Рішення № 139233163, 26.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4895/26 2-о/335/172/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Соболєвої І. П.,

за участі секретаря судового засідання Караулова Б. Д.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Стадніченка С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 107Б, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Стадніченка Сергія Володимировича, заінтересовані особи Запорізька міська рада, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Абрамов Максим Олександрович, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Стадніченка С. В. звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви вказується, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заявник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Втім, з 2010 року він разом дружиною (нині покійною) фактично проживали в будинку, за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказаний будинок належав померлій ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від матері покійної ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Окрім вказаного будинку, подружжя ОСОБА_4 володіло на праві спільної часткової власності в рівних долях квартирою АДРЕСА_3 площею 43,72 м2, приватизованою згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

З померлою ОСОБА_2 заявник проживав понад 47 років як подружжя до дня її смерті. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно вирішували всі побутові потреби. В декларації з сімейним лікарем, підписаній 08.05.2023 також зазначена вищезазначена адреса фактичного проживання, як і в договорі про надання телекомунікаційних послуг (інтернет-провайдер Гігабіт).

Після смерті дружини заявник продовжує і надалі проживати у будинку АДРЕСА_2 до теперішнього часу, що підтверджується Актом про встановлення факту проживання ОСН «Квартальний комітет» № 114 від 28.03.2026 та показами свідків.

З питання прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ніхто не звертався, оскільки заявник по справі вважав, що він жив і живе в квартирі і є спадкоємцем першої черги за законом, оскільки на час смерті спадкодавця він постійно проживав разом з дружиною, про відмову від спадщини не заявляв. Тому в силу ч. 3 ст. 1268 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, що прийняв спадщину.

У зв`язку з викладеним, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Абрамовим М. О. було розглянуто документи, подані ОСОБА_1 для отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 . Оскільки заявник на момент смерті дружини не був зареєстрований з нею за однією адресою і не подав у встановлений законом термін заяву про прийняття спадщини, у нотаріуса були відсутні підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому нотаріус постановив про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Встановлення факту спільного проживання з померлою ОСОБА_2 необхідно заявнику для вирішення питання щодо прийняття спадщини після її смерті на підставі ст.ст. 1261, 1268 ЦК України як чоловіка спадкодавця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В зв`язку з чим заявник змушений звернутися до суду. З цих підстав просить встановити факт фактичного спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 2010 року по день її смерті (а.с 3-6).

Ухвалою судді від 02.06.2026 відкрито провадження та прийнято до розгляду заяву про встановлення факту, що має юридичне значення в порядку окремого провадження та призначено судове засідання (а.с. 20.)

Заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Стадніченко С. В. в судовому засіданні заяву підтримали та просили її задовольнити.

Представниця заінтересованої особи Запорізька міської ради в судове засідання не з`явилася, через систему «Електронний суд» подала заяву, відповідно до якої просила розглянути справу без участі представника Запорізької міської ради. Крім того, зазначила, що у вирішенні справи покладаються на розсуд суду та просять винести рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Заінтересована особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Абрамов М. О. в судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву, в якій просив провести розгляд справи у його відсутність, ухвалити рішення згідно Законодавства України.

20.08.2026 суд завершив розгляд справи та перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для складання повного тексту до 26.08.2026.

Суд, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення заявника, його представника, допитавши свідків, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Кисильовою В. В., зареєстрованого в реєстрі за № 3-2536, та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.11.2008, частина житлового будинку АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 (а.с. 14 зворот, 15)

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 07.12.2006 та Витягу про реєстрацію права власності від 04.01.2007, квартира за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 43,73 кв. м. належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 15 зворот, 16).

Відповідно до свідоцтва про укладання шлюбу № НОМЕР_1 , заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.03.1978 (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Запоріжжі померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 68 років, про що 05.07.2025 складено відповідний актовий запис № 1283 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 видане Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 10 зворот).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина.

Втім, згідно постанови приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Абрамова М. О. від 18.03.2026 № 50/02-21 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 заявнику ОСОБА_1 було відмовлено, у зв`язку з тим, що строк для прийняття спадщини пропущений.

Як слідує з вказаної постанови, строк на прийняття спадщини спадкоємець за законом ОСОБА_5 пропустив, так як, відповідно до частини першої статті 1269 Цивільного кодексу України: спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини; відповідно до частини першої статті 1270 Цивільного кодексу України: для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За відомостями Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради 05.03.2026 № 06.4-06/02/7723, ОСОБА_2 , 1956 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , разом з нею на день смерті гр. ОСОБА_1 , не був зареєстрований. Таким чином, ОСОБА_1 , на момент смерті за однією адресою зі спадкодавцем не проживав, а також заяву про прийняття спадщини у встановлений строк до нотаріальної контори не подавав.

Згідно паспорту громадянина України, ОСОБА_1 з 02.07.2015 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).

Втім, відповідно до Акту про встановлення факту проживання ОСН «Квартальний комітет» № 114 від 28.03.2026, складеного свідками сусідами та квартальною, ОСОБА_1 фактично постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 2010 (а.с. 13) по теперішній час.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , підтвердили, що з 2010 року ОСОБА_1 постійно проживав разом із дружиною ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 як до моменту до її смерті, так і на даний час, вели спільний побут, вели спільне господарство, проживали однією родиною.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 227/3750/19 від 22.09.2021 зазначено, що статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 404/2163/16-ц колегія суддів дійшла до висновку про те, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.04.2023 у справі № 204/1052/20 відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Факт проживання ОСОБА_1 разом з спадкодавцем на момент смерті останньої за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується показами, допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також Актом про встановлення факту проживання ОСН «Квартальний комітет» № 114 від 28.03.2026, Декларацією про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-Р013-Т6А0 (а.с. 11 зворот), заявою про приєднання до Публічного договору (оферти) про надання телекомунікаційних послуг розміщеного на сайті Оператора Гігабіт (а.с. 12), Абонентською карткою (а.с. 12 зворот).

Метою звернення заявника до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі частини 3 статті 1268 ЦК України.

Оскільки заявник, як спадкоємець за законом постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в одному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявив про свою відмову від спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину.

Відсутність документів, які б підтверджували факт проживання заявника разом зі спадкодавцем її дружиною, на час відкриття спадщини позбавляє заявника права на отримання спадщини, чим порушуються його спадкові права, які підлягають поновленню шляхом задоволення заяви.

Встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час смерті, необхідне заявнику для оформлення спадкових прав, як спадкоємця після смерті дружини, а отже, має для нього юридичне значення, законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту проживання на момент смерті з спадкодавцем.

При цьому, інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно та звернулись для оформлення спадщини судом не виявлено.

Ураховуючи зазначене, суд вважає, що в судовому засіданні заявником доведено факт того, що він з 2010 року постійно проживав із своєю дружиною до дня її смерті за однією адресою АДРЕСА_2 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підлягає встановленню факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 2010 до дня її смерті.

До такого висновку суд дійшов проаналізувавши надані заявником документи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також пояснення учасників справи та показання свідків, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, знаходяться в об`єктивному взаємозв`язку з іншими доказами, які досліджені судом, нічим не спростовані.

Окрім цього, встановлення даного юридичного факту в достатній мірі захистить інтереси заявника та відповідатиме завданням цивільного судочинства, визначеним у ст. 2 ЦПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 258-259, 263-265, 268, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Стадніченка Сергія Володимировича, заінтересовані особи Запорізька міська рада, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Абрамов Максим Олександрович, про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт постійного проживання спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 2010 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа Запорізька міська рада, ЄДРПОУ 04053915, місцезнаходження юридичної особи: проспект Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69126.

Заінтересована особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Абрамов Максим Олександрович, місцезнаходження: вул. Сталеварів, буд. 7, прим. 1, м. Запоріжжя, 69035.

Суддя І. П. Соболєва