Рішення № 139230874, 21.08.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/3894/25

Провадження № 2/177/1358/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 серпня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Омеляненко Р.Р. через підсистему «Електронний суд» звернувся 22.12.2025 до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 04.04.2025 № 04.04.2025-100002850 у розмірі 33200,00 грн, а також понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог вказав, що 04.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 04.04.2025-100002850, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 10000,00 грн строком на 217 днів з відсотковою ставкою «Стандарт» 1 % за один день користування кредитом, відсотковою ставкою «Економ» 0,5 % за один день користування кредитом, із комісією 9 % від суми кредиту, що дорівнює 900,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти і комісію. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, однак відповідач своєчасно та в повному обсязі кошти на погашення заборгованості не вносив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 33200,00 грн, що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 10000,00 грн, за відсотками в розмірі 15500,00 грн, комісії в розмірі 900,00 грн, додаткової комісії 1800,00 грн, із неустойки за кожен день невиконання / неналежного виконання кожного окремого зобов`язання у розмірі 5000,00 грн, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «Споживчий центр».

Заочним рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 позовні вимоги задоволено частково.

Відповідачем подано заяву про перегляд заочного рішення, в якій останній зазначає що є військовослужбовцем та проходить військову службу за мобілізацією у в/ч НОМЕР_1 , а тому на нього поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», отже звільнений від сплати штрафних санкцій, пені, відсотків за кредитом.

Ухвалою суду від 07.05.2026 заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 скасовано, справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 01.06.2026 витребувано детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 04.04.2025-100002850.

Від представника позивача 17.07.2026 надійшла витребувана судом інформація.

Правом участі у судовому засіданні сторони не скористалися.

У тексті позову представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання, однак до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав. Відзиву не подано.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Зі згоди представника позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити в справі заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено та відповідачем не оспорюється, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 04.04.2025 укладено кредитний договір № 04.04.2025-100002850, за умовами якого товариство надає позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Відповідно до умов договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2 .

У паспорті споживчого кредиту, доданого до договору № 04.04.2025-100002850, визначено умови надання кредиту, а саме сума кредиту 10000,00 грн, строк кредитування на 217 дні, до 06.11.2025, із застосуванням процентної ставки «Стандарт» 1 % за день та «Економ» 0,5 % за день, комісією за надання кредиту в розмірі 9 % від суми кредиту що дорівнює 900,00 грн, комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 900,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. За кожен день невиконання / неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного / неналежно виконаного зобов`язання нараховується неустойка 150,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

У заявці на отримання кредитного договору встановлено графік платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору (п.3.3.8 договору).

Указаний договір та паспорт споживчого кредиту писаний його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у розділі 2 договору.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Споживчий центр» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач отримав кредитні гроші в розмірі 10000,00 грн на вказану ним платіжну карту НОМЕР_3 , що підтверджується листом від 03.12.2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який надає послуги ТОВ «Споживчий центр» з переказу коштів без відкриття рахунків за договором на переказ коштів від 01.04.2024 № ФК-П-2024/01-2.

Як видно з графіку платежів, за кредитним договором № 04.04.2025-100002850 кредитодавцем визначено строки періодів користування кредитом, дати та суми платежів.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, після надання за договором № 04.04.2025-100002850 кредитних коштів, відповідачу в день надання кредиту нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 900,00 грн, щоденно нараховувалися відсотки за узгодженою процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1 % від суми кредиту, що становить 100,00 грн, нараховано комісію за обслуговування кредитної заборгованості по 900,00 грн за періоди з 05.05.2025 по 04.06.2025, із 05.06.2025 по 06.05.2026. Оскільки відповідачем сума кредиту не поверталася, проценти та комісія не сплачувалися, із 05.05.2025 нараховувався штраф у розмірі 150,00 грн за кожен день невиконання зобов`язань.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 04.04.2025-100002850, станом на 06.05.2026 утворилася заборгованість у загальному розмірі 33200,00 грн, із яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 10000,00 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 15500,00 грн, заборгованість з комісії за надання кредиту в розмірі 900,00 грн, заборгованість із додаткової комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1800,00 грн, із неустойки за кожен день невиконання / неналежного виконання кожного окремого зобов`язання в розмірі 5000,00 грн.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, у даному випадку відповідно до умов договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Як видно з матеріалів справи, сторони уклали кредитний договір, зі свого боку позивач свої зобов`язання, передбачені цим договором, виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, тоді як відповідач покладені на нього зобов`язання не виконав і в установлені договором строки грошові кошти на повернення кредиту не вносив, що призвело до виникнення заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 10000,00 грн, яку суд вважає доведеною.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом.

У заяві про перегляд заочного рішення відповідач зазначає про незгоду з нарахованими сумами заборгованості, посилаючись на своє право списання штрафних санкцій, пені та відсотків по кредиту, відповідно до вимог ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, яка діяла на дату укладення договору та нарахування відсотків, передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі № 813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення в країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 303/2014, із 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і діє дотепер. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, у якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

При цьому, ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постановах від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15, від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18, від 24.02.2022 у справі № 591/4698/20, від 12.05.2022 у справі № 336/512/18, від 18.01.2023 у справі № 642/548/21.

Застосування приписів ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Положення ч. 15 ст. 14 вказаного Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, у тому числі банками.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 02.06.2025 по теперішній час, що підтверджується довідкою від 23.08.2026 №2811, наданою начальником штабу заступника командира в/ч НОМЕР_1 , та витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 02.06.2025 № 159.

Оскільки ОСОБА_1 з 02.06.2025 має статус військовослужбовця, а тому саме з цієї дати на нього поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування вказаним кредитом.

Таким чином, спірний період нарахування відсотків за користування кредитом у даній справі становить із 04.04.2025 по 02.06.2025.

Кредит наданий відповідачу на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Судом досліджено детальний розрахунок заборгованості за договором № 04.04.2025-100002850, де відсотки за користування кредитом за спірний період із 04.04.2025 по 02.06.2025 нараховувалися правильно, за узгодженою сторонами процентною ставкою «Стандарт» 1 %, та станом на 02.06.2025 розмір заборгованості за відсотками становив 6000,00 грн, що не погашено відповідачем дотепер, а тому він зобов`язаний її погасити.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по комісіям.

У заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 , не погоджуючись зі стягненням з нього заборгованості з комісії, посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду (від 06.09.2017 у справі № 6-2071цс16, від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16, від 06.11.2023 у справі № 204/224/21), зазначив, про несправедливість умов договору щодо нарахування комісій, які спрямовані на погіршення його становища, а тому не підлягають до включення до загальної суми заборгованості за кредитним договором.

Сторонами договору № 04.04.2025-100002850 обумовлено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 9 % від суми кредиту, що дорівнює 900,00 грн, та нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів (п. 8 заявки). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 900,00 грн нараховується у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит (п.9 заявки).

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (у тому числі в судовому порядку).

Таким чином, включення до тексту договору № 04.04.2025-100002850 умов про необхідність сплати комісії за надання кредиту (п. 8 заявки) та комісії за обслуговування кредитної заборгованості (п. 9 заявки), а також подальше витребування заборгованості за комісією, суд вважає таким, що відповідає умовам законодавства.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості за неустойкою.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно з яких, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків, таким як період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, такими як договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, оскільки відповідачу ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану за договором від 04.04.2025 № 04.04.2025-100002850 нараховано до сплати неустойку в розмірі 5000,00 грн, від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для їх стягнення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути за договором від 04.04.2025 № 04.04.2025-100002850 заборгованість за основним боргом у розмірі 10000,00 грн, за відсотками в розмірі 6000,00 грн, із комісії за надання кредиту в розмірі 900,00 грн, додаткової комісії 1800,00 грн, відмовивши у задоволенні позову в іншій частині.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр», у рахунок часткового відшкодування судового збору 1364,54 грн, пропорційно частині задоволених вимог (56,33%).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 287, 354, 355 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ) заборгованість за кредитним договором від 04.04.2025 № 04.04.2025-100002850 у загальному розмірі 18700 (вісімнадцять тисяч сімсот) гривень 00 копійок, яка складається з:

-заборгованості за кредитом у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок;

-заборгованості по процентам у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок;

-заборгованості з комісії за надання кредиту в розмірі 900 (дев`ятсот) гривень 00 копійок;

-заборгованості з додаткової комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1364 (одна тисяча триста шістдесят чотири) гривні 54 копійки.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2026

Суддя: