Вирок № 139234789, 26.08.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

1-кп/381/228/26

381/964/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року місто Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участі:

секретарів судових засідань - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , - адвоката ОСОБА_10 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_11 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025110000000901 від 19.10.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київ, українця, громадянина України, неодруженого, ФОП, на утриманні нікого не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

18.10.2025 близько 23 години 40 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи власним технічно справним автомобілем «BMW3181», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку м. Фастова, по ділянці вул. Шевченка селища Кожанка Фастівського району Київської області, на якій дорожнім знаком 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» встановлено обмеження максимальної швидкості руху 20 км/год, грубо порушуючи вимоги підпунктів б) та д) п. 2.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 306 (далі Правил дорожнього руху), відповідно до яких «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, правильно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі: д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»,проявив злочинну недбалість, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, не вибрав безпечну швидкість руху, здійснював рух із швидкістю не менше 39,5...68,4 км/год, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійноконтролювати його рух та безпечно керувати ним» та вимоги підпункті б)12.9Правил дорожнього руху відповідно до якого «Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4. 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29», внаслідок чого не впорався з керуванням транспортним засобом, та поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 , виїхав на праве узбіччя, де здійснив зіткнення із опорою лінії електропередач.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «BMW 5181», реєстраційний номер НОМЕР_1 , неповнолітній ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події, пасажиру цього автомобіля неповнолітньому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заподіяні численні переломи кістокмозкового та лицевого черепа, рани та садна на тілі, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, пасажиру цього автомобіля неповнолітньому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заподіяні переломи медіальних відростків обох плечових кісток, закритий перелом правої стегнової кістки, переломи обох кісток лівої гомілки, численні переломи кісток ступнів, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Грубі порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. п. 2.3 б) д), 12.1 та 12.9 б), Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілому ОСОБА_13 , а також заподіяння тяжкихтілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 , та середньої тяжкостітілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 .

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, а також заподіяли тяжкі тілесні ушкодження іншому потерпілому та середньої тяжкості тілесні ушкодження ще одному потерпілому.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим в інкримінованому діянні, повідомив, що він має водійське посвідчення, яке отримав в кінці літа 2003 року посвідчення і восени купив і зареєстрував на себе автомобіль BMW 318. 18 жовтня 2025 року приблизно о 22 год. 30 хв. приїхали ОСОБА_14 та ОСОБА_15 з села Триліси до селища Кожанка, вони зустрілися біля магазина, спілкувалися. Спочатку ОСОБА_14 запропонував прокататися в авто, на якому він приїхав. Вони проїхалися, повернулися на місце, а після цього ОСОБА_14 попросив його прокатати їх на своєму автомобілі БМВ. Вони вчотирьох, а саме він, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 сіли в його авто та поїхали прокататися. Під час руху автомобіля швидкість була приблизно 60-70 км/год. Однак, видимість була погана, дорожнє покриття було мокре, і, в момент входження у поворот, машину почало заносити. Він намагався вирівняти автівку, але не вдалося і відбулося зіткнення з електроопорою. Коли він вибрався з автомобіля, то одразу викликав відповідні служби, зміг витягти ОСОБА_17 , в ОСОБА_15 була затиснута нога, він зателефонував знайомим, щоб допомогли. Через 20 хвилин приїхало декілька швидких. ОСОБА_16 та ОСОБА_15 посадили в швидку, а обвинуваченого в поліцейських автомобіль.

Обвинувачений додав, що до адміністративної відповідальності він був притягнутий лише один раз - за проїзд на червоний сигнал світлофора, алкогольні і наркотичні засоби ніколи не вживав, співпрацював із слідством. Шкоду, завдану ОСОБА_18 , повністю відшкодував. Також він спілкувався з мамою ОСОБА_19 , пропонував заплатити за лікування, але вони сказали, що лікування безкоштовне, а скільки коштів буде потрібно на реабілтацію сказати не може. Крім того, його захисник телефонував батьку ОСОБА_20 іповідомив, що готовий повністю покрити всі їхні витрати.

Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що свою вину визнає повністю, щиро розкаюється та шкодує про вчинене, просить вибачення у потерпілих. Цивільні позови потерпілих визнає частково, за вирахуванням гарантованих страховою виплат, згоден сплатити потерпілим ОСОБА_13 по 200 тисяч грн моральної шкоди, а потерпілому ОСОБА_9 30 тисяч моральної шкоди. При призначенні покарання просить суд не позбавляти його волі та надати можливість працювати для того, щоб відшкодовувати шкоду завдану потерпілим.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 суду наступні показання.

18 жовтня 2025 року він з сином були у с. Триліси у бабусі, приблизно о 18 год. 00 хв. його син ОСОБА_14 , якому на той момент було 16 років, взяв з його дозволу автомобіль та поїхав у справах, повернувся приблизно о 21 год. 00 хв.. Однак о 21 год. 30 хв. Він повідомив, що з братом ОСОБА_9 поїдуть в Кожанку, щоб забрати куртку. Через деякий часподзвонили рятувальники та повідомили, що ОСОБА_14 перебуває у тяжкому стані. Потерпілий додав, що з обвинуваченим не знайомий, безпосереднім свідком події не був, шкода не відшкодована, цивільний позов просить задовольнити повністю та призначити покарання у виді позбавлення волі без встановлення іспитового строку.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду наступні показання.

ОСОБА_13 є її сином, станом на жовтень 2025 року син проживав зі своїм батьком - її чоловіком, ОСОБА_21 . Вона жила деякий час окремо, але вони всі були в гарних стосунках, вона кожного дня спілкувалася з сином. Того дня син їй подзвонив і сказав, що їде з хлопцями в баню. Зі слів її чоловіка, він поїхав за курткою і потім опинився в Кожанці, де і сталась ДТП. Потерпіла додала, що їй не відомо, чому син сів у автомобіль до ОСОБА_4 , адже вони були незнайомі, він був її єдиною дитиною, йому було лише 16 років, коли він загинув, однак обвинувачений навіть не вибачився перед нею, чи перед батьком. Зазначила, що повністю підтримує цивільний позов та просить призначити покарання, пов`язане із позбавленням волі.

Допитаний у судовому засіданні неповнолітній потерпілий ОСОБА_8 надав суду наступні показання.

18 жовтня 2025 року у селищі Кожанка Фастівського району, потерпілий вийшов гуляти разом зі знайомими: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , прізвища її не пам`ятає. Пізніше приїхали хлопці: ОСОБА_15 і ОСОБА_14 , всі стояли і говорили, потім сіли в автомобіль марки BMW, який належить ОСОБА_27 і поїхали у напрямку Кожанської гімназії, бо дуже хотіли прокататись на такому автомобілі. ОСОБА_14 сидів збоку, ОСОБА_28 за ОСОБА_14 , а він - за обвинуваченим. Вуличного освітлення в той час не було, фари були увімкнені на ближньому світлі, дорожнє покриття було асфальтоване, нерівне. В той день був дощ, дорога була мокра. Вони поїхали покататися по селищу. Під час руху авто водія ніхто не відволікав. Коли вони рухалися, то як у зустрічному, так і в їхньому напрямку рухалися автомобілі. Попереду них їхав автомобіль і обвинувачений пішов на обгін, після чого в повороті їх почало заносити, задню частину автомобіля закинуло і вони пішли юзом. Потерпілий повідомив, що коли отямився, то побачив, що ОСОБА_14 і ОСОБА_15 без свідомості, вони так і залишилися на сидіннях, його направили до лікарні, у потерпілого був перелом зі зміщенням, спочатку в Білій Церкві лікувався. Потерпілий додав, що шкода зі сторони ОСОБА_30 відшкодована, претензій до нього не має.

Допитана у судовому засіданні законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_31 підтвердила. Що шкода їм відшкодована обвинуваченим у повному обсязі, претензій не мають, цивільний позов відкликали, просять призначити йому покарання з іспитовим строком.

Допитаний у судовому засіданні неповнолітній потерпілий ОСОБА_9 надав суду наступні показання.

До дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18.10.2025 потерпілий не був знайомий з ОСОБА_22 . В той день вони здвоюрідним братом поїхали в центр села Кожанка Фастівського району, де зустрілисьіз обвинуваченим, покатали його на своєму автомобілі, а потім обвинувачений запропонував покататися на його автомобілі марки BMW, на що він. Вони сіли у вказаний транспортний засіб. ОСОБА_14 сидів біля водія, він сидів ззаду за пасажирським кріслом і незнайомий йому хлопець - за водієм. Як зазначив потерпілий, ДТП відбулося в селі Кожанка, місцевість не дуже добре знайома, автомобіль рухався з приблизною швидкість 170-180 км, вуличне освітлення потерпілий не пам`ятає, був поворот, покриття дорожнє було мокре, зауважень обвинуваченому ніхто не робив. Після того як він отямився, то побачив рятувальників, і зрозумів, що не відчував ніг. Його почали діставати з автомобіля, вирізали двері. Після деблокування з салону автомобіля його поклали на ноші і забрали у лікарню. Потерпілий додав, що завдана злочином шкода, обвинуваченим не відшкодована і він не пропонував йому своєї допомоги під час лікування, хоча на лікування витрачено дуже багато коштів і ДТП вплинуло на його життя, адже він припинив навчання у зв`язку із станом здоров`я, з однолітками спілкується тільки по телефону, живого спілкування немає, переживає після ДТП та був період коли спілкувався з психологом.

Судом були досліджені також і письмові докази, надані стороною обвинувачення, відповідно до яких встановлено наступне.

Згідно з витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025110000000901 від 19.10.2025: водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (тверезий), 18.10.2025 о 23 год. 42 хв., керуючи транспортним засобом «BMW-318», рухаючись в селищі Кожанка Фастівського району, скоїв наїзд на електроопору. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_4 отримав ЗЧМТ, СГМ; пасажири ОСОБА_9 отримав т/у: ЗЧМТ, СГМ відкритий перелом гомілки лівої ноги, перелом стегнової кістки; ОСОБА_8 отримав т/у ЗЧМТ, ЗГМ, скальпована рана голови; ОСОБА_13 від отриманих травм загинув на місці.

Правова кваліфікація ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно з рапортом № 241078466 від 18.10.2025 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 18.10.2025 о 23 год. 42 хв. у селищі Кожанка Фастівського району невідома особа біля школи в`їхала в стовп та троє дітей зажато в транспортному засобі.

Згідно з рапортом № 241117616 від 19.10.2025 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 19.10.2025 о 04 год. 31 хв. у селищі Кожанка біля школи ДТП, автомобіль в`їхав у електроопору.

Згідно з протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.10.2025 старшим слідчим СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_32 о 02 год. 40 хв. за участі понятих: ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , у похмуру, дощову погоду із грудусом повітря +6 оглянуто місце ДТП від вул. Завадської в напрямку м. Фастів, зазначеним оглядом встановлено: вид події-наїзд на перешкоду, обстановка змінена шляхом деблокування тіла загиблого із пасажирського місця; умови освітлення на даній ділянці шляху-темний час доби, дорога без освітлення; проїжджа частина - горизонтальна ділянка автодороги; вид та стан покриття (на момент ДТП та під час огляду) - мокре, чисте, асфальтобетоне; наявність нерівностей та пошкоджень дорожнього покриття не виявлено; дорожнє покриття загальною шириною 8,9 м, призначено для руху в двох напрямках; дорожня розмітка -1.5, 1.1; до проїзної частини праворуч примикають бордюрний камінь, узбіччя 1,5 м, стовпи ЛЕП, ліворуч бордюрний камінь, узбіччя 4,6 м, тротуар шириною 2.0 м далі за тротуаром приватні домогосподарства та ліворуч школа; дорожні знаки-1.11, 1.33, 3.29 (20 км); транспортний засіб BMW, д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_4 ; локалізація пошкоджень на транспортних засобах-повністю деформований кузов, локалізація пошкоджень на правій стороні (деформовані стійки, відірвані двері); наявність відокремлених від транспорного засобу частини, деталей та інших об`єктів-уламки пластикових та скляних частин в районі наїзду на стовп та у кінцевому положенні автомобіля; наявність на місці ДТП слідів контактної взаємодії з навколишніми об`єктами, предметами-перебитий стовп ЛЕП, який після контакту впав; відомості про труп- ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тіло загиблого деблоковано з автомобіля та перенесено на узбіччя, одягнутий в темні спортивні штани, сіру кофту, світло-синю футболку, з видимих тілесних ушкоджень-подряпини на голові.

Огляд закінчено 19.10.2025 о 04 год. 00 хв.

До протоколу долучено схему огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.10.2025 та фототаблицю місцевості на вул. Шевченка у селищі Кожанка Фастіського району з 12 фотозображеннями.

Згідно з дублікатом результату проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння обвинуваченим ОСОБА_4 результат становить-0,00 %.

Згідно з постановою про визнання речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 19.10.2025 автомобіль BMW 3118, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання на майдачник зберігання за адресою: АДРЕСА_3 ., визнано речовим доказом.

Згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного міста Києва від 29.10.2025 накладено арешт на автомобіль BMW 3181, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної вартості належить ОСОБА_4 .

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, старшим слідчим СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_32 у присутності адвоката ОСОБА_35 , 19.10.2026 о 02 год. 00 хв., затримано підозрюваного ОСОБА_4 .

Згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2025 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17.12.2025 включно.

Згідно з повідомленням начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень ОСОБА_4 звільнений з-під варти 21.10.2025 під заставу у розмірі 121 120 грн.

Згідно зі свідоцтвом про народження встановлено, що ОСОБА_13 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 253 від 20.10.2025 смерть ОСОБА_13 настала ІНФОРМАЦІЯ_7 , причиною смерті є дорожньо-транспортна пригода.

Згідно з заявою від 23.10.2025 ОСОБА_7 , залучено до кримінального провадження, як потерпілого.

Згідно з заяви від 02.01.2026 ОСОБА_6 , залучено до кримінального провадження, як потерпілу.

Згідно з заяви від 03.12.2025 ОСОБА_8 залучено до кримінального провадження, як потерпілого.

Згідно з постановою від 03.12.2025 залучено ОСОБА_11 як законного представника потерпілого ОСОБА_8 .

Згідно з заявою від 20.01.2026 ОСОБА_9 залучено як потерпілого.

Згідно з постановою від 20.01.2026 ОСОБА_36 залучено до кримінального провадження як законного представника неповнолітньої ОСОБА_9 .

Згідно з постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_37 від 11.12.2025 продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців.

Згідно з висновком експерта № 20251011200000253 проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_13 , 2009 р.н., яким встановлено:

при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_13 , 2009 р.н. виявлено наступні ушкодження:

відкрита черепно-мозкова травма з перелом кісток основ черепа, крововиливами під м`яку оболонку головного мозку і в товщі стовбурової його частини, крововиливом в м`які тканини голови в тім`яній ділянці справа, садна на обличчі;

закрита травма грудної клітки з переломом 1-го ребра зліва, крововиливом на поверхні серця, крововиливами в прикореневі відділи легень, на їх поверхні і в товщі з крововимливом в заднє середостіння;

закрита травма живота з крововиливом в корінь брижі;

крововилив в білярникову клітковину справа;

подряпина на шиї, поверхнева рана, синець і садна на тулубі, садна на надпліччі плечі справа, рани в міжпальцевих проміжках велеких і вказівних пальців обох кістей, поверхнева рана на правому і садна на обох стегнах.

Описані ушкодження в комплексі скаладають собою поєднану травму тіла, яка виникла в результаті дії тупих предметіва, а садно - предмета з гострим краєм або кінцем, які діяли прямо і під кутом відносно травмованої поверхні. Враховуючи їх характер, могла виникнути в результаті автомобільної травми (травма в салоні автомобіля), під час якої вищевказаний перебував в положенні сидячи, незадовго до настання смерті і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

Смерть громадянина ОСОБА_13 настала в результаті поєднаної трами тіла у вигляді відкритої черепно-мозкової травми і закритої травми грудної клітки з переломами кісток основи черепа і 1-го ребра зліва та крововиливами під м`яку оболонку, в товщу стовбурового відділу головного мозку, на поверхні серця, поверхні легень і в їх товщі.

При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_13 спиртів не виявлено.

Згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.12.2025 надано тимчасовий доступ до речей та документів з можливістю вилучення їх оригіналів, які знаходяться у володінні КНП Білоцерківської міської ради « Білоцерківська міська лікарня №2 ».

Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей документів від 05.01.2026 старшим слідчим ВРЗуСТСУ ГУНП в Київській області у присутності фельдшера ОСОБА_38 вилучено документи, які зазначені в описі до протоколу, а саме: медична карта стаціонарного хворого № 8633 на ім`я ОСОБА_8 та два Ro-знімки.

Згідно з висновком експерта № 004 від 03.01.2026 проведено експертизу за медичною документацією ОСОБА_8 , 2009 р.н. та встановлено:

згідно з наданою медичною документацією у громадянина ОСОБА_8 , 2009 р.н. мали місце тілесні ушкодження численні переломи кісток мозкового та лицевого черепа, рани та садна тілі.

дані тілесні ушкодження спричинені від дії тупих твердих предметів, можливо в строк та за обставин вказаних у постанові, тобто в умовах ДТП.

Тілесні ушкодження у ОСОБА_8 за ступенем тяжкості в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Будь-яких даних про стан алкогольного сп`яніння в наданих медичних документах не виявлено.

Згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.12.2025 надано тимчасових доступ до речей та документів, які перебувають у володінні КНП « Білоцерківської міської лікарні №2 ».

Згідно з протоколом тимчасового доступу до речвей і документів від 07.01.2026 стіршим слідчим СУ ГУНП в Київській області у присутності фельдшера ОСОБА_38 вилучено документи, а саме: медична карта стаціонарного хворого № 8634 на ім`я ОСОБА_9 , рентгенівські знімки.

Згідно з висновком експерта № 003 від 10.11.2025 проведено експертизу за медичною документацією ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та встановлено: згідно з наданою медичною документацією у громадянина ОСОБА_9 , 2009 р.н. мали місце тілесні ушкодження: переломи медіальних виростків обох плечових кісток, закритий перелом правої стегнової кістки, переломи обох кісток лівої гомілки, численні переломи кісток ступнів, рана голови, численні садна та рани на тілі.

Дані тілесні ушкодження спричинені від дії тупих твердих предметі, можливо в строк та за обставин, вказаних в постанові, тобто в умовах ДТП.

Тілесні ушкодження у ОСОБА_9 за ступенем тяжкості в сукупності відносяться до тілесних ущкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки переломи кісток скелету викликали тривалий розлад здоров`я.

Будь-яких даних про стан алкогольного сп`яніння в наданих медичних документах не виявлено.

Згідно з довідкою про витрати на проведення експертизи № СЕ-19/111-65873-ІТ від 18.12.2025 вартість експертизи становить 4457 грн. 00 коп.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-25/65873-ІТ від 18.12.2025 проведено інженерно-транспортну експертизу, за результатами якої встановлено:

система рульового керування автомобіля BMW 318 (номерний знак НОМЕР_1 ) на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед ДТП не виявлено.

система робочого гальма автомобіля BMW 318 (номерний знак НОМЕР_1 ) на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма перед ДТП не виявлено.

Елементи підвіски автомобіля BMW 318 (номерний знак НОМЕР_1 ) на момент огляду знаходяться в працездатному, технічно-несправному стані, через деформацію важеля переднього правого колеса та деформацію стійки-амортизатора переднього правого колеса. Дані несправності виникли в процесі ДТП. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійксоті транспортного засобу перед ДТП не виявлено.

Згідно з довідкою про витрати на проведення експертизи № СЕ-19/111-70476-ІТ від 09.02.2026 вартість експертизи становить 3565 грн. 60 коп.

Згідно з висновком експерта від 09.02.2026 № СЕ-19/111-25/70476-ІТ проведено інженерно-транспортну експертизу, за результатами якої встановлено: розрахованашвидкість руху автомобіля BMW 318, яка відповідає слідам бокового юзу, становить (39,5…..68,4 км/год).

В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля BMW 318 ОСОБА_4 повинен був керуватися вимогами п.12.1,12.2,12.9(б) ПДР.

В даній дорожній ситуації водій автомобіля BMW 318 ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді, шляхом виконання вимог пункту 12.1 ПДР.

В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля BMW 318 ОСОБА_4 , експертом, з технічної точки зору вбачаються невідовідності вимогам п.12.1,12.2,12.9(б) ПДР.

Питання, які із порушень водієм автомобіля BMW 318 вимог ПДР з технічної точки зору перебувють у причинно-наслідковому зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної події та її наслідками з технічної точки зору судовим експертом не досліджувалось, оскільтки його вирішення призведе до виходу за межі компетенції судового експерта, який під час дослідження дій учасників події розглядає їх лише на рівні оцінки технічних операцій з виконанням вимог ПДР.

Вирішення цього питання потребує застосування знань у галузі права, всебічної оцінки всіх зібраних доказів, що є прерогативою слідчого .

Дане питання буде вирішено в площині причинного зв`язку дій водія транспортного засобу з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В даній дорожнійи ситуації, в діях водія автомобіля BMW 318 ОСОБА_4 експертом, з технічної точки зору, вбачається невідповідність вимогам пукту 121.1 ПДР, яка знаходяться в причинному зв`язку з виникненням досліджуваної події.

Частина питання стосовно наслідків, які настали із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди експертом не вирішувалася, так як потрібна юнридична оцінка матеріалів кримінального провадження, що виходить за межі компетенції експерта.

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 05.11.2025 старшим слідчим в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Київській області, за участю підозрюваного ОСОБА_4 , у присутності понятих: ОСОБА_39 , ОСОБА_40 встановлено: по прибуттю на місце події підозрюваний ОСОБА_4 повідомив, що погода і дорожні умови відповідають тим, які були на момент ДТП. В подальшому підозрюваний повідомив, що рухався по вул. Шевченка у селищі Кожанка в напрямку міста Фастів із увімкненими в автомобілі світлом. Швидкість авто складала близько 70 км/год. При проїзді заокруглення вправо йго автомобіль розпочало заносити і в подальшому викинуло на праве узбіччя, де він зіткнувся із електроопорою. Після цього підозрюваний виставив автомобіль у положенні, в якому перебував на момент початку заносу. Також вказав, що у той час зустрічних автомобілів чи інших перешкод не було. Після цього було заміряно висоту хорди на заокругленні дороги, яка проведена до осьової лінії розмітки. Таким чином встановлено, що висота хорди становила 0,30 м, хорда довжиною 20 м. Після цього з робочого місця водія замірено видимість елементів дороги, а саме межі проїзної частини і правого узбіччя. До протоколу долучено схему ДТП та фототаблицю із 3 фотозображеннями.

Проаналізувши наведені вище докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.286 КК України встановлена кримінальна відповідальність, зокрема, за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом,якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Згідно з пред`явленим ОСОБА_4 обвинуваченням, він порушив наступні вимоги правил безпеки дорожнього руху:

1.Вимоги дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості";

2.Підпунктиб) та д) п. 2.3 Правил дорожнього руху

3.П.12.1 Правил дорожнього руху

4.п.п. "б" п.12.9 Правил дорожнього руху.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак 3.29, який має назву «Обмеження максимальної швидкості», забороняє рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знаку.

Згідно з протоколом огляду місця події від 19.10.2025 та ілюстративною таблицею до нього встановлено, що за 150 м. до місця ДТП на дорозі встановлено дорожній знак 3.29, яким обмежується швидкість руху 20 км/год.

Відповідно до п.п. "б" п.2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п.п. "д" п. 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Відповідно до п.12.1 Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п.п. "б" п.12.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

З урахуванням пред`явленого та визнаного в повному обсязі ОСОБА_4 обвинувачення, судом встановлено, що 18.10.2025, приблизно о 23 год.40 хв, у темну пору доби, ОСОБА_4 , під час керування транспортним засобом, в якому перебували неповнолітні потерпілі, не врахував дорожньої обстановки, зокрема, мокрого асфальтового покриття, обмеження швидкості руху транспотрних засобів дорожнім знаком 3.29 не більше ніж 20 км/год, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, її зміною, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої неповнолітній пасажир ОСОБА_13 загинув на місці, неповнолітній пасажир ОСОБА_8 отримав тяжкі, а пасажир ОСОБА_9 - середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Суд звертає увагу, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія ОСОБА_4 настали наслідки, які передбачені різними частинами статті 286 КК України.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВС України від 23.12.2005 N 14«Про практику застосування судами Українизаконодавства у справах про деякі злочинипроти безпеки дорожнього руху та експлуатаціїтранспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»зазначено,що порушення особою правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, яке спричинило наслідки,передбачені різними частинами ст. 286 КК ( 2341-14 ), слід кваліфікувати як один злочин за тією частиною цієї статті,яка передбачає більш тяжкі наслідки. При цьому у вироку необхідно зазначати всі кваліфікуючі ознаки злочину.

За таких обставин суд дійшов висновку, що під час розгляду справи повністю доведена вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального праворушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а його дії необхідно кваліфікувати як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило: смерть потерпілого, а також тяжкі тілесні ушкодження потерпілому та середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому.

При призначенні кримінального покарання ОСОБА_4 суд враховує наступне.

Згідно з документами, що характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_4 ,він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, має статус ФОП, на утриманні нікого немає, не є собою з інвалідністю.

Інкримінований ОСОБА_4 злочин відноситься до тяжких злочинів відповідно до ст.12 КК України та необережним за формою вини.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують вину обвинуваченому, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_8 . Також суд вважає за можливе як пом`якшуючу обставину визнати і щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 . Такий висновок суду обґрунтовується наступним. Відповідно до усталеної судової практики Верховний суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу вчиненого та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину, добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, в тому числі й під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

З огляду на викладене, щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Під час розгляду справи ОСОБА_4 визнав свою вину повністю, зазначав у своїх показаннях та поясненнях про те, що шкодує про свій вчинок, відшкодував у повному обсязі шкоду неповнолітньому потерпілому ОСОБА_8 , у зв`язку з чим законним представником останнього було заявлено клопотання про залишення поданого цивільного позову без розгляду, зазначив, що звертався із захисником до законного представника потерпілого ОСОБА_9 з наміром відшкодувати шкоду на лікування, однак йому повідомлено про те, що лікування надається безкоштовно, а витрати на реабілітацію на момент звернення не відомі, також суд вважає, що ОСОБА_4 надав правдиві показання, які розкрили усі обставини справи, зокрема, він зазначив, що рухався зі швидкістю близько 70 км/год, яка перевищувала допустиму відповідно до дорожнього знака 3.29, а також є такою, що відповідає висновку інженерно-транспортноїекспертизи від 09.02.2026 № СЕ-19/111-25/70476-ІТ, за результатами якої встановлено, що розрахована швидкість руху автомобіля BMW 318, яка відповідає слідам бокового юзу, становить (39,5…..68,4 км/год). Будь-які дані, які б підтверджували показання неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 про те, що швидкість автомобіля, яким керував обвинувачений ОСОБА_4 була 170-180 км/год під час судового розгляду встановлені не були. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово заявляв про готовність поступово відшкодувати завдану його діями шкоду потерпілим у справі.

У зв`язку з цим суд відхиляє доводи представника потерпілих адвоката ОСОБА_10 про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 ознак щирого каяття.

Водночас, обставини, передбачені ст.67 КК України, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлені.

Суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи наведені вище вимоги закону, мету покарання, тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 злочину, його суспільно небезпечні наслідки, поведінку обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 кримінального покарання, пердбаченого ч.2 ст.286 КК України з урахуванням положень ст.69-1 КК України у виді позбавлення волі на строк, що не перевищує двох третин максимального строку покарання, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. В той же час, враховуючи тяжкість наслідків, що настали внаслідок вчиненого ОСОБА_4 хоч і необережного, але тяжкого злочину, враховуючи вік потерпілих, а також водійський досвід ОСОБА_4 , який є незначним, а також думку потерпілих, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для застосування положень статей 75, 76 КК України. Крім того, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України арешт майна, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.10.2025 на майно: автомобіль марки «BMW 318», реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження, користування зазначеного майна - скасувати.

Судові витрати відповідно до довідок про витрати на проведення експертиз під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за висновком експертиз: № СЕ-19/111-25/65873-ІТ від 18.12.2025 складають 4457 грн. 00 коп. та № СЕ-19/111- 25/70476-ІТ від 09.02.2026 складають 3565 грн. 60 коп.

Згідно зі ст. 124 КПК України вказані судові витрати слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 .

Питання речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Вирішуючи цивільні позови потерпілих, суд зазначає наступне.

Потерпілий ОСОБА_7 заявив до обвинуваченого ОСОБА_4 цивільний позов про стягнення 24 754 (двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. матеріальної шкоди та 4 300 000 (чотири мільйони триста тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.

Цивільний позов обґрутовавний тим, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої загинув його єдиний неповнолітній син ОСОБА_13 . У зв`язку з цим, потерпілий ОСОБА_7 вважає, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_4 йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 4 300 000 грн., оскільки його втрату неможливо відновити та компенсувати, через смерть сина він перебуває у стані тривожності, апатії, розпачу, втратив сенс життя, а також матеріальної в розмірі 24 754 грн, пов`язаних з витратами на поховання, що підтверджується договором-замовленням №14 на організацію та проведення поховання та накладною №14 від 20.10.2025.

Потерпіла ОСОБА_6 заявила до обвинуваченого ОСОБА_4 цивільний позов про стягнення 4 300 000 (чотири мільйони триста тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.

Цивільний позов обґрутовавний тим, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої загинув його єдиний неповнолітній син ОСОБА_13 . У зв`язку з цим, потерпіла ОСОБА_6 зазначає, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_4 їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 4 300 000 грн., оскільки її втрату неможливо відновити та компенсувати, через смерть сина вона перебуває у стані тривожності, апатії, розпачу, втратила сенс життя.

На підтвердження розміру завданої моральної шкоди потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надали документи, що підтверджують родинний зв`язок із загиблим ОСОБА_13 .

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 ОСОБА_12 подала цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 майнової шкоди в розмірі 203 189 грн., майнову шкоду в розмірі 1000 000 грн та 300 000 грн моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями неповнолітній ОСОБА_9 був госпіталізований до лікарні в Білій Церкві , а в подальшому переведений до ДНП " Національна дитяча спеціалізована лікарня ОХМАТДИТ " МОЗ України. На відновлення стану здоров`я ОСОБА_9 витрачено 203 189 грн. Враховуючи складне та тривале лікування існує потреба в додаткових грошових коштах в розмірі 1 000 000 грн. Крім того, враховуючи, що після ДТП вся родина та неповнолітній потерпілий ОСОБА_9 не можуть жити нормально, всі ресурси спрямовуються на відновлення здоров`я, відсутнє спілкування з друзями, пригнічений стан, необхідність заробляти гроші на лікування та пов`язаний з цим стрес і тривалий період реабілітації, законний представник неповнолітнього ОСОБА_9 просить стягнути з обвинуваченого 300 000 грн моральної шкоди. На підтвердження своїх позовних вимог позивач надала копії медичних документів, зокрема, копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого №19460 , відповідно до якої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебував у стаціонарі відділення ортопедії та травматології з 19.10.2025 по 14.11.2025, а 14.11.2025 дитина виписана у задовільному стані для подальшого лікування у відділекнні фізичної та реабілітаційної медицини; копію виписного епікризу з ДНП " Національна дитяча спеціалізована лікарня ОХМАТДИТ " МОЗ України, відповідно до якого 03.12.2025 надійшов на наступний курс з метою покращення мобільності та навичок самообслуговування з 03.12.2025, виписаний 26.12.2025; копію виписного епікризу з ДНП " Національна дитяча спеціалізована лікарня ОХМАТДИТ " МОЗ України, відповідно до якого ОСОБА_9 12.01.2026 надійшов на стаціонарну реабілітацію з метою опанування пересування на милицях у відділення фізичної та реабілітаційної медицини, виписаний 07.02.2026; копію довідки про рух коштів з АТ " ПиватБанк " за період з 20.10.2025 по 27.03.2026 із зазначенням витрат на загальну суму 203 435,83 грн, у графі "Деталі операції" зазначено переказ на свою карту, отримувач ОСОБА_12 .

Обвинувачений та його захисник зазначили, що цивільні позови обвинувачений визнає частково, оскільки його цивільна відповідальність як власника наземних транспортних засобів застрахована, що підтверджується завіреною копією полісу №228493591 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.04.2025, тому за позовами потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 він визнає цивільні позови на суму по 200 000 грн моральної для кожного з потерпілих, а решту частину, в тому числі й витрати на поховання підлягають відшкодуванню страховиком в межах страхового відшкодування. Щодо позову в інтересах потерпілого ОСОБА_9 то обвинувачений визнає цивільний позов про стягнення моральної шкоди в розмірі 30 000 грн, а щодо решти шкода має бути відшкодована страховиком в межах страхового відшкодування.

Проаналізувавши доводи цивільних позивачів та цивільного відповідача, суд звертає увагу на наступне.

Процесуальним законодавством, яке регулює вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні є статті 127-129 КПК України.

Так, відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред`являти той же позов у кримінальному провадженні. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

З наведеної норми видно, що для потерпілої сторони встановлене альтернативне право у відповідний строк подати цивільний позов або до підозрюваного чи обвинуваченого, або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну діями, зокрема, підозрюваного чи обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Порядок відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також джерелом підвищеної небезпеки, врегульований нормами ЦК України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до наданої захисником обвинуваченого копії страхового полісу №228493591 від 14.04.2025 передбачено, що сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілих осіб на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих становить 5000 000 грн, а на одну особу - 500 000 грн.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з:

1) лікуванням потерпілої фізичної особи;

2) тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою;

3) стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи;

4) моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

5) смертю потерпілої фізичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст.25 цього Закону страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Таким чином, вказаним страховим полісом передбачено суму страхових виплат за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілих осіб, що включає згідно із зазначеними положеннями закону і моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її батькам, яка становить 500 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У Постанові Пленуму ВС України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з Постановою ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 просять стягнути з обвинуваченого по 4 300 000 грн кожному завданої моральної шкоди.

Під час розгляду справи встановлено, що загиблий внаслідок злочину, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 , є сином потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Смерть потерпілого має прямий причинно-наслідковий зв`язок з необережними протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_4 . У зв`язку з цим факт спричинення потерпілим-батькам моральної шкоди обвинуваченим є беззаперечним.

Оцінюючи розмір заявлених потерпілими позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі по 4 300 000 грн. кожному, суд керується наступним.

Моральні страждання батьків від втрати своєї дитини, незалежно від її віку, не можуть бути короткочасними. Тривалість душевного болю, який зазнали батьки, не може бути виміряний чи обмежений часом та оцінений конкретною грошовою сумою. Так само як і не може бути відновлена батьківська втрата та їхніх попередній психо-емоційний стан. В той же час, розмір суми морального відшкодування, має бути таким, що певним чином задовольнить потреби потерпілих, з одного боку, а з іншого - буде розумним і обґрунтованим, покликаним на відносне відновлення морального стану, а не на безпідставне збагачення.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про необхідність відшкодування потерпілим моральної шкоди є обґрунтованими. Водночас, позивачі не навели доводів, чому саме такі суми вони вважають достатніми для відносного покриття їхніх моральних страждань. З огляду на це, суд дійшов висновку, що цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 слід задовольнити частково, виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, а також мети морального відшкодування - розумного задоволення потреб потерпілих, у розмірі за вирахуванням суми гарантованого страхового відшкодування, передбаченого полісом обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, суд вважає, що розмір, завданої потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 моральної шкоди, який не покритий страховим відшкодуванням, і який слід стягнути з обвинуваченого, слід визначити в розмірі по 250 000 грн кожному.

Що стосується відшкодування потерпілому ОСОБА_7 витрат, понесених ним на поховання загиблого ОСОБА_13 , то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст.25 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21.05.2024 страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату особі, яка здійснила витрати на поховання та/або спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання йому документів на підтвердження таких фактів та витрат. Загальний розмір такої виплати стосовно одного померлого не може перевищувати 12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і не залежить від сум, отриманих особою за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням. Відповідно до договору №14 та накладної №14 від 20.10.2025 витрати на поховання складають 24 754 грн. Вказана сума, заявлена, як в межах ліміту визначеного ч.4 ст.25 зазначеного закону, так і в межах суми страхового відшкодування. У зв`язку з цим, суд вважає, що вказані витрати стягненню з обвинуваченого не підлягають.

Що стосується цивільного позову представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 сум матеріальної шкоди в розмірі 1000 000 грн та 203 189 грн, а також моральної шкоди в розмірі 300 000 грн, то суд зазначає наступне.

Як зазначила законний представник потерпілого у своїх поясненнях сума в розмірі 203 189 грн була зібрана нею на картковий рахунок як допомога на лікування сина. З її слів нею була опублікована інформація про необхідність лікування сина і кошти в цій сумі надійшли від людей, які скидали їй їх у якості допомоги. Ці кошти, зі слів законного представника потерпілого ОСОБА_9 , вона витратила як на лікування сина, так і на організацію його догляду та реабілітації. На підтвердження цього вона надала копію Довідки про витрати з АТ КБ « ПриватБанк ».

Відповідно до ч.1 ст.1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Законний представник неповнолітнього потерпілого - позивача ОСОБА_9 , заявляючи позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого майнової шкоди як витрат на лікування в розмірах 203 189 грн та 1 000 000 грн, не надала жодних документів, які б підтведжували понесення нею або необхідність понесення витрат на лікування та реабілітацію у заявлених у позові розмірах. Додана до позову довідка з АТКБ " ПриватБанк " не є належним доказом та не підтверджує витрати коштів у сумі 203 189 грн саме на лікування, догляд та реабілітацію неповнолітного потерпілого ОСОБА_9 . Натомість вона містить інформацію про переказ на свою карту, отримувачем зазначено ОСОБА_12 .

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до наданої захисником обвинуваченого копії страхового полісу №228493591 від 14.04.2025 передбачено, що сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілих осіб на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих становить 5 000 000 грн, а на одну особу - 500 000 грн.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з:

1) лікуванням потерпілої фізичної особи;

2) тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою;

3) стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи;

4) моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

5) смертю потерпілої фізичної особи.

Оскільки позивачем не надано жодних доказів понесених під час лікування витрат, суд дійшов висновку, що позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується розміру заподіяної потерпілому моральної шкоди, то суд враховує, що неповнолітній ОСОБА_9 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_4 , тому доводи позивача про спричинення йому моральної шкоди суд вважає обгрунтованими.

Водночас, суд звертає увагу, що позивачем заявлено розмір моральної шкоди в сумі 300 000 грн., який відповідає ліміту суми страхового відшкодування, визначеного в страховому полісі № 228493591 від 14.04.2025.

У постанові Кримінального касаційного суду у складі ВС від 13.01.2025 у справі №137/1421/23, зазначено наступне. Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року (справа № 147/66/17),внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (п.п. 149, 150).

У то й же час потерпіла особа в разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV (п. 172).

Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV (п. 173).

Вирішуючи питання стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 моральної шкоди в сумі 300 000 грн, суд, посилаючись на вказану вище постанову ККС ВС від 13.01.2025 враховує, що в ній має місце посилання на норми Закону №1961-IV, який на час розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА_4 втратив чинність. Водночас, суд керується алгоритмом, який, визначив ККС ВС у цій постанові, при вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, яка не перевищує ліміту відповідальності страховика.

Тому, оскільки заявлений представником неповнолітнього позивача ОСОБА_9 розмір матеріальної шкоди не обґрунтований належними доказами, а розмір заявленої моральної шкоди не перевищує ліміту відповідальності страховика за полісом № 228493591 від 14.04.2025, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають, оскільки можуть бути погашені за рахунок суми страхового відшкодування.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 349, ст.ст. 369-371,373,374,376, ч.15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на два роки.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_4 слід обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши йому у строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з моменту затримання з 19.10.2025 до моменту звільнення з-під варти під заставу - 21.10.2025 включно.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 у виді застави, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили заставу у сумі 121 120 (сто двадцять одну гривню сто двадцять) грн. 00 коп., якщо вона не була звернена в дохід держави, повернути заставодавцю.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі - 8 022 (вісім тисяч двадцять дві) грн. 60 копійок у дохід держави.

Арешт майна, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.10.2025- скасувати.

Речові докази після набрання вироком законної сили, а саме:

?транспортний засіб марки «BMW 318I», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_3 - повернути власнику ОСОБА_4 .

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4

про стягнення моральної та матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 завдану потерпілому ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі двісті п`ятдесят тисяч гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 завдану потерпілій ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі двісті п`ятдесят тисяч гривень.

У задоволенні цивільного позову поданого законним представником неповнолітнього потерпілого - позивача ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди в сумі 1 503 189 грн відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1