Рішення № 139233261, 26.08.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6158/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Іванюк І.Д., розглянувши у приміщенні суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», в інтересах якого діє адвокат Кукса Карина Олександрівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», в інтересах якого діє адвокат Кукса К.О., звернувся 13.07.2026 року до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 646546659 від 15.07.2025 року в розмірі 30 558,75 грн, а також понесені судові витрати. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 15.07.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 646546659 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач перейшла на офіційний сайт www.moneyveo.ua та ознайомилася з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику. Після цього добровільно, без примусу чи тиску, відповідач заявила про бажання отримати кошти, подала відповідну заявку, під час чого пройшла процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказала свої особисті та ідентифікаційні дані. Відразу після вчинення відповідачем зазначених дій 15.07.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ініціювало переказ коштів згідно з договором № 646546659 від 15.07.2025 року шляхом безготівкового зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , що, на думку позивача, свідчить про прийняття відповідачем пропозиції кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». 16.09.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № МВ-ТП/53, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» було відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. 27.02.2026 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 27/0226-01, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 646546659 від 15.07.2025 року в розмірі 30 558,75 грн, з яких: 10 007,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 19 951,33 грн заборгованість за відсотками. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору ТОВ «Таліон Плюс» на електронну адресу відповідача було направлено вимогу про дострокове виконання боргових зобов`язань, надавши можливість останній добровільно, у позасудовому порядку врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Однак у визначені у вимозі строки відповідач зобов`язань не виконала. Враховуючи наведене, а також те, що на цей час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань та не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13.07.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву у визначений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження не подала, заяви про поновлення строку для подання відзиву до суду також не подала.

Клопотань від жодної зі сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, тому відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 15.07.2025 року відповідачу для ознайомлення було надано Паспорт споживчого кредиту (а.с. 4041).

Надалі, цього ж дня, 15.07.2025 року, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 646546659. Згідно з пунктом 2.2 договору загальний розмір кредиту становить 10 007 грн, кінцева дата повернення кредиту 14.08.2030 року (пункт 7.3). Базова кредитна ставка 0,98 % (пункт 8.3).

Пунктом 9.1.1.7 кредитного договору визначено, що у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору.

Кредитний договір укладено в електронній формі, позичальника ідентифіковано за допомогою системи BankID НБУ, а договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором XHFV (а.с. 42, зворотний бік 54).

Як убачається з платіжного доручення від 15.07.2025 року, на картку № НОМЕР_1 було перераховано 10 007 грн за договором № 646546659 від 15.07.2025 року (а.с. 79).

Згідно з положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За приписами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом така форма для цього виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з частиною першою статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з вимогами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або в інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеного цим Законом, а також інших способів, передбачених законом.

Отже, суд встановив, що кредитний договір № 646546659 від 15.07.2025 року укладений між сторонами в електронній формі, відповідач ідентифікована за допомогою системи BankID НБУ, а договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, у зв`язку з чим договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також судом встановлено, що 16.09.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № МВ-ТП/53, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» було відступлено право грошової вимоги за кредитними договорами згідно з Реєстром прав вимоги (а.с. 8587).

Крім того, 27.02.2026 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 27/0226-01, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги за кредитними договорами згідно з Реєстром боржників та після підписання акта приймання-передачі Реєстру боржників (а.с. 1316).

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку з порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися лише щодо дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Отже, з наданих суду доказів вбачається, що право грошової вимоги за кредитним договором № 646546659 від 15.07.2025 року перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а в подальшому - до ТОВ «Юніт Капітал», що підтверджує право позивача на звернення до суду з цим позовом»

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначається порядок дострокового повернення кредиту.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарні місяці, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Згідно з розрахунком заборгованості загальна сума заборгованості становить 30 558,75 грн, з яких: 10 007 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 19 951,33 грн заборгованість за відсотками (а.с. 2224). Загальна сума боргу становить 29 958,33 грн.

Оскільки пунктом 9.1.1.7 кредитного договору визначено, що кредитодавець має право достроково вимагати повернення заборгованості за кредитом, 10.02.2026 року ТОВ «Таліон Плюс» звернулося до відповідача із досудовою вимогою про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Така вимога залишилася без належного реагування (а.с. 55).

У той же час судом встановлено, що визначений позивачем загальний розмір заборгованості не відповідає сумі окремих її складових. Зокрема, заборгованість за основною сумою кредиту становить 10 007,00 грн, а заборгованість за процентами 19 951,33 грн, що в сукупності становить 29 958,33 грн. Отже, заявлена позивачем до стягнення сума 30 558,75 грн є арифметично помилковою, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 29 958,33 грн, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, а у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при поданні позову позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 45702 від 26.06.2026 року (а.с. 88).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заявлена позивачем сума позовних вимог становила 30 558,75 грн, судом задоволено позовні вимоги в частині стягнення 29 958,33 грн. Таким чином, з урахуванням співвідношення задоволеної та заявленої суми позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 610,09 грн судового збору (2 662,40 грн ? 29 958,33 грн : 30 558,75 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

Як убачається з долучених представником позивача до матеріалів справи договору про надання правової допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, додаткової угоди № 25771545164 від 20.04.2026 року до договору про надання правової допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, акта приймання-передачі наданих послуг до договору № 20/01/26-02 від 05.05.2026 року судом встановлено, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в цій цивільній справі на загальну суму 7 000 грн.

Суд вважає, що заявлені представником позивача витрати на оплату послуг правничої допомоги в розмірі 7 000 грн за участь у цій цивільній справі не відповідають критеріям реальності, розумності та співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та їх необхідністю для розгляду справи.

З огляду на характер спірних правовідносин, ціну позову, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також те, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд дійшов висновку, що розумним та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу є 2 000 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 960,70 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 247, 263265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 646546659 від 15.07.2025 року в розмірі 29 958 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн 33 коп. та 4 570, 79 грн судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, оф.333, ЄДРПОУ 43541163;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Д. Іванюк