Рішення № 139238921, 25.08.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2026 р. Cправа № 902/699/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) в особі Філії "Центральний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (18009, Черкаська обл., місто Черкаси, пров. Медичний, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 45625546)

до Фізичної особи - підприємця Андрієвського Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 239 869,21 гривень

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 26.05.2026 року надійшла позовна заява № б/н від 26.05.2026 (вх. № 770/26 від 26.05.2026) Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Центральний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до Фізичної особи - підприємця Андрієвського Олександра Володимировича про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу необробленої деревини № UUB-22557 від 20.08.2025 у розмірі 239 869,21 гривень, з яких 202 791,16 гривень основного боргу, 33 746,08 гривень пені та 3 331,97 гривень 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 01.06.2026 суд постановив позовну заяву №б/н від 26.05.2026 (вх. № 770/26 від 26.05.2026) залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

09.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків №б/н від 09.06.2026 (вх. № 01-30/5920/26 від 09.06.2026) з додатками та уточнена позовна заява № б/н від 09.06.2026 (вх. № 01-30/5918/26 від 09.06.2026).

Ухвалою від 15.06.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/699/26, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

27.07.2026 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог № б/н від 27.07.2026 (вх. № 01-30/7575/26 від 27.07.2026) у якій позивач повідомив про сплату відповідачем після подання позову до суду суми основного боргу та просив стягнути з відповідача 33 746,08 гривень пені та 3 331,97 гривень 3% річних.

Ухвалу суду від 15.06.2026 року надіслано відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримано останнім 21.06.2026, про що свідчить довідка органу поштового зв`язку щодо поштового відправлення R0 6720 3116 176 та трекінг поштового відправлення R0 6720 3116 176.

Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Враховуючи, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Відповідно до вимог частини 13 статті 8, частини 5 статті 252 ГПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суть спору:

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Центральний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовом до Фізичної особи - підприємця Андрієвського Олександра Володимировича про стягнення заборгованості у розмірі 239 869,21 гривень, з яких 202 791,16 гривень основного боргу, 33 746,08 гривень пені та 3 331,97 гривень 3% річних.

На обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 20.08.2025 між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі Філії "Центральний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" як продавцем та Фізичною особою - підприємцем Андрієвським Олександром Володимировичем як покупцем був укладений договір купівлі-продажу необробленої деревини № UUB-22557 від 20.08.2025 року.

Позивач стверджує, що за період з 01.10.2025 по 20.12.2025 за договором купівлі-продажу необробленої деревини № UUB-22557 від 20.08.2025 року ним було відвантажено товар 150,9420 куб.м необробленої деревини на загальну суму 568 910,31 гривень. Відповідачем було здійснено часткову оплату вказаного товару на загальну суму 366 119,15 гривень. Заборгованість у розмірі 202 791,16 гривень Фізичною особою-підприємцем Андрієвським Олександром Володимировичем станом на день подання позову до суду не була сплачена.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача із цим позовом до суду про стягнення з відповідача 202 791,16 гривень основного боргу, 33 746,08 гривень пені та 3 331,97 гривень 3% річних.

У поданій до суду 27.07.2026 заяві зменшення/уточнення розміру позовних вимог № б/н від 27.07.2026 (вх. № 01-30/7575/26 від 27.07.2026) позивач повідомив про сплату відповідачем після подання позову до суду 202 791,16 гривень основного боргу, на підтвердження чого надав копії платіжних інструкцій, та просив стягнути з відповідача 33 746,08 гривень пені та 3 331,97 гривень 3% річних.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема диспозитивність, згідно з якою учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 2 статті 14 ГПК України).

Згідно з частинами 2, 3 статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

За умовами частини 3 статті 252 ГПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно вимог статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на подання заяви про зменшення/уточнення розміру позовних вимог № б/н від 27.07.2026 (вх. № 01-30/7575/26 від 27.07.2026) поза межами тридцятиденного строку з дня відкриття провадження у справі та за відсутності клопотання про поновлення строку для подання заяви про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку, що вказана заява прийняттю не підлягає.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв, у зв`язку з чим розгляд справи здійснено за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.

20 серпня 2025 року між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі Філії "Центральний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - продавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Андрієвським Олександром Володимировичем (далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини № UUB-22557 (далі - договір) (т. 1 а.с. 11-18 зворот).

Відповідно до пункту 1.1. договору за результатами аукціону, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти наступний товар, яким є необроблена деревина, що реалізована під час аукціону (аукціонів), яка відповідає умовам цього договору (далі - товар), і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в розділі 4 цього договору.

Згідно пункту 1.1. договору сторонами визначено номера лоту купленого на аукціоні товару (лот № 25 підлоти №№ 1-4, лот № 27 підлоти №№ 1-4, лот №92 підлоти №№ 1-9, лот № 94 підлоти №№ 1-8), найменування структурного підрозділу продавця - Гайсинське лісництво, продукція - сКруглі лісоматеріали, порода - граб/липа, клас якості - В, С, геометричні розміри продукції (діаметр, довжина), склад - проміжний, об`єми лотів - 110, ціни продажу за куб.м., вартість продажу за лоти, вартість продажу; всього об`єм 154,000 куб.м., вартість продажу 584815,50 гривень.

За умовами пункту 1.2. договору у даному договорі використовуються Міжнародні правила тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" Міжнародної торгової палати (в редакції 2020 року).

Згідно з пунктом 1.3. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту виконання умов поставки відповідно до цього договору.

За змістом пунктів 3.1., 3.2. договору сторони визначили, що термін поставки згідно з цим договором: від 01 жовтня 2025 р. до 31 грудня 2025 р. включно. Поставка товару за даним договором здійснюється окремими частинами (партіями товару) на умовах FCA (нижній/проміжний склад продавця) / EXW (верхній склад продавця) згідно з графіком поставки, сформованим в електронній торговій системі (ЕТС) біржі, за формою, наведеною у додатку №1, який є невід`ємною частиною даного договору. Графік поставки підписується електронними підписами уповноважених осіб сторін (КЕП або УЕП) в ЕТС біржі протягом строку на укладання цього договору, встановленого регламентом.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що загальна вартість товару, що є предметом цього договору, встановлена в гривні відповідно до умов біржового (аукціонного) свідоцтва № 22557/200825/3050911235/1 від 20 серпня 2025 р. про результати аукціону та складає 584815.50 (п`ятсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот п`ятнадцять гривень 50 копійок), з ПДВ. Зміна вартості товару не допускається, окрім випадків, коли сторони погодили зміну умов поставки товару відповідно до п. 3.3. цього договору.

Згідно з пунктом 4.3. договору кошти гарантійного внеску (за вирахуванням суми біржового збору біржі), внесені покупцем на рахунок клірингової установи - ТОВ "Український кліринговий дім" (код ЄДРПОУ 45539058) (далі - клірингова установа) під забезпечення виконання зобов`язань за укладеною (-ими) біржовою (-ими) угодою (-ами) за результатами аукціону, зараховуються продавцем в рахунок часткової оплати Покупцем придбаного на аукціоні товару в порядку, встановленому внутрішнім документом клірингової установи - регламентом провадження клірингової діяльності за напрямком (товарним ринком) "Необроблена деревина та пиломатеріали" клірингової установи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український кліринговий дім".

За умовами пункту 4.4. договору рахунок на оплату партії товару направляється продавцем покупцю в строк та в порядку, вказаних в п. 3.5.1, 3.5.2, 3.5.3 та п. 3.6 цього договору з урахуванням підписаного сторонами графіку поставки.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання рахунку (рахунків), з урахуванням умов, визначених пунктом 4.3. договору, та якщо інше не обумовлено сторонами згідно з пунктом 4.7. договору.

При постачанні партії товару на умовах DAP у погоджене сторонами місце призначення (доставки), покупець додатково сплачує продавцю документально підтверджену вартість послуг по перевезенню партії товару, вартість пакувальних реквізитів, карантинних та радіологічних сертифікатів тощо.

При постачанні партії товару на умовах FCA (нижній/проміжний склад продавця) у погоджений сторонами ж/д термінал із завантаженням на залізничні вагони, покупець додатково сплачує продавцю документально підтверджену вартість послуг по перевезенню партії товару до місця відвантаження та вартість послуг із завантаження на залізничні вагони.

Відповідно до пункту 4.7. договору сторони можуть домовитись про оплату партії товару після поставки, але в строк не більше 10 (десяти) робочих днів з моменту поставки відповідної партії товару, про що сторонами укладається додаткова угода до цього договору.

За змістом пункту 5.1. договору прийом-передача партії товару здійснюється: за умовами FCA (нижній/проміжний склад продавця) / EXW (верхній склад продавця). У випадку внесення змін до цього договору, також прийом-передача партії товару можливі за умовами DAP - у погоджене сторонами місце призначення (доставки) та за умовами FCA (нижній/проміжний склад продавця) - у погоджений сторонами ж/д термінал із завантаженням на залізничні вагони; за якістю - відповідно до п. 2.1. цього договору; за кількістю - відповідно до товарно-транспортних чи залізничних накладних та специфікацій до них за підписом уповноваженої особи та печаткою продавця.

У разі виявлення невідповідності партії товару вимогам якості та кількості, сторони вживають заходів, передбачених пунктом 5.5. цього договору, що є підставою для заміни такого товару на якісний або його допоставку в порядку, встановленому законодавством України, в тому числі шляхом визначення продавцем, за погодженням покупця, іншого структурного підрозділу, зі складу якого буде здійснюватись поставка визначеної партії товару, про що сторонами укладається додаткова угода до цього договору.

За умовами пункту 5.2. договору продавець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів передати покупцеві партію товару після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію товару або здійснити відвантаження партії товару відповідно до графіку поставки, з урахуванням пункту 4.7. договору. Під час передачі кожної партії товару продавець надає покупцеві наступні документи: товаро-транспортна (залізнична) накладна, рахунок-фактура на оплату товару.

Згідно з пунктами 5.3., 5.6. договору датою передачі партії товару продавцем та прийому її покупцем, тобто датою поставки, вважається дата виконання продавцем своїх зобов`язань по поставці згідно погоджених сторонами умов поставки. Прийом-передача партії товару здійснюється згідно з вимогами діючих нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 7.1. договору порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Пунктом 7.4. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну або неповну оплату партії товару, в тому числі у випадку здійснення оплати партії товару покупцем на умовах відтермінування платежу, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами шляхом застосування електронних підписів в електронній торговій системі біржі. Підписання цього договору сторонами в паперовому вигляді не вимагається та не є обов`язковою умовою набрання ним чинності.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" сторони визнають, що підписувачами цього договору та графіку поставки (змін до графіку поставки), як зі сторони покупця, так і зі сторони продавця, є особи, які наділені відповідними повноваженнями на їх укладання та ідентифікаційні дані яких зазначені під час накладення кваліфікованого електронного підпису чи удосконаленого електронного підпису (пункт 9.1. договору).

Пунктами 9.2., 9.3 договору сторони передбачили, що даний договір діє до 31 грудня 2025 р. включно. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу необробленої деревини № UUB-22557 у період з 01.10.2025 по 20.12.2025 позивач передав, а відповідач отримав обумовлений умовами договору товар (сКруглі лісоматеріали, граб/липа), про що свідчать наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) (далі - ТТН) з додатками на загальну суму 568910,31 гривень (т. 1 а.с. 27-42, 107-120).

Згідно наданої позивачем бухгалтерської довідки, акту звіряння за підписом позивача, розрахунком заявлених позовних вимог за період з 02.10.2025 по 19.02.2026 за отримані лісоматеріали на користь позивача відповідачем здійснено оплату 366119,15 гривень, а саме: 02.10.2025 року - 24854,65 гривень, 24.10.2025 року - 95264,50 гривень, 30.10.2025 року - 146000,00 гривень, 05.02.2026 року - 90000,00 гривень, 19.02.2026 року - 10000,00 гривень (т. 1 а.с. 19, 19 зворот).

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором позивач звернувся із цим позовом до суду, у якому просив стягнути з відповідача 202 791,16 гривень основного боргу, 33 746,08 гривень пені та 3 331,97 гривень 3% річних.

Судом установлено, що після звернення позивача з позовом (26.05.2026) відповідач погасив 202 791,16 гривень основного боргу, здійснивши у період з 10.07.2026 по 17.07.2026 оплату заборгованості за договором на суму 202 791,16 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями № 262 від 10.07.2026 на суму 100000,00 гривень, № 267 від 14.07.2026 на суму 72791,16 гривень, № 273 від 17.07.2026 на суму 30000,00 гривень (т. 1 а.с. 152-153).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 202 791,16 гривень основного боргу, 33 746,08 гривень пені та 3 331,97 гривень 3% річних нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу необробленої деревини № UUB-22557 від 20.08.2025 в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом установлено, що підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір купівлі-продажу необробленої деревини № UUB-22557 від 20.08.2025 року.

До спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Згідно зі статтею 712 ЦК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

Судом установлено, що продавець свої зобов`язання за договором купівлі-продажу необробленої деревини №UUB-22557 від 20.08.2025 виконав повністю.

Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.11.2013 № 961/707 "Про затвердження спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс)", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 06.12.2013 р. за №2070/24602 затверджено спеціалізовану форму товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) та Інструкцію щодо заповнення спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс).

Відповідно до пункту 3 вказаного наказу встановлено, що товарно-транспортна накладна при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) за формою, затвердженою пунктом 1 цього наказу, є обов`язковою для державних лісогосподарських підприємств (структурні підрозділи: лісництва, склади, цехи) при обліку, первинному відпуску та перевезенні деревини автомобільним транспортом.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) відповідають вимогам Інструкції щодо заповнення спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс).

Таким чином, обставина поставки відповідачу товару на загальну суму 568910,31 гривень підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс).

Відповідно до вимог статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Судом установлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, а також доказів повернення позивачу товару, зміни умов придбання та оплати отриманого товару.

Згідно з пунктом 5.2. договору продавець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів передати покупцеві партію товару після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію товару або здійснити відвантаження партії товару відповідно до графіку поставки, з урахуванням пункту 4.7. договору.

За умовами пункту 5.3. договору сторони визначили, що датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно - транспортної накладної.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За змістом статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Таким чином, зважаючи на виконання позивачем свого обов`язку за договором щодо поставки товару, у відповідача згідно статті 538 ЦК України, виник обов`язок сплатити вартість поставленого за договором товару після його отримання від позивача (за фактом отримання товару) згідно приписів статті 692 ЦК України.

Як убачається із матеріалів справи у період з 01.10.2025 по 20.12.2025 позивач передав, а відповідач отримав обумовлений умовами договору товар (сКруглі лісоматеріали, граб/липа) на загальну суму 568910,31 гривень.

У свою чергу відповідачем за період з 02.10.2025 по 19.02.2026 за отримані лісоматеріали на користь позивача здійснено оплату 02.10.2025 року - 24854,65 гривень, 24.10.2025 року - 95264,50 гривень, 30.10.2025 року - 146000,00 гривень, 05.02.2026 року - 90000,00 гривень, 19.02.2026 року - 10000,00 гривень, що загалом складає 366119,15 гривень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної оплати товару, а тому позивач обгрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення несплаченої суми заборгованості у розмірі 202791,16 гривень.

Водночас, судом встановлено, що після звернення позивача з позовом відповідач здійснив повне погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 202791,16 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями № 262 від 10.07.2026 на суму 100000,00 гривень, № 267 від 14.07.2026 на суму 72791,16 гривень, № 273 від 17.07.2026 на суму 30000,00 гривень (т. 1 а.с. 152-153).

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Приймаючи до уваги подані позивачем під час розгляду справи докази сплати суми основного боргу у розмірі 202791,16 гривень, провадження у справі в частині стягнення 202791,16 гривень основного боргу підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 33 746,08 гривень пені та 3 331,97 гривень 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних судом враховане таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Як убачається із розрахунку 3% річних здійсненого позивачем, нарахування здійснено на суму заборгованості з урахуванням сум здійснених поставок та часткових розрахунків за період прострочення з 01.10.2025 по 20.05.2026. Сума нарахованих позивачем 3% річних складає 3 331,97 гривень 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних в межах визначеного позивачем періоду з урахуванням сум здійснених поставок та часткових розрахунків, суд дійшов висновку, що сума 3% річних складає 3336,17 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума 3% річних визначена позивачем є меншою ніж сума 3% річних визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних є обгрунтованими у розмірі 3 331,97 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Приписами статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами пункту 7.4. договору за несвоєчасну або неповну оплату партії товару, в тому числі у випадку здійснення оплати партії товару покупцем на умовах відтермінування платежу, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Як убачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, нарахування здійснено на суму заборгованості з урахуванням сум здійснених поставок та часткових розрахунків за період прострочення з 01.10.2025 по 20.05.2026. Сума нарахованої позивачем пені складає 33 746,08 гривень.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення в межах заявленого позивачем періоду відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що сума нарахованої пені становить 33 836,82 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума пені визначена позивачем є меншою ніж сума пені визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені є обгрунтованими у розмірі 33 746,08 гривень.

Визначаючись щодо підстав для стягнення неустойки (пені) у заявленому позивачем розмірі, судом враховано таке.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, суд звертається до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року під час розгляду справи № 902/417/18.

У пунктах 8.20.-8.22 цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

У пунктах 8.33, 8.35.-8.36 цієї постанови зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов`язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

Судом установлено, що обгрунтований розмір заявленої до стягнення пені становить 33746,08 гривень пені.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки (пені) за договором суд враховує, що відповідач не ухилявся від виконання грошового зобов`язання та до ухвалення судового рішення здійснив оплату суми основного боргу у повному розмірі; інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення вимог про стягнення 3% річних.

Суд зазначає, що позивачем не подано доказів, які би свідчили про ускладнення в господарській діяльності та підтверджували факт понесення позивачем збитків у зв`язку з простроченням виконання робіт за договором купівлі-продажу необробленої деревини № UUB-22557 від 20.08.2025 та їх розміру.

Суд також враховує, що неустойка є санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.

Враховуючи у сукупності встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших негативних наслідків порушення зобов`язання відповідачем, суд з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, дійшов висновку про зменшення розміру неустойки (пені) нарахованих за договором купівлі-продажу необробленої деревини № UUB-22557 від 20.08.2025, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що є співмірним у контексті балансу інтересів обох сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін спору.

Приймаючи до уваги, що судом визнано обгрунтованим нарахування за договором купівлі-продажу необробленої деревини № UUB-22557 від 20.08.2025 пені у розмірі 33 746,08 гривень, з урахуванням зменшення судом розміру пені на 50%, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 16 873,04 гривень.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 16 873,04 гривень пені, у стягненні решти 16 873,04 гривень пені слід відмовити з підстав її зменшення судом.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 16 873,04 гривень пені, 3 331,97 гривень 3% річних, у задоволенні решти позову про стягнення 16 873,04 гривень пені слід відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 202 791,16 гривень основного боргу підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині.

Щодо розподілу судових витрат судом враховано таке.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються зокрема з судового збору.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

При зверненні до суду позивачем із позовними вимогами майнового характеру згідно платіжної інструкції № 10420 від 25.05.2026 на суму 2878,42 гривень та № 10879 від 02.06.2026 на суму 0,01 гривень сплачено судовий збір у розмірі 2878,43 гривень.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Приймаючи до уваги, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 202 791,16 гривень основного боргу підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, частина сплаченого судового збору в сумі 2433,42 гривень підлягає поверненню позивачу відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

За відсутності клопотання позивача про повернення судового збору у частині позовних вимог про стягнення основного боргу (провадження за якими закрито судом на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України), наразі питання щодо повернення позивачу з Державного бюджету України відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" частини сплаченого судового збору в сумі 2433,42 гривень судом не розглядається.

Нерозподілений судовий збір складає 445,01 гривень.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині зменшення судом суми неустойки витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі, оскільки зменшення судом неустойки не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, у яких Верховний Суд виснував, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що судові витрати зі сплати судового збору в сумі 445,01 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі № 902/699/26 за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Центральний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до Фізичної особи - підприємця Андрієвського Олександра Володимировича у частині позовних вимог про стягнення 202 791,16 гривень основного боргу закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

2. Позовні вимоги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Центральний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до Фізичної особи - підприємця Андрієвського Олександра Володимировича про стягнення 33 746,08 гривень пені та 3 331,97 гривень 3% річних задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Андрієвського Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) в особі Філії "Центральний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (18009, Черкаська обл., місто Черкаси, пров. Медичний, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 45625546, р/р IBAN НОМЕР_2 , Банк АТ "Укрексімбанк") 16 873,04 гривень пені, 3 331,97 гривень 3% річних та 445,01 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 16 873,04 гривень пені - відмовити.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, у разі відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 25 серпня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;

3 - відповідачу, АДРЕСА_1 .