено, що Золочівська окружна прокуратура Львівської області запитом №14.54/05-39-2440ВИХ-26 від 27.05.2026 звернулася до Заболотцівської сільської ради щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у зв`язку з невідшкодованою шкодою, заподіяною порушенням природоохоронного законодавства у кварталі 57, виділі 3 Заболотцівського лісництва, урочищі «Вуглярки», у розмірі 26 775,03 грн.

Згідно з інформацією Заболотцівської сільської ради №02-21-3/577 від 27.05.2026, сільська рада до суду з позовом про стягнення 26 775,03 грн шкоди не зверталася у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору та необхідних матеріалів.

При цьому судом встановлено, що у зазначеній інформації №02-21-3/577 від 27.05.2026 Заболотцівська сільська рада повідомила Золочівську окружну прокуратуру Львівської області, що у разі подання прокуратурою відповідного позову в інтересах держави в особі сільської ради такий позов буде підтримано.

З огляду на викладене прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області з позовом про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерева, у розмірі 26 775,03 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 131 1 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, визначеному законом.

Положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Суд звертає увагу на те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, зокрема у разі якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Перший «виключний випадок» охоплює ситуації, коли існує орган, уповноважений самостійно захищати інтереси держави, тоді як другий стосується випадків відсутності такого органу. Водночас правові підстави представництва інтересів держави прокурором у зазначених ситуаціях є різними за своєю суттю та умовами застосування.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту інтересів держави проявляється у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, який, будучи обізнаним про порушення таких інтересів та наділеним необхідними повноваженнями для їх захисту, не звертається до суду з відповідним позовом.

Натомість неналежне здійснення захисту характеризується активною поведінкою органу, яка полягає у вчиненні певних дій або прийнятті рішень, спрямованих на захист інтересів держави, однак такі дії є неефективними, формальними або недостатніми для реального відновлення порушених інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Як встановлено судом, внаслідок незаконної порубки одного сироростучого дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 57, виділі 3 Заболотцівського лісництва, в урочищі «Вуглярки», навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду в розмірі 26 775,03 грн.

Зазначена територія знаходиться в адміністративно-територіальних межах Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області, що підтверджується інформацією філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» №12455/39.2.2.3-2026 від 27.05.2026. Відтак саме цей орган є уповноваженим на захист відповідних інтересів держави.

Матеріалами справи підтверджується, що Золочівська окружна прокуратура Львівської області запитом №14.54/05-39-2440ВИХ-26 від 27.05.2026 звернулася до Заболотцівської сільської ради щодо захисту інтересів держави у зв`язку з невідшкодованою шкодою в розмірі 26 775,03 грн.

Згідно з відповіддю № 02-21-3/577 від 27.05.2026, сільська рада до суду не зверталася через відсутність коштів на сплату судового збору та необхідних матеріалів, водночас підтримала б відповідний позов прокуратури.

Таким чином, будучи обізнаною про факт заподіяння шкоди та її розмір, Заболотцівська сільська рада Золочівського району Львівської області самостійних заходів щодо її стягнення не вжила, що свідчить про неналежне здійснення нею повноважень із захисту порушених інтересів держави.

Аналізуючи положення законодавства щодо представництва прокурором інтересів держави в суді у випадках їх порушення або загрози порушення, слід зазначити, що таке представництво допускається, зокрема:

1) коли захист відповідних інтересів не здійснюється або здійснюється неналежним чином органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах;

2) у разі відсутності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, уповноваженого здійснювати захист законних інтересів держави у відповідних правовідносинах.

Верховний Суд наголошує, що первинний обов`язок щодо захисту інтересів держави покладений саме на відповідні суб`єкти владних повноважень, а не на прокурора. Прокурор у цьому контексті виконує субсидіарну функцію та може звертатися до суду лише тоді, коли уповноважений орган не забезпечує захист або здійснює його неналежним чином, фактично замінюючи такий орган у судовому процесі.

Водночас прокурор не є альтернативним суб`єктом звернення до суду і не може підміняти собою орган влади, який має повноваження та реальну можливість самостійно захищати інтереси держави. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, зобов`язаний обґрунтувати та довести наявність підстав для представництва інтересів держави, однією з яких є бездіяльність уповноваженого органу.

Суд зазначає, що звернення прокурора до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», спрямоване на надання такому органу можливості самостійно відреагувати на виявлене порушення інтересів держави, зокрема шляхом проведення перевірки, вжиття заходів для усунення порушень, подання відповідного позову або надання обґрунтованих пояснень щодо відсутності підстав для такого звернення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про порушення інтересів держави, свідчить про бездіяльність такого органу. При цьому розумність строку оцінюється судом з урахуванням характеру порушення, необхідності невідкладного захисту інтересів держави, можливості настання негативних наслідків у разі бездіяльності, а також наявності об`єктивних причин, що могли перешкоджати зверненню до суду.

Отже, якщо після отримання відповідного повідомлення компетентний орган упродовж розумного строку самостійно не звернувся до суду, це є достатньою підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді є належне обґрунтування та підтвердження доказами факту бездіяльності уповноваженого органу, що може підтверджуватися, зокрема, зверненнями прокурора, повідомленням про намір звернутися до суду та відповідями відповідного органу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд повинен з`ясувати, чи був відповідний орган обізнаний про порушення інтересів держави, чи мав необхідні повноваження для їх захисту, однак упродовж розумного строку не вжив належних заходів судового захисту.

У цій справі прокурор обґрунтував звернення до суду невжиттям уповноваженим органом належних заходів щодо стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у зв`язку з чим правомірно реалізував свої представницькі повноваження в інтересах держави.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.09.2020 у справі № 923/359/19, від 09.09.2020 у справі № 908/1662/18, від 14.09.2020 у справі № 925/285/19, а також Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відтак суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді та відхиляє доводи відповідача про відсутність таких підстав як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи

Приписами статті 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статті 4 ЛК України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Статтею 16 ЛК України передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно зі ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Статтею 19 ЛК України чітко визначено права та обов`язки постійних лісокористувачів, зокрема встановлено, що вони зобов`язані:

- забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;

- дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;

- вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу (ч. 5 ст. 86 ЛК України).

Отже, суд виходить із того, що постійний лісокористувач зобов`язаний забезпечувати належну охорону та захист лісових насаджень, у тому числі від незаконних рубок, та несе відповідальність за неналежне виконання такого обов`язку.

Окрім цього, суд звертає увагу, що цивільно-правові наслідки порушення вимог лісового законодавства можуть наставати не лише для осіб, які безпосередньо здійснили незаконну порубку або пошкодження дерев, а й для постійних лісокористувачів у разі неналежного виконання покладених на них обов`язків щодо охорони та збереження лісових насаджень. Така бездіяльність, що полягає у невжитті належних заходів для запобігання незаконним рубкам на території, яка перебуває у їхньому користуванні, та спричинила можливість заподіяння шкоди третіми особами, є підставою для відповідальності постійного лісокористувача.

Аналогічний правовий підхід викладено у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 30.01.2025 у справі № 907/48/24 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.

Положеннями статті 93 ЛК України визначено завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, зокрема запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Варто зазначити, що Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі №909/1111/16 висловив правову позицію, відповідно до якої організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Крім того, у постанові від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України та з урахуванням правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки відповідальною особою перед державою як власником лісових ресурсів за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу.

Вина лісокористувача у такому випадку полягає у протиправній бездіяльності, що виражається у невжитті належних заходів щодо охорони та захисту лісових насаджень.

Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільною рубкою лісу, належить державі, а цивільно-правову відповідальність перед нею несуть як безпосередні винуватці порубки, так і лісокористувачі.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Положення статті 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначають економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з ч. 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

На підставі ч. 4 ст. 68 вищевказаного Закону підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст. 69 вищевказаного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відтак, порубка дерев є незаконною у разі її здійснення без відповідного дозволу; на підставі дозволу, виданого з порушенням законодавства; до початку або після закінчення встановлених у ньому строків; на ділянках, не передбачених дозволом; понад визначену кількість, а також щодо порід дерев, не зазначених у дозволі, чи порід, вирубка яких заборонена.

Положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Таким чином, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної (деліктної) шкоди.

Статтею 70 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.

З урахуванням положень ст. 107 ЛК України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що обов`язок щодо організації та забезпечення охорони і захисту лісів, у тому числі від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладено на постійних лісокористувачів.

Відтак доводи відповідача про те, що незаконну рубку вчинили невстановлені особи, а доказів причетності відповідача чи його працівників до її вчинення немає, суд відхиляє як необґрунтовані. Сам по собі факт невстановлення безпосередніх виконавців незаконної рубки не звільняє постійного лісокористувача від обов`язку забезпечувати належну охорону та захист лісів, що перебувають у його користуванні.

Також суд відхиляє доводи відповідача про відсутність вини та причинного зв`язку з огляду на те, що виявлення незаконної рубки на території, яка перебуває у його постійному користуванні, свідчить про неналежне виконання покладених на нього обов`язків щодо охорони і захисту лісів.

Судом встановлено, що належність кварталу 57, виділу 3 Заболотцівського лісництва до території, яка перебувала у користуванні ДП «Бродівське лісове господарство», підтверджується матеріалами лісовпорядкування, зокрема планшетом № 2 лісовпорядкування 2020 року та витягом із таксаційного опису.

У подальшому ДП «Бродівське лісове господарство» реорганізовано шляхом приєднання до ДСГП «Ліси України», яке є його правонаступником. Відповідні лісові території наразі входять до сфери діяльності філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».

Судом також встановлено, що квартал 57, виділ 3 входить до земельної ділянки площею 1226,47 га, кадастровий номер 4620386300:01:029:0001, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі та на момент розгляду справи перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України».

Крім того, відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12022141160000285 від 30.12.2022 та інформації філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» № 12455/39.2.2.3-2026 від 27.05.2026, квартал 57, виділ 3 Заболотцівського лісництва розташований на території Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується як розташування спірної лісової ділянки на території Заболотцівської сільської ради, так і перебування її у постійному користуванні відповідача, що має значення для вирішення спору щодо відповідальності за неналежну охорону та захист лісу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд зазначає, що для відшкодування шкоди підлягає доведенню наявність сукупності умов, а саме: протиправність поведінки особи, її вина, факт заподіяння шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою. Сукупність зазначених елементів є обов`язковою умовою для ухвалення судом рішення про відшкодування шкоди, а відсутність хоча б одного з них виключає настання цивільно-правової відповідальності.

У даному випадку внаслідок незаконної рубки одного дерева породи «дуб звичайний» заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу та лісу, розмір якої первісно визначено у сумі 26 774,92 грн.

У подальшому, 18.12.2025, Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено уточнений розрахунок, відповідно до якого розмір шкоди становить 26 775,03 грн.

Правильність зазначеного розрахунку підтверджується висновком судової інженерно-екологічної експертизи №5758-Е від 22.01.2026, складеним Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України.

Згідно з висновком експерта, розмір шкоди, заподіяної незаконною рубкою одного дерева породи «дуб звичайний» діаметром на пні 74 см, становить 26 775,03 грн.

Відмінність між сумою шкоди, визначеною філією «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», та розміром, встановленим експертом, зумовлена тим, що під час первісного розрахунку не було враховано індекс споживчих цін за 20082022 роки, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» (зі змінами).

Відтак розмір заподіяної шкоди підлягає визначенню з урахуванням відповідного індексу споживчих цін та коефіцієнта особливої природоохоронної цінності із застосуванням формули Ні = Нп Ч І/100.

Таким чином, доводи відповідача про неправильний спосіб визначення шкоди суд відхиляє. Розрахунок шкоди здійснюється виходячи з фактичного наслідку порушення, а саме незаконної рубки дерева, тоді як підставою цивільно-правової відповідальності відповідача є його протиправна бездіяльність, що полягає у неналежному виконанні обов`язку щодо охорони та захисту лісу.

Тому обставина, що відповідач не здійснював безпосередньої рубки дерева, не впливає на порядок визначення розміру завданої лісу шкоди.

Отже, відповідач як постійний лісокористувач не надав суду належних і допустимих доказів виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства щодо вжиття заходів з охорони і збереження лісових насаджень на підвідомчій йому території земель лісового фонду від незаконних рубок, а також не довів відсутності своєї вини.

Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою встановлено прямий причинно-наслідковий зв`язок, при цьому відсутність вини відповідача у вчиненні протиправної бездіяльності судом не встановлена та належними доказами не підтверджена

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну поведінку, яка призвела до незаконної вирубки дерева, у зв`язку з чим, відповідно до вимог чинного законодавства, підлягає притягненню до відповідальності та зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану внаслідок незаконної вирубки дерева.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 26 775,03 грн є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-А, ідентифікаційний код 44768034) в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 156, ідентифікаційний код 45554542) на користь Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області (80630, Львівська обл., с. Заболотці, вул. Шевченка, буд. 12; ідентифікаційний код 04372537) шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 26 775,03 грн.

Реквізити рахунку стягувача, відкритого в Державній казначейській службі України:

Отримувач ГУК Львів/Заболотцівська ТГ;

Код ЄДРПОУ 38008294;

Код платежу 24062100;

Рахунок UA878999980333179331000013773.

3. Стягнути з з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-А, ідентифікаційний код 44768034) в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 156, ідентифікаційний код 45554542) на користь Львівської обласної прокуратури (79000, м. Львів, проспект Шевченка 17/19; ідентифікаційний код 02910031) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн за подання позовної заяви.

Реквізити рахунку стягувача, відкритого в Державній казначейській службі України:

Отримувач Львівська обласна прокуратура;

Код ЄДРПОУ 02910031;

Рахунок UA138201720343140001000000774 (у ДКСУ у м. Києві).

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.08.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.