Рішення № 139236926, 26.08.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4349/26

Провадження № 2/345/2994/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

26.08.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Кулаєць Б.О., розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 139287 від 19.06.2025 в розмірі 6534,40 грн., яка складається з: 4000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту, 2534,40 грн. простроченої заборгованості за відсотками, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на понесену правову допомогу в сумі 15500,00 грн. У разі розгляду справи в загальному позовному провадженні здійснити розгляд за відсутності представника позивача, а в разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних доказів.

Свої вимоги мотивує тим, що 19.06.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 139287 (далі - Кредитний договір або Договір) про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису. Сума виданого кредиту: 4000,00 грн. Дата надання кредиту: 19.06.2025. Строк кредиту: 90 днів. Відсоткова ставка: 0,72 % (процентів) на добу. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 6534,40 грн., яка складається з: 4000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту та 2534,40 грн. простроченої заборгованості за відсотками.

19.12.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» (далі Первісний кредитор) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу №19122025/2, ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 29.07.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

18.08.2026 представник позивача подав до суду заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався, хоча ухвалу про відкриття провадження було йому вручено, що підтверджується трекінгом поштового відправлення, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

19.06.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 139287 (Далі договір/кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту кредит.

Згідно з п. 1.2 договору кредит надається строком на 90 днів, тобто до 16.09.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Відповідно до п. 1.3 договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

Згідно з листом директора ТОВ «ПРОФІТГІД» ними було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача, а саме: ТОВ «ФК«АВІРА ГРУП» 19.06.2025 здійснило перерахування коштів у розмірі 4000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 . Призначення платежу: видача кредиту №139287.

19.12.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» відступило до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу №19122025/2, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 139287 від 19.06.2025 на суму 6534,40 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 139287 від 19.06.2025 заборгованість відповідача перед ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» станом на 20.02.2026 (включно) складає 6534,40 грн., з яких: 4000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту та 2534,40 грн. простроченої заборгованості за відсотками.

Згідно з вимогою про виконання зобов`язань за кредитним договором за вих. № б/н від 20.03.2026 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» повідомило відповідача про те, що право вимоги його заборгованості по кредитному договору № 139287 від 19.06.2025 відступлене ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» та вимагало у строк до 30 (тридцяти) днів з дати отримання цієї вимоги, сплатити суму боргу за кредитним договором, що становить 6534,40 гривень на рахунок ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС».

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду:

суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з приписами ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору № 139287 від 19.06.2025, а також отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі, визначеному кредитним договором, що не заперечується останнім.

Разом з тим відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за кредитним договором № 139287 від 19.06.2025, яка становить 6534,40 грн., з яких: 4000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту та 2534,40 грн. простроченої заборгованості за відсотками.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредитів відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому позикодавцем кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості, не заперечив щодо складових суми заборгованості, порядку та обгрунтованості їх нарахування.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного кредитного договору № 139287 від 19.06.2025, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит та проценти за користування ним, а також, беручи до уваги правомірність набуття права вимоги позивачем за спірним кредитним договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в межах заявлених позовних вимог в розмірі 6534,40 грн.

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. (а.с. 7).

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04 (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (пункт 131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19 та від 03 лютого 2021 року у справі № 522/24585/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: «Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України (відповідні критерії містяться у частині 3 статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.»

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15500,00 грн. позивач надав суду: договір про надання правової допомоги від 09.04.2026, акт про отримання правової допомоги від 17.08.2026, рахунок від 17.08.2026, платіжну інструкцію від 17.08.2026 та копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю.

З огляду на викладене, беручи до уваги предмет спору, ціну позову, у зв`язку з чим дана цивільна справа відноситься до категорії малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, та рівень її складності не вимагав значного обсягу правничої допомоги, суд, враховуючи критерії, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат, а також ті, що передбачені пунктом 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, з урахуванням яких суд відповідно до висновків, викладених у пунктах 179, 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24), з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково, дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу в загальній сумі 15500,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, в зв?язку з чим вважає за необхідне присудити такі витрати частково, в розмірі 3000,00 грн. На переконання суду, в даному випадку такий розмір витрат на правничу допомогу буде достатнім, пропорційним і справедливим, а також не становитиме надмірного тягаря для відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 512, 514, 526, 626, 628, 639, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 133, 137, 141, 259, 264-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 139287 від 19.06.2025 у розмірі 6534 (шість тисяч п`ятсот тридцять чотири) гривні 40 копійок, з яких: 4000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту та 2534,40 грн. простроченої заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на правову допомогу.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС», адреса: вул. Львівська, 23, офіс 703, м. Київ, код ЄДРПОУ 43561872.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: