Рішення № 139232293, 17.08.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/655/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

за участю секретаря Левченко М. О.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в місті Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У червні 2026 року представник ТОВ «Свеа фінанс» через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 25.03.2024 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1517389 шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Слон кредит» надало відповідачу кредит у розмірі 3 000 грн шляхом перерахування грошових коштів на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої відповідач зазначив під час оформлення кредиту.

15.07.2025 між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-23/25, відповідно до умов якого ТОВ «Слон кредит» відступило ТОВ «Свеа фінанс» права грошової вимоги до боржників, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 25.07.2024 № 1517389.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, зокрема порушення строків внесення передбачених договором платежів, позивач зазначив, що у відповідача утворилася прострочена заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 25.03.2024 № 1517389 становить 31 200 грн, з яких: 3 000 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 26 700 грн заборгованість за процентами; 1 500 грн пеня, штраф.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа фінанс» заборгованість у загальному розмірі 31 200 грн, а також понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою суду від 02.06.2026 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку позовного провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки учасники справи не висловили заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд, з урахуванням положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.03.2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «Комфортний» № 1517389 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором P843 у порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 3 000 грн строком на 360 днів із періодичністю сплати процентів кожні 30 днів. Процентна ставка є фіксованою.

Стандартна процентна ставка становить 2,50 % на день та застосовується протягом строку кредитування.

Водночас договором передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки в розмірі 0,010 % на день за умови виконання позичальником визначених п. 1.5.2 договору умов програми лояльності. У разі їх невиконання проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Згідно з пп. 1.71.10 договору за умови застосування стандартної процентної ставки протягом усього строку кредитування денна процентна ставка становить 2,50 %, загальні витрати за кредитом 27 000 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 90 465,53 %, а орієнтовна загальна вартість кредиту 30 000 грн. У разі застосування зниженої процентної ставки відповідні показники становлять: 2,29 % на день, 24 759 грн, 13 702,21 % річних та 27 759 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються в безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів зазначеної ним платіжної картки.

Додатком № 1 до кредитного договору (Таблицею обчислення вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки) визначено, що у разі невиконання позичальником умов для застосування зниженої процентної ставки загальна сума платежів за 360 днів становить 30 000 грн, з яких 27 000 грн проценти за користування кредитом. Паспорт споживчого кредиту також підписано відповідачем.

Факт надання кредиту підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 15 серпня 2025 року № 20250815-496, згідно з яким ТОВ «Слон кредит» успішно перерахувало 3 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку ТОВ «Слон кредит» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 31 200 грн, з яких: 3 000 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 26 700 грн за процентами та 1 500 грн за штрафними санкціями.

Платежів у рахунок погашення заборгованості відповідач не здійснював.

15.07.2025 року між ТОВ «Слон кредит» (клієнт) та ТОВ «Свеа фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 01.02-23/25, за умовами якого клієнт відступив фактору права вимоги до боржників.

Згідно з витягом із реєстру боржників до зазначеного договору факторингу ТОВ «Свеа фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 25.03.2024 року № 1517389 у розмірі 31 200 грн, з яких 3 000 грн заборгованість за кредитом, 26 700 грн за процентами та 1 500 грн пеня і штраф.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредиторові документи, які засвідчують передані права, та інформацію, важливу для їх здійснення. Водночас відповідно до частини першої статті 519 ЦК України первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої вимоги, проте не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадку, коли він поручився за боржника перед новим кредитором.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, відступлення права грошової вимоги на підставі договору факторингу є передбаченою законом підставою заміни кредитора у зобов`язанні, внаслідок чого до нового кредитора переходять права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент їх переходу.

Як установлено судом, 15.07.2025 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-23/25, а відповідно до витягу з реєстру боржників до цього договору ТОВ «Свеа фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 25.03.2024 року № 1517389.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, правомірність укладеного правочину презюмується доти, доки така презумпція не буде спростована у встановленому законом порядку.

Матеріали справи не містять доказів визнання договору факторингу від 15.07.2025 № 01.02-23/25 недійсним, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування правомірності переходу права вимоги за кредитним договором.

За таких обставин, з огляду на положення статей 204, 512, 514, 517, 1077, 1078 ЦК України та надані позивачем докази відступлення права вимоги, суд дійшов висновку, що ТОВ «Свеа фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 25.07.2024 року № 1517389 та є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Отже, наданий суду договір факторингу є чинним, доказів визнання його недійсним у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, а тому породжені ним права та обов`язки підлягають здійсненню та виконанню.

Відтак ТОВ «Свеа фінанс» на законних підставах набуло право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, встановлених договором.

Водночас право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом існує протягом погодженого сторонами строку кредитування. Положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України щодо сплати процентів до дня повернення позики за відсутності іншої домовленості сторін не є підставою для нарахування договірних процентів поза межами встановленого договором строку кредитування.

Після закінчення строку кредитування або у разі пред`явлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України право нараховувати проценти за користування кредитом на умовах кредитного договору припиняється. Після цього невиконання боржником грошового зобов`язання має характер прострочення, а права та інтереси кредитора охороняються, зокрема, положеннями частини другої статті 625 ЦК України, якою встановлено правові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, вирішуючи питання про обґрунтованість заявленої до стягнення заборгованості за процентами, суд має встановити період, за який вони нараховані, визначений сторонами строк кредитування, погоджений договором розмір процентної ставки та перевірити, чи не здійснювалося їх нарахування поза межами строку, протягом якого кредитодавець мав право на одержання договірних процентів.

Установивши зазначені обставини та перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що нарахування процентів здійснено відповідно до погоджених сторонами умов договору, у межах установленого строку кредитування та за визначеною договором процентною ставкою. Відтак заявлений позивачем розмір заборгованості за процентами є належним чином обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, штрафом у загальному розмірі 1 500 грн суд зазначає таке.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цією ж нормою встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку.

Як убачається з матеріалів справи, договір про надання споживчого кредиту від 25.03.2024 № 1517389 укладено та відповідні правовідносини між сторонами виникли у період дії воєнного стану.

За змістом пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальник у період дії воєнного стану звільняється, зокрема, від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), нарахованої за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Отже, нараховані позивачем 1 500 грн пені, штрафу за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором не підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 500 грн заборгованості за пенею та штрафом задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд установив, що відповідач, уклавши договір про надання споживчого кредиту від 25.03.2024 № 1517389 та прийнявши на себе зобов`язання щодо своєчасного і належного виконання його умов, своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені вище норми матеріального права суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту від 25.03.2024 № 1517389, з нього на користь ТОВ «Свеа Фінанс» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 29 700 грн, з яких: 3 000 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 26 700 грн заборгованість за процентами.

Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву подано до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд». Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на співвідношення заявлених та задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 535 грн.

Керуючись статтями 27, 10, 133, 141, 258, 259, 263265, 279, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 25.03.2024 № 1517389 у розмірі 29 700 (двадцять дев`ять тисяч сімсот) грн, яка складається з: 3 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 26 700 грн заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» судовий збір в розмірі 2 535 (дві тисячі п`ятсот тридцять п`ять) грн.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.08.2026.

Суддя