Рішення № 139236877, 25.08.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №338/1298/26

Провадження №2/338/1183/26

25 серпня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Решетова В.В.

з участю секретаря Смеречук Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокат Усенко М.І. звернувся до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит № 9265885 від 28 липня 2024 року у розмірі 94 467 грн 61 коп., а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 9265885, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 15 300 грн. Позивач посилається на те, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання, а відповідач належним чином зобов`язання з повернення кредиту та внесення передбачених договором платежів не виконав.

26 листопада 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ, за яким до позивача перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 9265885 від 28 липня 2024 року.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку загальна заборгованість визначена у сумі 94 467 грн 61 коп., з яких: 15 300 грн - заборгованість за сумою кредиту; 1 748 грн - комісія за надання кредиту; 72 519 грн 61 коп. - проценти; 4 900 грн - неустойка та/або проценти за порушення грошового зобов`язання.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 04 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, клопотання представника позивача задоволено та витребувано у банківської установи інформацію про надходження на платіжну картку, яка належить відповідачу.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання.

Про причини неявки ОСОБА_1 суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.

З огляду на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові та електронні матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 28 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 9265885. Договір оформлено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 949636, який 28 липня 2024 року був надісланий на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем під час оформлення кредиту.

За умовами договору сума кредиту становить 15 300 грн, строк кредитування - 345 днів, з 28 липня 2024 року до 08 липня 2025 року. Стандартна процентна ставка є фіксованою та становить 511 % річних. Договором і графіком платежів визначено періодичність погашення кожні 15 днів, а загальна сума процентів, що підлягає нарахуванню за весь строк кредитування за погодженим графіком, становить 59 055 грн (п. 1.2, п. 1.5, 1.5.2).

Пунктом 1.5.1 договору передбачено одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 1 748 грн, що становить 11,50 % від суми кредиту. Комісія включена до загальних витрат за кредитом, відображена у паспорті споживчого кредиту та розподілена у графіку платежів. Загальна вартість кредиту за договором і графіком становить 76 103 грн, у тому числі 15 300 грн тіла кредиту, 59 055 грн процентів та 1 748 грн комісії.

Факт надання кредиту підтверджується платіжним дорученням № 137736026 від 28 липня 2024 року на суму 15 300 грн та незалежно підтверджений банком-емітентом платіжної картки. З листа АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/14212БТ від 12 серпня 2026 року вбачається, що станом на 28 липня 2024 року картка НОМЕР_1 була емітована на ім`я ОСОБА_1 ; 28 липня 2024 року о 10:56:45 на цю картку здійснено зарахування 15 300 грн через LIQPAY*Miloan.

Відомість про щоденні нарахування первісного кредитора показує, що до відступлення права вимоги звичайні проценти нараховувалися на поточний залишок тіла кредиту, який зменшувався відповідно до передбаченого графіком настання строків повернення окремих частин кредиту: щоденна сума процентів послідовно зменшувалася з 214 грн 20 коп. до 184 грн 21 коп.

З витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 112-МЛ станом на 26 листопада 2024 року вбачається, що щодо за відповідачем ОСОБА_1 обліковується заборгованість: 13 158 грн поточної заборгованості за тілом кредиту, 2 142 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту, 184 грн 21 коп. поточних процентів, 24 354 грн 60 коп. прострочених процентів, 1 140 грн поточної та 608 грн простроченої комісії за надання кредиту, а також 4 900 грн штрафних платежів. Загальна сума, включена до реєстру щодо відповідача, становила 46 486 грн 81 коп.

Договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ від 26 листопада 2024 року, акт приймання-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників щодо відповідача та платіжна інструкція № 8082 від 26 листопада 2024 року про оплату за договором відступлення у сукупності підтверджують перехід до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за договором № 9265885.

В судовому засіданні встановлено, що матеріали, подані позивачем, не містять відомостей про здійснення відповідачем платежів у рахунок погашення заборгованості за цим договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи позивачем доведено, що кредитний договір № 9265885 від 28 липня 2024 року укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".

При цьому ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця та через особистий кабінет подавав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе.

Ідентифікація ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, місця проживання, електронної пошти, номера платіжного засобу, на який необхідно перерахувати кошти, тощо.

Доказів, що вказаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, відповідачем не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження ОСОБА_1 міг отримати кредитні кошти.

Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт перерахування відповідачу ОСОБА_1 28 липня 2024 року від ТОВ «Мілоан» кредитних коштів у розмірі 15300 грн на платіжну (банківську картку) НОМЕР_2 , дана обставина не заперечується відповідачем.

За таких обставин, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору між сторонами та перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів згідно з умовами договору.

Також, суд приходить до висновку, що позивач, який не є первісним кредитором, довів перехід до нього прав вимоги за договором факторингу № 112-МЛ від 26 листопада 2024 року та витягу з реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо ОСОБА_1 за кредитним договором № 9265885 від 28 липня 2024 року. Договір факторингу є чинним, його дійсність не оспорювалась.

При цьому слід зазначити, що відповідач розмір кредитної заборгованості не спростував, своїх контррозрахунків заборгованості чи доказів, які б підтверджували її відсутність, суду не надав.

Щодо розміру процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за процентами в розмірі 72 519 грн 61 коп., однак на думку суду цей розмір не узгоджується з умовами договору та первинним розрахунком первісного кредитора. Договором і погодженим сторонами графіком прямо визначено загальну суму звичайних процентів за весь 345-денний строк кредитування - 59 055 грн. Цей розмір є граничним для нарахування договірних процентів за передбаченим сторонами механізмом за умови відсутності платежів позичальника.

До відступлення права вимоги ТОВ «Мілоан» нарахувало 24 538 грн 81 коп. процентів. При цьому реєстр боржників станом на 26 листопада 2024 року розмежовував 13 158 грн поточного та 2 142 грн простроченого тіла кредиту. Такий поділ відповідає графіку платежів і фактичному алгоритму нарахування первісного кредитора: після настання строку повернення чергової частини тіла кредиту звичайні проценти за ставкою 511 % річних на цю прострочену частину більше не нараховувалися, а щоденна сума процентів зменшувалася.

Натомість розрахунок нового кредитора починаючи з 27 листопада 2024 року виходить із щоденного нарахування 214 грн 20 коп., тобто приблизно 1,40 % від усієї первісної суми кредиту 15 300 грн, без урахування того, що частина тіла вже обліковувалася як прострочена та була виключена первісним кредитором із бази для нарахування звичайних процентів. За цим підходом новий кредитор нарахував після відступлення 47 980 грн 80 коп. процентів, що призвело до заявлення 72 519 грн 61 коп. замість погоджених договором 59 055 грн.

Зміна кредитора не може погіршувати становище боржника та збільшувати обсяг його зобов`язання порівняно з тим, який існував за договором з первісним кредитором. Відповідно до статті 514 ЦК України новий кредитор одержав право вимоги саме в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права. Отже, підстав для зміни після відступлення погодженого сторонами алгоритму нарахування процентів та для застосування ставки до всієї первісної суми тіла кредиту немає.

Суд також ураховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти існує в межах погодженого строку кредитування, а після спливу такого строку охоронні наслідки прострочення визначаються законом та договором. У цій справі позивач не заявляє звичайні проценти після 08 липня 2025 року, однак і в межах строку кредитування їх розмір не може перевищувати погодженого графіка та механізму нарахування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обґрунтованою є вимога про стягнення процентів у сумі 59 055 грн, а в частині заявлених відсотків на суму 13 464 грн 61 коп., позов задоволенню не підлягає.

Щодо дотримання обмеження денної процентної ставки та комісії за надання кредиту, суд зазначаєнастпне.

Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року до Закону України «Про споживче кредитування» введено поняття денної процентної ставки, яка обчислюється як відношення загальних витрат за споживчим кредитом до загального розміру кредиту та строку кредитування у днях. Для договорів, укладених протягом наступних 120 днів другого перехідного періоду після набрання чинності цим Законом, максимальна денна процентна ставка не могла перевищувати 1,5 %.

За договором № 9265885 загальні витрати позичальника за кредитом складають 60 803 грн (59 055 грн процентів та 1 748 грн комісії). За суми кредиту 15 300 грн та строку 345 днів денна процентна ставка у значенні Закону України «Про споживче кредитування» становить приблизно 1,1519 %, що не перевищує передбаченого на дату укладення договору 28 липня 2024 року перехідного максимального розміру 1,5 %. Цей показник не є тотожним установленій договором ставці 1,40 % на день, що є арифметичним еквівалентом фіксованої ставки 511 % річних для відповідної бази нарахування.

Одноразова комісія у сумі 1 748 грн прямо погоджена сторонами в індивідуальній частині договору, відображена у паспорті споживчого кредиту та графіку платежів і включена до загальних витрат за кредитом при визначенні денної процентної ставки. Матеріали справи не свідчать, що ця комісія є платою за інформацію, яка згідно із законом повинна надаватися споживачу безоплатно, або що її стягнення призводить до перевищення встановленого законом граничного показника вартості кредиту. Тому вимога про стягнення 1 748 грн комісії є обґрунтованою.

Щодо стягнення штрафних платежів, суд зазначає наступне.

Із відомості первісного кредитора вбачається нарахування семи платежів по 700 грн за порушення строків внесення передбачених договором платежів у період із серпня до листопада 2024 року, (загальна суму 4 900 грн) за своєю правовою природою ці суми є неустойкою (штрафом) за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, за яким йому надано кредит (позику), звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; нараховані з 24 лютого 2022 року неустойка та інші передбачені договором платежі за прострочення підлягають списанню кредитодавцем.

Верховний Суд послідовно виходить із поширення цієї норми на кредитні договори, у тому числі договори про споживчий кредит (зокрема, постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23). Отже, нараховані у 2024 році 4 900 грн штрафу не можуть бути покладені на відповідача та підлягають виключенню з суми стягнення.

Отже, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач довів факт укладення договору, надання відповідачу 15 300 грн кредитних коштів, перехід до позивача права вимоги та невиконання відповідачем зобов`язань. Разом із тим поданий позивачем розрахунок у частині процентів після відступлення права вимоги не відповідає погодженому сторонами механізму, а нараховані штрафні платежі суперечать пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 76 103 грн, з яких: 15 300 грн заборгованості за тілом кредиту, 59 055 грн процентів за користування кредитом та 1 748 грн комісії за надання кредиту. У решті вимог про стягнення 18 364 грн 61 коп., а саме 13 464 грн 61 коп. процентів та 4 900 грн штрафних платежів, слід відмовити. Частка задоволених майнових вимог становить приблизно 80,56 %.

Згідно зі статтями 133, 141 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, а судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням встановлених законом критеріїв.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 45895 від 27 липня 2026 року. Пропорційно задоволеним вимогам (76 103 грн / 94 467 грн 61 коп.) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 144 грн 83 коп. судового збору.

Крім того, позивач заявив до стягнення 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. На їх підтвердження подано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт наданих послуг № Д/29563 від 15 липня 2026 року, детальний опис наданих послуг, ордер та документи щодо повноважень представника. З акта та детального опису вбачається надання консультації тривалістю 30 хвилин, ознайомлення з матеріалами кредитної справи протягом 2 годин, погодження правової позиції протягом 30 хвилин, складання позовної заяви протягом 3 годин 30 хвилин та її подання до суду; загальна зазначена тривалість робіт - 6 годин 30 хвилин та одна процесуальна дія з подання позову.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу несуть сторони; для їх розподілу подається детальний опис робіт, а розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, витраченим часом, обсягом послуг, ціною позову і значенням справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України суд враховує їх пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність предмету спору, а також, серед іншого, безпідставне завищення позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з огляду на конкретні обставини справи. Розмір гонорару, погоджений між клієнтом і адвокатом, визначає їхні взаємні договірні зобов`язання, однак не означає автоматичного покладення всієї цієї суми на іншу сторону спору.

Надані документи підтверджують реальність надання правничої допомоги у цій справі. Водночас предмет спору складає один кредитний договір та один ланцюг відступлення права вимоги; основна частина задекларованої роботи припадає на ознайомлення зі стандартним пакетом кредитних документів і підготовку позовної заяви. У матеріалах, наданих для вирішення питання про витрати, не підтверджено здійснення адвокатом окремих процесуальних дій, які б вимагали значного додаткового часу поза підготовкою та поданням позову. Крім того, заявлений позивачем розрахунок заборгованості є завищеним на 18 364 грн 61 коп., а позов задовольняється приблизно на 80 %.

Отже, з урахуванням реального обсягу виконаної роботи, типовості значної частини використаних документів, характеру спору, часткового задоволення позову, а також принципів необхідності, співмірності та розумності суд вважає обґрунтованою сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає покладенню на відповідача, 4 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 9265885 від 28 липня 2024 року у загальному розмірі 76 103 (сімдесят шість тисяч сто три) гривні 00 копійок, з яких: 15 300 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 59 055 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 748 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 2 144 (дві тисячі сто сорок чотири) гривні 83 копійки судового збору та 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення та залишення її без задоволення строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя В.В. Решетов