№ 139239484, 12.08.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ Рішення

12.08.2026 м. Ужгород Справа №907/11/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.

при секретарі судового засідання Мартон М.М.,

розглянувши із власної ініціативи матеріали справи №907/11/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Горизонт - СМ, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Леда Вест, м. Берегове Закарпатської області

про стягнення суми 309 308,48 грн заборгованості по оплаті здійсненого перевезення вантажу згідно Договорів заявок №1/19062025 від 19.06.2025 та №2/16062025 від 16.06.2025,

з участю представників сторін:

позивача (заявника) без виклику

відповідача без виклику

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2026 у справі №907/11/26 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Леда Вест, вул. Хмельницького Богдана, будинок 112, м. Берегове, Закарпатська область, 90202 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44794546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Горизонт - СМ, вул. Січових Стрільців, будинок 1-5, м. Київ, 04053 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 30524716) суму 309 308,48 грн (Триста дев`ять тисяч триста вісім гривень 48 коп.) заборгованості по оплаті здійсненого перевезення вантажу згідно Договорів заявок №1/19062025 від 19.06.2025 та №2/16062025 від 16.06.2025, а також 3711,70 грн (Три тисячі сімсот одинадцять гривень 70 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Водночас при ухваленні рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2026 у справі №907/11/26 судом не вирішено питання про судові витрати в частині стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 17 300 грн та 3000 грн гонорару успіху.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.06.2026 з метою вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення суду у справі №907/11/26 призначено судове засідання на 12.08.2026 без виклику уповноважених представників учасників процесу.

Із матеріалів справи вбачається, що представник позивача в поданій суду позовній заяві просив стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Горизонт - СМ, м. Київ суму 17 300 понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 3000 грн гонорару успіху.

Поданим через підсистему Електронний суд клопотанням №3 від 17.06.2026 (вх. №02.3.1-02/5950/26 від 17.06.2026) представник відповідача просить суд зменшити заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу у даній справі до суми 1000 грн та до цієї ж суми гонорар успіху, або відмовити повністю у відшкодуванні таких витрат на користь позивача.

В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача покликається на положення ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а також практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, за якою, при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критеріїв їх реальності, необхідності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт та витрачений ним час.

При цьому, представник відповідача наголошує, що зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у тому числі щодо сплати гонорару успіху, не є обов`язковими для суду при визначенні розміру витрат, які підлягають покладенню на іншу сторону.

За твердженням представника відповідача, зазначені у наданому позивачем акті приймання-передачі послуг від 08.01.2026 витрати часу, а саме 4 год. 45 хв. на огляд, дослідження, аналіз та попередню правову оцінку документів та інших доказів, 12 год. 35 хв. на підготовку пакету документів та позовної заяви, а також 5 год на вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення, не відповідають фактичній складності та обсягу виконаної роботи.

На обґрунтування такої позиції представник відповідача вказує, що в провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувають й інші справи за позовами ТОВ Горизонт-СМ до ТОВ Леда Вест, зокрема справи №907/27/26, №907/118/26, №907/55/26 та №907/1422/25, в яких заявлено аналогічні вимоги та наведено аналогічні правові підстави позову, а тексти позовних заяв по суті не відрізняються, за винятком сум стягнення та переліку доданих доказів. У зв`язку із цим представник відповідача вважає необґрунтованим зазначення 12 год. 35 хв. на підготовку позовної заяви та пакету документів, оскільки підготовка такого позову фактично потребувала лише зміни суми боргу та переліку відповідних документів.

Також представник відповідача наголошує на необґрунтованості витрат часу в обсязі 5 год. на вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення, оскільки конкретний перелік таких дій позивачем не наведено; справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що не передбачає необхідності безпосередньої участі адвоката у судових засіданнях, а витрати, пов`язані зі стадією примусового виконання рішення, на даний час мають абстрактний характер, оскільки така стадія може настати лише за умови ухвалення рішення на користь позивача та невиконання його боржником у добровільному порядку.

Водночас представник відповідача звертає увагу на те, що попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу позивачем не подавався, підготовка позовної заяви не потребувала значних часових витрат, а для підготовки матеріалів адвокату не було необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавство чи значний обсяг документів та інших обставин. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінилося, а самі правовідносини не передбачають необхідності дослідження та застосування значного обсягу нормативно-правової бази.

Окремо представник відповідача ставить під сумнів належність наданої позивачем квитанції до прибуткового касового ордеру як доказу фактичної оплати послуг адвоката, та зазначає, що квитанція №02-01 від 08.01.2026 містить посилання на договір про надання правової допомоги, однак не містить посилання на відповідний акт наданих послуг, у зв`язку із чим неможливо встановити, за яким саме актом здійснено оплату; квитанція не містить усіх обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

У даному аспекті представник відповідача також зауважує, що позивачем не надано витягу з журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів на підтвердження реальності отримання адвокатом готівкових коштів, а також доказів обліку відповідного доходу адвокатом. На цій підставі представник відповідача стверджує про відсутність належних та допустимих доказів як надання правничої допомоги за договором, так і фактичної оплати заявлених витрат.

За таких наведених обставин представник відповідача вважає, що заявлені позивачем 17 300 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3000 грн гонорару успіху є завищеними, не мають характеру необхідних витрат, неспівмірні з обсягом фактично наданих адвокатом послуг та не відповідають критеріям реальності, обґрунтованості й пропорційності, з огляду також на те, що дана справа, на переконання відповідача, не є складною.

За матеріалами справи судом встановлено, що клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу аналогічного змісту б/н від 11.03.2026 (вх. №02.3.1-02/2300/26 від 11.03.2026) подавалося представником відповідача ще при розгляді справи та до ухвалення судом рішення від 20.03.2026.

Представник позивача через підсистему Електронний суд подав заперечення на клопотання відповідача щодо зменшення витрат на правову допомогу б/н від 12.03.2026 (вх. №02.3.1-02/2334/26 від 12.03.2026), за змістом яких заперечує проти клопотання відповідача.

Зокрема представник позивача зазначає, що наведені відповідачем справи дійсно є аналогічними, однак, сама по собі подібність таких справ не свідчить про автоматичне копіювання їх змісту, оскільки кожна справа потребує належного дослідження первинних документів, здійснення відповідних розрахунків, наведення чітких обґрунтувань та має власну специфіку; розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження не виключає необхідності якісної підготовки матеріалів справи.

Посилаючись на положення ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, представник позивача наголошує, що зменшення витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим за умови доведення іншою стороною їх невідповідності критеріям співмірності, зокрема складності справи, часу, витраченого адвокатом, обсягу наданих послуг та ціни позову. Натомість відповідачем не надано порівняльного аналізу ринкових цін на аналогічні послуги, обґрунтованого альтернативного розрахунку часу та вартості наданої правничої допомоги чи будь-яких інших доказів, які б підтверджували надмірність заявлених витрат саме у цій справі.

У зв`язку із цим твердження відповідача про шаблонний характер та нескладність справи, на переконання представника позивача, мають виключно оціночний характер.

Крім того, представник позивача зазначає, що саме клопотання відповідача має формальний характер, його текст побудований за типовим шаблоном та не спростовує необхідності й співмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

За доводами представника позивача, заявлені витрати відповідають обсягу вже виконаної та виконуваної адвокатом роботи, є співмірними із ціною позову, а розмір сплачених коштів відповідає рівню звичайних цін, сформованому на ринку аналогічних послуг у відповідній категорії спорів. Детальний опис виконаних адвокатом робіт відображено у позовній заяві, договорі про надання правничої допомоги та відповідному акті.

Водночас як наголошує представник позивача, усі погоджені в акті роботи або вже виконані адвокатом, або виконуються на даний час та надалі виконуватимуться в межах супроводу справи; клієнтом здійснено оплату адвокату не лише за вже фактично виконані роботи, а за весь комплекс правничого супроводу цієї справи, у зв`язку із чим висновки відповідача про завищений розмір витрат на професійну правничу допомогу вважає передчасними.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Приписами ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як встановлено судом, між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Горизонт-СМ та адвокатським бюро Лози було укладено Договір про правову допомогу від 05.01.2026.

Так, при поданні позовної заяви представником позивача дотримані вимоги, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України. До матеріалів справи додано копію Договору про правову допомогу від 05.01.2026, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 08.01.2026, копію квитанції до прибуткового касового ордера №02-01 від 01.01.2025

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже подання доказів щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу обмежено певним строком, закінчення якого визначено проведенням судових дебатів у справі. Однак, передбачено й альтернативу цьому присічному строку подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Проте подання доказів у такий альтернативний спосіб законодавцем пов`язано з умовою здійснення відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів у справі.

Водночас частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, при розгляді справи в порядку спрощеного провадження судові дебати як стадія судового розгляду не передбачені.

Відтак, відповідно до буквального тлумачення змісту наведених норм, ключовим для прийняття до розгляду заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи у порядку спрощеного провадження є вирішення питання порядку подання доказів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи у межах судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, тобто без проведення судових дебатів (правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №300/1490/20).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

На підтвердження понесених витрат на загальну суму 17 300 грн представником позивача подано суду копію Договору про правову допомогу від 05.01.2026, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 08.01.2026, копію квитанції до прибуткового касового ордера №02-01 від 01.01.2025.

Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Горизонт-СМ (довірителем, клієнтом, позивачем у справі) та адвокатським бюро Лози (повіреним, адвокатом) укладено Договір про правову допомогу від 05.01.2026, за умовами п. 1.1. якого повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі з ТОВ Леда Вест і з цією метою: 1. Здійснити огляд, вивчення, аналіз та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (5 год.). 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год.). 3. Здійснити аналіз судової практики (1 год.). 4. Провести арифметичні розрахунки (0,5 год.). 5. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (12 год). 6. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та для забезпечення виконання судового рішення (5 год.).

Згідно п. 2.1. Договору, за здійснення дій, що визначені у п. 1.1. цього Договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 17 300 грн.

При задоволенні позову довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 3000 грн (п. 2.3. Договору).

У відповідності до п. 6.1. Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 08.01.2026 за Договором про правову допомогу від 05.01.2026, повіреним (адвокатом) було надано, а довірителем (позивачем), у свою чергу, прийнято наступні послуги:

1) огляд, дослідження, аналіз та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням: кількість затраченого часу на надання послуги 4 год. 45 хв.;

2) проведення заходів досудового врегулювання спору проведення переговорів на предмет повернення боргу: кількість затраченого часу на надання послуги 0 год. 20 хв.;

3) здійснення аналізу судової практики: кількість затраченого часу на надання послуги 1 год. 00 хв.;

4) проведення арифметичних розрахунків: кількість затраченого часу на надання послуги 0 год. 40 хв.;

5) підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви: кількість затраченого часу на надання послуги 12 год. 35 хв.;

6) вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення: кількість затраченого часу на надання послуги 5 год. 00 хв.

Загальна вартість послуг складає 17 300 грн (п. 1.2. Акту).

Як вбачається із долученої до матеріалів справи квитанції до прибуткового касового ордера №02-01 від 08.01.2025 адвокатським бюро Лози на виконання Договору про правову допомогу №б/н від 05.01.2025 отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю Горизонт-СМ 17 300 грн.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим, відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь сторони позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Отже під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).

Ті самі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України", від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, та у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Господарський суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість заяви представника позивача про стягнення з відповідача суми 17 300 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи, що знайшла свій вияв у наступному.

Стосовно зазначених в Акті приймання-передачі наданих послуг від 08.01.2026 послуг Огляд, дослідження, аналіз та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням; Здійснення аналізу судової практики; Проведення арифметичних розрахунків, на які, за доводами представника позивача (адвоката) витрачено сукупно 6 год. 25 хв. часу, суд відзначає, що такі дії за своїм змістом є невід`ємною складовою безпосереднього складання позовної заяви та формування правової позиції у справі, а тому не можуть розглядатися як цілком самостійні види правничої допомоги для цілей визначення розумного розміру витрат, що підлягають покладенню на іншу сторону. Формування правової позиції у справі об`єктивно передбачає попереднє вивчення адвокатом наданих клієнтом документів, встановлення фактичних обставин спірних правовідносин, проведення арифметичних розрахунків, визначення норм матеріального права, які підлягають застосуванню, та дослідження відповідної судової практики. Вказані дії становлять єдиний комплекс юридичної роботи, спрямованої на підготовку відповідної заяви по суті спору, а відтак, заявлені до стягнення судові витрати в цій частині є недоведеними.

У частині зазначеної в Акті приймання-передачі наданих послуг від 08.01.2026 послуги Проведення заходів досудового врегулювання спору та переговорів, суд зауважує, що чинним законодавством не встановлено обов`язкового досудового порядку врегулювання спорів аналогічних до поданого у даній справі. Водночас позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне надання адвокатом відповідної правничої допомоги як самостійної послуги, не пов`язаної безпосередньо з підготовкою та поданням позовної заяви, зокрема претензії, досудової вимоги чи іншого документа. За таких обставин, заявлені в цій частині витрати є необґрунтованими та недоведеними, а відтак не відповідають критерію реальності витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо такої послуги, зазначеної в Акті приймання-передачі наданих послуг від 08.01.2026, Підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, суд доходить висновку, що дії, які мають організаційно-технічний характер та пов`язані з оформленням, формуванням і направленням заяв по суті справи, самі по собі не становлять окремого виду професійної правничої допомоги, що надається адвокатом клієнту в розумінні Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

У цій частині суд також враховує, що для цілей розподілу судових витрат відшкодуванню підлягають не всі без винятку витрати, понесені клієнтом у межах виконання адвокатом договору про надання правничої допомоги, а лише ті, які безпосередньо пов`язані з розглядом конкретної справи.

При цьому, встановлення Договором фіксованого розміру гонорару не зумовлює автоматичного покладення всієї його суми на іншу сторону спору. Предметом розподілу судом є не загальна вартість послуг чи часу, витраченого адвокатом на виконання доручень клієнта за договором, а витрати на професійну правничу допомогу, безпосередньо пов`язану з розглядом цієї справи, фактичне надання якої підтверджено належними та допустимими доказами, а її обсяг і вартість відповідають критеріям реальності, необхідності та обґрунтованості.

Стосовно зазначення в Акті приймання-передачі наданих послуг від 08.01.2026 послуги Вчинення інших дій необхідних для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення, суд констатує, що заявлені в цій частині витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки при визначенні розміру судових витрат врахуванню підлягають не потенційно передбачені Договором юридичні послуги, а фактично виконані адвокатом роботи у межах конкретної справи.

Зокрема, зі змісту Акта неможливо встановити, які саме інші дії, необхідні для розгляду справи в суді були вчинені адвокатом, а матеріали справи не містять доказів їх фактичного надання позивачу.

У цьому контексті посилання на вчинення дій на стадії примусового виконання судового рішення також не може бути підставою для відшкодування відповідних витрат, оскільки на час розгляду справи така стадія ще не настала, а докази фактичного вчинення адвокатом будь-яких дій, пов`язаних із примусовим виконанням судового рішення, відсутні. За таких обставин, заявлені витрати в цій частині є передчасними, не конкретизованими та недоведеними, у зв`язку із чим не відповідають критерію реальності витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, предметом спору в даній справі є вимоги про стягнення суми 309 308,48 грн заборгованості по оплаті здійсненого перевезення вантажу згідно Договорів заявок №1/19062025 від 19.06.2025 та №2/16062025 від 16.06.2025. Фактична сторона спору переважно зводилася до дослідження укладених сторонами Договорів-заявок, актів здачі прийняття робіт (надання послуг) та товарно транспортних накладних, встановлення обставин невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг з перевезення вантажу.

Правове обґрунтування позову у даній справі не передбачало необхідності застосування значного кола складних або нетипових правових конструкцій, оскільки заявлені вимоги обґрунтовувалися положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо укладення Договору перевезення та обов`язку відправника оплатити вартість перевезення вантажу.

Наведене дає підстави для висновку, що справа хоча й потребувала дослідження певного обсягу первинних документів та здійснення відповідних розрахунків, однак не характеризувалася винятковою складністю фактичних обставин, значною кількістю епізодів спірних правовідносин чи необхідністю вирішення особливо складних та нетипових правових питань, які об`єктивно вимагали б значного обсягу додаткової юридичної роботи.

У цьому контексті суд враховує перебіг розгляду даної справи та ту обставину, що справа розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників спору, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Відтак, у представника позивача об`єктивно не виникла необхідність у підготовці та поданні відповіді на відзив, спростуванні наведених відповідачем у відзиві доводів та заперечень, аналізі поданих останнім доказів чи формуванні додаткової правової позиції з урахуванням змісту відзиву.

Таким чином, представником позивача у межах розгляду цієї справи не готувалася значна кількість заяв по суті справи, а фактичний обсяг письмової правничої роботи був меншим за той обсяг послуг, який передбачений Договором про правову допомогу від 05.01.2026 та відображений у акті приймання передачі наданих послуг від 08.01.2026.

Вказана обставина має істотне значення при оцінці співмірності заявлених до стягнення витрат, оскільки сама лише можливість підготовки адвокатом протягом розгляду справи заяв по суті справи, процесуальних заяв та інших документів, закріплена сторонами у Договорі про надання правничої допомоги, не свідчить про фактичне надання всього такого обсягу послуг та не може бути достатньою підставою для покладення їх повної погодженої вартості на відповідача.

Водночас суд враховує, що представником позивача фактично було підготовлено позовну заяву, здійснено аналіз первинних документів та обставин господарських відносин сторін, сформовано правову позицію, проведено відповідні розрахунки.

При цьому, визначення сторонами Договору про надання правничої допомоги вартості відповідних послуг у розмірі 17 300 грн є обов`язковим у правовідносинах між адвокатом та клієнтом, однак не має наслідком безумовного покладення всієї погодженої ними суми на іншу сторону судового спору.

Для цілей розподілу судових витрат суд повинен оцінити не лише факт надання відповідних послуг та погоджену сторонами Договору їх вартість, але й реальний обсяг виконаної адвокатом роботи, її необхідність для належного захисту інтересів сторони, складність справи та співмірність заявленої суми із фактично наданою правничою допомогою.

У даному аспекті судом враховано зазначені у додаткових постановах Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22, від 05.08.2026 у справі №910/108/19 висновки про те, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суду належить досліджувати чи потребувалося адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовувала свої вимоги, та інші обставини; для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим.

Водночас позовна заява в даній справі виготовлена на 6 аркушах, 2 із яких фактично займають титульна сторінка, прохальна частина позову і зазначення додатків, доданих до позовної заяви, зазначення відомостей, що становлять вимоги до позовної заяви на підставі ст. 162 ГПК України та переважну більшість тексту в якій складають цитування умов договірних відносин сторін та норм права; крім того, між багатьма абзацами зроблено значний інтервал, що збільшує обсяг документу. Відтак, суд вважає, що написання позовної заяви не потребувало значного обсягу часу та не вимагало особливої юридичної і технічної роботи.

Також суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат зі сплати передбаченого п. 2.3. Договору від 05.01.2026 гонорару успіху у розмірі 3000 грн з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що зобов`язання, які виникли між адвокатом та клієнтом на підставі договору про надання правничої допомоги, у тому числі щодо сплати гонорару успіху, не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат. У такому разі суд має оцінити не лише факт виникнення у клієнта обов`язку зі сплати відповідної винагороди, а й те, чи є такі витрати фактичними, необхідними та розумними з огляду на конкретні обставини справи.

Подібний підхід застосовано і в практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вказав, що угода між клієнтом та адвокатом, яка передбачає виплату винагороди залежно від результату розгляду справи, може підтверджувати наявність відповідного зобов`язання між її сторонами, однак не є обов`язковою для суду при визначенні суми витрат, що підлягає компенсації іншою стороною. Суд повинен оцінити не лише дійсність таких витрат, а й їх розумність (§ 55).

Аналогічно у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) ЄСПЛ, незважаючи на наявність між заявником та адвокатом домовленості про гонорар успіху, виходив із того, що така домовленість визначає зобов`язання виключно між її сторонами та сама по собі не зумовлює обов`язку суду компенсувати відповідну суму в повному обсязі (§§ 70-72).

Водночас відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, зокрема рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 (заява №19336/04, § 268), відшкодуванню підлягають лише ті судові та інші витрати, щодо яких доведено, що вони були фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як встановлено судом, відповідно до п. 2.3 Договору від 05.01.2026 у разі задоволення позову довіритель зобов`язався сплатити повіреному премію (гонорар успіху) у розмірі 3000 грн.

Разом з тим, сам по собі факт погодження сторонами Договору такої додаткової винагороди не свідчить про її необхідність для розгляду цієї справи та не підтверджує виконання адвокатом будь-якого додаткового обсягу робіт чи надання окремих послуг, які не охоплювалися б уже погодженим гонораром за професійну правничу допомогу.

Результат розгляду справи як умова виникнення у клієнта обов`язку зі сплати додаткової винагороди є елементом договірних відносин між адвокатом та клієнтом, однак не може самостійно визначати розмір судових витрат, що покладаються на іншу сторону. Для цілей їх розподілу визначальним є фактичний обсяг наданої у конкретній справі професійної правничої допомоги, її необхідність, пов`язаність із розглядом справи та розумність вартості.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що заявлений до відшкодування гонорар успіху в розмірі 3000 грн не відповідає критеріям необхідності та розумності судових витрат, оскільки позивачем не обґрунтовано та не підтверджено, які саме додаткові дії адвоката або додатковий обсяг професійної правничої допомоги зумовили виникнення цих витрат. У зв`язку з цим підстави для покладення зазначеної суми на відповідача відсутні.

Водночас оцінюючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в цілому, суд враховує характер та складність спору, обсяг досліджених адвокатом документів, зміст і обсяг підготовленої позовної заяви, фактично виконані роботи, зазначені в акті від 08.01.2026, а також наведені відповідачем заперечення щодо їх співмірності.

Зважаючи на встановлені вище обставини щодо часткового охоплення окремих зазначених в Акті послуг роботою з підготовки позовної заяви, відсутності доказів фактичного здійснення заходів досудового врегулювання спору та інших дій, а також передчасності витрат, пов`язаних зі стадією примусового виконання рішення, суд вважає обґрунтованим, необхідним та співмірним покладення на відповідача 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом цієї справи та документально підтверджених матеріалами справи.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо неналежності квитанції до прибуткового касового ордеру №02-02 від 03.02.2026 як доказу понесення позивачем відповідних витрат. Для вирішення питання про їх розподіл визначальним є підтвердження обсягу наданої професійної правничої допомоги та її вартості, а не факт фактичної оплати на момент розгляду справи. Витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони вже фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті відповідно до умов договору про надання правничої допомоги.

Разом з тим, суд бере до уваги правовий висновок, зазначений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, відповідно до якого розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

З огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст. 126, 129 ГПК України та оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених витрат, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги представника позивача та стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Горизонт - СМ витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. В іншій частині заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу належить відмовити.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Леда Вест, вул. Хмельницького Богдана, будинок 112, м. Берегове, Закарпатська область, 90202 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44794546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Горизонт - СМ, вул. Січових Стрільців, будинок 1-5, м. Київ, 04053 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 30524716) суму 7000 грн (Сім тисяч гривень) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

2. В іншій частині заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

3. Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення. Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне додаткове судове рішення складено та підписано 26.08.2026.

Суддя Л.І. Пригара