Рішення № 139239831, 12.05.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2026 р. м. Київ Справа № 911/142/26

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу, м. Київ,

Макарівської селищної ради, Київська обл., Бучанський р-н., с-ще. Макарів

до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м. Київ

про стягнення 2032387,02 грн.

Секретар судового засідання Самусь В.С.

за участю представників:

прокурор: Кацуба А.М.

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу, Макарівської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 2032387,02 грн. шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу в межах заповідного урочища Вепрове.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що 17.04.2024 працівниками Державної лісової охорони філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України та працівниками Столичного відділу управління контролю за використанням лісового та мисливського господарства Департаменту безпеки Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України під час обстеження лісових масивів виявлено пні незаконної рубки 32 дерев у 1, 4, 6, 9, 12, 14, 18 виділах 42 кварталу Небелицького лісництва філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в адміністративних межах Макарівської селищної ради.

Прокурор зазначає, що відповідачем, як лісокористувачем, в порушення ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України не було забезпечено охорону і збереження лісу від незаконної рубки. У результаті вказаного порушення державі заподіяно шкоду у сумі 2032387,02 грн., розраховану згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 575 від 10.05.2022 р. «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», яку прокурор, посилаючись на п. 5 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України, ст. 1166 ЦК України, просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Макарівської селищної ради.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 10.03.2026.

16.02.2026 засобами електронного зв`язку та 10.03.2026 засобами поштового зв`язку до господарського суду Київської області від позивача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, в якому він повідомив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі, а також просить розглядати справу № 911/142/26 за наявними в справі матеріалами за відсутності представника Макарівської селищної ради.

26.02.2026 до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Відповідач звертає увагу суду на те, що Державна екологічна інспекція Столичного округу не є належним позивачем у цій справі, з огляду на те, що Державна екологічна інспекція Столичного округу, її посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, Інспекція позбавлена можливості щодо пред`явлення до ДП «Ліси України» позову про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, оскільки розрахунок збитків проведено не особами, що здійснюють контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, не на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт порушень, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами. Відповідач вказує, що позовні вимоги не містять доказів, які вказували на неправомірність поведінки відповідача та не вказують які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив; доказів невчинення таких дій відповідачем до суду надано не було. На думку відповідача, акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 17.04.2024 мали б бути фактично додатком до акта перевірки планового чи позапланового заходу, який проведений не був, а тому ці акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства не можуть бути належним та достатнім доказом встановлення факту правопорушення, як наслідок вини та протиправної поведінки відповідача. Відповідач вказує, що позивачем перекладається відповідальність органу досудового розслідування на постійного лісокористувача, однак відповідач не наділений повноваженнями щодо проведення слідчих дій. За твердженнями відповідача, лісове господарство несе відповідальність лише у разі вчинення ним самим незаконної рубки або у разі допущення ним порушення вимог щодо ведення лісового господарства, водночас відповідач вчасно і в повній мірі здійснював комплекс заходів, спрямованих на охорону та збереження лісів від незаконних рубок відповідно до вимог чинного законодавства.

27.02.2026 до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій він просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Прокурор вказує, що норми законодавчих актів підтверджують, що саме Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому є належним позивачем у даній справі. Прокурор посилається на те, що працівниками державної лісової охорони ДП «Ліси України» не вжито дієвих заходів контролю лісових насаджень від незаконних рубок, внаслідок чого допущено незаконні (самовільні) рубки дерев, тобто, здійснення незаконної (самовільної) рубки 32 дерев діаметрами від 22 до 60 см та здійснення подальших лісосічних операцій: валки дерев, обрізування сучків (гілок) від стовбура, подальше їх розкряжування (розпил на сортименти) деревини на колоди потрібної довжини, трелювання деревини (підтягування сортиментів) до місця навантаження деревини, подальше навантаження на транспортний засіб та вивезення деревини загальним об`ємом більше 33 кубометри проводилося у денний (світловий) час доби і протягом тривалого часу, що не могло бути залишеним поза увагою державної лісової охорони ДП «Ліси України». Відтак, на переконання прокурора, відповідач ДП «Ліси України», як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, та на виконання вимог чинного законодавства повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

09.03.2026 до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він просить, зокрема відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2026 відкладено підготовче засідання на 31.03.2026.

17.03.2026 до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.04.2026.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2026 відкладено судове засідання на 12.05.2026.

Прокурор у підготовчих засіданнях та судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Представник позивача-1 у жодне підготовче засідання та судове засідання не з`явився. Позивач-1 про причини неявки представника у підготовчі засідання та судові засідання суд не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчих засідань та судових засідань повідомлений належним чином відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Представник позивача-2 у жодне підготовче засідання та судове засідання не з`явився. Позивач-2 про причини неявки представника у підготовчі засідання та судові засідання суд не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчих засідань та судових засідань повідомлений належним чином відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується довідками про доставку електронних листів. Як вже зазначалось, 16.02.2026 засобами електронного зв`язку та 10.03.2026 засобами поштового зв`язку до господарського суду Київської області від позивача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, в якому він повідомляє, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у підготовчих засіданнях 10.03.2026, 31.03.2026 та у судовому засіданні 21.04.2026 проти задоволення позову заперечував.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзаців першого, другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з абзацами першим-третім частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

В якості позивача-1 прокурор вказав Державну екологічну інспекцію Столичного округу.

Відповідно до п. ґ) ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, встановлено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (п. 1 Положення № 275).

Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів (п. 3 положення № 275).

Державна екологічна інспекція Столичного округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується, та діє на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 18. Повноваження інспекції поширюються на територію міста Києва та Київської області (п. 1 Положення № 18).

Згідно з пп. 5 п. 2 розділу ІІ Положення № 18 інспекція в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах.

Таким чином, Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому є належним позивачем у даній справі.

Київська обласна прокуратура звернулась із листом від 05.12.2025 № 12/2-990вих-25 до Державної екологічної інспекції Столичного округу, в якому, посилаючись на незаконну порубку дерев, внаслідок якої завдано шкоду у розмірі 2032387,02 грн, просила повідомити прокуратуру чи зверталася Державна екологічна інспекція Столичного округу до суду з позовом до ДП Ліси України про стягнення шкоди розміром 2032387,02 грн за незаконну рубку 32 дерев у 42 кварталі Небелицького лісництва ДП Ліси України, або повідомити про неможливість звернення до суду з вказаних питань з метою вжиття заходів представницького характеру Київською обласною прокуратурою в порядку, визначеному ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

У відповідь на лист прокуратури від 05.12.2025 № 12/2-990вих-25 Державна екологічна інспекція Столичного округу листом № 9/6/2-30/3811 від 09.12.2025 повідомила, що Інспекція не заперечує щодо пред`явлення Київською обласною прокуратурою позову в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу про стягнення збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства за фактом, викладеним у листі. Також Інспекція повідомила прокуратуру про те, що у разі подання Київською обласною прокуратурою позовної заяви Інспекцією позовні вимоги будуть підтримані в повному обсязі.

В якості позивача-2 прокурор визначив Макарівську селищну раду.

Згідно з пп. 1 п. б) ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Оскільки місцем заподіяння шкоди внаслідок незаконної порубки дерев є Небелицьке лісництво, яке знаходиться в адміністративних межах Макарівської територіальної громади, то органом місцевого самоврядування, до повноважень якого належить здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є Макарівська селищна рада.

Київська обласна прокуратура звернулась із листом від 05.12.2025 № 12/2-988вих-25 до Макарівського селищного голови, в якому, посилаючись на незаконну порубку дерев, внаслідок якої завдано шкоду у розмірі 2032387,02 грн, просила повідомити прокуратуру, чи зверталася Макарівська селищна рада до суду з позовом до ДП Ліси України про стягнення шкоди розміром 2032387,02 грн за незаконну рубку 32 дерев у 42 кварталі Небелицького лісництва ДП Ліси України, або повідомити про неможливість звернення до суду з вказаних питань з метою вжиття заходів представницького характеру Київською обласною прокуратурою в порядку, визначеному ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

У відповідь на лист прокуратури від 05.12.2025 № 12/2-988вих-25 Макарівська селищна рада листом від 09.12.2025 № 03-23/3585 повідомила, що станом на 08.12.2025 збитки у розмірі 2032387,02 грн до бюджету Макарівської селищної ради не надходили. Також, Макарівська селищна рада повідомила, що вона позбавлена контролюючих повноважень та не в змозі самостійно зібрати всі належні та допустимі докази з метою підготовки позову до суду. Також, у вказаному листі Макарівська селищна рада повідомила що вона не заперечує щодо вжиття заходів представницького характеру Київською обласною прокуратурою в порядку, визначеному ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Матеріали справи містять листи від 25.12.2025 № 12/2-1072вих-25 та № 12/2-1073вих-25 Київської обласної прокуратури, адресовані Макарівському селищному голові та Державній екологічній інспекції Столичного округу відповідно, в яких прокуратура повідомила про те, що Київською обласною прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу, Макарівської селищної ради до ДСГП Ліси України про стягнення шкоди розміром 2032387,02 грн за незаконну порубку дерев на території заповідного урочища Вепрове, та що вищезазначений позов буде пред`явлено до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Макарівської селищної ради.

Доказів надання позивачами відповідей на вказані листи прокурора, чи вжиття ними будь-яких заходів реагування, матеріали справи не містять.

Суд враховує, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18:

« 76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.».

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В контексті викладених положень Закону України «Про прокуратуру» та висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав даний позов з дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та повідомив позивачів про звернення з позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.04.2024 працівниками філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у кварталі 42 виділах 1, 4, 6, 9, 12, 14, 18 Небелицького лісництва було виявлено самовільну рубку тридцяти двох дерев породи сосна, дуб, граб, відповідальність за яку передбачена статтею 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення, внаслідок чого провідним інженером з охорони та захисту лісу філії Макарівське лісове господарство Місюною Максимом Юлійовичем за участю майстра лісу Небелицького лісництва Федорка В`ячеслава Володимировича було складено та підписано акт від 17.04.2024 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та здійснено розрахунок збитків, спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.

Із вказаного акта вбачається, що в результаті незаконної порубки дерев у кількості 32 шт. (сосна, дуб, граб) заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 2032387,02 грн, що розрахована за таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 575 від 10.05.2022.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що відповідачем, як лісокористувачем, в порушення ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України не було забезпечено охорону і збереження лісу від незаконної рубки, в результаті чого державі заподіяно шкоду у сумі 2032387,02 грн.

Згідно з абз. 1 ст. 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу (ч. 5 ст. 86 Лісового кодексу України).

Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).

Отже організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20.

Земельна ділянка (квартал 42 виділи 1, 4, 6, 18, 12, 14, 9 Небелицького лісництва), на якій виявлено факт незаконної порубки дерев, знаходиться на території Макарівської селищної ради, що вбачається з планшету № 3 лісовпорядкування Небелицького лісництва ДП «Макарівський Лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2014 року.

Як вбачається з наданого охоронного зобов`язання, оформленого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», під охорону передано заповідне урочище «Вепрове» площею 118,0 га.

У зазначеному документі наведено відомості про створення об`єкта природно-заповідного фонду, а саме, що заповідне урочище «Вепрове» оголошено рішенням XVI сесії XXI скликання Київської обласної ради від 10.03.1994 «Про оголошення нововиявлених та резервування цінних для заповідання територій, об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення». Також визначено його місцезнаходження у межах ДП «Макарівське лісове господарство», квартали 42, 43 (входять усі виділи) Небелицького лісництва в адміністративних межах Борівської сільської ради Макарівського району.

В охоронному зобов`язанні зазначено, що територія входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання із встановленням необхідних вимог режиму охорони, відтворення та використання природних ресурсів. У документі також наведено опис об`єкта збереження, відповідно до якого територія є лісовою ділянкою, де зростають старі дерева липи, граба, куртини ялини звичайної, основу деревостану становить сосна віком понад 70 років, рослинність набуває природного стану, відбувається самовідновлення корінних лісових порід, а сама територія має велике значення для збереження фауни.

Землекористувачем визначено Державне підприємство «Макарівське лісове господарство», яке зобов`язалося забезпечувати додержання вимог заповідного режиму на території заповідного урочища «Вепрове», а також відповідно до статей 29, 30, 46 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» здійснювати винесення меж природно-заповідної території в натуру, встановлення державних межових та інформаційно-охоронних знаків, інформаційних щитів, нанесення контурів природно-заповідної території на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування і землеустрою з детальною характеристикою у таксаційних описах та проектах внутрішньогосподарського землеустрою.

Охоронним зобов`язанням також встановлено заповідний режим території, яким передбачено заборону, зокрема, надання земельних ділянок під будівництво чи в оренду, розорювання земель, порушення ґрунтового покриву та рельєфу, проведення розвідувальних, підривних робіт і розробки корисних копалин, засмічення та забруднення території, влаштування сміттєзвалищ, проведення рубок головного користування та прохідних рубок, порушення умов оселення і гніздування тварин, турбування, знищення та відлов усіх видів тварин, збирання рідкісних і занесених до Червоної книги України видів рослин, проведення меліоративних робіт, використання та зберігання отрутохімікатів, влаштування місць відпочинку і розведення вогнищ, проїзду транспорту поза дорогами загального користування (крім службового транспорту), а також здійснення інших видів господарської діяльності, які можуть призвести до втрати природної, наукової та культурно-освітньої цінності заповідного урочища.

Згідно з охоронним зобов`язанням зміна меж, категорії та скасування статусу території здійснюється відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та Земельного кодексу України.

Документ підписано начальником Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області О.І. Чабановим 15.03.2010 та директором ДП «Макарівське лісове господарство» В.С. Рижуком 27.04.2010, а також зареєстровано в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Київській області за № ЗУр 1-563 від 23.02.2009.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 937 від 28.10.2022 припинено Державне підприємство "Макарівське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднанням до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код 44768034).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 Цивільного кодексу України).

Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію припинення Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» здійснено 12.04.2023, про що здійснено відповідний запис № 1003401120026000189 в Реєстрі.

Також з інформації, що міститься в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що правонаступником Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» (код 00992160) є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код 44768034).

Наказом від 09.01.2023 р. № 65 Державного агентства лісових ресурсів України затверджено передавальний акт Державного підприємства «Макарівське лісове господарство».

Відповідно до передавального акта від 03.01.2023 балансових рахунків, основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, а також матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше ДП Макарівське лісове господарство, яке координується Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства, до державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, як правонаступника переходять речові права на земельні ділянки, які перебували у постійному користуванні ДП Макарівське лісове господарство , а також всі процесуальні права та обов`язки, результати рішень судових справ, в яких стороною чи третьою стороною є ДП Макарівське лісове господарство.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 320259694 від 16.01.2023, право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222780400:05:041:0001 площею 1075.949 га зареєстровано за № 42899714 від 05.07.2021 за Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034) на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ № 002942 від 20.05.2004, Наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 65 від 09.01.2023, Передавального акту від 03.01.2023.

Таким чином наявні у матеріалах справи матеріали лісовпорядкування та відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджують те, що земельні ділянки, на яких відбулась вирубка дерев, перебували на момент вирубки дерев у постійному користуванні ДСГП Ліси України.

Відповідно до п.п. 1.4.19. п. 1.4. Статуту ДСГП Ліси України, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.03.2024 № 53, Підприємство є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» на підставі наказу Державного агенства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 937 «Про припинення державного підприємства «Макарівське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення».

Відповідно до п. 3.2 Статуту основними напрямами діяльності підприємства є: забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (пп. 3.2.2); запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин (пп. 3.2.3).

Пунктом 4.6 Статуту встановлено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно із законодавством.

Таким чином, після здійснення реорганізації, фактичним постійним лісокористувачем земельних ділянок лісогосподарського призначення в Небелицькому лісництві визначено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Отже саме на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», як на землекористувача земельних ділянок, на яких відбулась незаконна рубка 32 дерев, та його працівників, покладений обов`язок проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок, за неналежне виконання якого останній має нести встановлену чинним законодавством відповідальність.

Як вже зазначалось, 17.04.2024 працівниками філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у кварталі 42 виділах 1, 4, 6, 9, 12, 14, 18 Небелицького лісництва було виявлено незаконну рубку тридцяти двох дерев породи сосна, дуб, граб, відповідальність за яку передбачена статтею 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення, внаслідок чого провідним інженером з охорони та захисту лісу філії Макарівське лісове господарство Місюною Максимом Юлійовичем за участю майстра лісу Небелицького лісництва Федорка В`ячеслава Володимировича було складено та підписано акт від 17.04.2024 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та здійснено розрахунок збитків, спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.

Із вказаного акта вбачається, що в результаті незаконної порубки дерев у кількості 32 шт. (сосна, дуб, граб) заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 2032387,02 грн, що розрахована за таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 575 від 10.05.2022.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 31.08.2010 № 262, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.09.2010 за № 863/18158, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.

Отже акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства.

У постанові від 24.02.2021 у справі № 906/366/20 Верховний Суд дійшов висновків про те, що матеріали перевірки, за результатом яких встановлено лісопорушення працівниками лісокористувача, є достатніми та належними доказами.

Враховуючи викладене, акт від 17.04.2024 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та вказані в ньому розрахунки завданих збитків, є належним та допустимим доказом вчинення протиправного діяння у вигляді незаконної вирубки лісу.

Як встановлено судом, предметом діяльності ДСГП «Ліси України» серед іншого є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок та запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.

Викладене свідчить про те, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства.

Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.

Таким чином, наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 дійшла висновку, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах № 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів.

Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Отже цивільно-правову відповідальність за порушення природоохоронного законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні їх працівниками та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень, внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.

Отже прокурором було доведено протиправну поведінку відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони і захисту лісів від незаконної вирубки на підвідомчій йому території.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Вищевказана позиція у справах даної категорії, ще раз підтверджена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, в якій Верховний Суд вчергове зазначив, що визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.

З огляду на викладене посилання відповідача на те, що позовні вимоги не містять доказів, які вказували на неправомірність поведінки відповідача та не вказують, які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив, не заслуговують на увагу.

Заперечення відповідача що фактично позивачем перекладається відповідальність органу досудового розслідування на постійного лісокористувача, однак відповідач не наділений повноваженнями щодо проведення слідчих дій, також судом відхиляються, оскільки цивільна відповідальність постійного лісокористувача виникає незалежно від результатів кримінального провадження та факту встановлення безпосереднього виконавця рубки.

Доводи відповідача про нібито вчасне та повне здійснення комплексу заходів з охорони та захисту лісів спростовуються самим фактом вчинення незаконної рубки дерев на підконтрольній йому ділянці лісу, що свідчить про протиправну бездіяльність постійного лісокористувача у вигляді незабезпечення належної охорони та захисту лісових насаджень.

Статтею 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, серед іншого, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Положеннями статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено ст. 1166 Цивільного кодексу України яка встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов`язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

Враховуючи вимоги статті 1166 Цивільного кодексу України у вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як встановлено судом, факт порушення лісового законодавства - незаконної рубки дерев підтверджується актом від 17.04.2024 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, складеним посадовими особами відповідача.

Виявлене посадовими особами Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме рубка 32 дерев здійснена на території (квартал 42 виділи 1, 4, 6, 18, 12, 14, 9 Небелицького лісництва ДП Ліси України), підвідомчій постійному лісокористувачу - Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України».

Оскільки відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, створення сприятливих умов щодо охорони лісу та недопущення самовільної (незаконної) рубки невідомими особами на наданих відповідачу в користування земельних ділянках, суд дійшов висновку про наявність складу цивільного правопорушення.

На підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев, прокурор надав розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням да пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту на територіях та об?єктах природно-заповідного фонду (інші зони) філія "Макарівське лісове господарство" Небелицьке лісництво квартал 42 виділи 1, 4, 6, 18, 12, 14, 9, проведений провідним інженером з охорони та захисту лісу відділу лісового та мисливського господарства філії Макарівське лісове господарство ДП Ліси України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575, відповідно до якого розмір збитків за 32 дерева становить 2032387,02 грн.

З акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 17.04.2024 також вбачається, що розмір шкоди внаслідок самовільної рубки 32 дерев становить 2032387,02 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» затверджено спеціальні такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду внаслідок, зокрема незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здеревяніле стебло, до ступеня припинення росту.

Крім того, вказаною постановою затверджено Порядок проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Пунктом 1 вказаної постанови встановлено, що розмір шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду, обчислюється з урахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) та коефіцієнта, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об`єктів природно-заповідного фонду за встановленою формулою:

Ні = (Нп х І / 100) х 10, де:

Ні - розмір шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю;

Нп - такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду за одну одиницю, встановлена у додатках 1-12 до постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», гривень;

І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків;

10 - коефіцієнт, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

У разі привласнення буреломних, вітровальних дерев, а також самовільного вирубування сухостійних дерев розмір шкоди обчислюється за цією таксою, зменшеною у два рази (п. 6 примітки до додатку 1 постанови № 575).

Як встановлено судом, з акта від 17.04.2024 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та розрахунку збитків вбачається, що у кварталі 42 виділах 1, 4, 6, 9, 12, 14, 18 Небелицького лісництва було виявлено незаконну рубку 32 дерев породи сосна, дуб, граб згідно з діаметром, наведеним у розрахунку.

Відповідно до Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здеревяніле стебло, до ступеня припинення росту, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575, за кожне дерево, зрубане або пошкоджене до ступеня припинення росту, розмір шкоди становить: при діаметрі дерева у корі біля шийки кореня до 10 см 257 грн (степова зона) або 227 грн (інші зони); 10,1 14 см 442 грн або 395 грн; 14,1 18 см 1124 грн або 1033 грн; 18,1 22 см 2292 грн або 2098 грн; 22,1 26 см 4040 грн або 3690 грн; 26,1 30 см 6363 грн або 5833 грн; 30,1 34 см 8520 грн або 7820 грн; 34,1 38 см 10844 грн або 9947 грн; 38,1 42 см 13318 грн або 12212 грн; 42,1 46 см 15796 грн або 14490 грн; 46,1 50 см 18287 грн або 16752 грн; за кожний сантиметр діаметра понад 50 см 608 грн (степова зона) або 530 грн (інші зони).

Наявний в матеріалах справи розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням да пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту на територіях та об?єктах природно-заповідного фонду, здійснений з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 (з додатками) та є арифметично правильним.

Контррозрахунку розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу відповідачем до суду не надано, наявний в матеріалах справи розрахунок не спростовано.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісу та об`єкту природно-заповідного фонду; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних Такс, затверджених Постановою від 10.05.2022 № 575; безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та неперешкоджанні його посадовими особами незаконному вирубуванню лісових насаджень та порушенню природно-заповідного режиму.

Отже вимоги прокуратури про стягнення з відповідача 2032387,02 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приписами ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

За змістом пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку.

Оскільки незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Макарівської територіальної громади Київської області, то заподіяну шкоду належить стягувати за місцем заподіяння шкоди, відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» на казначейський рахунок спеціального фонду за реквізитами рахунку сільської ради згідно коду бюджетної класифікації. В означеному випадку це грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, код класифікації доходів 24062100.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9 А, код 44768034) на користь держави в особі Макарівської селищної ради (08001, Київська обл., Бучанський р-н, селище Макарів, вул.Димитрія Ростовського, будинок 30, код 04362183) 2032387,02 грн (два мільйони тридцять дві тисячі триста вісімдесят сім грн 02 коп) шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9 А, код 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код 02909996) 30485,81 грн (тридцять тисяч чотириста вісімдесят п`ять грн 81 коп) судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26.08.2026.

Суддя О.О. Рябцева