Рішення № 139239945, 24.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2026 Справа № 914/1078/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З.,

розглянувши матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю Укршина УА, м. Київ

про ухвалення додаткового рішення за вх. № 3708/26 від 12.08.2026

у справі №914/1078/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Укршина УА, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Блек Рентал, м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерного товариства Акцент-Банк, м.Дніпро

про: стягнення грошових коштів в розмірі 6 008 675,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршина УА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Рентал» про стягнення 6 008 675,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026, справу № 914/1078/26 розподілено для розгляду судді Козак І.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.04.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.08.2026 у справі № 914/1078/26 (суддя Козак І.Б.) вирішено позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Рентал» (адреса: 79019, Львівська обл., місто Львів, вулиця Липинського В., будинок 36; ідентифікаційний код: 44706622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршина УА» (адреса: 03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9 офіс 414; ідентифікаційний код: 41832615) 6 008 675,00 грн. безпідставно набутих коштів та 72 104,1 грн. судового збору.

12.08.2026 на адресу суду в систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршина УА» адвоката Старовойт Віталія Петровича надійшла заява з додатками про ухвалення додаткового рішення за вх. № 3708/26 у справі № 914/1078/26, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 120 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2026, у зв`язку з перебуванням судді Козак І.Б. у відпустці, заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршина УА» за вх. № 3708/26 від 12.08.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/1078/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.08.2026, вирішено прийняти до розгляду заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення за вх. № 3708/26 від 12.08.2026; здійснювати розгляд заяви без виклику (повідомлення) учасників справи. Також судом запропоновано відповідачу надати до суду в строк до 20.08.2026 письмові пояснення/заперечення щодо поданої позивачем заяви, з доказами їх направлення позивачу.

12.08.2026 за вх. № 22714/26 від представника відповідача надійшли на адресу суду в систему «Електронний суд» письмові заперечення на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення за вх. № 3708/26 від 12.08.2026. Відповідно до вказаних заперечень за вх. № 22714/26 від 12.08.2026, відповідач просить суд відмовити ТОВ «УКРШИНА UA» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з ТОВ «БЛЕК РЕНТАЛ» 120 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;

у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для компенсації витрат на професійну правничу допомогу - зменшити заявлений до стягнення розмір 120 000,00 грн до співмірного та обґрунтованого розміру з урахуванням критеріїв, передбачених статтями 126 та 129 ГПК України; врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат дії ТОВ «БЛЕК

РЕНТАЛ» щодо мирного врегулювання спору.

Згідно із частинами 3, 4 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

Оскільки у цій справі вирішується питання про стягнення судових витрат, то суд здійснюватиме розгляд заяви представника позивача без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1, частини 2 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Як передбачено частиною 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

При вирішенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю Укршина УА про ухвалення додаткового рішення за вх. № 3708/26 від 12.08.2026, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору, кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві за вх. № 1177 від 07.04.2026 позивач зазначає про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести до закінчення розгляду справи складається із судового збору за подання позовної заяви в електронному вигляді 72 104,10 грн (6 008 675.00 х 1,5% х 0,8), та витрат на професійну правничу допомогу розміром 120 000,00 гривень.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.4 ст.129 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представником позивача, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 120 000,00 грн., долучено до матеріалів справи наступні документи: ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 2171174 від 06.04.2026, виданий адвокату Старовойту В.П.; Договір про надання професійної правничої допомоги № 9 від 22.12.2022; Додаток № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 9 від 22.12.2022 Порядок обчислення та строки виплати гонорару за надану професійну правничу допомогу від 27.10.2025; Акт приймання-передачі наданих послуг від 08.08.2026 на загальну суму 120 000,00 грн.; рахунок на оплату № 1 від 08.08.2026 на суму 120 000,00 грн.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7353/10 від 01.03.2019, видане адвокату Старовойту В.П.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2022 між адвокатом Старовойт В.П. та Товариством з обмеженою відповідальністю Укршина УА (за договором клієнт) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги № 9 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу.

Згідно п. 4.1 Договору, розмір гонорару обраховується відповідно до ставок за надання правничої допомоги, викладених та узгоджених сторонами у додатку до договору.

У п. 4.3 Договору передбачено, що порядок та строки виплати гонорару за надану правничу допомогу визначаються сторонами у додатках до договору для кожної справи.

Додатком №1 від 27 жовтня 2025 року до Договору про надання професійної правничої допомоги (надалі Додаток №1), сторони обумовили порядок обчислення та строки виплати гонорару за надану професійну правничу допомогу.

Згідно пунктів 2.1.-2.2. Додатку №1, клієнт сплачує адвокатові фіксовану суму в розмірі 120 000,00 грн, упродовж 30 (тридцяти) днів від дня ухвалення рішення судом першої інстанції, незалежно від його оскарження в суді апеляційної інстанції.

У п.2 Акту приймання-передачі наданих послуг від 08 серпня 2026 року за Договором про надання професійної правничої допомоги № 9 від 22.12.2022 зазначено, що підписанням цього акту клієнт підтверджує, що судом ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, послуги з надання професійної правничої допомоги на суму 120 000,00 грн ним отримані, усі послуги надані якісно, в повному обсязі та в обумовлений строк, та заявив про відсутність будь-яких претензій чи застережень щодо наданих послуг та їх вартості.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 09.12.2021 у справі №922/3812/19).

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено правову позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Верховний Суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 відзначив, зокрема, що метою стягнення витрат на правничу допомогу, є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утриматися від вчинення дій, що у подальшому спричинять необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника, не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Розглядаючи заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Укршина УА про ухвалення додаткового рішення за вх. № 3708/26 від 12.08.2026 та вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що, як вбачається з матеріалів справи, представник позивача брав участь в судових засіданнях у даній справі, подавав на адресу суду заяви та клопотання. Позовна заява у даній справі подана за підписом адвоката Старовойт В.П.

А отже, вказане підтверджує наявність фактичного надання адвокатських послуг у даній справі.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дотримується позиції, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми встановлено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 01.06.2018 у справі № 904/8478/16).

Як вбачається з аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 ГПК України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 911/1803/17).

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами.

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства, беручи до уваги складність даної справи, предмет позову, характер спору та обсяг опрацьованого матеріалу, значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що розмір гонорару в розмірі 120 000,00 грн, не відповідає критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката позивача, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, з огляду на наступне.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатись в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розподіляючи витрати за надання професійно-правничої допомоги, суд вказує, що наявні в матеріалах справи Договір про надання професійної правничої допомоги № 9 від 22.12.2022; Додаток № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 9 від 22.12.2022 Порядок обчислення та строки виплати гонорару за надану професійну правничу допомогу від 27.10.2025; Акт приймання-передачі наданих послуг від 08.08.2026 на загальну суму 120 000,00 грн.; рахунок на оплату № 1 від 08.08.2026 на суму 120 000,00 грн., про які зазначалося вище - не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому представником позивача до стягнення з відповідача в розмірі 120 000,00 грн., адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Адвокат та Клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу, як вказано судом вище.

При цьому, суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, котрі вона неодноразово викладала в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147), згідно яких не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Положення частин 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з положеннями частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд, керуючись положеннями ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вважає за можливе з власної ініціативи обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу.

Господарський суд враховує, що заявлена представником позивача загальна сума витрат на професійну правничу допомогу виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат, складності справи №914/1078/26, витраченого адвокатом позивача часу на надання послуг у даній справі та участі в судових засіданнях.

На думку суду, надані представником позивача докази про надання правової (професійної правничої) допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони.

Суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові по справі № 905/1795/18 від 07.11.2019 року, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, з врахуванням вищенаведеного, взявши до уваги характер спірних правовідносин у даній справі, зокрема, значення справи для сторін, категорію складності справи, обсяг доказів, предмет та ціну позову, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку в порядку ч.5 ст. 129 ГПК України, обмежити розмір витрат представника позивача на професійну правничу допомогу до 15 000,00 грн., що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, та що на переконання суду, є достатнім у даній справі.

Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу за заявою представника позивача, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача до 15 000,00 грн., суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а лиш використовує таке право, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінивши та дослідивши наявні матеріали справи суд дійшов висновку, що заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Укршина УА про ухвалення додаткового рішення за вх. № 3708/26 від 12.08.2026 необхідно задоволити частково в сумі 15 000,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви представника позивача, суд відмовляє.

Суд зазначає, що додаткове рішення приймається з урахуванням доказів, які існували та були долучені до матеріалів справи станом на час ухвалення такого рішення.

Керуючись ст. ст. 16, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Укршина УА про ухвалення додаткового рішення за вх. № 3708/26 від 12.08.2026 задоволити частково в сумі 15 000,00 грн.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Рентал» (адреса: 79019, місто Львів, вулиця Липинського В., будинок 36; ідентифікаційний код: 44706622) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршина УА» (адреса: 03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9 офіс 414; ідентифікаційний код: 41832615) 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України, після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Додаткове рішення складено і підписано 25.08.2026.

Суддя Долінська О.З.