Ухвала суду № 139238336, 25.08.2026, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/668/26

Провадження №1-кс/726/454/26

Категорія

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

представника заявниці ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_4 , який діє від імені та в інтересах ФОП ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 72025261010000020 від 06.05.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст 212, ч.1 ст.201-3 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

Адвокат ОСОБА_6 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту на майно, в якому вказує, що 04.03.2026 року ТУ БЕБ у Чернівецькій області в межах кримінального провадження № 72025261010000020 від 06.05.2025 року на підставі ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 25.02.2026 року проведено обшук на земельній ділянці у с. Волока Чернівецького району Чернівецької області, титульним власником якої є ОСОБА_7 . За результатами обшуку вилучено майно, яке, за твердженням заявниці, належить їй як фізичній особі-підприємцю, а саме: тканини, сітки, фурнітура, лента, нитки, корсетний шнур, замки та інші товари, перелік яких міститься у протоколі обшуку від 04.03.2026 року.

05.03.2026 року прокурор Чернівецької обласної прокуратури звернувся до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, яке ухвалою слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 10.03.2026 року було задоволено.

Заявниця зазначає, що з моменту накладення арешту на майно минуло близько п`яти місяців, а з моменту внесення відомостей до ЄРДР понад п`ятнадцять місяців. При цьому, за твердженням заявниці, за весь зазначений період органом досудового розслідування не проведено жодної слідчої чи іншої процесуальної дії безпосередньо з арештованим майном. Зокрема, детектив, експерт або інша уповноважена особа за місцем його зберігання не з`являлися, огляд, фотофіксація, вимірювання чи відбір зразків товару не проводилися.

Заявниця також посилається на те, що раніше неодноразово зверталася до слідчого судді з клопотаннями про скасування арешту майна, у задоволенні яких, у кожному випадку було відмовлено.

Як зазначено у клопотанні, під час розгляду попереднього звернення 02 червня 2026 року прокурор повідомляв суд про проведення перевірки походження товарів, призначення судової товарознавчої експертизи з метою визначення ринкової вартості тканин, а також направлення Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки України у Чернівецькій області запиту про міжнародну правову допомогу до уповноважених органів Республіки Польща. Водночас, за твердженням заявниці, на підтвердження вказаних обставин прокурором не було надано відповідних документів, зокрема постанови про призначення експертизи та копії запиту про міжнародну правову допомогу. Заявниця вважає, що самі лише твердження сторони обвинувачення про проведення відповідних процесуальних дій не підтверджують необхідності подальшого утримання саме її майна під арештом.

Заявниця звертає увагу суду на те, що предметом доказування у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, документи, податкові накладні, митні декларації, договори, дані Єдиного реєстру податкових накладних та відомості щодо ланцюгів постачання, тоді як фізична наявність тканин та іншого товару, що належить ОСОБА_5 , не має безпосереднього доказового значення для встановлення обставин можливого ухилення від сплати податків чи незаконного переміщення товарів через митний кордон.

Крім того, заявниця вказує, що санкції ч. 2 ст. 212 та ч. 1 ст. 201-3 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування, не передбачають конфіскації відповідного товару як виду покарання чи наслідку вчинення кримінального правопорушення. Також, на її думку, відсутні передбачені законом підстави для застосування до належного їй майна спеціальної конфіскації.

Наголошує, що товар, який є предметом арешту, належить ОСОБА_5 як фізичній особі-підприємцю та, за її твердженням, був ввезений нею з дотриманням митного законодавства та сплатою митних платежів на суму понад 12 995 000 грн. На підтвердження цього до матеріалів долучено документи щодо походження та придбання товару, митні декларації, інвойси та документи щодо здійснення відповідних платежів.

На переконання заявниці, тривалість арешту майна, відсутність фактичних слідчих та процесуальних дій щодо нього, відсутність підтвердження його необхідності для досягнення цілей кримінального провадження, а також відсутність належного документального підтвердження доводів сторони обвинувачення свідчать про те, що потреба у подальшому застосуванні арешту відпала.

У зв`язку з наведеним заявниця просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 10.03.2026 року на майно, яке належить ФОП ОСОБА_5 та перебуває на відповідальному зберіганні за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, с. Волока, вул. Александрі В., 13Б.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним у ньому, просив арешт скасувати.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти заявленого клопотання про скасування арешту. Зазначив, що вилучені речі мають доказове значення у кримінальному провадженні. В даний час здійснююється перевірка походження товарів. Зокрема у кримінальному проваджені призначено судову товарознавчу експертизу. Також ТУ БЕБ у Чернівецькій області звернувся до уповноважених органів Польщі із запитом про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадження, де просять надати інформацію та документи митного контролю щодо експортованих товарів субєкта господарської діяльності ТОВ «Весільний світ». Зазначив, що арешт майна на даному етапі досудового розслідування є доцільним з метою збереження речових доказів до встановлення обставин, які мають суттєве значення у кримінальному провадженні.

Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить висновку про необхідність задовольнити клопотання враховуючи таке.

Встановлено, що підрозділом детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 72025261010000020 від 06.05.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст 212, ч.1 ст.201-3 КК України.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, службові особи ТОВ «Весільний Світ» (код за ЄДРПОУ 44913167), протягом 2023-2025 року з метою мінімізації податкових зобов`язань, шляхом внесенні завідомо неправдивих відомостей до Єдиного реєстру податкових накладних в частині відображення занижених цін постачання на реалізовану продукцію пов`язаної з імпортом текстильних товарів (тканини) на території Чернівецької області, ухилилися від сплати податку на прибуток понад 7 млн грн.

За результатами проведеного аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Весільний Світ» та складеного аналітичного продукту №23.22/2.1/76-25 від 14.11.2025, встановлено, що у період 20232025 рр товариством, у порушення вимог ПК України, умисно занижено задекларовані доходи шляхом встановлення нереально низьких цін на тканини при їх реалізації платникам єдиного податку. Наслідком таких дій стало ухилення від сплати обов`язкових платежів на загальну суму 52 734 957,00 грн.

Також стверджується, що службові особи ТОВ «Весільний Світ», діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою одержання незаконної вигоди, протягом 2025 року організували та реалізували схему незаконного переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю та без належного митного оформлення, шляхом ввезення товарів через підставних юридичних осіб-імпортерів, у тому числі ТОВ «СК Карго», а також інших суб`єктів господарювання, які використовувалися для прикриття протиправної діяльності, що призвело до ухилення від сплати податків у значних розмірах.

Слідчим суддею встановлено, що 04.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 25.02.2025 проведено обшук у складських приміщеннях за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р-он, с. Волока, вулиця Александрі В., 13Б, під час проведення якого виявлено та вилучено текстильну продукцію без підтверджуючих щодо походження документів.

Ухвалою слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 10.03.206 року накладено арешт на вилучене майно, яке згідно протоколу обшуку від 04.03.2026 року складається зі 166 одиниць речей, серед яких тканини, сітки, фурнітура, лента, нитки, корсетний шнур, замки тощо. Вказані речі були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

В ухвалі обгрунтовано, що повернення вилученого майна може призвести до його зникнення, втрати, або настанню інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Арешт накладено з метою збереження речових доказів.

Заявниця ОСОБА_5 стверджує, що саме вона є власником арештованого майна, як фізична особа-підприємець. Водночас, вона є учасницею (засновницею) ТОВ «Весільний Світ» (код ЄДРПОУ 44913167), тобто має корпоративні права в цьому товаристві. Крім того, вона є власницею торговельних марок «Весільний світ» та «Весільний світ is wedding world» (свідоцтва № 268175 та № 268190 від 10.12.2019 року), і саме за її замовленням на заводах-виробниках здійснюється маркування товару. Такі відомості підтверджує витягом із Єдиного державного реєстру юридични осіб, фізичних обіб підприємців та громадських формувань станом на 13.01.2025 року, витягами із реєстру платників податків № 14152 від 04.04.2025 року, податковими деклараціями, відомостями про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

Вирішуючи питання про можливість скасування арешту на майно, слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Водночас, вирішуючи питання про скасуванні арешту майна, в даному випадку, належить визначити чи наявні в органу досудового розслідування підстави для подальшого утримання цього майна не лише з огляду на наявність правової підстави - ухвали слідчого судді про арешт, а виходячи з відношення вилученого майна до кримінального провадження, а також відношення власника майна до інкримінованого злочину.

Також, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Так, підставою для накладення арешту стало розслідування, яке проводиться у рамках кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 212 (ухилення від сплати податків чи зборів) та ч. 1 ст. 201-3 (контрабанда товарів) КК України, яке було ініційовано 06.05.2025 року, тобто близько 15 місяців тому. Правовою підставою для накладення арешту є визнання та збереження вищевказаних речей як речових доказів.

Варто зауважити, що санкції вказаних статтей, за ознаками яких здійснюється досудове розслідування не визначає конфіскацію майна, як вид покарання. Що стосується можливості спеціальної конфіскації вилученого та арештованого майна, то такий захід кримінального провадження може бути застосовано судом виключно у випадках, визначених ч. 1 ст. 96-2 КК України, зокрема якщо буде доведено, що таке майно одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, було предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику, було підшукане, виготовлене, пристосоване або використане як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, що потребує доведення під час судового розгляду, або підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 2 ст. 212 КК України. При цьому обовязок доказування таких обставин покладається на сторону обвинучення.

Слідчим суддею може бути констатовано, що арештоване майно, зокрема тканини, сітки, фурнітура, лента, нитки, корсетний шнур, замки та інше, було виявлено за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_5 , серед видів діяльності якої вказано оптова торгівля текстильними товарами, роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах. Встановлено, що ОСОБА_5 є учасницею (засновницею) ТОВ «Весільний Світ» (код ЄДРПОУ 44913167), тобто має корпоративні права в цьому товаристві. Крім того, вона є власницею торговельних марок «Весільний світ» та «Весільний світ is wedding world» (свідоцтва № 268175 та № 268190 від 10.12.2019 року).

Таким чином, арештоване майно не було виявлено та вилучено безпосередньо під час ввезення його на митну територію України, а перебувало у володінні та використовувалося заявницею у межах здійснення нею господарської діяльності. Воно має безпосереднє значення для здійснення заявницею підприємницької діяльності, оскільки складається з товарів, реалізація яких відповідає видам господарської діяльності ФОП ОСОБА_5 , зокрема оптовій та роздрібній торгівлі текстильними товарами. Відтак утримання майна під арештом становить для його власниці суттєві перешкоди, унеможливлює здійснення підприємницької діяльності у частину розпорядження цим майном.

При цьому, вона наголошує, що арештовані засоби здійснення підприємницької діяльності, ввезені на митну територію України у 2023 році, та за їх ввезення сплачені усі необхідні митні платежі та збори. На підтвердження зазначених обставин заявницею надано відповідні митні декларації, інвойси, платіжні документи та інші документи, які, на її думку, підтверджують законність походження товару та належність його саме ФОП ОСОБА_5 .

Також зазначає, що вказане майно не має відношення до господарської діяльності ТОВ «Весільний Світ», у межах кримінального провадження щодо посадових осіб якого здійснюється досудове розслідування, оскільки належить заявниці як фізичній особі-підприємцю та обліковується у межах її самостійної господарської діяльності.

Встановлено, що з часу накладення арешту на майно, заявниця 4 рази зверталась до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту на таке майно. Щоразу у задоволенні клопотання було відмовлено. Слідчий суддя вказував, що позиція обвинувачення щодо версії викладених подій, потребує додаткової перевірки під час досудового розслідування, шляхом повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, а тому арешт зберігав свою актуальність. Разом із тим в ухвалі було неодноразово наголошено, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Особливу у вагу звертав і на те, що застосування такого заходу забезпечення як арешт майна не може тривати безстроково, а арешт може втратити своє правове значення з плином часу. При цьому, з плином часу, вирішуючи питання про можливість такого утримання, належить визначити чи наявні в органу досудового розслідування підстави для подальшого утримання цього майна не лише з огляду на наявність правової підстави - ухвали слідчого судді, а виходячи з відношення вилученого майна до кримінального провадження, а також відношення власника майна до інкримінованого злочину. Застережено, що безперервне, тривале утримання майна під арештом, якщо при цьому досудове розслідування не є ефективним, може нести надмірний тягар для власника.

Відтак слідчий суддя вважає за необхідне, окрім іншого, оцінити також і ефективність досудового розслідування з метою віднайдення справедливого балансу між метою використання арешту, як кримінально-правовим інтрументом та інтересами особи, право власності якої обмежено вже майже протягом 6 місяців.

Під час розгляду попередніх клопотань про скасування арешту, прокурор у судовому засіданні обгрунтовував необхідність збереження майна тим, що в даний час здійснюється перевірка походження товарів, зокрема призначено судову товарознавчу експертизу.

Дійсно, згідно з матеріалами, наданих прокурором під час розгляду даного клопотання, 13.05.2026 року, постановою старшого детектива ТУ БЕБ було призначено судову товарознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання про дійсну ринкову вартість тканини, яка транспортувалась відповідно до МД MRN 26PL322080NU7C01K0 та CRM EGSU 1569657 станом на 03.03.2026 року.

При цьому у тексті постанови вказано, що 02.03.2026 року до митних органів Волинської області подано попередню митну декларацію № 26UA205000719214UO, відповідно до якої заявлено товар папір самосклеювальний.

03.03.2026 року працівниками відділу митного оформлення було прийнято до оформлення митну декларацію № 26UA205140011662U6 та супровідні документи.

04.03.2026 року до зазначеної митної декларації внесено зміни, опис товару змінено на «полотна трикотажні», донараховано розмір ввізного мита та ПДВ, додано інформаційний лист із поясненням допущених помилок.

Відтак номер митної декларації, про яку йдеться у тексті постанови відрізняється від номеру, який вказано у її резолютивній частині. У свою чергу експерт у своєму висновку № 112/26-29 від 21.08.2026 року вказав, що документ під № МД MRN 26PL322080NU7C01K0 викладений іноземною мовою, а тому ідентифікувати обєкт дослідження неможливо. Натомість він здійснив дослідження на підставі документу МД № 26UA205140011662U6 та CRM EGSU 1569657, про що не йшлось у постанові. Слідчий суддя не оцінює належність висновку експерта, однак очевидним залишається розбіжності між номером документа (митними деклараціями), дослідження якого поставлено на розгляд експерта та тим, відповідно до якого транспортувався товар. При цьому у опис товару, його вартість, розмір мита та ПДВ за митною декларацією МД № 26UA205140011662U6 було змінено з ініціативи відправника ABSales Group Limitad, із розясненням допущених помилок. За увесь час досудового розслідування, зокрема і розгляду даного клопотання, органом досудового розслідування не було надано слідчому судді будь-яких письмових документів, які могли б навіть опосередковано свідчити про відношення ТОВ «Весільний Світ» чи його посадових осіб до ввезення на митну територію України товарів, які були виявлені 03.03.2026 року у відділі митного оформлення.

Більше того, заявник ніколи, в тому числі і під час розгляду даного клопотання, не ставила питання про майно, яке було виявлено під час його ввезення на митну територію України 03.03.2026 року. Відтак, обгрунтовуючи необхідність продовження арешту, орган досудового розслідування посилається на проведення експертиз щодо визначення вартості іншого майна ніж те, на яке було накладено арешт. Водночас не надає обгрунтованих доводів, які б свідчили про належність ввезеного 03.03.2026 року майна ТОВ «Весільний світ» чи безпосередньо ФОП ОСОБА_8 .

Іншою обставиною, якою прокурор обгрунтовував необхідність утримання майна під арештом є те, що наразі ТУ БЕБ у Чернівецькій області звернувся до уповноважених органів Польщі із запитом про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадження, де просять надати інформацію та документи митного контролю щодо експортованих товарів субєкта господарської діяльності ТОВ «Весільний світ» з 01.06.2023 року по 03.03.2026 року. Варто зауважити, що про існування такого звернення прокурор вказував ще 02.06.2026 року у судовому засіданні під час розгляду клопотання про скасування арешту майна.

Разом із тим, як стало відомо під час розгляду даного клопотання, запит про міжнародну допомогу у кримінальному провадженні було складено тільки 11.08.2026 року. У запиті вказано про необхідність надання документів, оформлених митними органами Республіки Польша, які стосуються митного контролю та митного оформлення при ввезенні товарів з республіки Польша до України де отримувачем товарів виступає ТОВ «Весільний світ.

Складанням та направленням такого запиту прокорор обгрунтовує необхідність подальшого утримання виявленого 04.03.2026 року майна під арештом. Повязує його із необхідність отримання відповіді на поданий запит та встановлення причетності арештованого майна до можливої злочинної діяльності посадових осіб ТОВ «Весільний світ».

Натомість заявник стверджує, що арештоване майно було ввезено на митну територію України ще у 2023 році, зі сплатою усіх необхідних митних платежів на загальну суму понад 12 995 000,00 грн, про що надає пакет митних декларацій, інвойсів, SWIFT-платежів та платіжних інструкцій.

Досліджуючи надані документи, слідчим суддею встановлено, що отримувачем у них вказано ФОП ОСОБА_9 , як окремого субєкта господарювання. Опис товарів, зазначених у них, у переважній більшості відповідає тим товарам, які були арештовані, а у деяких випадках встановити їх суміжність неможливо через специфіку, повязану із характеристиками товарів, які впливають на їх споживчі властивості (розміри, склад, призначення, тощо). Отже існує можливість допускати, що арештоване майно дійсно могло бути ввазено та розмитнено відповідно до наданих документів. Будь, яких зауважень з боку органів досудового розслідування, які стосуються наданих документів, не надходило та не було обгрунтовано.

Однак важливим є те, що відповідно до досліджених документів, товари були ввезено на митну територію України через Чернівецьку митницю, що у даному випадку є важливим з точки зору оцінки процесуальної діяльності органу досудового розслідування, її ефективності та доцільності. Відтак, надані заявником документи об`єктивно допускають інший варіант походження арештованого майна, а саме його ввезення на митну територію України через Чернівецьку митницю з належним митним оформленням та сплатою передбачених законодавством митних платежів. При цьому у відповідних митних документах містяться відомості про товари, характеристики яких у переважній більшості відповідають характеристикам майна, вилученого під час проведення обшуку.

За таких обставин існують щонайменше дві можливі версії походження майна: відповідно до першої, арештовані товари можуть бути пов`язані з товарами, митне оформлення яких здійснювалося з порушеннями та обставини ввезення яких перевіряються органом досудового розслідування; відповідно до другої арештоване майно могло бути самостійно ввезене на митну територію України у 2023 році через Чернівецьку митницю, належним чином розмитнене та не мати жодного відношення до товарів, які є предметом кримінально-правової оцінки.

При цьому друга версія не є виключно припущенням заявника, оскільки на її підтвердження ним надано конкретні документи щодо митного оформлення, походження товарів та сплати митних платежів. Якщо орган досудового розслідування вважає, що надані заявником документи не відповідають дійсності, або що зазначені в них товари фактично не є тим майном, яке було вилучено 04.03.2026 року, саме на сторону обвинувачення покладається обов`язок належним чином перевірити ці обставини та надати суду відповідні об`єктивні дані.

За таких обставин посилання сторони обвинувачення на необхідність отримання від компетентних органів Республіки Польща інформації щодо товарів, які могли бути ввезені з порушеннями через інший митний орган, не усуває наявних сумнівів щодо походження саме арештованого майна. Навпаки, до моменту встановлення такого зв`язку твердження про те, що вилучені товари є саме тими товарами, митне оформлення яких здійснювалося з порушеннями, залишається припущенням.

З огляду на викладене, надані заявником документи щонайменше створюють обґрунтовані підстави вважати, що арештоване майно могло мати інше, законне походження та бути ввезене на митну територію України через Чернівецьку митницю з дотриманням митних формальностей. За відсутності доказів, які б спростовували цю версію та підтверджували безпосередній зв`язок конкретно арештованого майна з можливими порушеннями митного законодавства, подальше обмеження права власника на таке майно лише з метою очікування результатів відповідної перевірки не може вважатися достатньо обґрунтованим. Отже, сам факт складення (навіть без підтвердження надсилання) запиту про міжнародну правову допомогу на цій стадії кримінального провадження не може безумовно свідчити про те, що саме арешт майна є необхідним та пропорційним заходом.

Водночас завданням арешту майна є не створення загального резерву для можливого використання майна у подальшому розслідуванні, а забезпечення конкретних цілей, визначених кримінальним процесуальним законом. Тому необхідність його подальшого застосування має бути обґрунтована конкретними обставинами кримінального провадження, а не припущеннями щодо можливого отримання в майбутньому доказової інформації.

Отже із посилань прокурора встановлено, що у даному кримінальному провадженні на даний час фактично не відбуваються активні процесуальні дії. Експертиза вартості товарів, які ввезені на митну територію України на даний час проведена. При цьому слідство не наводить будь-яких переконливих обгрунтувань того, що її результати, у тій чи іншій мірі, доводять версію слідства про заниження вартості ввезених товарів та зв`язок із арештованим майном.

Також, із пояснень прокурора у судовому засіданні не встановлено, що у кримінальному провадженні, за майже 6 місяців, було проведено чи у даний час проводяться будь-які інші слідчі дії окрім експертного дослідження, яке на даний час завершене, та складання запиту про міжнародну правову допомогу.

За таких обставин саме по собі очікування відповіді компетентних органів Республіки Польща не може бути визнане достатньою та самостійною підставою для продовження обмеження права власника на арештоване майно, адже призводить до можливості довготривалого збереження арешту майна лише з посиланням на очікування відповіді компетентного органу Республіки Польша. При цьому такий запит не стосується конкретного майна, на яке накладено арешт.

У даному випадку стороною обвинувачення не наведено достатніх об`єктивних даних, які б спростовували надані заявником документи щодо законності ввезення та митного оформлення товарів, а також не доведено, що без подальшого утримання майна під арештом отримання та перевірка інформації, яка витребовується у межах міжнародної правової допомоги, є неможливими.

Таким чином, наведені прокурором обставини свідчать лише про те, що орган досудового розслідування продовжує здійснювати перевірку певних відомостей у межах кримінального провадження, однак самі по собі не підтверджують необхідності подальшого утримання арешту саме на виявленому 04.03.2026 року майні. За відсутності належного обґрунтування його зв`язку з кримінальним правопорушенням подальше обмеження права власника на це майно не відповідає вимогам необхідності та пропорційності такого заходу.

На переконання слідчого судді, із 03.03.2026 року, тобто з моменту фактичного вилучення майна, у сторони обвинувачення було достатньо часу для отримання необхідних даних, здійснення ефективних заходів із вилученим майном, однак, як це було встановлено, ані детектив, ані експерт, чи будь яка інша процесуальна особа не зявлялась до арештованого майна, воно не було використане в цілях проведення експертиз, щодо нього не було призначено будь-яких досліджень. Фактично після накладення арешту, орган досудового розслідування не проявляв жодного інтересу до такого майна та не вчиняв будь-яких дій, повязаних із ним чи щодо нього.

Не було вчинено жодної процесуальної дії спрямованої на доведення причетності такого майна до кримінального провадження, що свідчить про те, що воно має суттєве значення для розслідування кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних певним особам, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження.

Разом із тим,власник арештованого майна доводить, що належність майна до будь-якої злочинної діяльності може бути поставлене під сумнів. Продовження його утримання під арештом фактично позбавляє його можливості повноцінно розпоряджатися та користуватися належним йому майном, яке протягом тривалого часу не використовується за своїм призначенням, простоює та внаслідок цього поступово втрачає свою вартість і споживчі властивості.

При цьому характер та специфіка такого майна обумовлюють необхідність його належного використання, зберігання та обслуговування. Тривале перебування майна без експлуатації, належного технічного обслуговування та використання за призначенням може призводити до його фізичного зносу, погіршення стану, втрати споживчих властивостей та, як наслідок, зменшення його ринкової вартості.

Таким чином, подальше утримання майна під арештом не є нейтральним для його власника, оскільки з кожним днем такого обмеження збільшуються негативні наслідки, пов`язані з неможливістю використовувати майно у господарській діяльності, отримувати від нього економічну вигоду, здійснювати його обслуговування або реалізувати його за ринковою вартістю.

Водночас сторона обвинувачення, наполягаючи на необхідності подальшого арешту, не навела суду конкретних обставин, які б свідчили про те, що зазначені обмеження є необхідними для досягнення цілей кримінального провадження. Як уже зазначалося, протягом тривалого часу після вилучення майна жодних слідчих чи процесуальних дій безпосередньо щодо нього не проводилося, експертні дослідження не призначалися, огляд або інші заходи, спрямовані на встановлення його доказового значення, не здійснювалися.

За таких обставин подальше збереження арешту фактично призводить лише до продовження обмеження прав власника без одночасного досягнення будь-якої конкретної процесуальної мети.

Обмеження права власності повинно мати конкретну та реальну процесуальну мету, бути необхідним для її досягнення та тривати лише протягом періоду, коли така необхідність об`єктивно існує.

Враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку, що подальше перебування майна під арештом за умов, коли органом досудового розслідування з плином часу не надано достатнього обсягу доказів на підтвердження обставин, викладених ним під час звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт такого майна, утримання його тривалий час без встановлення обґрунтованої необхідності подальших процесуальних дій щодо такого майна, може призвести до необґрунтованих збитків її власника, що є непропорційним до мети здійснення кримінального провадження, перешкодити здійсненню законної діяльності як субєкта господарювання та становити надмірний, непропорційний тягар.

На даному етапі кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання про належність майна до певних критеріїв, а слідкує за дотриманням основних принципів кримінального процесу з боку органів слідства, прав людини і основоположних свобод під час втручань у гарантовані права, зокрема недоторканості права власності, презумпції невинуватості, забезпечення доведеності вини, тощо.

Здійснюючи втручання у право власності шляхом накладення арешту на майно заявника, слідчий суддя виходив із посилань органів досудового розслідування на те, що вказані речі могли бути були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегти на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Накладаючи арешт, покладався на необхідність їхнього збереження до встановлення питання їх належності та інших питань, які підлягають встановленню в цьому кримінальному провадженні. Однак з плином часу органом досудового розслідування не підтвердив належність вилученого майна до тих критеріїв, які стали підставою для його арешту та особливої необхідності його збереження в цілях здійснення кримінального провадження.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних певним особам, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження.

Разом з цим, як вбачається з вищевикладеного, накладений арешт не сприяє швидкому, повному та неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні. Безумовне утримання такого майна під арештом до закінчення досудового розслідування та судового провадження становитиме явно непропорційне втручання у права власників, а також зважаючи на значущість утримуваного обсягу майна для здійснення господарської діяльності, становитиме особистий і надмірний тягар.

Враховуючи викладене, слідчий суддя доходить переконання, що подальше перебування вказаного майна під арештом з причин викладених вище буде непропорційним втручанням у діяльність заявника, як суб`єкта господарювання та становиме надмірний тягар як для суб`єкта господарювання, не відповідатиме меті та завданням кримінального провадження, жодним чином не забезпечить справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, внаслідок покладення на таку особу індивідуального, надмірного тягара, який є непропорційним між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відтак, враховуючи принцип змагальності, як одну із основних засад кримінального провадження, орган досудового розслідування не надав слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження щодо виявленого майна. Враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном щодо цього майна, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 22, 170-171, 174, 309 КПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 10.03.2026 року (справа № 726/668/26, провадження № 1-кс/726/196/26) на майно, яке належить ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) тканини, сітки, фурнітуру, нитки, корсетний шнур, замки та інші товари, відображеі у протоколі обшуку від 04.03.2026, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_7 та фактично розміщені у складських приміщеннях за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Слідчий суддяОСОБА_1