Рішення № 139224332, 24.08.2026, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1745/26

Номер провадження 2/562/1394/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" серпня 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., секретаря судових засідань Бєлявської А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У поданій в системі «Електронний суд» заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитними договорами №5574669 від 30.05.2025 року та №2297318 від 23.05.2025 року в розмірі 22858,50 грн. та судові витрати в справі, обґрунтовуючи невиконанням відповідачем договірних зобов`язань.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 червня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача Ярмольчук В.С. 19.08.2026 через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про підписання відповідачем кредитного договору та отримання ним коштів. Вважає, що нарахована сума заборгованості за договором не відповідає критеріям справедливості та суперечить законодавству в сфері захисту прав споживачів. Наголосив на відсутності правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача заборгованості по комісії та нарахованих штрафних санкцій.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у передбаченому ЦПК України порядку, клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки в суд з поважних причин не надходило.

За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд дійшов до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд бере до уваги необхідність розгляду справи у розумні строки.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 01 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Установлено, що 30 травня 2025 року між ТОВ «Лінуера Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5574669 про надання споживчого кредиту, у вигляді електронного документа відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням передбачених Законом України «Про електронну комерцію» особливостей, за яким остання отримала кредит у розмірі 1500 грн. Пунктом 1.3 кредитного договору передбачений строк кредитування 360 днів, з періодичністю платежів кожні 20 днів зі сплатою стандартної процентної ставки 0,95% в день за користування кредитом та разової комісії в розмірі 150 грн.

Аналогічні відомості про умови кредитного договору №5574669 від 30.05.2025 містяться в паспорті споживчого кредиту, підписаного 30.05.2025 року електронним підписом позичальника, в якому відповідач підтвердив, що він отримав та ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Крім того 23 травня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №2297318 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний», у вигляді електронного документа відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням передбачених Законом України «Про електронну комерцію» особливостей, за яким остання отримала кредит у розмірі 3000 грн. Пунктом 1.4 кредитного договору передбачений строк кредитування 360 днів, з періодичністю платежів кожні 30. Відповідно до пункту 1.5 кредитного договору підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується в перший день користування кредитом; стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом до 21.06.2026 року включно; знижена процентна ставка 1,8% застосовується в період дії стандартної процентної за умови виконання позичальником відповідних умов кредитування; пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 22.06.2026 включно до останнього дня строку кредиту.

Аналогічні відомості про умови кредитного договору №2297318 від 23.05.2025 містяться в паспорті споживчого кредиту, підписаного 23.05.2025 року електронним підписом позичальника, в якому відповідач підтвердив, що він отримав та ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Законодавство України передбачає, що оформлення кредиту онлайн використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суд першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моме надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.) Абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згод обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правові наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційно цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній форм вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних дан особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тіль цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, а іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту.

Кредитні договори №5574669 від 30.05.2025 та №2297318 від 23.05.2025 містять електронні підписи відповідача одноразовими ідентифікаторами 24749 та К830 відповідно, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Як слідує з наданих позивачем договорів вони містить персональні дані відповідача, зокрема: прізвище, ім`я та по батькові - ОСОБА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; паспортні дані НОМЕР_2 , орган видачі: Здолбунівським РВ УМВС України в Рівненській області, дата видачі: 25.02.1999 року; реквізити платіжної картки № НОМЕР_3 .

Таким чином, між кредиторами та відповідачем укладені Кредитні договори у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором, оскільки надана позивачем сукупність доказів є взаємоузгодженою та достатньою для їх підтвердження, а наведені у відзиві заперечення, за відсутності належних і допустимих доказів протилежного, не дають підстав для висновку про недоведеність зазначених обставин.

Кредитори виконали свої зобов`язання, надавши відповідачу кредити в межах обумовлених сум шляхом перерахування кредиту на платіжні катки позичальника № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , що підтверджується повідомленнями ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-2901 від 29.01.2026 та ТОВ «Пейтек» №20260129-3007 від 29 січня 2026 року про успішне перерахування коштів в сумі 1500 грн. та 3000 грн. відповідно.

26 січня 2026 року між ТОВ «Лінуера Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-2/26, за яким право грошової вимоги за вказаним вище кредитним договором №5574669 від 30 травня 2025 року відступлено позивачу, що свідчить про заміну кредитора у спірних правовідносинах.

Крім того 27 січня 2026 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-4/26. Відтак, у відповідності до умов зазначеного договору факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» за плату прийняло належні ТОВ «Слон Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, зокрема до відповідача за кредитним договором №2297318 від 23 травня 2025 року.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то відповідно до ст.530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач передбачені кредитним договором обов`язкові платежі по поверненню суми кредиту в установлені строки не сплачував, чим порушив умови договору.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит.

З представленого позивачем розрахунку слідує, що заборгованість за кредитним договором №5574669 від 30 травня 2025 року становить 5848,50 грн. та складається з суми основного боргу 1500 грн., відсотків 3448,50 грн., суми заборгованості за пенею 150 грн. та комісії 750 грн.; за кредитним договором № 2297318 від 23 травня 2025 року становить 17010 грн. та складається з суми основного боргу 3000 грн., відсотків 8010 грн.; суми заборгованосі за пенею 6000 грн., всього на загальну суму 22 858,50 грн.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договорів за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договорів було усвідомленим і добровільним.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Учасник справи має право подати до суду власний розрахунок або, згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта, складений на його замовлення.

Тобто, якщо відповідач не згоден з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, чи ставить під сумнів правильність розрахунку заборгованості, він має право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, в тому числі й щодо розрахунку заборгованості, не спростував його належними та допустимими доказами, не надав власного розрахунку наявної заборгованості, клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, суду не заявив.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості сумнівів у суду не викликає.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи представника відповідача щодо незаконності стягнення комісії.

Так, умовами укладеного ТОВ «Лінуера Україна» кредитного договору №5574669 від30.05.2025 року було узгоджено сплату позичальником одноразово комісії за надання кредиту в сумі 750 грн. (пункт 1.4 договору).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

За такого, включення до тексту вищевказаного кредитного договору умов про необхідність сплати відповідачем одноразової комісії за надання кредиту, а також подальше витребування позивачем нарахованої комісії з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Разом з тим, відповідно до п.18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України вбачається, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та наданий час не припинений.

А тому вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки (штраф, пеня) за прострочення ним виконання грошового зобов`язання за кредитним договором №5574669 від 30 травня 2025 року в сумі 150 грн., за кредитним договором № 2297318 від 23 травня 2025 року в сумі 6000 грн., а всього на загальну суму 6150 грн. є безпідставними.

Відтак суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» належить стягнути частково заборгованість за кредитними договорами №5574669 від 30.05.2025 року та №2297318 від 23.05.2025 року у розмірі 16708,50 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, ураховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог - на 73,09% (16708,50*100:22858,50), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1945,94 грн. (2662,4*73,09%) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.258-273, 351 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за кредитними договорами №5574669 від 30.05.2025 року та №2297318 від 23.05.2025 рокув сумі 16708 (шістнадцять тисяч сімсот вісім) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 1945 (одна тисяча дев`ятсот сорок п`ять) грн. 94 коп. судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненскього апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.А. Чорний