Ухвала суду № 139231707, 26.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/5400/26

Провадження №: 1-кп/336/1241/2026

У Х В А Л А

іменем України

26 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082080000632 від 05 травня 2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Запоріжжі, Запорізької області, громадянина України, який має середню-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, неодружений, військовослужбовця за призовом по мобілізації, курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , в званні солдат, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участі:

прокурора: ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

встановив:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

До обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який спливає 12 вересня 2026 року.

Прокурор просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України. Судовий розгляд неможливо завершити до спливу строку запобіжного заходу.

Захисник та обвинувачений заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обвинувачений просив змінити запобіжний захід на більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

За змістом ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2026 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк застосування з 19 травня 2026 року по 17 липня 2026 року. Підставою застосування запобіжного заходу ОСОБА_3 було наявність обґрунтованої підозри у вчинені ним кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та наявність ризиків.

Ухвалою суду від 16 липня 2026 року продовжено обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою до 12 вересня 2026 року.

За змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України про його продовження, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Відповідно до ст. 197, 199 КПК України, за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Суддя враховує обсяг пред`явленого обвинувачення, приймає до уваги репутацію підозрюваного, дані про його соціальні зв`язки, його поведінку та ставлення до процесуальних обов`язків.

ОСОБА_3 є особою, яка, відповідно до анкетних даних з обвинувального акту, раніше неодноразово судима, не має стійких соціальних зв`язків, не має офіційного джерела доходу та постійного місця мешкання, враховуючи наведене є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, скоювати інші злочини. Ризики, передбачені пунктами 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК у цьому кримінальному провадженні продовжують існувати.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Суд зауважує також, що для здійснення тиску на потерпілого та свідків обвинуваченим достатньо, наприклад того, що особа, якій загрожує покарання у виді тривалого позбавлення волі, вчинить дії, покликані на примушення свідків та потерпілого до зміни показань або до відмови від їх надання.

Під час судового засідання, яке відбулось 04 серпня 2026 року стало відомо, що сторона захисту намагалась спілкуватися з потерпілим, щоб остатній заперечив вартість викраденого мобільного телефону, яка встановлена під час досудового розслідування, з метою уникнення обвинуваченим відповідальності за вчинене.

Крім того, свідка не допитано.

Наразі ризик впливу на свідків та потерпілого продовжує існувати.

Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, суд також вважає доведеним.

Європейський суд з прав людини вказував на те, що наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (Selcuk v. Turkey (Сельчук проти Туреччини), § 34; Matznetter v. Austria (Мацнеттер проти Австрії), § 9).

Крім тяжкості злочину, вчинення якого інкримінується обвинуваченому, враховуючи наявність судимостей, суд вбачає, що наведені відомості з біографії ОСОБА_3 свідчать про його слабку здатність протистояти спокусі протиправного заволодіння чужим майном, що надає підстави вбачати наявність ризику вчинення ним нових правопорушень.

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебувають й інші кримінальні провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України, що також підтверджує наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Судом не встановлено даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Доводи сторони захисту про відсутність ризиків є неспроможними.

Надана стороною захисту письмова згода командира військової частини про бажання обвинуваченого проходити військову службу, судом оцінюється критично, оскільки пред`явлене обвинувачення ОСОБА_3 не відноситься до військових злочинів та суд не вирішує питання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого.

Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. У зв`язку з чим запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 слід продовжити.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на положення ст. 183 КПК України, вважаю за необхідне визначити ОСОБА_3 заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 66560,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 обґрунтоване та підлягає задоволенню, вважає необхідним продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Керуючись ст.ст. 181-183, 197, 199, 331, 372 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 задовольнити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , у виді тримання під вартою, продовжити на строк 60 днів, тобто до 24 жовтня 2026 року включно.

Одночасно визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, визначених КПК України у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 66560,00 грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинувачним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (отримувач платежу: ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, розрахунковий рахунок UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: Застава за ОСОБА_3 , номер провадження №336/5400/26 Шевченківський райнний суд м.Запоріжжя).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 :

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора, або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Термін дії покладених судом обов`язків, у разі внесення застави, визначити до 24 жовтня 2026 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 , з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суддю Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її винесення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду, обвинуваченим, який тримається під вартою-в той же строк з дня вручення копії ухвали.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Суддя: