Рішення № 139232450, 25.08.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 210/4846/25

н\п 2/490/3318/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

08.07.2025 року до Металургійного районного суду м. Кривого Рогу надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 11200,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 26 жовтня 2019 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №88507, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону. Відповідно до умов даного договору ТОВ «Займер» надало відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідачка зобов`язалася повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. ТОВ «Займер» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі та надало відповідачці грошові кошти в розмірі 4000,00 грн шляхом перерахування на платіжну банківську картку № НОМЕР_1 , яка надана позичальником товариству, що підтверджується довідкою про переказ коштів.

Відповідачка не виконувула взятих на себе обов`язків за кредитним договором, не здійснювала щомісячного погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» укладено Договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021 ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 .

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №88507 від 26.10.2019 року у розмірі 11200,00 грн, яка складається з: 4000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 7200,00 грн - прострочена заборгованість за процентами, та судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 29.09.2025 року вищезазначену позовну заяву було передано на розгляд за підсудністю до Подільського районного суду м. Кропивницького.

Ухвалою Подільського районного суду м. Кропивницького від 11.03.2026 року вищезазначену позовну заяву було передано на розгляд за підсудністю до Корабельного районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.04.2026 року вищезазначену позовну заяву було передано на розгляд за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.05.2026 року вищезазначену позовну заяву було залишено без руху.

18.05.2026 року позивачем було усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 26.05.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 26.05.2026 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

04.06.2026 року від представника ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» - адвоката Пархомчука С.В. надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язу з розглядом справи, в якій останній просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.

17.06.2026 року представник відповдачки ОСОБА_1 - адвокат Заливчий Я.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що розмір процентів, про стягнення яких просить Позивач не відповідає ні умовам договору, ні вимогам чинного законодавства.

Вказав, що згідно з пунктом 1.1. кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 18 днів, тобто до 12.11.2019 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом (пункти 1.2., 1.3., 1.4. договору). Пунктом 3.3.3 договору визначено, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором, Позивачем нарахована заборгованість Відповідача за кредитним договором за період з 26.10.2019 роуц по 16.04.2025 року, яка становить 11200,00 грн, із яких: 7200,00 грн - заборгованість за процентами.

Разом з тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Враховуючи, що кредит надавався строком на 18 днів до 12.11.2019 року (строк кредитування і строк дії договору), то Позивач, відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. Отже розмір процентів згідно умов договору становить 1440 грн за період з 26.10.2019 року по 12.11.2019 року, виходячи з розрахунку: 4000,00 грн (тіло кредиту) х 2% (відсоткова ставка) х 18 днів (строк кредиту). Вказаний розмір процентів відповідає погодженому сторонами в додатку №1 до Кредитного договору. З урахуванням викладеного, сума процентів за користування кредитними коштами, що підлягає стягненню з Відповідача нарахованих за час дії Кредитного договору не може бути більшою ніж 1440,00 грн.

Щодо судових витрат Позивача, зазначив, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, не є складною і розглядається судом без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні. Витрати Позивача на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10500,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Більш того, розмір витрат на правову допомогу (10500,00 грн) майже дорівнює ціні позову (11700,00 грн), що вказує на їх неспівмірність з ціною позову. З урахуванням викладеного Відповідач вважає, що покладення на неї у повному обсязі заявлених Позивачем до відшкодування судових витрат на правову допомогу є безпідставним та керуючись ч.ч. 4, 5 ст. 237 ЦПК України просить суд зменшити їх розмір.

Щодо судових витрат Відповідача, вказав, що Між представником та Відповідачем укладено Договір на надання професійної правової (правничої) допомоги б/н від 10.06.2026 року. Згідно п. 5-6 Договору вартість послуг Адвоката, що надаються за цим договором погоджена сторонами у фіксованому розмірі 7000,00 грн, та не залежить від кількості часу який витрачено адвокатом на їх надання. Оплата наданих послуг здійснюється клієнтом протягом 3-х банківських днів з дня набрання чинності рішенням суду шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на рахунок адвоката. Складання будь-яких інших документів на підтвердження понесення клієнтом витрат на правничу допомогу, зокрема акту приймання-передачі наданих послуг, умовами Договору не передбачено. Сума гонорару, яка підлягає сплаті адвокату, була визначена сторонами у фіксованому розмірі, а не погодинно, у зв?язку з чим вартість послуг адвоката не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та кількості витраченого адвокатом часу на їх надання

19.06.2026 року представник ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» - Пархомчук С.В. подав до суду відповідь на відзив, в якому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідач, укладаючи кредитний договір з ТОВ «Займер», погодилась на наступні умови, передбачені кредитним договором. Відповідно до п. 1.2. за цим Договором, Кредит надається строком на 18 днів, тобто до 12.11.2019 року. Строк дії договору 18 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором. Відповідно п. 2.3. за цим Договором, Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Позичальник погодився на умови визначені Договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження Відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У даній справі заявлена вартість виконаних робіт є явно завищеною та не узгоджується ані з критеріями малозначності спору, ані з рівнем його фактичної складності. Зокрема, витрачений час на надання усних консультацій, ознайомлення з матеріалами справи, а також підготовку та складання відзиву на позовну заяву не відповідає вимогам реальності та співмірності адвокатських витрат, що у свою чергу виключає можливість визнання їх розумними та обґрунтованими. Таким чином, беручи до уваги наведені обставини, Позивач вважає відсутніми правові підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката Відповідача у заявленому розмірі 7 000,00 грн.

Враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Відповідач у Відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

26.10.2019 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №88507, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора (KL1958).

Відповідно до п. 1.1. Договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти у розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Пунктом 1.2. Договору визначено, що кредит надається строком на 18 днів, тобто до 12.11.2019 року. Згідно п. 1.3. Договору процентна ставка за користування кредитом складає 2% в день (730% річних). Пунктом 1.4. Договору передбачено, що кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки, вказаної Клієнтом.

Відповідно п. 2.3. за цим Договором, Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою №8120/05 від 30.05.2025 року, з якої вбачається, що 26.10.2019 року на платіжну картку № НОМЕР_1 (вказана платіжна картка була зазначена відповідачкою під час укладення кредитного договору №88507 від 26.10.2019 року, а саме у р. 7 договору «Реквізити та підписи Сторін») були перераховані кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн.

Крім того, представником ОСОБА_1 - адвокатом Заливчим Я.В. у відзиві на позовну заяву від 17.06.2026 року не заперечувався факт отримання відповідачкою кредитних коштів у зазначеному розмірі.

Випискою з особового рахунку за Договором про надання фінансового кредиту №88507 від 26.10.2019 року встановлено, що станом на 16.04.2025 року загальний розмір заборгованості відповідачки становить 11200,00 грн, з яких: 4000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 7200,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» укладено Договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників (копія).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021 ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту №88507 від 26.10.2019 року у загальному розмірі 11200,00 грн.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, договір укладено сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610 ЦК України та ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до правил статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнт) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до правил частини другої статті 1082 ЦК України, боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суду встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Однак суд погоджується з доводами представника ОСОБА_1 - адвоката Заливчого Я.В., що розмір процентів, про стягнення яких просить позивач не відповідає ні умовам договору, ні вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом його дії сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, двозначні умови, які дозволили первинному кредитору нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаним строком кредитування.

Укладаючи 26 жовтня 2019 року електронний договір №88507 про надання фінансового кредиту між сторонами було узгоджено наступні умови:

кредит надається строком на 18 днів, до 12 листопада 2019 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом (пункти 1.2., 1.3., 1.4. договору).

У додатку №1 до договору (графік розрахунків) контрагентами обумовлено, що за обліковий період (18 днів) сума нарахованих процентів за користування кредитом виходячи із зазначеної відсоткової ставки становитиме 1440,00 грн.

Підпунктом 2.3 пункту 2 Договору визначено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту- (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Пунктом 3.3.3 договору визначено, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором, позивачем нарахована заборгованість відповідачки за кредитним договором за період з 26 жовтня 2019 року по 16 квітня 2025 року, яка становить 11200,00 грн, із яких - 7200,00 грн заборгованість за процентами.

Разом з тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Враховуючи, що кредит надавався строком на 18 днів до 12 листопада 2019 року (строк кредитування), то ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Отже розмір процентів відповідно до умов договору, який підлягає стягненню з відповідачки, становить 1440,00 грн за період з 26 жовтня по 12 листопада 2019 року, виходячи з розрахунку: 4000,00 грн (тіло кредиту) х 2% (відсоткова ставка) х 18 днів (строк кредиту).

Вимог про застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, зокрема прострочення сплати суми кредиту та нарахованих процентів згідно з частиною другої статті 625 ЦК України позивач не заявляв.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №88507 від 26.10.2019 року у загальному розмірі 5440,00 грн (4000,00 грн (тіло кредиту) + 1440,00 грн (відсотки).

Щодо стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, визначено статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу представником відповідачки надано лише ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 та договір про надання професійної правової (правничої) допомоги від 10.06.2026 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Однак, представником відповідачки не надано доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, акти наданих послуг, акти виконаних робіт, а тому неможливо встановити, що саме сума 7000,00 грн буде співмірною до виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, про відмову у стягненні з позивача на користь відповідачки правничої допомоги.

При вирішенні питання про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, укладеним між ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» та адвокатом Пархомчуком С.В., додаткову угоду №1 від 27.12.2024 року до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, акт про отримання правової допомоги від 29.05.2026 року, рахунок №29.05.2026-144 від 29.05.2026 року на суму 10500,00 грн, платіжну інструкцію №3 11027 від 29.05.2026 року на суму 10500,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8096/10.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідачки на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 10500,00 грн є не обґрунтованим та завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 10500,00 грн є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 5440,00 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1177,29 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №3 9287 від 05.06.2025 року.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» (код ЄДРПОУ: 42228158, юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №88507 від 26.10.2019 року у розмірі 5440 (п`ять тисяч чотириста сорок) гривень 00 копійок, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 1440,00 грн - заборгованість за відсотками.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» судові витрати у розмірі 3177 (три тисячі сто сімдесят сім) гривень 29 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 1177,29 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін