Ухвала суду № 139239820, 25.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"25" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/410/15

Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., розглянувши заяву Державного підприємства „Енергоринок про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі №911/410/15

за позовом: Державного підприємства „Енергоринок

до відповідача: Державного підприємства Регіональні електричні мережі

за участю третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

за участю третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України

про стягнення

ВСТАНОВИВ

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 апеляційну скаргу Державного підприємства Енергоринок на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2015р. у справі №911/410/15 задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2015 у справі №911/410/15 в частині відмови у стягненні 107480059,15 грн. пені та 564716,04 грн. штрафу скасовано і вимоги у цій частині позову задоволено. Викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції: Позов державного підприємства „Енергоринок до державного підприємства Регіональні електричні мережі про стягнення заборгованості за договором задовольнити. Стягнути з державного підприємства Регіональні електричні мережі, ідентифікаційний код: 32402870, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, ПАТ Укргідроенерго, на користь державного підприємства „Енергоринок, ідентифікаційний код: 21515381, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, заборгованість за договором від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 у вигляді основного боргу у сумі 2384448226,99 грн. (два мільярди триста вісімдесят чотири мільйони чотириста сорок вісім тисяч двісті двадцять шість гривень 99 коп.), пені в сумі 126 044 851,68 грн. (сто двадцять шість мільйонів сорок чотири тисячі вісімсот п`ятдесят одна гривня 68 коп.), штрафу в сумі 1555260,45 грн. (один мільйон п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч двісті шістдесят гривень 45 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 214722833,47 грн. (двісті чотирнадцять мільйонів сімсот двадцять дві тисячі вісімсот тридцять три гривні 47 коп.), трьох процентів річних в сумі 20805419,61 грн. (двадцять мільйонів вісімсот п`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять гривень 61 коп.), судовий збір у сумі 73080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.). У задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства Регіональні електричні мережі на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2015р. у справі №911/410/15 відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства Регіональні електричні мережі на користь Державного підприємства Енергоринок 36540,00 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі №911/410/15 Господарським судом Київської області видано відповідні накази від 13.01.2016.

19.08.2026 через систему «Електронний суд» від Державного підприємства „Енергоринок до суду надійшла заява про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі №911/410/15, в якій останній просить суд зобов`язати Державне підприємство Регіональні електричні мережі подати до суду звіт про виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі №911/410/15.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2026 наведену вище заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Розглянувши вказану вище заяву та дослідивши додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України Про виконавче провадження).

У разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України Про виконавче провадження врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Нормами Закону України Про виконавче провадження визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. При цьому відповідно до Закону України Про виконавче провадження державний виконавець наділений достатніми повноваженнями для вжиття заходів щодо примусового виконання боржником судового рішення.

Таким чином, виконання рішення суду, у випадку відмови відповідача виконати його в добровільному порядку, забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження.

Судовий контроль за виконанням судових рішень встановлено розділом VI ГПК України.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 345-1 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: 1) про захист ділової репутації; 2) що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 3) в інших спорах немайнового характеру.

Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою ч. 1 цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

У заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Спосіб судового контролю, передбачений ст. 345-1 Господарського процесуального кодексу України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення боржником, яке залишається невиконаним.

Отже, судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, є формою забезпечення виконання судових рішень. При цьому для подання стягувачем заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення мають бути наявні відповідні правові умови аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у невиконанні боржником свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 12.03.2016 відкрито виконавче провадження №50432278 з примусового виконання наказу від 13.01.2016 у справі №911/410/15.

Також, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.04.2016 відкрито виконавче провадження №50945791 з примусового виконання наказу від 13.01.2016 у справі №911/410/15.

При цьому, постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13.03.2026 зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №50945791 з примусового виконання наказу від 13.01.2016 у справі №911/410/15 до 01.01.2027.

Згідно з п. 1-5 розділу ХIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження установлено, що до 1 січня 2027 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржниками є оператори системи розподілу, що здійснюють розподіл електричної енергії на територіях ліцензованої діяльності, до складу яких входять території, на яких велися бойові дії станом на 31 грудня 2023 року, або території, тимчасово окуповані Російською Федерацією станом на 31 грудня 2023 року, відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, щодо заборгованості, яка утворилася перед Державним підприємством "Енергоринок".

Суд зауважує, що зі змісту ст. 345-1 ГПК України вбачається, що як крайній захід для захисту прав стягувача, закон встановив можливість звернення до суду з заявою про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення. У той же час, перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує боржника здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається невиконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку ст. 345-1 ГПК України (аналогічна правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20).

Правовою підставою для зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі № 826/9960/15).

Таким чином стягувачем не було враховано, що у даному випадку відсутні факти одночасного невиконання судового рішення та обставини, що свідчать про протиправність дій чи бездіяльності боржника пов`язаних з невиконанням судового рішення у даній справі, оскільки згідно постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13.03.2026 було зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №50945791 з примусового виконання наказу від 13.01.2016 у справі №911/410/15 до 01.01.2027. Вказані обставини є перешкодою для прийняття господарським судом до розгляду заяви стягувача на підставі положень ч. 4 ст. 345-1 ГПК України.

Відтак, з урахуванням вказаного вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду поданої заявником заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

Зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у даній справі, примусове виконання якого здійснюється органом державної виконавчої служби, яким зупинено вчинення виконавчих дій спрямованих на виконання судового рішення у цій справі нівелює суть такого зупинення, позаяк вимога подати звіт у період зупиненого виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду фактично змушує боржника звітувати про виконання судового рішення, виконання якого зупинено у зв`язку з наведеними вище обставинами.

Подання звіту про виконання судового рішення у зупиненому виконавчому провадженні суперечить логіці зупинення, оскільки зупинення провадження передбачає тимчасове припинення будь-яких виконавчих дій до усунення обставин, що стали підставою для такого зупинення.

Подаючи заяву про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, за наявності постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13.03.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №50945791, спрямованих на виконання судового рішення у цій справі до усунення обставин, що стали підставою для такого зупинення, заявник по суті фактично не погоджується з зупиненням вчинення виконавчих дій та невиконання в примусовому порядку рішення суду, у зв`язку з таким зупиненням. При цьому вказану постанову органу виконавчої служби стягувачем оскаржено не було.

Питання правомірності відмови заявнику у прийнятті заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення до розгляду за наявності зупиненого виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду вирішувалось Північним апеляційним господарським судом в постанові від 03.12.2025 у справі №911/1485/22 та в постанові від 23.07.2026 у справі №911/889/22.

Керуючись ст. 232-235, 345-1 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

Відмовити Державному підприємству „Енергоринок у прийнятті заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі №911/410/15 до розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 25.08.2026 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Г. Смірнов