Рішення № 139234052, 26.08.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3134/26

Провадження № 2/159/2199/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», від імені якого діє представник Кукса Карина Олександрівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі ТОВ «Юніт Капітал» або позивач або новий кредитор) звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач або боржник або позичальник) в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором № 536855490 від 04.03.2025 у розмірі 23975,28грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.03.2025 між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем у електронній формі було укладено кредитний договір № 536855490. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано ліміт кредиту у розмірі 8400,00 гривень.

15.04.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № MB-ТП/31, відповідно до умов якого право вимоги перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

В подальшому, 30.09.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 30/0925-01, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 536855490 від 04.03.2025.

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором, яка складається з 8400,00 грн тіла кредиту, 15071,28 грн процентів, 504,00 грн комісії та 4200,00 грн штрафних санкцій, однак позивач просить стягнути лише борг за тілом кредиту та процентами.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 16.06.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд справи вирішив здійснювати у змішаній формі, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів у АТ КБ «Приватбанк».

21.07.2026 до суду надійшли витребувані судом документи з АТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до трекінгу поштового відправлення на сайті АТ «Укрпошта» в мережі інтернет, поштове відправлення R67244923027, яким відповідач повісткою повідомлявся про розгляд справи не вручене одержувачу та повернуте з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

04.03.2025 року між кредитором, яким є ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та позичальником укладено договір кредитної лінії № 536855490, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним і комісію (п. 2.1).

Загальний розмір ліміту кредиту за договором становить 8400,00 грн (п. 2.2).

Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та встановлена у розмірі базової процентної ставки, яка складає 0,98% на день від суми залишку кредиту за кожен день користування ним, що становить 357,70% річних (п. 8.3).

На період дисконтного періоду кредитування з 04.03.2025 року по 09.03.2025 року (включно) позичальнику надано знижку, у зв`язку з чим застосовується дисконтна процентна ставка у розмірі 0,80% від суми кредиту за кожен день користування ним, що становить 292,00% річних, ця ставка застосовується за умови у разі дострокового погашення тіла кредиту та процентів протягом 6 календарних днів після закінчення дисконтного періоду кредитування (п. 1.1.4, п. 8.7, п. 8.7.1).

Строк кредитування (дисконтний період) складає 5 днів, а загальний строк дії договору кредитної лінії становить 5 календарних років (п. 11.1), кінцева дата повернення кредиту визначена 03.04.2030 року (п. 7.3).

Договором передбачено сплату одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 504,00 грн (п. 8.5), яка нараховується при видачі першого траншу (п. 8.4) та підлягає сплаті не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з визначених у договорі обставин (п. 7.5).

За порушення строків оплати будь-якого з платежів на 14 і більше календарних днів кредитор має право нарахувати штраф у розмірі 5000% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, але у разі порушення строку оплати на 14 і більше днів загальний розмір штрафу не може перевищувати 25% від суми кредиту, а при простроченні на 21 і більше календарних днів не більше 50% від суми кредиту (п. 12.3).

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів за порушення зобов`язань не може перевищувати половини суми отриманого позичальником кредиту (п. 12.5).

Договором передбачено право кредитора здійснювати уступку права вимоги за цим договором будь-якій фінансовій установі без згоди позичальника (п. 9.1.1.5, п. 9.1.1.13).

В реквізитах договору зазначені адреса проживання позичальника, контактний номер телефону, номер паспорта, РНОКПП та реквізити електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 . Договір укладено в електронній формі та підписано позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором "9827".

У матеріалах справи міститься підписаний сторонами Паспорт споживчого кредиту продукту "СМАРТ" до договору кредитної лінії № 536855490 від 04.03.2025 року. Цей документ містить інформацію про умови кредитування, зокрема: тип кредиту кредитна лінія, сума ліміту кредиту 8400,00 грн, строк кредитування до 1826 днів (дисконтний період 5 днів з можливістю продовження та поновлення), базова процентна ставка 357,70% річних (0,98% на день), орієнтовна реальна річна процентна ставка 2232,33% річних, розмір комісії за надання кредиту 504,00 грн, порядок повернення кредиту протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання. Паспорт підписано позичальником електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора «9827».

Платіжним дорученням № 7f88aa77-3592-426e-8238-55e49c000311 від 04.03.2025 року, відповіддю АТ КБ «Приват Банк» від 21.07.2026, банківською випискою про рух коштів за платіжною картою відповідача, підтверджується факт надання кредиту позичальнику у розмірі 8400,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , яка належить відповідачу.

15.04.2025 року між первісним кредитором (ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога») та новим кредитором (ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу № MB-ТП/31, за умовами якого первісний кредитор зобов`язується відступити новому кредитору права грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі прав вимоги, а новий кредитор зобов`язується прийняти права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження первісного кредитора за плату (п. 2.1).

Відповідно до п. 4.1 договору, наявне право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру прав вимоги.

На виконання умов цього договору сторонами підписано Реєстр прав вимоги від 15.04.2025 року, згідно з яким під порядковим номером 504 відступлено право вимоги до позичальника за кредитним договором № 536855490 від 04.03.2025 року на загальну суму 16 485,84 грн, з яких: тіло кредиту 8400,00 грн, проценти 3381,84 грн, комісія 504,00 грн, неустойка 4200,00 грн.

30.09.2025 року між кредитором (ТОВ «Таліон Плюс») та новим кредитором (ТОВ «Юніт Капітал») укладено договір факторингу № 30/0925-01, за умовами якого кредитор зобов`язується відступити новому кредитору права грошової вимоги до боржників, а новий кредитор зобов`язується прийняти права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження кредитора за плату (п. 2.1). Відповідно до п. 4.1 договору, наявне право вимоги переходить від кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами Реєстру прав вимоги.

На виконання умов цього договору сторонами 30.09.2025 року підписано Акт прийому-передачі Реєстру прав вимоги № 1, згідно з яким кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр прав вимоги № 1 від 30.09.2025 року, при цьому загальна сума прав вимоги, що відступаються, становить 91 054 348,01 грн.

Згідно з Витягом із Реєстру прав вимоги № 1 від 30.09.2025 року до договору факторингу № 30/0925-01, під порядковим записом 2728 новий кредитор набув права вимоги до позичальника за кредитним договором № 536855490 від 04.03.2025 року на загальну суму заборгованості 28175.28 грн, з яких: тіло кредиту 8400,00 грн, проценти 15071,28 грн, комісія 504,00 грн, неустойка 4200,00 грн.

Платіжною інструкцією в національній валюті № 636 від 06.10.2025 року підтверджується сплата новим кредитором (ТОВ «Юніт Капітал») на користь ТОВ «Таліон Плюс» грошових коштів у розмірі 5 243 200,04 грн з призначенням платежу: «Оплата за відступлення Прав Вимог згідно Договору факторингу №30/0925-01 від 30.09.2025 р. та Реєстру відступлення права вимоги №1 до Договору факторингу №30/0925-01 від 30.09.2025 р. без ПДВ».

Також у матеріалах міститься письмове повідомлення про дострокове розірвання договору та відступлення права вимоги від 05.09.2025 року, направлене ТОВ «Таліон Плюс» на адресу позичальника.

У матеріалах справи містяться детальні розрахунки заборгованості за кредитним договором № 536855490 від 04.03.2025 року.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим первісним кредитором станом на 15.04.2025 року (дата продажу), позичальнику за період з 04.03.2025 року по 15.04.2025 року нараховано проценти за користування кредитом у загальному розмірі 3381,84 грн.

Також позичальнику нараховано одноразову комісію у розмірі 504,00 грн та неустойку (штраф) у загальному розмірі 4200,00 грн (нараховано двома платежами по 2100,00 грн: 23.03.2025 року та 15.04.2025 року).

Нарахування процентів первісним кредитором припинилося 15.04.2025 року у зв`язку з відступленням права вимоги.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Таліон Плюс» станом на 30.09.2025 року (дата продажу), за період з 15.04.2025 року по 04.09.2025 року позичальнику додатково нараховано проценти за базовою ставкою 0,98% на день у розмірі 82,32 грн щоденно на загальну суму 11689,44 грн.

Загальна заборгованість по процентах за цим розрахунком становить 15 071,28 грн (3381,84 грн + 11 689,44 грн). Нарахування процентів припинилося 04.09.2025 року.

Нарахування процентів, комісій чи пені новим кредитором за цей період не здійснювалось, нарахування процентів за кредитним договором остаточно припинилося 04.09.2025 року.

Протягом усього періоду користування кредитними коштами позичальником жодних платежів на виконання зобов`язань за договором не здійснювалось.

Відповідно до Виписки з особового рахунку за період з 30.09.2025 року по 18.03.2026 року, наданої новим кредитором (ТОВ «Юніт Капітал»), загальна сума заборгованості позичальника станом на 18.03.2026 року становить 23975,28грн, з яких: 8400,00 грн прострочене тіло кредиту, 15071,28 грн прострочені відсотки, 504,00 грн прострочена комісія, 4200,00 грн штрафні санкції.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко розяснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці розяснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.) Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 536855490 від 04.03.2025 відповідач підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "9827", який був введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору, паспортом кредиту. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, правилами надання грошових послуг в позику, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

На виконання договорів факторингу сторонами було підписано відповідні Реєстри прав вимоги, за якими право вимоги за кредитним договором № 536855490 від 04.03.2025 послідовно перейшло від первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а згодом до ТОВ «Юніт Капітал». Отже позивач набув право вимоги до відповідача.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповіддю АТ КБ «Приватбанк», а також платіжним дорученням від 04.03.2025 підтверджується перерахування на виконання умов кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 8400,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Як встановив суд, позивач ТОВ «Таліон Плюс» звернувся до позичальника з листом у якому, в зв`язку з наявності заборгованості по сплаті процентів повідомив про дострокове розірвання кредитного договору.

У матеріалах справи відсутня інформація, що відповідач повернув тіло кредиту.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

Отже, суд дійшов висновку, що станом на день звернення з позовом кредитні кошти в повному розмірі не повернуто, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 8400,00грн є підставною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та встановлена у розмірі базової процентної ставки, яка складає 0,98% на день від суми залишку кредиту за кожен день користування ним, що становить 357,70% річних (п. 8.3).

На період дисконтного періоду кредитування з 04.03.2025 року по 09.03.2025 року (включно) позичальнику надано знижку, у зв`язку з чим застосовується дисконтна процентна ставка у розмірі 0,80% від суми кредиту за кожен день користування ним, що становить 292,00% річних, ця ставка застосовується за умови у разі дострокового погашення тіла кредиту та процентів протягом 6 календарних днів після закінчення дисконтного періоду кредитування (п. 1.1.4, п. 8.7, п. 8.7.1).

У матеріалах справи відсутня інформація, що відповідач сплачував за кредитним договором.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

Перевіривши розрахунки кредитної заборгованості, надані позивачем, суд погоджується з ними.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів в розмірі 15071,28 грн нарахованих за період з 04.03.2025 по 04.09.2025 є підставною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, обєктивно зясувавши обставини справи, оцінивши докази, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити повністю, стягнувши з відповідача на користь позивача 23 471,28 грн, з яких: 8400,00 грн суми виданого кредиту та 15071,28 грн нарахованих процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд повністю задовольнив позовні, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

У матеріалах справи також міститься договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, укладений між новим кредитором (ТОВ «Юніт Капітал») та Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери», предметом якого є надання правничої допомоги клієнту (п. 1.1). Протоколом погодження вартості послуг від 20.01.2026 року визначено тарифи за відповідні види послуг.

Додатковою угодою № 25771382916 від 21.01.2026 року сторони погодили надання послуг щодо представництва та захисту прав у судах усіх інстанцій у справах про стягнення заборгованості з позичальника за кредитним договором № 536855490 від 04.03.2025 року (п. 1).

Відповідно до Акта прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026 року адвокатським бюро надано, а новим кредитором прийнято юридичні послуги (складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника за кредитним договором № 536855490, відповідно до якого вартість правничої допомоги склала 7000,00 грн з яких 500,00 грн за підготовку адвокатського запиту до банку про надання інформації про зарахування коштів позивачу.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обовязковими для суду зобовязання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

Суд зазначає, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує зокрема чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На переконання суду не були необхідними витрати пов`язані із зверненням адвоката з адвокатським запитом до банку про надання йому інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, оскільки така інформація є банківською таємницею відповідно до ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» і її розголошення на запит адвоката не передбачено, чого адвокат не міг не знати. Тому, понесення таких витрат в розмірі 500,00 грн, не було необхідним у цій справі.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн (7000,00 грн 500,00 грн), які підлягають розподілу.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 536855490 від 04.03.2025 року в розмірі 23471,28 грн, з яких:

- 8400,00 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту;

- 15071,28 грн простроченої заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у сумі 2662,40 грн та 6500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Україінки, буд. 34, офіс 333; ЄДРПОУ 43541163);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складене 26.08.2026.

Суддя Р.Я. Смалюх