Рішення № 139230877, 24.08.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 211/1895/26

Провадження № 2/177/1869/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 серпня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Кудіна А.В. через систему «Електронний суд» звернулася 25.02.2026 до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 2287566 у загальному розмірі 46199,99 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог указала, що 07.05.2025 між товариством з обмеженою відповідальності «Селфі кредит» (далі по тексту ТОВ «Селфі кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2287566, підписаний електронним підписом позичальника. Між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», 23.12.2025 укладено договір факторингу № 23122025/1, відповідно до умов якого, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників, зокрема до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 07.05.2025 № 2287566 у загальній сумі 46199,99 грн, із яких: 14999,99 грн заборгованість за основною сумою боргу, 25500,00 грн заборгованість за відсотками, 5700,00 грн заборгованість за пенею. Із моменту отримання позивачем права вимоги відповідачу не нараховувалися жодні штрафні санкції, однак відповідач не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Заочним рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено частково.

Ухвалою суду від 07.07.2026 задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, заочне рішення від 20.05.2026 скасовано, справу призначено до судового розгляду по суті.

У заяві про перегляд заочного рішення відповідач категорично не погодилася з позовними вимогами ТОВ «ФК «ЄАПБ». Зазначила, що наявні у справі паперові копії кредитного договору не можуть вважатися електронним документом, оскільки не відповідають вимогам ст.ст. 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», отже є неналежним доказом укладення між відповідачем та первісним кредитором договору. Відповідач не укладала договору, копія якого надана до позовної заяви, відповідно не погоджувала розмір процентної ставки, строків кредитування, комісій, штрафних санкцій та інших умов кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору розуміла ОСОБА_1 та узгодила із кредитодавцем. У матеріалах справи відсутні докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення відповідачу, підтвердження нею пропозиції щодо укладення договору. Відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. Позивачем не надано доказів перерахування відповідачу суми позики, таких як платіжних доручень, квитанцій, чеків. Не надано первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт зменшення активів первісного кредитора (перерахування саме з його банківських рахунків або видачу готівки з каси, яка належала первісному кредитору) та зарахування цих коштів на банківський рахунок відповідача. Відповідач не погоджується із розміром нарахованих відсотків, які вважає завищеними, такими що не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності. Фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи норми і вимоги діючого законодавства, спонукала позичальника на укладання договору на вкрай невигідних для неї умовах, які відповідач не могла оцінити належно, а тому просить зменшити розмір нарахованих відсотків щонайменше до розміру заборгованості за кредитом 15000,00 грн. Також, позивачем на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу, реєстри прав вимог не містять достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, витяги з реєстрів не мають підписів та печаток, тому неможливо встановити чи дійсно надана суду сторінка реєстру є частиною реєстру, не надано доказів сплати новим кредитором за договором факторингу коштів за передачу права грошової вимоги.

У судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток до електронних кабінетів підсистеми «Електронний суд».

Представником позивача в тексті позову зазначено про розгляд справи за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Від відповідача ОСОБА_1 заяв та клопотань до суду не надходило.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Зі згоди представника позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити в справі заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.05.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі кредит» укладено договір № 2287566 про надання споживчого кредиту за продуктом ««NewShort» за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства, доступ якої забезпечується через веб-сайт або мобільний додаток «Selfie Credit» у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», про що зазначено у розділі 7 договору.

Товариство зобов`язалося надати споживачу кошти у кредит у національній валюті України гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За умовами договору, кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . Сума кредиту становить 15000,00 грн, строк кредиту 365 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 5 днів. Терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що є додатком № 1 до договору. За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою 1 % у день, що застосовується у межах строку кредиту. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 69750,00 грн. У випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 2250,00 грн на 3-й день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 450,00 грн, починаючи з 4-го дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

До договору надано паспорт споживчого кредиту, де зазначені основні умови кредитування та наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Указаний договір та паспорт споживчого кредиту підписані його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»,

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Щодо тверджень відповідача про неукладення із первісним кредитором договору № 2287566, суд зазначає наступне.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним із моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19; від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 та від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20.

У постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 викладено правовий висновок, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 2287566 укладений у вигляді електронного договору, у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (розділ 7 договору), та є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 , посилаючись на постанову Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23, вказує, що позивачем подано паперову копію електронного доказу, яка не вважається письмовим доказом, а оскільки оригінал електронного договору, який ставиться під сумнів відповідачем, не подано, суд не може брати такий доказ до уваги.

Суд зауважує, що паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ. Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим (постанова КЦС ВС від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23, постанова ОП КГС ВС від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21; постанова КГС ВС від 29.01.2021 у справі № 922/51/20).

Факт підписання відповідачем кредитного договору підтверджується його змістом, де зазначена уся необхідна для ідентифікації особи інформація, а саме: індивідуальний податковий номер, серія, номер паспорта і дату його видачі, адреса проживання, реквізити банківської карти, електрона пошта та номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Позивачем подано лист ТОВ «Пейтек», який діяв на підставі укладеного із ТОВ «Селфі кредит» договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку від 01.04.2024 № 01042024-2, про перерахування ОСОБА_1 суми кредиту, де вказано номер транзакції, номер електронного платіжного засобу на яку перераховано кошти, суму транзакції, дату і час проведення транзакції, призначення платежу, де зокрема, сума транзакції збігається із сумою наданого кредиту, дата проведення транзакції з датою укладеного договору та зазначено номер картки, на яку перераховані кошти, який співпадає з реквізитами платіжної банківської картки, вказаної відповідачем ОСОБА_1 у п. 2.1 розділу 2 «Порядок та умови надання кредиту» договору про надання споживчого кредиту від 07.05.2025 № 2287566.

Суду видається малоймовірним можливість отримання коштів від фінансової компанії без попереднього укладення договору та повідомлення позичальником власних банківських реквізитів, на які мали б бути зараховані кредитні кошти.

Будь-яких пояснень стосовного того, яким чином персональні дані відповідача наявні у первісного кредитора, ОСОБА_1 не надано. Тобто доказів, які б спростували укладення відповідачем договору через веб-сайт кредитодавця, належність засобів зв`язку, зокрема номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі ніж ОСОБА_1 , а також отримання коштів на картковий рахунок, матеріали справи не містять.

Якщо відповідач заперечує проти позову, то, згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Так, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (п. 41); постанова ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. (постанова КГС ВС від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18; постанова ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Суд зауважує, що відповідач, як клієнт банківської установи, має повний та безперешкодний доступ до інформації про рух коштів на власних рахунках та не була позбавлена можливості надати відповідні банківські дані / інформацію на підтвердження своїх доводів, які могли б підтверджувати або спростовувати факт отримання кредиту.

Таким чином, дослідивши кожен наданий доказ окремо, а також їх взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає договір від 07.05.2025 № 2287566 належним доказом, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису, після підписання якого у сторін виникли взаємні права та обов`язки, та відхиляє доводи відповідача в цій частині.

ТОВ «Селфі кредит» свої зобов`язання за договором виконав. ТОВ «Пейтек» на підставі укладеного із ТОВ «Селфі кредит» договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку від 01.04.2024 № 01042024-2, на платіжну карту ОСОБА_1 НОМЕР_2 перераховано 07.05.2025 кошти в розмірі 15000,00 грн.

Як слідує із розрахунку заборгованості, відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 15000,00 грн, за користування якими щоденно нараховувалися відсотки за узгодженою у договорі відсотковою ставкою 1 %, що у грошовому виразі становить 150 грн.

У свою чергу, ОСОБА_1 частково сплатила заборгованість за договором, у загальному розмірі 10800,01 грн.

Однак, оскільки своєчасно та в повному обсязі відповідач умови договору не виконувала, за договором № 2287566 утворилася заборгованість основною сумою боргу в розмірі 14999,99 грн, за відсотками в розмірі 25500,00 грн, за штрафом у розмірі 5700,00 грн.

Щодо тверджень відповідача про несправедливість умов нарахування відсотків за користування кредитом, суд зауважує, що укладаючи договір № 2287566 ОСОБА_1 погодилася з умовами кредитування, строком дії договору, розміром відсоткової ставки за користування кредитом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в гл. 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідач, підписанням кредитного договору, підтвердила, що перед укладенням цього договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, викладена у паспорті споживчого кредиту, відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування, та вказана в ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» і розміщена на Веб-сайті, а вона ознайомлена з правилами, повністю їх розуміє і приймає (погоджується) з ними (пункт 9.6 договору).

Суд враховує, що ОСОБА_1 користувалася кредитним коштами, частково виконувала вимоги договору, сплативши на погашення заборгованості 10800,01 грн, не застосовувала заходів щодо розірвання договору, а тому до її тверджень щодо несправедливості умов договору суд відноситься критично.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2019 у справі № 526/405/13 вказав, що факт невчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх недійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ, передбачених кредитним договором.

Досліджуючи розрахунок заборгованості, суд погоджується з розміром заборгованості за відсотками, нарахованими за користування кредитом із застосуванням узгодженої відсоткової ставки 1 %, а тому підстав для її перерахунку суд не вбачає.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2018 в справі № 243/11704/15-ц).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України).

При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Так, підпунктом 3 пункту 4.1 договору № 2287566 про надання споживчого кредиту передбачено право товариства укладати договори щодо відступлення права вимоги або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.

Між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 23.12.2025 укладено договір факторингу № 23122025/1, яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах боржників.

Обов`язковими ознаками договору факторингу є як надання фінансування фактором клієнту, так і повернення фінансування клієнтом фактору, причому з оплатою клієнтом цієї фінансової послуги (близькі за змістом висновки сформульовані в постановах ВП ВС від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, від 08.06.2021 у справі № 346/1305/19).

Договором факторингу від 23.12.2025 № 23122025/1 погоджено умови та вартість переданих прав вимоги (п. 32, п. 3.3 договору), на підтвердження чого позивачем надано копію платіжної інструкції №218 від 26.12.2025 про сплату позивачем коштів згідно договору факторингу № 23122025/1.

Пунктом 1.2 договору факторингу визначено, що перехід прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами цього договору з моменту підписання акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно акта прийому-передачі реєстру боржників від 23.12.2025, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 2366, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього, що визначено ч. 2 ст. 95 ЦПК України.

Позивачем надано витяг з реєстру боржників від 23.12.2025, у частині отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимоги за договором № 2287566, укладеним з ОСОБА_1 . Загальна сума заборгованості за договором складає 46199,99 грн, із яких: 14999,99 грн заборгованість за основною сумою боргу, 25500,00 грн заборгованість за відсотками, 5700,00 грн заборгованість за пенею.

Позивачем за період із 23.12.2025 (отримання прав вимоги) по 25.02.2026 (дату звернення до суду) відсотки та штрафні санкції відповідачеві не нараховано. Однак, ОСОБА_1 заборгованість за договором не погашала.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Аналізуючи викладене, оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про доведеність порушення відповідачем ОСОБА_1 кредитно-договірних зобов`язань, правомірність пред`явлення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» як дійсним кредитором, які з урахуванням обсягу відступлених вимог є доведеними та підлягають частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором від 07.05.2025 № 2287566 заборгованості за наданим кредитом у розмірі 14999,99 грн та відсотками у розмірі 25500,00 грн.

Натомість суд не може погодитися із заявленою позивачем вимогою щодо стягнення заборгованості за пенею.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту від 07.05.2025 № 2287566 та паспорті споживчого кредиту наявні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки за порушення зобов`язання у виді штрафу та визначено її розмір, у той час як положення про застосування пені з визначення порядку та розміру її застосування відсутні.

Із огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 5700,00 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача за договором про надання споживчого кредиту від 07.05.2025 № 2287566 заборгованості за основним боргом у розмірі 14999,99 грн, за відсотками в розмірі 25500,00 грн, відмовивши у задоволенні позову в іншій частині.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ», у рахунок часткового відшкодування судового збору 2333,86 грн, пропорційно частині задоволених вимог (87,66%) (а.с.1).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд 30, м Київ) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 07.05.2025 № 2287566 у загальному розмірі 40499(сорок тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 99 копійок, яка складається з:

-заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 14999 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 99 копійок;

-заборгованості за відсотками в розмірі 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м Київ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2333 (дві тисячі триста тридцять три) гривні 86 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2026

Суддя: