Рішення № 139224387, 24.08.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/692/25

Провадження №2/567/21/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

з участю

представника позивача Сироватки С.В.

представника відповідачки адвоката Лук`янової М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в :

в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13.03.2018 в розмірі 161039 грн. 38 коп. звернулось ТОВ "ФК "Кредит-Капітал".

В обґрунтування позову зазначає, що 13.03.2018 між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_1 шляхом подання заяви (оферти) №200131980 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачці випущено платіжну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит шляхом встановлення кредитного ліміту, в межах якого вона отримала право здійснювати операції з використанням картки, а відповідачка зобов`язалась повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.

Зазначає, що кредитний ліміт - це максимальна сума коштів, яку банк або інша фінансова установа дозволяє позичальнику використовувати в межах кредитного договору і згідно з Паспортом споживчого кредиту на момент укладення заяви (оферти) №200131980 від 13.03.2018 ОСОБА_1 надавався кредитний ліміт до 50000 грн., а у випадку збільшення ліміту до 100000 грн. та зазначений кредитний ліміт є безстроковим та поновлювальним (позичальник міг використовувати, погашати й знову використовувати кошти в межах встановленого ліміту).

Зазначає, що 25.07.2024 АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, згідно з яким ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «БАНК ФОРВАРД», включно і до ОСОБА_1 , за кредитним договором №200131980 від 13.03.2018.

Вказує, що термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулось про стягнення заборгованості у судовому порядку, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором та комісії.

Зазначаючи, що станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідачки перед позивачем за кредитним договором №200131980 від 13.03.2018 становить 161039,38 грн. і складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 58876,25 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 41458,17 грн. та заборгованості за комісією в розмірі 60704,96 грн. (нараховувалась відповідно до умов визначених в Паспорті споживчого кредиту), вказуючи, що на підтвердження видачі кредитних коштів до позовної заяви будо додано виписки по особовим рахункам угоди №200131980 від 13.03.2018, просить задоволити позов.

Ухвалою суду від 13.05.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченого ст.274-279 ЦПК України, з повідомленням (викликом) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 30.07.2025 відмовлено в задоволені заяви відповідачки ОСОБА_1 про перехід до розгляду справи за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.09.2025 поновлено відповідачці строк на подання відзиву на позовну заяву.

У зазначеному відзиві відповідачка позов не визнала, зазначаючи, що дата укладення кредитного договору, строк договору і строк повернення кредитних коштів, сума кредиту, проценти, періоди їх нарахування та сплати, підстави, строки нарахування та сплати комісії не лише не доведені жодним доказом, а й не зазначені в позовній заяві.

Вважає, що позивач довільно ототожнює різні юридичні поняття «заява (Оферта) на укладення договору про надання та використання платіжної картки» та «кредитний договір», які не є тотожними ні за своєю юридичною природою, ні за змістом, де договір укладається і приймається його сторонами, а не однією із сторін у формі пропозиції укласти договір на певних умовах.

Вказує, що оскільки в п.3.2 заяви (Оферти) визначено, що розмір бажаного кредиту не може бути меншим 1000 грн. та не більше 19999 грн. на строк від 6 до 36 місяців, то заявлена позивачем заборгованість за тілом кредиту у розмірі 58876,25 грн. є необгрунтованою та не доведеною доказами.

Зазначає, що Паспорт споживчого кредиту, який доданий позивачем, як доказ, не є кредитним договором, а лише роз`ясненням клієнту про умови кредитування споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача в рамках карткового продукту Кредитная карта EasyPay Koбpeнд_new (DS) (Украина) та вказує, що доказів про подання відповідачкою розпорядження про збільшення розміру ліміту чи строку кредитування позивач не надав.

Зазначає, що строк договору в контексті спірних правовідносин має визначальне значення, оскільки лише в межах строку договору допускається нарахування процентів та інших платежів, встановлених договором.

Вважає, що позивач не обгрунтував нарахування процентів ні в строк дії договору, ні загалом, оскільки в такому розрахунку мають бути зазначені: сума кредитних коштів, розмір процентної ставки (річних), кількість днів користування кредитом та зроблений розрахунок помісячно, оскільки нарахування і сплата процентів здійснюється помісячно, якщо інший порядок їх нарахування і сплати не визначений договором.

Вказує, що позивач не надав жодного доказу щодо того, чим передбачена сплата комісії та її розмір та зазначає, що позивач не зазначив перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості. При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.1 та 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказує, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного договору.

Вважає, що за таких обставин положення договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з цим вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією в сумі 60704,96 грн. необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Суд, розглянувши справу відповідно до ст.274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, заслухавши пояснення учасників, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, вказуючи на обставини, зазначені в позовній заяві.

При цьому пояснила, що розрахунок заборгованості може бути належним доказом існування боргу у взаємозв`язку з іншими доказами і позивачем надано такий доказ, а саме копії виписок по особовим рахункам угоди №200131980 від 13.03.2018.

Щодо строку стягнення заборгованості за відсотками зазначила, що згідно п.1.3 кредитного договору, в рамках укладеного договору для здійснення операцій за Рахунком Картки відповідачці встановлено ліміт, в межах якого вона мала право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту під операції з карткою та здійснювати у відповідності до ст.1069 ЦК України кредитування рахунку картки. Відповідно до п.1.4.4. договору строк дії ліміту під операції з карткою буде відповідати строку дії Договору про Картку (якщо інше не буде обумовлено в Умовах по карткам).

Пояснила, що відповідно до паспорту споживчого кредиту кредитування здійснювалось з умовою сплати 39% річних за користування кредитними коштами та 0,5% щомісячно, як плати за обслуговування кредитної заборгованості.

Зазначила, що умовами договору була передбачена автоматична пролонгація кредиту у разі виконання позичальником зобов`язань щодо погашення щомісячних мінімальних платежів. Відтак, враховуючи той факт, що відповідачка продовжувала користуватись кредитним лімітом, частково погашала кредитну заборгованість та проценти, відбулась автоматична пролонгація кредиту. Вважає, що відповідачкою у відзиві помилково зазначено, що позивачем було нараховано проценти поза межами строку кредитування. Зазначає, що позивач не здійснював нарахування процентів після отримання ним від АТ «Банк Форвард» права грошової вимоги. В матеріалах справи наявний витяг з реєстру договорів, права вимоги, за якими відступаються, та боржників за такими договорами до договору №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25.07.2024, в якому зазначено розмір відступленої заборгованості по відношенню до ОСОБА_1 , а саме: 161039,38 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 58876,25 грн., заборгованість по відсотках 41458,17 грн., заборгованість по комісії - 60704,96 грн.

Пояснила, що кредитна картка передбачає можливість багаторазового використання коштів у межах встановленого ліміту, а погашення заборгованості відбувається частинами.

Окрім того пояснила, що передбачений в п.1.4.4 заяви (оферти) термін «Договір про Карту» являє собою заяву (оферту), тобто кредитний договір, який передбачає відкриття банківської карти, а окремого Договору про Карту немає. Зазначила, що строк дії ліміту під операції по картці відповідає строку дії договору і зазначений строк дії ліміту детальніше передбачений в Правилах користування платіжною карткою.

Щодо умов, викладених в розділі 3 заяви (оферти) зазначила, що вказаний розділ застосовується лише в тому разі, коли сума кредиту встановлюється в твердій сумі, чого в даному випадку не було, оскільки відповідачці було встановлено кредитний ліміт, а тому зазначений розділ не має значення для даної справи.

Зазначила, що розмір відсотків та комісії за договором передбачалися паспортом споживчого кредиту в розмірі 39% річних та 0,5% щомісячних платежів, відповідно, та пояснила, що строк дії договору було встановлено в 13 місяців (13.03.2018-13.04.2019) з можливістю пролонгації на кожні наступні 12 місяців на необмежений час до повного повернення кредиту.

Представник відповідачки просить відмовити в задоволенні позову з підстав та доводів, викладених у відзиві на позовну заяву та водночас просить застосувати щодо спірних правовідносин позовну давність.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подала до суду письмове пояснення, в якому зазначила, що на початку березня 2018 року зверталась до АТ «БАНК ФОРВАРД» з питанням надання кредиту, у зв`язку з чим за зразками та бланками банку заповнювала та підписувала документи, змісту яких на даний час не пам`ятає.

Пояснила, що банк надав для неї кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з кредитним лімітом 19999 грн. строком до 13.04.2019 та зазначила, що протягом цього часу вона користувалась коштами банку, після повного чи часткового їх поповнення, мала можливість знову користуватись кредитним лімітом до 19999 грн.

Зазначила, що не може чітко повідомити чи мала станом на 13.04.2019 заборгованість перед банком, пояснивши, що така заборгованість могла бути незначною, оскільки вона не використовувала всю суму кредитного ліміту та намагалась якнайшвидше її погасити.

Окрім того, зазначила, що банк ніколи не повідомляв її про розмір заборгованості, не вимагав повернення коштів та не направляв для неї пропозицій про продовження строку кредиту чи збільшення кредитного ліміту.

З пояснень представника позивача та доводів позовної заяви вбачається, що звертаючись до суду з позовом, позивач вважає, що між АТ БАНК ФОРВАРД та ОСОБА_1 13.03.2018 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі від 50000 до 100000 грн.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Водночас, відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, ч.1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «БАНК ФОРВАРД», Умовами банківського обслуговування ПАТ «БАНК ФОРВАРД» і Умовами надання та обслуговування кредитів ПАТ «БАНК ФОРВАРД» складають між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Окрім того, вказує, що заявою відповідачки підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ БАНК ФОРВАРД, які були їй надані для ознайомлення в письмовій формі.

На підтвердження зазначених тверджень до матеріалів справи позивачем додано заяву (оферта) від 13.03.2018, яка підписана сторонами.

При дослідженні вказаної заяви встановлено, що остання містить пропозицію від імені ОСОБА_1 для ПАТ «БАНК ФОРВАРД» на умовах викладених в заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «БАНК ФОРВАРД», зазначених в ІБ та Тарифах за платіжними картками фізичних осіб банку, укласти з нею Договір про надання та використання платіжної картки (Договір про Карту).

Водночас, при вирішенні даної справи суд виходить з того, що позивачем не надано для дослідження Договір про надання та використання платіжної картки (Договір про Карту) між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_1 , що дозволяє прийти до висновку про те, що на виконання пропозиції ОСОБА_1 такий письмовий договір не укладався. При цьому судом критично оцінюється пояснення представника позивача в судовому засіданні в цій частині з приводу того, що термін «Договір про Карту» передбачає під собою заяву (оферту), тобто і є кредитним договором, оскільки заява від 13.03.2018 містить пропозицію саме укласти Договір про надання та використання платіжної картки (Договір про Карту) і з цим погодився банк.

При цьому суд бере до уваги і те, що заява від 18.03.2018 хоча і містить відомості про суму кредитного ліміту (п.3.2), але позивач просить не враховувати зазначений пункт заяви при вирішенні справи, зазначаючи, що він до даного виду договорів, тобто до договору, який було укладено з ОСОБА_1 , не відноситься.

На думку суду така невизначеність, серед іншого, вказує на те, що між сторонами не було досягнуто всіх істотних умов саме кредитного договору.

Суд також бере до уваги, що заява від 13.03.2018 містить посилання на істотні умови кредитного договору, які мали бути уточнені в електронній заявці, яка мала бути надіслана ОСОБА_1 банку (п.3 заяви), а також те, що те, що невід`ємною частиною Договору про Картку є Тарифи по карткам (п.1.4.1.), та при вирішенні справи бере до уваги, що зазначені документи суду не надані, що дозволяє прийти до висновку про те, що між сторонами не було досягнуто всіх істотних умов кредитного договору, в тому числі не визначено розмір процентів за користування кредитними коштами та розмір комісії і порядок їх сплати.

В той же час умовами заяви від 13.02.2018 не визначено, що складовою кредитного договору є паспорт споживчого кредиту, де зазначений розмір процентів та комісії.

Вказані обставини спростовують твердження позивача про те, що заявою від 13.03.2018 ОСОБА_1 підтвердила той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ БАНК ФОРВАРД.

04.02.2026 на адресу суду надійшло письмове пояснення позивача з додатками, а саме Умовами надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «БАНК ФОРВАРД», Умовами банківського обслуговування ПАТ «БАНК ФОРВАРД» і Умовами надання та обслуговування кредитів ПАТ «БАНК ФОРВАРД», які позивач просив долучити до матеріалів справи.

Відповідно до ч.2 ст.83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідно до частини четвертої зазначеної статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Оскільки письмового повідомлення суду про неможливість подати докази на адресу суду не надходило, а відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк, з причин, що не залежали від неї і таких обґрунтувань суду не надано, то при вирішенні справи суд не приймає до уваги Умови надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «БАНК ФОРВАРД», Умови банківського обслуговування ПАТ «БАНК ФОРВАРД» і Умови надання та обслуговування кредитів ПАТ «БАНК ФОРВАРД».

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

На обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що при укладанні договору сторони керувалися саме вказаними нормами законодавства, при цьому, формулярами та стандартними формами є Умови надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «БАНК ФОРВАРД» та Тарифи за платіжними картками фізичних осіб банку, які суду не надано.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повного задоволення заявлених вимог, оскільки під час укладення договору сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме кредиту, його виду та розміру, відсоткової ставки по ньому, комісії, строків погашення кредиту.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

При вирішенні зазначеного спору суд бере до уваги і те, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень та при цьому суд враховує, що позивач належних доказів укладення між сторонами договору про надання банківських послуг з метою отримання ОСОБА_1 кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, суду не надав.

Відповідно до ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Згідно ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_1 користувалась коштами банку, що підтверджується виписками по особовому рахунку та при вирішенні справи виходить з того, що загальний розмір коштів, якими вона користувалась становив 58876,25 грн., а тому, з врахуванням того, що АТ «БАНК ФОРВАРД» було незаконно спрямовано платежі від відповідачки в розмірі 51685,06 грн. на погашення процентів та комісії, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача 7191,19 грн.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі договору №GL1N426202/1 від 25.07.2024 про відступлення прав вимоги, АТ "БАНК ФОРВАРД" відступило новому кредитору ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" за плату свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Таким чином, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло право грошової вимоги до боржниці ОСОБА_1 за договором від 13.03.2018 в розмірі 7191,19 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини, оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала, при цьому розмір заборгованості, встановлений судом, не спростований жодними належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" слід стягнути заборгованість за договором в розмірі 7191,19 грн.

Вирішуючи питання можливості застосування позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256, 257, 261, 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Між тим, пунктом 12 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Висновком у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №199/782/21 стверджується, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливали на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України №530-ІХ від 17.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч.2 ст.141 Закону України "Про торгово-промислові палати").

Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

У пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тому, з огляду на законодавче продовження строків, передбачених ст.257, 258 ЦК України, на період дії карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд вважає за неможливе застосування наслідків спливу позовної давності.

При цьому, суд враховує і те, що з 24.02.2022 в Україні було запроваджено воєнний стан, а відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які діяли в період 17.03.2022 по 30.01.2024, було встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії". В той же час, в період з 30.01.2024, а з 04.09.2025 діяла норма, за якою було визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Водночас, при вирішенні спору суд бере до уваги і те, що останній платіж на погашення заборгованості зі сторони ОСОБА_1 мав місце 12.10.2023, що вказує на те, що нею до цього часу визнавалась заборгованість за договором від 13.03.2018.

Також, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У ч.8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді позивачем надано договір про надання правової допомоги №0103 від 01.03.2024, витяг із замовлення №43 від 07.04.2025 про надання послуг з комплексного супроводу судових справ зі стягнення заборгованості, в тому числі щодо ОСОБА_1 в розмірі 7000 грн., детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги за договором від 01.03.2024, а також рахунок на оплату зазначених послуг від 07.04.2025, зі змісту яких вбачається, що Адвокатським об`єднанням «Апологет» надано правову допомогу для ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 за договором від 03.03.2018.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268 рішення від 23.01.2014 у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевказане та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, типовість позовів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді у розмірі 840 грн.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 141, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" 7191 грн. 19 коп. заборгованості за договором, 290 грн. 69 коп. витрат на сплату судового збору та 840 грн. витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (місцезнаходження: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236),

відповідач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено 25.08.2026.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.